Християнська бібліотека. Божественна комедія. Пекло: Пісня 16. Християнська бібліотека. Божественна комедія.
Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся.                Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу.                Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті!                Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного?                Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся?                Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них!                І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!                І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться.                Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно.                Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Пекло: Пісня 16
   

Зміст: "Божественна комедія"


Коло сьоме - Третій пояс (продовження)

1] Як вийшли ми із вожаєм над доли,

2] Долинув раптом водоспаду гук,

3] Немов над квітами дзижчали бджоли.

4] Коли три тіні вибігли з-над лук

5] Від хмари тіней, що їх дощ огнисто

6] Зливав потоком ненастанних мук,

7] І на бігу волали голосисто:

8] «Спинися, бо твій одяг видає,

9] Що наше ти лишив порочне місто!»

10] О, скільки опіків в думках встає,

11] Що кожному ятрили свіжу рану!

12] Від згадки й досі боляче стає.

13] Учений мій послухав річ неждану

14] І враз до мене: «Трохи підождім, -

15] Сказав, - як хочеш їм віддати шану.

16] Були б не під вогнем ми дощовім,

17] У цих місцевостях звичайнім завше

18] Спішити б личило тобі, не їм».

19] Ми зупинилися, і, нас догнавши,

20] Ізнову тіні затягли свій спів,

21] Навколо нас всі троє закружлявши.

22] Як той борець, що тіло умастив,

23] І, для удару час обравши вдалий,

24] Вивча суперника з усіх боків, -

25] Так у кружінні душі обертали

26] До мене лиця, так що ноги їх

27] Із головами різний напрям мали.

28] І «Якщо бідність цих ґрунтів сипких

29] Примусить гордувати прохачами, -

30] Почав хтось, - як і вигляд лиць смутних,

31] Та все ж спинись, розкрийся перед нами,

32] Скажи відверто, хто ти і чому

33] По Пеклу в нас живими йдеш ногами?

34] Той, хто бреде попереду крізь тьму

35] Без одягу й не дасть він струпам ради, -

36] Значніший був, ніж бачиш по ньому.

37] Онук він чеснотливої Гвальдради,

38] Ім'я мав Гвідо Гверра, - і щокрок

39] Мечем і розумом всім ніс відради.

40] А той, що ледь ступає на пісок, -

41] Тегг'яйо Альдобранді, уславляти

42] Повинен світ це ймення до зірок,

43] І я, що з ними на хресті розп'ятий,

44] Був Рустікуччі Якопо; в гріхах

45] Найбільше винен шлюб мій тричі клятий».

46] Якби не риск згоріти в пломінцях,

47] Обняв би тіні я, - мій друг учений

48] Зрадів би, мабуть, - взяв же гору жах

49] Над наміром зійти в пісок палений

50] Із нашого твердого укриття

51] Під огневій клекочучий, скажений.

52] І я почав: «Не гордість - співчуття

53] До вас у цій вогненній хуртовині

54] Та ще скорботу міг почути я,

55] Коли мій пан, уздрівши вас в пустині,

56] Сказав слова, з яких я осягнув,

57] Що юрми йдуть таких, які ви нині.

58] Я з вашої землі; іще малим я був,

59] А поважані ймення ваші в душу

60] З пошаною й любов'ю я замкнув.

61] Лишу я тут пекельну жовч і рушу

62] По яблуко солодке, молоде

63] Од вожая: у глиб зійти ще мушу».

64] «Хай тіло довго ще твоє веде

65] Душа, - відмовив опіками вкритий, -

66] Хай світла слава перед тебе йде!

67] Але, скажи, чи дозволенно жити

68] Ще в нашім місті лицарства взірцям.

69] Чи мусять, вигнані, комусь служити?

70] Гульєльм Борсьєре, що ступає там,

71] Повідав дещо, бо звідтіль недавно,

72] Й не раді ми були земним вістям».

73] «Нові людці, збагачені безславно,

74] В пиху та розкіш у тобі вдались,

75] Флоренціє, й скорбиш ти безугавно!» -

76] Так я гукнув, чоло піднявши ввись,

77] І три душі перезирнулись пильно,

78] Мов ті, які на істині зійшлись.

79] «Коли ти можеш легко так і сильно, -

80] Відмовили вони, - розповідать,

81] Щасливий ти, що промовляєш вільно.

82] Як з місць жаху, де нам віки страждать,

83] Піднімешся на зоряні дороги

84] І зможеш «Я там був» усім сказать,

85] Скажи, щоб знали нас хати й чертоги».

86] Вони побігли втрьох, за тінню тінь,

87] І крилами здались мені їх ноги.

88] Скоріш, ніж вимовляється «амінь»,

89] Ті душі щезли в огнянім покрові.

90] Мій вчитель рушив знов у далечінь.

91] Я йшов за ним, коли почув раптові

92] Десь близько клекотання й шум струмин,

93] Що Перешкодою були розмові.

94] Мов річка та, що має шлях один

95] Від Монте-Везо в напрямі до сходу

96] По лівому нагір'ю Апеннін

97] (Звуть Аквакета ту в верхів'ях воду),

98] А далі по хребту між скелі мчить,

99] Втрача в Форлі ім'я, та не природу,

100] Й під мурами монастиря шумить

101] В Сан-Бенедетто, спуск там до долини,

102] Де тисяча б могла принаймні жить.

103] Так вийшли ми з вождем до верховини,

104] Де грім такий над вирами гримить,

105] Що ледь я не оглух від громовини.

106] Вірьовкою свій стан я встиг обвить

107] Від леопарда, хитрого звірюки,

108] Мав боронитись і його скрутить.

109] Вірьовку з себе зняв я без принуки,

110] Коли вожай зробити це звелів,

111] її змотавши, дав йому у руки.

112] Він взяв її, на правий бік ступив

113] Й один кінець в провалля кинув темне

114] Якмога далі від його країв.

115] «А що, як звідти раптом щось таємне, -

116] Сказав я нишком, - може стрибонуть?

117] Не певний вчитель, мабуть, недаремне».

118] Яким обачним слід при тому буть,

119] Чий зір не з вчинків лиш покров зриває,

120] Але й з думок, які до них ведуть!

121] Сказав мені він: «Те вже випливає,

122] Чого я жду й про що думки твої

123] І що твій погляд в пітьмі розрізняє».

124] На істину, подібну до брехні,

125] З зав'язаними дивляться ротами,

126] Звичайно, щоб не бути у вині,

127] А я мовчать не в силі, і рядками

128] Комедії цієї під кінець

129] Я, читачі, клянуся перед вами,

130] Що бачив сам, як з пітьми, мов плавець,

131] Щось підіймалось нелюдського штибу,

132] Страшне й для найхоробріших сердець,

133] Мов той вертав, хто, розігнавши рибу.

134] Й до каменистого дістався дна,

135] Звільнивши якір із морського глибу,

136] Працюючи ногами, вирина.

- - -

Коментарі:

4-6. Коли три тіні... - Ці тіні відділилися від натовпу, що складався з людей військових.

8. Твій одяг видає... - 3 того, що грішники-флорентійці з одягу пізнають у Данте свого земляка, випливає, що поет був у якомусь місцевому вбранні, а не в універсальній чернечій рясі, яку ми звичайно бачимо на ілюстраціях до твору. Помилка ілюстраторів походить, мабуть, від того, що вони ідуть у зображенні автора «Комедії» від ідеалізованого портрета, який дав Рафаель, пишучи цей портрет через двісті років після смерті великого флорентійця, ідеалізував його, виходячи з уявлення про нього лише як про геніального творця «Комедії», тобто про Данте періоду вигнання і найвищого розквіту його генія, а не тієї доби, коли відбувається уявна дія твору і коли сам автор був одним з найвищих урядовців, видатним дипломатом і носив шати посла Флорентійської республіки. Саме таким і зображує його Боттічеллі у своїх ілюстраціях (кінець XV ст.) і це далеко більш відповідає як конкретним історичним умовам, так і самому текстові.

37. Онук він чеснотливої Гвальдради... - Гвапьдрада - дочка Беллін-чоне Берті деї Равіньяні, дружина графа Гвідо Старого, родоначальника графів Гвіді (помер у 1213 p.), була взірцем стародавньо-флорентійської доброчесності.

38-45. Гвідо Гверра, граф Гвіді, Тегг'яйо Альдобранді дельї Адімарі і Якопо Рустікуччі, який розмовляє з Данте, - флорентійські гвельфи. Про долю двох останніх Данте довідувався у Чвакала (П. VI, 79-87).

Вони всі караються за гріхи, що за часів Данте мали назву «содомії» (чоловіче статеве збочення). Гріх цей був такий поширений у рідному місті Данте, що у всій Західній Європі ті, хто вдавався до цього пороку, звалися «флорентійцями».

70. Гульєльм Борсьєре, який недавно приніс старим воїнам нерадісну звістку про їх батьківщину, - флорентієць, дуже впливовий у багатьох знатних домах Італії.

84. І зможеш «Я там був...» - тобто: «згадуючи, як про минуле, про страшні видіння пекла, де ти побував».

94-101. Мов річка та... - річка Монтоне. Від гори Монте-Везо (Мон-візо) в П'ємонті, де бере початок По, на схід (до сходу) це - перша з річок, що стікають з Апеннінського хребта, яка впадає не в По, а просто в Адріатичне море. Біля монастиря і селища Сан-Бенедетто вона водоспадом рине вниз.

102. Де тисяча б могла... - Одне із старих тлумачень говорить: «Цей багатий монастир міг би вмістити тисячу монахів або бідних, але його прибутками користується невелика кількість людей». Інші коментатори вважають, що Данте радив графам Гвіді побудувати там замок, який був би захистом для тисячі жителів.

106-114. Вірьовка. - Деякі старі коментатори вбачають в ній символ підступності, з допомогою якої Данте колись думав «упіймати леопарда», тобто зваблювати жінок (леопард - любострастя; П. І, 32). Інші, навпаки, вважали символом поміркованості, якою він хотів скрутити леопарда, тобто подолати любострастя.

127-129. Рядками Комедії цієї... - Називаючи свою поему «Комедією», Данте користується середньовічною термінологією: комедія, як він пояснює в листі до Кангранде, - кожний поетичний твір середнього стилю з застрашливим початком і щасливим кінцем, написаний народною мовою; трагедія - кожний поетичний твір високого стилю з захоплюючим і спокійним початком і жахливим кінцем. Тому у Данте Віргілій називає свою «Енеїду» трагедією (П. XX, 113). Назву «Божественна» було надано Дантовій «Комедії» вже пізніше, як данина захоплення грандіозним задумом і довершеним виконанням твору, а почасти, можливо, для конспірації, шоб під «святим» епітетом приховати найбільш невгодні для вищих сановників католицької церкви місця, від яких занадто одверто віяло єрессю.


Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!