Чистилище: Пісня 27

Зміст: "Божественна комедія"

Сьоме коло - Любострасні - Перехід крізь полум 'я - Сходження в Земний Рай - Останні слова Віргілія

1] Там, звідки перший промінь пада саме

2] На гору, вкриту кров'ю бога слав,

3] І Ебро блискотить під Терезами,

4] А Ганг вогнем опівдні запалав, -

5] Там стало сонце, й день уже спустився,

6] Як ангел Божий раптом нам засяв.

7] Він на краю, не в полум'ї з'явився

8] Й «Блаженні серцем чистії» завів,

9] І голос благовісника полився:

10] «До того, поки пломінь не вкусив

11] Вас, душі, - йти святим невільно вище:

12] Пройдіть багаттям, слухаючи спів».

13] Він так сказав, як підійшли ми ближче,

14] І, чувши те, подібним я зробивсь

15] До трупа, що несуть на кладовище.

16] Підвівши руки, в жар очима впивсь

17] І згадував те видиво страшенне,

18] Коли на спалюваних я дививсь.

19] Мої вожді поглянули на мене,

20] І вимовив Віргілій: «Сину мій,

21] Не смерть - лиш муку дасть кільце вогненне.

22] Згадай, згадай... Коли вже в ямі злій

23] Я зніс тебе на плечах Геріона, -

24] Чого б не зміг я на горі ясній?

25] Надійна в тебе, певна охорона:

26] Нехай би сотні літ в огні ти був,

27] Не стане в тебе й цяточка червона.

28] А хочеш знать, чи я не обманув,

29] То сміливо зайди в огонь невтомний,

30] Щоб полумінь твоє вбрання лизнув.

31] Зламай же ти, зламай свій страх незломний

32] І сміло йди, чого б то я боявсь!»

33] Та я не рухавсь, хоч і був притомний.

34] Побачив він, що я упертим вдавсь,

35] Збентежився й промовив: «Бачиш, сину,

36] До Беатріче мур лиш цей зоставсь».

37] Зачув колись-то про свою єдину

38] І очі звів, конаючи, Пірам,

39] Коли пофарбувала кров рослину, -

40] Так подививсь я на вождя, ім'ям

41] Тим пресвятим повернутий до тями,

42] Що дороге весь вік моїм ушам.

43] Кивнув він і сказав: «Та що це з нами?

44] Так і не підем?» Ніжно посміхнувсь,

45] Немов дитині, звабленій плодами.

46] І перше, ніж зайти в огонь, звернувсь

47] До Стація, прохавши йти позаду,

48] Бо з місця той між нами не схитнувсь.

49] Коли за ним ступив я, то розраду

50] Знайшов би навіть у киплячім склі, -

51] Такий-бо жар узяв мене в обладу.

52] Мій батько, проганявши страхи злі

53] Й весь час про Беатріче яснооку

54] Казавши, мовив: «Он вона, в імлі!..»

55] А голос кличним співом з того боку

56] Нас вів і вивів просто на місця,

57] Де знов був хід на крутизну високу.

58] Тут од такого сяйного лиця,

59] Що відвернувся вбік я: «Приїдіте, -

60] Почув, - благословеннії отця/..»

61] «Сідає сонце, присмерком сповите,

62] Вам не спинятись, поспішати слід,

63] Бо скоро небо тьмою буде вкрите».

64] Угору в скелі сходи йшли на схід,

65] І тіло в мене, промені собою

66] Спинявши, слало перед себе слід.

67] Ми встигли трохи лиш пройти ступою,

68] Як з того, що моя пропала тінь,

69] Відчули вечір мудреці зі мною.

70] І перед тим, як безліччю сплетінь

71] Одноманітний морок опустився

72] І вийшла ніч із безлічі склепінь,

73] На східцях кожен з нас лягти вмостився,

74] Бо, сходячи так стрімко догори,

75] Не так зрадів з дороги, як стомився.

76] Мов кози, що скакали до пори,

77] Стрибавши зі шпиля на шпиль далекий,

78] Аж поки, ситі, не скінчили гри

79] І не притихли у години спеки,

80] А біля них з ґирлиґою хлопчак

81] Уважно доглядає їх безпеки;

82] Чи, мов козар, що, здершись на стрімчак,

83] Чатує стадо у нічній долині,

84] Щоб не нагнав його якийсь хижак, -

85] Такі утрьох були ми в тій хвилині -

86] Я за козу, вони за пастухів -

87] І звідти й звідси стиснені в щілині.

88] Там тільки клапоть неба нам світив,

89] На ньому ж більші сяяли зірниці,

90] Яскравіші, ніж досі я зорив.

91] На них я став замріяно дивиться

92] Й запав у сон, той сон, що знає все

93] Ще перед тим, коли воно здійсниться.

94] Мабуть, коли Цітера, що несе

95] В чаду кохання сяйво без спочинку,

96] На сході перший промінь свій пасе,

97] Побачив уві сні я юну жінку, -

98] Вона, вродлива, поставна, струнка,

99] Співала, рвавши квіти у корзинку:

100] «Коли питаєшся, хто я така

101] Й чого квітки збираю, знай, - я Лія,

102] І гарні руки ці плетуть вінка,

103] Бо дзеркало оздобить - в мене мрія.

104] Не чинить так сестра моя Рахіль:

105] Вдивлятись в нього - це для неї дія.

106] Для неї зір - мета дбання й зусиль,

107] А я цікавлюсь рук своїх діянням,

108] їй споглядать, для мене ж діять - ціль».

109] А ближче вже до дня, перед світанням,

110] Приємним для прочан, що в путь знялись,

111] Побачивши кінець своїм блуканням,

112] Додолу тіні в темряву сповзлись,

113] І я повіки звів, од сну свобод ні,

114] Уздрів учителів, що теж звелись.

115] «Солодкий плід, якого всі голодні

116] Шукають всюди по гілках рясних,

117] Жагу тобі вгамує вже сьогодні».

118] Віргілій саме в цих словах ясних

119] Сказав, і новорічного подання

120] Ніхто б не дав любішого за них.

121] Таке жадання до мого жадання

122] Тут додалось, що кручі вперекір

123] Щокрок зростали крила на злітання.

124] Коли ми вийшли із східчастих гір,

125] Закінчивши свій довгий шлях величний,

126] Віргілій обернув до мене зір

127] І мовив: «Пломінь часовий і вічний

128] Ти бачив, сину, та мені вже строк

129] Не кидать оком за щабель граничний.

130] Я вміло скерував сюди твій крок,

131] А далі - волі підкоряйся власній,

132] Бо вийшов ти з крутих, вузьких стежок.

133] Глянь, щік твоїх торкнувся промінь ясний,

134] Глянь, квіти й зелень в пишній гущині

135] Самі зростають на землі прекрасній.

136] І поки очі прийдуть чарівні,

137] Що втерти їхні сльози був я радий,

138] Сиди, гуляй по любій глушині.

139] Не жди од мене й слова чи поради, -

140] Мені б тебе послухати було:

141] Ти мудрий, вільний, і як знаки влади

142] Прийми корону й митру на чоло».

- - -

Коментарі:

1-5. Над горою Чистилища звечоріло, і сонце стало в тому місці, де воно сходить в Єрусалимі, зокрема над Голгофою, на якій був страчений Христос; у цю хвилину на крайньому заході суходолу, в Іспанії, де тече річка Ебро, північ проходить сузір'ям Терезів, а на крайньому сході, в Індії - якраз полудень (див. прим. Ч. II, 1-3, 4-6).

18. Поетові, мабуть, згадалося ще й те, що його самого заочно засуджено до спалення живцем.

23. На плечах Геріона. - Віргілій нагадує епізод з сімнадцятої пісні «Пекла», коли обидва поети спускалися в глибини на Геріоні, тритілому і триголовому велетні.

37-39. Не знайшовши своєї коханої Фісби на місці побачення й вирішивши, що її пошматував хижий звір, молодий вавілонянин Пірам заколов себе мечем. Він уже конав, коли надійшла Фісба і своїм ніжним голосом продовжила йому життя на кілька хвилин. Кров його забарвила шовковицю, і її ягоди почорніли (Метам. IV).

94. Цітера - тут ранкова зоря.

97-108. Лія і Рахіль, біблійні персонажі. Лія - символ життя діяльного, - прообраз Мательди, яку Данте зустріне в Земному Раї. Рахіль - символ життя споглядального - прообраз Беатріче.

124. Закінчивши сходження на гору Чистилища, поети вийшли до Земного Раю, де колись, до гріхопадіння, жили Адам і Єва.

136-137. Тобто Беатріче.

142. Корона й митра - символи верховної - світської і церковної - влади, які має прийняти Данте як знак повної влади над собою.

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!