Християнська бібліотека. Божественна комедія. Чистилище: Пісня 33. Християнська бібліотека. Божественна комедія.
Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.                А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.                Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового.                А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.                Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом.                А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;                ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;                не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.                Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.                Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба.                А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу.                А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому.                А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві.                Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього.                Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.                А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Чистилище: Пісня 33
   

Зміст: "Божественна комедія"


Земний Рай - Пророцтво Беатріче - П'ятсот, десять і п'ять - Хвилі Євної

1] «Язиці приїдоша, Боже», - звівся

2] На три й чотири голоси псалом,

3] І спів з жіночими сльозами злився.

4] А Беатріче із смутним чолом

5] Усю пойняв глибокий біль затятий,

6] Ще більше, ніж Марію під хрестом.

7] Коли ж дівчата скінчили співати,

8] Вона до них обличчя вогняне

9] Звернула й почала їм промовляти:

10] «5м емалі і не видите мене,

11] І се глаголю вам я, сестри милі,

12] / паки емалі узрите мене».

13] Сімох вперед послала, нам же (в силі

14] Був я, й мудрець, і жінка, щоб її

15] Й без слів були накази зрозумілі)

16] Вказала мовчки на сліди свої,

17] Та кроків з десять лиш пройшла стежину,

18] Як очі раптом втупила в мої

19] І з виглядом спокійним: «Підійди-но, -

20] Сказала, - щоб не проминуть промов,

21] Призначених лише тобі єдино».

22] Коли ж я, як належить, підійшов,

23] Вона сказала: «Брате, чом сміливо

24] Мене ти не питаєшся ізнов?»

25] Мов ті, що так занадто шанобливо

26] Звертаються до старшого, аж їм

27] Не йде назовні й слово полохливо,

28] Почав я звуком, майже не чутним:

29] «Відомі, пані, вам мої турботи

30] І як їх заспокоїти і чим».

31] Вона: «Ти б збувся ляку й соромоти

32] І так би говорити перестав,

33] Як той, хто щось белькоче із дрімоти.

34] Дізнайсь: те подення, що змій зламав,

35] Було й нема. Людці хай знають ниці,

36] Що Божа мста до їх байдужа страв.

37] Що безліч внуків буде завжди в птиці,

38] В орла, що, пір'я скинувши в візок,

39] Зробив страшидло й здобич з колісниці.

40] Бо твердо знаю й добре бачу крок,

41] Яким іде у небі кожна зірка,

42] Аби наблизить без завади строк,

43] Коли п'ятсот, і десять, і п'ятірка,

44] Число від Бога, кралю ту заб'є

45] Із велетом, що з нею винен гірко.

46] Можливо, що пророцтво це моє,

47] Як і Феміда, й Сфінкс, навряд чи раду

48] Подасть, бо теж розгадки не дає,

49] Та дійсність перетвориться в наяду,

50] Яка розв'яже загадок вузли

51] Й не заподіє шкоди хлібу й стаду.

52] Завваж слова, що з вуст моїх зійшли,

53] І всім тим, хто живе життям, що кличе

54] До смерті, передай і перешли.

55] Та занотуй, записуючи швидче,

56] Як вразило це дерево тебе,

57] Що при тобі зогиджене аж двічі.

58] Бо хто його рубає чи скубе -

59] Своїм блюзнірством ображає Бога,

60] Який творив, щоб вдовольнить себе.

61] Понад п'ять тисяч літ, вкусивши з нього,

62] Чекала перша мучена душа

63] Того, хто зніме гріх із світу всього.

64] Твій розум спить, коли не виріша,

65] Від чого саме стовбур той високий

66] Така широка крона виверша.

67] Коли б не вгруз, як в Ельсу, до мороки

68] І, нею тішачись, ти б не плямив '

69] Свій розум, мов Пірам шовковиць соки,

70] Належну Думку скласти б ти зумів

71] Про справедливість Божу з заборони

72] Круг дерева цього для всіх умів.

73] Та кам'яніє, бачу, і холоне

74] Твій розум у гріхах - із сліпоти

75] У сяйві слів моїх безсилий тоне,

76] Тож, як не в записах винось їх ти,

77] Бодай в малюнках хоч, на землю плоску,

78] Як пілігрим несе ціпок святий».

79] І я: «Як вдавлена печатка в воску

80] Без зміни сотні літ пережива,

81] Так ви відбилися у мене в мозку.

82] Та чом жадані ваші мчать слова

83] Так високо, що зір, хоч як би знявся,

84] За ними все-таки не поспіва?»

85] «А це, - промовила, - щоб ти дізнавсі

86] Яку пройшов тут школу, й подививсь,

87] Чи вдало розуміть мене навчався.

88] Щоб знав: од Бога шлях ваш віддаливсь

89] Далеко так, як від земного краю

90] Небесний круг, що перший закрутивсь».

91] І я їй відповів: «Не пам'ятаю,

92] Коли себе од вас я відштовхнув,

93] Тож мучитись сумлінням я не маю».

94] «Не маєш тільки тим, що все забув, -

95] Всміхаючись відповіла, - згадай-но,

96] Що ти із Лети щойно вод ковтнув.

97] Немає диму без вогню, звичайно,

98] Й забутливість ця - доказ, що твоя

99] Грішила воля ще, відверто й тайно.

100] Тож неприховано надалі я

101] Казатиму, щоб слово долетіло

102] Й закарбувалося на все життя».

103] Яскравіш полудневе те світило

104] Нам з точки, що весь час повільно йде -

105] Як до положення землі, - блистіло,

106] Коли спинилися (той, хто веде

107] Загін вперед, прикмети, повні змісту,

108] Примітивши, так опізнілих жде)

109] Ці сім жінок, у тінь зайшовши чисту,

110] Яка ляга на води Альп од ґрат,

111] Що творить чорна гілка й зелень листу.

112] Мені здалось, що Тігр, а з ним Євфрат,

113] З одного витоку набравши ходу,

114] В розлуці тужать, як за братом брат.

115] «О світло, о хвало людського роду!

116] Що за річки з одного джерела

117] У далину несуть окремо воду?»

118] Й на запитання відповідь була:

119] «Питай Мательду, скаже хай». І наче

120] Та, що провину на собі несла,

121] Прекрасна: «Я про все, про це ж, - найпаче

122] Йому розповіла, і пам'ята

123] Це, певна я, й по Леті око зряче».

124] І Беатріче: «Мабуть, пам'ять та

125] Занурена не в ті турботи й жалі

126] І розумові очі відміта.

127] Біжить Євноя тут у звивах далі, -

128] Як завше, вирушай з ним до води,

129] Верни йому там сили підупаді».

130] Немов душа шляхетна, що завжди,

131] Бажання інших роблячи своїми,

132] Уловлює охоче їх сліди, -

133] Мене торкнувши пальцями тонкими,

134] Пішла прекрасна, встигнувши сказать,

135] Як чемна дама, Стацієві: «Йдімо».

136] Коли було б, читачу, де писать,

137] Я б оспівав хоча б напій єдиний,

138] Що хочеться ще раз до уст узять.

139] Та сторінки для другої частини

140] Уже я всі заповнив - до рядка,

141] Й вузда мистецтва - проти писанини.

142] Я вийшов з прохолодного струмка,

143] Освіжений у цій святій купелі,

144] Оновлений від першого ж ковтка,

145] Готовий зводитись на зорні стелі.

- - -

Коментарі:

1. «Язиці приїдоша, Боже» (церк.) - «Прийшли народи, Боже».

10-12. «Ви емалі...» (церк.) - «Недовго ще, і не будете бачити мене.., і ще недовго і знову побачите мене». Цими словами (цитата з Євангелія) Беатріче висловлює впевненість у тому, що викрадена велетом колісниця буде повернута і набере свого колишнього вигляду.

13. Сімох вперед послала - сім чеснот, що несуть світники.

14. Я, й мудрець, і жінка - Данте, Стацій і Мательда.

34-35. Те подення, що змій зламав, було й нема - колісниця, у якої змій потрощив подення (Ч. XXXII, 130-135) - це страхітливо зруйнована церква, що перестала бути собою.

36. Божа мста до їх байдужа страв. - Натяк на тодішній флорентійський звичай, коли вбивця або його близькі, щоб уникнути кривавої помсти родичів забитого, повинні були на його могилі дев'ять днів підряд з'їдати хліб, политий вином. Беатріче хоче сказати: «Ніщо не захистить злочинців від Божого суду», - Бог байдужий до їхніх страв.

37. Безліч внуків буде завжди в птиці - тобто імперія існуватиме й далі.

43. П'ятсот, і десять, і п'ятірка - загадкове позначення майбутнього рятівника церкви і відновника імперії, який заб'є кралю (повію пісні XXXII, що посіла чуже місце) і велета (французького короля). Число DXV утворює при перестановці знаків, слово DVX (вождь) і найдавніші коментатори так його й тлумачать.

47-51. Сфінкс - у античному міфі - крилата почвара, що жила біля Фів і вбивала всіх, хто не міг розгадати її загадку. Коли Едіп (Лай-яд) її розгадав, Сфінкс кинувся зі скелі і розбився на смерть. Помщаю-чись за нього, провісниця Феміда наслала на фівян хижого звіра, який вигублював ниви і стада (Метам. VII). У старовинних списках «Метаморфоз» замість Laiades (син Лайя, Едіп) читалося Naiade, і розв'язання загадки Данте приписав наядам. Зміст рядків 49-51: «Події покажуть, хто такий «П'ятсот, десять, п'ять», але розгадка цієї загадки приведе не до бідувань, а до миру».

57. Дерево... зогиджене аж двічі - Адамом, що вкусив його плодів і став першою мученою душею (ряд. 62), та велетом, що відв'язав від нього колісницю.

67. Коли б не вгруз, як в Ельсу... - Предмети, опущені у вапнисту воду Ельси (притоки Арно), відразу вкриваються твердою оболонкою.

68-69. Ти б не плямив свій розум, мов Шрам шовковиць соки. - Див. прим. Ч. XXVII, 37-39.

78. Як пілігрим несе ціпок святий. - Беатріче хоче, щоб Данте, повернувшись до людей, передав їм її слова, навіть не зрозумівши їх суті, а хоч би просто зберігши їх у пам'яті, як ціпок.

90. Круг, що перший закрутивсь - дія Першого Рушія.

98-99. Зміст: «Сама твоя забутливість доводить, що, коли б це був не гріх, Лета не змила б цього спогаду».

112-114. З одного витоку набравши ходу. - Лета і Євноя, що розтікаються з одного джерела, нагадують поетові Тігр і Євфрат. Середньовічні географи вважали, що ці річки течуть з спільного джерела.

118. Відповідь була - тобто відповіла Беатріче.

119. «Питай Мательду...» - Тут вперше названа на ім'я прекрасна жінка, що зустріла поета в Земному Раю.

121. Про це ж- найпаче... - Див. Ч. XXVIII, 121-133.

129. Сили підупалі - тобто сили пам'яті про добрі діла (див. прим. Ч. XXVIII, 121-133).

139-140. Сторінки для другої частини уже я всі заповнив. - У побудові «Божественної комедії» Данте додержує точної симетрії. У кожній з трьох її частин (кантик) - по 33 пісні; «Пекло» має, крім того, ще одну пісню, що становить вступ до всієї поеми. Обсяг кожної із ста пісень приблизно однаковий.

142. Я вийшов з прохолодного струмка - тобто оновлений духовно.


Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!