Рай: Пісня 14

Зміст: "Божественна комедія"

Четверте, Сонцеве небо - Блиск блаженних після відродження тіл - Піднесення на п'яте, Марсове небо - Духи військових у вигляді світного хреста - Гармонійні співи - Захват Данте

1] Од краю в центр і з центру знов над краєм

2] Колишем воду в круглій вазі ми,

3] Коли у ній боки чи дно торкаєм.

4] Згадалися ті образи й самі

5] В ту мить мені постали просто в вічі,

6] Коли замовк преславний дух Фоми

7] Й полився любий голос Беатріче,

8] Яка відповісти його словам

9] Так зволила для благосної стрічі:

10] «Цьому потрібно, хоч не каже вам

11] Ні голосом він, ні у мислі навіть,

12] Щоб корінь істини побачив сам.

13] Скажіть, вогонь, що в нього вас оправить

14] Вам дано ласку, чи на всі віки

15] Залишиться, щоб вас, як досі, славить?

16] Якщо ж це буде так, то знов-таки,

17] Коли в нове одягнетеся тіло,

18] Чи буде одяг цей очам легкий?»

19] У ціль те запитання долетіло

20] І радощами кола осяйні

21] В живих піснях і танцях закрутило.

22] Так у танках, в веселій метушні

23] Захоплення раптове вмить здіймає

24] Ще вище скоки й співи голосні.

25] Хто ремствує на те, що врешті має

26] Розлуки із життям прийти пора,

27] Про свіжість вічного дощу не знає:

28] Один, два, три - хто вічно не вмира,

29] Віки царює в трьох, у двох, в одному

30] І, не увібраний, усе вбира,

31] Оспіваний був тричі в колі цьому

32] На той мотив, що кожен би обрав

33] За нагороду подвигу значному.

34] І найчистішу я почув зі слав

35] У меншім колі, й голос той ласкавий,

36] Яким Марії ангел проказав,

37] Так одповів: «Як райське свято слави,

38] Любитиме весь наш святий загал

39] Цей одяг променистий і яскравий.

40] Бо перед сяєвом його йде пал,

41] А перед палом - бачення щедроти

42] З хвали, чистішої з усіх похвал.

43] Коли одягнемо покрови плоті,

44] Святі й преславні, в душі нам злетить

45] Ще більша чистота, ніж сяла доти.

46] Тому й зросте без того, щоб сплатить,

47] Те сяйво, дане з блага неземного,

48] Те сяйво, що дає себе уздріть.

49] Звідсіль зросте вже бачення усього,

50] Зросте вже пал, який із того йде,

51] Зросте вже й промінь, що із палу того.

52] Як вугіль з себе полум'я зведе

53] І скрізь його жароту й поза нею

54] Своє обличчя виявить бліде, -

55] Так блиск, що вкрив нас ризою своєю,

56] Не зменшиться в видимості за плоть,

57] Донині ще приховану землею.

58] Не буде світло це очей колоть,

59] І силу матимуть частини тіла,

60] Щоб не вдалося радощам збороть».

61] Така була єдина зграйна сила,

62] З якою хори мовили «Амінь»,

63] Мов їх любов до мертвих охопила,

64] Не так до себе, як до поколінь

65] Батьків, і матерів, і всіх, хто з ними

66] Пройшов у вічну пломінну глибінь.

67] І от вогнями блискавок рясними

68] Замріло сяйво, сходячи до зір,

69] Із обріями схоже осяйними.

70] Як в надвечір'я згаснуть схили гір

71] І небом попливуть оманні хмари,

72] Яким і вірить і не вірить зір, -

73] Так тут пливли, з'являючись, примари,

74] Щоб ще один серпанок піднести,

75] Обидва вкривши попередні шари.

76] О духа огняного блиск святий,

77] Сліпучий! Він, як заграва стожарна.

78] Мою увагу змусив одвести.

79] А Беатріче радісна і гарна

80] Така здалась, що описать її

81] Була б перу моєму спроба марна.

82] Коли ж я очі знов розкрив свої,

83] То впевнився, що раптом нас із пані

84] У вищі перенесено краї.

85] Впізнав я про ту зміну в нашім стані

86] З палаючого усміху зорі,

87] Що червоніла, як троянди ранні.

88] Як наші праотці в часи старі,

89] Я справив Богові усеспаління

90] За те, що опинився угорі.

91] Іще у грудях не прочахло тління

92] Тієї жертви, я уже збагнув,

93] Що сприйнято зичливо ці моління:

94] Такий в дві стежки виблиск спалахнув

95] Таких ясних огнів, що я, дивившись,

96] Сказав: «О Боже, я про це й не чув!»

97] Як, з менших аж до більших роз'яскрівшись,

98] Пала між двох кінцевих полюсів

99] Молочний Шлях, од мудрих затулившись,

100] Так із глибоких Марсових низів

101] Угору превелебний знак знімався,

102] Що в колі між квадрантами осів.

103] Мій розум перед пам'яттю зламався,

104] Бо хрест ясний виблискував Христом,

105] І з ним ніхто б красою не зрівнявся.

106] Хто ж взяв свій хрест і рушив за Христом,

107] Пробачить хиби, - їх я припустився,

108] Уздрівши древо з сяючим Христом.

109] Поміж вершком і низом так іскрився

110] І між плечима спалах вогняний,

111] Який то зблизька, то здалека лився.

112] Так в'ється порох по землі дрібний -

113] Частинки всякі, сторчові й навскісні,

114] Коротші й довгі, миготять вони

115] По променю, який, буває, блисне

116] У затінку, що з наших він турбот

117] І вмілості у нас в кімнаті висне.

118] Як в арфі злагодженістю красот

119] Бринять численні струни щось приємне

120] Й для того навіть, хто не знає нот, -

121] Так пломені співання понадземне

122] Лили навкруг Христового чола,

123] Для мене чарівливе, хоч і темне.

124] Я зрозумів, що це звучить хвала,

125] Із слів: «Воскресни, щоб звитяжцем бути!», -

126] А суть всього до мене не дійшла.

127] Так полюбився гімн, тоді почутий,

128] Що в серце глибоко мені проник, -

129] Такого вперш далось мені сягнути!

130] Засмілим здатись може мій язик,

131] Бо очі він принижує багаті.

132] Що в них мету життя вбачать я звик.

133] Але хто знає, як живі печаті

134] Краси ростуть угору день по дню, -

135] Я ж звів на них шляхи очей початі, -

136] Звинить мене, в чім я себе виню,

137] Щоб збутися вини, бо правду бачить:

138] Не підляга святий екстаз огню

139] Тим більш, чим ближче верх себе означить.

- - -

Коментарі:

4. Згадалися ті образи... - бо промова Фоми була спрямована від краю (з хороводу) до центру, а мова Беатріче - навпаки.

13. Вогонь... - Тут це слово вжито в буквальному розумінні, не фігурально.

16-17. Якщо ж це буде так... - тобто якщо, згідно з церковною догмою, мертві воскреснуть і душі з'єднаються з тілами.

20. Кола осяйні... - дві гірлянди мудреців і учених.

27. Свіжість вічного дощу... - райське блаженство.

28-31. Один, два, три... - вічний триєдиний Бог.

35. У меншім колі... - у ближчому до поета, складеному з перших дванадцяти мудреців; голос той ласкавий - на думку деяких авторитетних дослідників, належить Соломонові, а за деякими коментаторами - П'єтро Ломбардському.

62. «Амінь» - давньоєврейською мовою означає: хай буде так. 75. Обидва... попередні шари - описані вище дві корони з мудреців. 84. У вищі перенесено краї - у вище, п'яте небо планети Марс. 86. З палаючого усміху зорі... - тобто планети Марс. 89. Я справив Богові усеспаління... - приніс подячну жертву, в даному разі - словесну.

99. Од мудрих затулившись... - становлячи загадку для тодішніх учених.

102. В колі між квадрантами осів - грані стичних квадрантів (чвертей) кола утворюють знак хреста.

131. Очі... багаті... - очі Беатріче.

133-134. Живі печаті краси... - на думку різних коментаторів, або небеса, або блаженні душі, або очі Беатріче.

135. На них... - див. попередню примітку. Данте, захоплений видінням хреста, ні разу не глянув ні на що інше.

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!