 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Зміст: "Божественна комедія" Земний Рай - Символічне дерево - Перетворення колісниці - Повія і велетень 1] В очах моїх міцна така напруга 2] Була з десятирічної жаги, 3] Що проти неї никла всяка друга.
4] Ховавсь уважний зір за мур благий - 5] Його в мережі так тримав пестливо 6] Божественний той усміх дорогий.
7] Та мусив погляд я звернути вліво, 8] Бо вигуки почув неголосні 9] Тих трьох богинь: «Занадто вже сміливо!»
10] Осліплення, яке дають вогні 11] Побаченого сонячного диску, 12] На хвилю одібрало зір мені.
13] Коли ж я звикнув до малого блиску 14] (Кажу «малого», бо не тим було 15] Те сяйво, що з чужого збувсь я тиску),
16] Помітив я, що вправо враз пішло 17] Славетне військо, і перед очима 18] У нього сонце й сім вогнів пливло.
19] Як полк заходить лівими плечима, 20] А потім всі під прапором стоять, 21] Щоб шикувалась лава незлічима,
22] Так ця небесної держави рать, 23] Це воїнство круг повоза зімкнулось, 24] Який не починав ще завертать.
25] Нарешті все жіноцтво озирнулось, 26] Грифон же зрушив, обернувши вид, 27] І ні пірце на нім не ворухнулось.
28] Прекрасна, що скеровувала хід 29] За колесом зі Стацієм і мною, 30] Крутішої дуги лишала слід.
31] Під спів з небес розмірною ходою 32] Ми рухалися лісом самітним, 33] Що Євиною позначивсь виною.
34] Як тричі луком стрельнути тугим, - 35] Ми стільки йшли до дерева сухого, 36] І Беатріче стала перед ним.
37] «Адам!» - з докором всі шептали строго, 38] Оточуючи яблуню сумну, 39] Що зовсім не росло на ній нічого.
40] Чим вище, більшало в широчину 41] її гілля; схилявшись смаглим лобом, 42] Індійці б славили в ній вишину.
43] «Хвала, грифоне, що не вдарив дзьобом 44] Ти дерева, бо гарний має смак 45] Та браму різним відмика хворобам!»
46] Навколо товплячись, гукав усяк; 47] І мовив звір подвійної природи: 48] «Скрізь правди сім'я бережеться так!»
49] Він дишля за ріжок без перешкоди 50] Вузлом прип'яв до яблуні-вдови - 51] Й єдине ціле склали дві породи.
52] Як тужать в нас дерева без листви, 53] Коли ж велике світло йде в промінні, 54] Що ллє позад небесної плотви,
55] Брунькують враз та барви всі первинні 56] Собі вертають, поки сонцю віз 57] Готується не в іншому зорінні, -
58] Так раптом одягнувсь у розкіш риз, 59] Що тон троянд, з фіалковим зливали, 60] Той стовбур, де гілля було як хмиз.
61] Ніколи я не чув, щоб так співали, 62] Бо на землі такий не лине спів, 63] І я знести не міг чуттів навали.
64] Коли б я мав снагу та відтворив, 65] Як повість про Сірінгу очі пильні 66] Склепила, й пильний зір за це сплатив, -
67] Мов той, хто дав з моделей безпомильні 68] Малюнки, свій би сон я описав: 69] Та краще зроблять це умілі й сильні!
70] Я ж перейду на мить, коли устав, 71] Бо в одіж сну проникнув блиск рожевий 72] І голос вигукнув: «Устань і вслав!»
73] Мов квіт уздрівши ніжний яблуневий, 74] Що втіху ангелам дає плодом 75] І празник в небі прикраша вогневий,
76] Іаков з Іоанном і Петром. 77] Підняті голосом, що мчить в просторі 78] І має владу і над кріпшим сном,
79] Побачили - немає на Фаворі 80] Ураз обох - Мойсея та Іллі, 81] А сам Господь явивсь в новім уборі, -
82] Я теж схопивсь і добрість на чолі 83] Побожниці уздрів, що таємниче 84] Вела мене по річці й по землі.
85] Спитав схвильовано: «Де Беатріче?» 86] Й вона: «Поглянь, під деревом сидить 87] В новому листі і тебе ось кличе.
88] Поглянь, громада ця навкруг стоїть, 89] Та ж за небесним звіром шлях прослала, 90] І співи ніжні линуть у блакить».
91] Не знаю я, чи ще вона мовляла: 92] Бо перед поглядом була ота, 93] Що розумові уші затуляла.
94] Сиділа прямо на землі, проста, 95] Мов силою двоїстого грифона 96] Прип'ятий повіз стерегла, свята.
97] Була круг неї німф сімох заслона 98] І факели тримала, мур немов, 99] Що не боявся Австра й Аквілона.
100] «Походиш трохи серед цих дібров, 101] А там зі мною будеш вічно в Римі, 102] Куди Христос як римлянин ввійшов.
103] Для світу ж, де провини незчислимі, 104] На повіз цей поглянь, а там спиши 105] Події, що очам постануть зримі», -
106] Так Беатріче. З щирої душі 107] Я, підкоряючись її наказу, 108] Спинив свій зір і розум на коші.
109] Небесне полум'я, яке одразу 110] На землю падає із гущі хмар, 111] Так не злітало з вишини ні разу,
112] Як птах Юпітерів, що вмить удар 113] Од верху скрізь завдав по листю й вітах, 114] Які з'явились, мов нежданий дар,
115] По возу врешті, що стояв на квітах, - 116] І той хитнувсь, мов буря потягла 117] Його по хвилях пінявих, сердитих.
118] Я ще побачив, як лиса повзла 119] До пишної в тріумфі колісниці, 120] Бридка, худюща, зголодніла й зла.
121] І стала дорікать за вчинки ниці 122] Владарка їй моя, й якнайскоріш 123] Пропала ця кощава тінь лисиці.
124] Я ще орла побачив: як, давніш 125] Злетівши, знову сів на віз жаданий, 126] Насипав пір'я з себе повний кіш.
127] І наче з серця, що болить од рани, 128] Із неба голос жалібний розливсь: 129] «Мій човнику, який вантаж поганий!»
130] А там здалось мені, мов ґрунт розсівсь 131] Між двох коліс, і я побачив змія, 132] Який хвостом у повіз знизу в'ївсь,
133] Мов жало з ранки, витяг лиходія 134] Свого із подення та й зник назад, 135] Бо вже доволі вдовольнила дія.
136] Недоломки ж, як той живучий сад 137] Вкривається весь листом, пір'ям вкрились, 138] Залишеним із добрих, знать, засад.
139] Усі колеса й дишель оперились 140] За мить таку недовгу, що в устах 141] За неї віддихи б не повторились.
142] Із дишля троє і по всіх кутах 143] Повипиналиєь голови з будови 144] Нечуваної, що спорудив птах.
145] Три мали по два роги, як корови, 146] А кутові - лише по одному, - 147] Чи був іще де звір семиголовий?
148] Неначе башта на круту строму, 149] Повія до повозки пресвятої 150] Зійшла, бридка у стиді своєму,
151] А поруч дикий велет став у зброї, 152] Либонь, щоб не хапнули, крадії, 153] Й щомиті цілувалися обоє.
154] Як раптом на мені вона свої 155] Нахабні очі жадібно спинила, 156] Лихий коханець враз шмагнув її,
157] В злобі, яка від ревнощів кипіла, 158] Страшидло відіпнув і втяг у ліс, 159] Де гущина з моїх очей вхопила
160] Повію й звіра, що із воза зріс. - - - Коментарі: 2. З десятирічної жаги - побачити Беатріче, яка вмерла за десять років до 1300 року. 9. Трьох богинь - тобто трьох «богословських» чеснот. 16-17. Вправо враз пішло славетне військо... - Містична процесія повернула на схід. 28. Прекрасна, що скеровувала хід за колесом... - Мательда з поетами йде за правим колесом, а колісниця повертає вправо. 35. До дерева сухого - до біблійного «дерева пізнання добра і зла», заборонені плоди якого вкусили Єва (Ч. XXIV, 115-117) і Адам. Це всохле дерево Данте перетворює на символ імперії. 43-44. Хвала, грифоне, що не вдарив дзьобом ти дерева - тобто хвала тобі, Христе, що не зазіхаєш на світську владу. 49-60. Алегоричний зміст цього епізоду: грифон (Христос) прип 'яв вузлом дишель (хрест) колісниці (церкви) до яблуні (імперії), об'єднав їх (запровадження християнської релігії в Римській імперії), і це мало благодійний вплив на дерево (імперія розквітла). 53-54. Коли ж велике світло йде в промінні - тобто коли сонце сходить у сузір'ї, наступному після Риб (небесної плотви), - інакше кажучи, навесні. 65. Повість про Сірінгу. - Див. прим. Ч. XXIX, 96. 72. Голос вигукнув - голос Мательди (див. 83-84). 73-81. Зміст: «Як - у євангельській легенді - апостоли Петро, Іоанн та Іаков, пробудившись від Божого голосу, який має владу і над кріпшим сном (тобто над смертю), побачили, що на Фаворі немає Мой-сея та Іллі, а сам Господь явився в новім уборі, і впали ниць, вражені Преображенням Христа...» 83. Побожниця - Мательда. 97. Німф сімох - сімохчеснот. 99. Австр - південний вітер; Аквілон - північний. 101-102. В Римі, куди Христос як римлянин ввійшов... - У небі, куди Христос увійшов як повноправний громадянин. 109-117. Орел (птах Юпітерів), що злетів на колісницю з вершини дерева, якому він при цьому шкодить, уособлює римських імператорів, що переслідували християнську церкву на шкоду - як гадає Данте - самій імперії. 118-123. Лиса, лисиця - символізує єресь, що її подолала теологія (Беатріче). 124-129. Далі Данте побачив, як знову на колісницю сів орел і насипав пір'я з себе повний кіш. Це багатства, якими християнські імператори обдаровували церкву, і головним чином - «дар Константина»: імператор Константин (з 306 до 337 p.), переносячи свою столицю в Візантію, нібито передавав папі Сильвестру І і його наступникам державні права на Рим і західні країни. Данте, переконаний, як і його сучасники, в автентичності «Константинового дару», фальшивість якого була доведена тільки в XV ст., вважав його величезним лихом і для імперії, і для церкви. Тому й чується з неба жалібний голос: «Мій човнику, який вантаж поганий!» 131-141. Змій (диявол) потрощив у колісниці подення - моральні підвалини церкви - дух смирення й бідності. Недоломки колісниці (повозу) враз пір'ям вкрились - обросли багатствами. 142-147. Перната колісниця обертається на апокаліптичне семиго-лове страховище. Автор «Апокаліпсиса» змалював язичеський Рим у вигляді «великої блудниці», що сидить на семиголовому і десятирогому потворному звірі. 148-160. До поламаної і спотвореної колісниці (церкви) сходить бридка у стиді своєму повія (тобто папство), яка нахабними очима вишукує собі друзів. Поряд стоїть ревнивий велет (король французький Філіпп IV, який іноді ладив з Боніфацієм VIII, але кінчив тим, що жорстоко його образив в Ананьї (див. прим. Ч. XX, 86-90). Як тільки вона кинула погляд на прихильника імперії, він б'є її, відв'язує страшидло від дерева і тягне, разом з повією, що на ньому сидить, у гущину лісу (перенесення папського престолу з Рима у французьке місто Авіньйон, при папі Клименті V, в 1309 році).
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
