 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Зміст: "Божественна комедія" Коло п'яте (закінчення) - Флегій - Філіппо Срібний - Місто Діте 1] Я, далі ведучи, скажу, що, пішки 2] Ще вежі не діставшись, на вінці 3] Ми зори зупинили біля вишки,
4] Де вздріли два спахнулі промінці 5] Й на відповідь ще й третій розгорівся 6] У ледь очам приступній далі цій.
7] Й від мене в море всяких знань полився 8] Потік розпитувань: «Це хто? Кому 9] Той пломінь відповів? Як він з'явився?»
10] І вождь: «Якби ти крізь імлу німу 11] Міг бачити, то б стрівсь очима з жданим, 12] Невидним ще у випарів диму».
13] І як проноситься над стиглим ланом 14] Легка стріла з дзвінкої тятиви, 15] Так утлий човен, мовби ураганом,
16] Нестримно мчав на берег неживий, 17] А в ньому іздаля човняр жахливий 18] Кричав: «Нарешті, грішнику новий!»
19] «Ні, Флегію, ні, Флегію гнівливий, - 20] Сказав мій пан, - з тобою будем ми, 21] Лиш поки цей здолаєм бруд вадливий».
22] Як хто розчарувань зазнавши тьми, 23] Почне стогнати й голосить при цьому, 24] Так зойки Флегій видихнув сами.
25] Вождь опинився в човнику легкому, 26] Подавши знак мені іти за ним; 27] Вагу в човні лиш я складав вагому.
28] Ми посідали, і шляхом мутним 29] Побіг наш човен, глибший слід лишивши, 30] Ніж поки був він із гребцем самим.
31] Ми рухались, по мертвій річці пливши, 32] Як перед мною встав хтось у багні 33] Й спитав: «Хто ти, що йдеш тут, не доживши?»
34] І я: «Іду, бо вільно йти мені, 35] А ти хто? Ти збудив ніяк не жалі». 36] І він: «Я з тих, що плачуть тут сумні».
37] І я: «Бодай ти у плачу й печалі, 38] Проклятий образе, віками гнив! 39] Тебе впізнав я, хоч ти весь у калі».
40] Тоді він борт обіруч ухопив, 41] Та вчитель відіпхнув його, до діла 42] Сказавши: «Геть іди, до інших псів!»
43] А там притис мене тісніш до тіла 44] Й, цілуючи, сказав: «Блаженна та, 45] О гнівний душе, що тебе родила!
46] Живим владала ним пиха пуста, 47] Ніхто добром не згадує за нього, 48] А тінь його тримають болота.
49] А скільки ще царів та панства того, 50] Що тут залізуть свиньми у багно 51] І не залишать спогаду малого!»
52] І я: «Учителю, прошу одно: 53] Нехай човняр продовжить веслування, 54] Поки гордій не піде геть на дно!»
55] І він мені: «Єдина мить чекання! 56] Ще човен наш не стане на приплав, 57] Як буде здійснено твоє бажання».
58] І я побачив, як того обпав 59] Великий гурт, до люду не подібний, 60] І Богу вдячні я слова послав.
61] Усі горлали: «Ось Філіппо Срібний!» 62] А той, скажений флорентійця дух, 63] Рвав бік собі і в люті був несхибний.
64] На тому зник з очей і гамір вщух. 65] Та вчулося виття, по тьмі розлите, 66] І знову я напружив зір і слух.
67] Мій добрий вчитель мовив: «Слізьми вмите 68] Це місто, де страждає люд без меж; 69] Воно, прокляте, має назву Діте!»
70] І я: «Учителю, мечетей, веж, 71] Будинків пломеніють ясні стекла, 72] Пойняте все загравами пожеж».
73] А він: «Огонь, де йде борня запекла, 74] Дає свій одсвіт у найдальший схов, 75] Це взнаєш, нижнього досягши Пекла».
76] Нарешті човен у рови зайшов, 77] Які оточували землю туги; 78] Був, як з заліза, мур навкруг будов.
79] Але ще довго човен креслив дуги, 80] Аж поки не гукнув човняр: «Тепер 81] Мерщій виходьте, це ваш берег другий!»
82] Було при брамі кількасот химер, 83] Колись рясним дощем упалих з неба, 84] Вони гукали: «Хто з вас ще не вмер,
85] А йде нахабно й сміло до Ереба!» 86] Зробив їм знак мій вчитель видатний, 87] Що потай побалакати їм треба,
88] І, хижу вдачу стримавши, вони 89] Сказали: «Йди, цього ж лиши в пащеках 90] Страхів, як він не боягуз дурний,
91] То хай вертається стежок далеких 92] Собі шукати, ти ж лишайся тут, 93] Ти, що водив його по небезпеках».
94] Читачу, уяви, яких отрут 95] Я скуштував, страшну зачувши мову, 96] І захотів побачить рідний кут!
97] І я: «О вождю, подавав чудову 98] Мені ти допомогу раз із сім, 99] Видимі ж біди виникали знову!
100] Не кидай же мене під містом цим! 101] Коли мені йти глибше - річ не вільна, 102] То краще вже додому повернім!»
103] Та вождь, що путь була з ним досі спільна: 104] «Не бійсь, не відберуть в нас навмання 105] Доріг, які дала нам влада чільна.
106] Тут жди мене, і хай охороня 107] Тебе Надія; в цій імлі мертвотній 108] Тебе ніколи не залишу я».
109] Пішов мій добрий батько, я ж, самотній, 110] Запав у нерішучість претяжку 111] Між «так» і «ні» в борні безповоротній.
112] Ловив його я мову нешвидку, 113] Вони ж раптово, ніби ненароком, 114] Всі поспішили за стіну міську
115] Й замкнули браму перед самим оком 116] Учителя мого, і він один 117] До мене повернув повільним кроком.
118] Потупившись, ішов понурий він, 119] Весь час гадавши про відмову строгу: 120] «Хто не пустив мене до скорбних стін?»
121] Сказав мені: «Я не досяг порогу, 122] Та не турбуйсь, здолаю їх війська, 123] Готові довгу витримать облогу.
124] Це не нова зухвалість їх така: 125] їх взнали верхні брами всемогучі, 126] Що й досі залишились без замка.
127] Вгорі ти прочитав слова мертвучі, 128] Але уже крізь місто те страшне 129] Йде без супутніх колами по кручі
130] Той, хто нам брами всюди відімкне». - - - Коментарі: 4. Два промінці - сигнал про прибуття двох нових душ, на який з вежі міста Діте (по той бік Стігійського болота) подається сигнал-відповідь, слідом за чим звідти на човні відпливає перевізник. 19. Флегій - за грецьким міфом, цар лапіфів, син Арея і смертної. В гніві на Аполлона, який збезчестив його дочку Короніду, він спалив Дельфійський храм і був укинутий в Аїд. У Данте він - гнівний сторож п'ятого кола, перевізник душ через Стігійське болото, де карають гнівливих. 25-27. Вагу в човні лиш я складав вагому. - Данте - жива людина (з вагою), а Віргілій - тінь (без ваги). 32. Перед мною встав хтось у багні... - це зарозумілий багатий флорентійський рицар, прибічник «чорних», Філіппо дельї Адімарі, який мав люту вдачу. Його прозвали Срібним (р. 61), тому що він підковував свого коня сріблом. Є підстави вважати, що між ним і Данте була гостра ворожнеча. 68-69. Місто Діте. - Діте - латинське ім'я Аїда, або Плутона, володаря Пекла, сина Сатурна і Реї, брата Юпітера і Нептуна. Данте називає так Люцифера, верховного диявола, царя Пекла (П. XI, 65; XII, 39; XXXIV, 20). Його ім'я має і пекельне місто, оточене Стігійським болотом, тобто частина Пекла, що лежить усередині кріпосного муру і має загальну назву нижнього Пекла (р. 75). 82. Було при брамі кількасот химер... - тобто дияволів, які колись були ангелами, але разом з Люцифером повстали проти Бога. їх вигнано з неба і кинуто в Пекло. 125-126. Брами... що й досі залишились без замка. - Тобто пекельні брами, які були відімкнені Христом, коли він виводив з пекла старозавітних праведників.
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
