Рай: Пісня 16

Зміст: "Божественна комедія"

П'яте, Марсове небо - Марність шляхетного походження - Каччагвіда і його сучасники - Давнє і новітнє населення Флоренції

1] О вбога благородносте, в нас кревна!

2] Що ти живеш між вихвалянь і слав

3] Тут, де любов у нас не дуже ревна, -

4] То зовсім я б тому не дивував;

5] Бо навіть там, де шлях нам сяє в очі,

6] У небі тобто, славу сам я слав.

7] Ти, як той плащ, що все стає коротший,

8] І, як щодня не піклуватись ним,

9] То ножиць час втина його охоче.

10] На «ви», як перший звик звертатись Рим,

11] Хоч згодом чемність ця не раз ламалась,

12] Поклав початок я словам своїм;

13] А Беатріче осторонь всміхалась,

14] Мов та, що, пишуть, кашель стався їй,

15] Коли Джіневра вперше завагалась.

16] Отож почав я так: «Ви - батько мій,

17] Ви піднімаєте мене над мене,

18] Ви розрішаєте язик німий!

19] Тече струмками стількома шалене

20] Радіння в розум, що воно б могло

21] Ще трохи - і розхлюпатись, вогненне.

22] Скажіть, моє кохане джерело,

23] В якій сім'ї й коли вам повне чару

24] Народження відзначене було?

25] Скажіть і про Йоаннову кошару:

26] Яка була вона і хто в ній був

27] Шанований найбільш на всю отару?»

28] Я бачив, як той світоч спалахнув,

29] Зрадівши, навстріч запитанням ясним, -

30] Так жар шугнув би, щоб вітрець дмухнув, -

31] І, ставши для очей ще більш прекрасним,

32] Почав ще краще мову дорогу,

33] Але наріччям не цілком сучасним,

34] Із слів: «Відколи вість приніс благу

35] Архангел, поки я не народився

36] В тієї, що на райському лугу,

37] Яркий планети пломінь розгорівся

38] П'ятсот, і п'ятдесят разів, і три,

39] Бо лапам Лева пломінь цей корився.

40] І там, де роду нашого двори,

41] Оселя кам'яна стояла рідна,

42] Звитяжці гонів там беруть дари.

43] Та й годі з тим, хоч відповідь ця бідна:

44] Бо хто й звідкіль діди мої були,

45] Про те мовчати - річ пристойна й гідна.

46] Ті, що тоді носить мечі могли,

47] Від Марса до Хрестителя п'ятині

48] Дорівнювали тим, що в вас жили.

49] І чиста кров, в яку од зайд з Фіггіне

50] Й Чертальдо нині вмішано чужу,

51] Струміла в кожному городянині.

52] О, якби той, про кого я кажу,

53] І далі б оселяв свій дім бруднючий,

54] Ви б у Галуццо провели межу,

55] Щоб не устряг між вас селюк смердючий

56] Із Агульйоне з Сіньєю, ділок,

57] До всього, що не так лежить, жаднючий.

58] Коли б народ, що робить хибний крок,

59] На кесаря уважно озирнувся,

60] Як мати на улюблених діток,

61] Додому б, в Сіміфонте, повернувся

62] Котрийсь із флорентійських торгашів, -

63] Там в нього батько, жебраючи, гнувся,

64] Рід Конті б Монтемурло не лишив,

65] Як Черкі рід, - Аконської округи,

66] І Бондельмонте б в Вальдігр'єве жив.

67] Тяжкі від люду прийшлого наруги

68] На місто завжди будуть зле впливать,

69] Як надмір страв на шлунок недолугий.

70] Та й бик сліпий не може так стоять,

71] Немов сліпе ягня; твердою сталлю

72] Єдина шпага б'є певніш за п'ять.

73] Коли ти звернеш зір на Урбісалью,

74] На Луні, на падіння їхнє (та

75] Судьба чига на К'юзі й Сінігалью),

76] То вздриш, що вихор той, який зміта

77] З землі роди прадавні, - не дивниця,

78] Коли зникають і значні міста.

79] Як ви, колись і ваше все скінчиться,

80] А здасться вам щось вічним, то хіба

81] Недовгістю життя все роз'ясниться.

82] Як небо Місяця то погреба,

83] То оголяє береги без впину,

84] З Флоренцією чинить так судьба.

85] Тож не дивуй, коли згадаю, сину,

86] Я давніх флорентійських городян,

87] Що й слава їх лягла вже в домовину.

88] Я бачив Кателліні славний стан,

89] Філіппі, Угі, Гречі, Альберікі,

90] Орманні - ще поважних громадян.

91] Я бачив ще роди старі й великі

92] Делла Санелла і дель Арка теж,

93] Ардінгі, Сольданьєрі та Бостікі.

94] Край брами, де тепер тягар без меж

95] Нової зради, що під ним потоне

96] Ваш корабель, хоч як за ним не стеж,

97] Жили там Равіньяні - в їхнім лоні

98] Зароджені були й граф Гвідо, й рід

99] Високого старого Беллінчоне.

100] Рід делла Пресса знав, як править слід,

101] А Галігайі вже свій меч жорстокий

102] Вкривали золотом після побід.

103] В гербах же білячий був стовп високий;

104] Ще славилось сімейство не одне,

105] Що згодом з мірок в них палали щоки.

106] Стебло Кальфуччі вже було міцне,

107] А місце в уряді вже намічали

108] Для Сіці й Аррігуччі визначне.

109] Скількох я бачив, що в ганьбі кінчали -

110] З пихи, а куль кошниці золотих

111] Кошару міста рідного вінчали.

112] Такі були й батьки старезні тих,

113] Хто, поки церква в вас без пастуха є,

114] Жере й жиріє на стадах людських.

115] Стоклятий рід, що, мов дракон, карає

116] Тих, хто тіка, а хто покаже зуб

117] Чи гаманець, до тих ягням стихає,

118] Уже з таких підносився халуп,

119] Аж заперечив Убертін Донато,

120] Щоб тестя поріднив із ними шлюб.

121] Вже Капонсакко вивів на Меркато

122] Рідню із Ф'єзоле й уславивсь там.-

123] Жили статечно й Джуда, й Інфангато.

124] Вір правди неймовірної словам:

125] Заходили тоді ще в місто з брами,

126] Що делла Пера звалася ім'ям.

127] Всі ті, хто ходить з пишними гербами

128] Великого барона (у юрби

129] Став звичай відзначать Фому згадками),

130] Від нього мали рицарство й скарби,

131] А йдуть з юрбою, що безтямно суне,

132] Хоча він їм і дав свої герби.

133] Були вже Гвальтеротті й Імпортуні, -

134] Якби ще не нові сусіди ті,

135] То Борго міг би дякувать фортуні.

136] Ще дім, де вам вчинилось зло в житті,

137] Бо вас понищив гнів той справедливий

138] І зникли давні звичаї святі,

139] Був повен домочадцями, щасливий.

140] О Бондельмонте! Зле повівся ти,

141] Що, на чужу пораду, став зрадливий!

142] Хто нині тужить, щастя б міг знайти,

143] Втопи тебе Всевишній в Еми вирі,

144] Коли ти в місто вперше мав зайти.

145] А то на кам'яній плиті в офірі

146] Флоренція здала твоє життя

147] На згадку про літа, прожиті в мирі.

148] При людях цих і схожих бачив я

149] Флоренції таку спокійну долю,

150] Що прикре не з'являлось почуття.

151] При людях цих я бачив славу й волю,

152] Лілея ж гордо маяла до хмар,

153] А не тяглась повержена по полю

154] Й не стала ще червоною від чвар».

- - -

Коментарі:

7. Як той плащ... - довгий і широкий плащ був ознакою людей поважних і сановних.

10. На «ви», як перший звик звертатись Рим... - Вважалося, що звертатись на «ви» вперше стали в Римі до Юлія Цезаря. Данте в усій своїй поемі, крім Каччагвіди, звертається на «ви» ще до шістьох персонажів: Беатріче, Фарінати, Кавальканті, Брунетто Латіні, Адріана V і Гвініцеллі.

14-15. Мов та... - у середньовічному романі про Ланчелота придворна дама, на ім'я Мальйо, значуще кашлянула, спостерігаючи ніжну розмову королеви Джіневри з закоханим героєм. 25. Йоаннову кошару... - Флоренцію.

33. Наріччям не цілком сучасним... - Каччагвіда весь час розмовляє латинню (див. Р. XV, 18-20, і прим.), яка має з мовою Данте дещо спільне, але й дуже відрізняється від неї.

34-39. Відколи вість приніс благу... - За флорентійським літочисленням, яке велося від «втілення Христового» (25 березня), до дня народження Каччагвіди, планета Марс увійшла в сузір'я Лева 553 рази. Через те, що тодішні вчені, зокрема арабські, тривалість обертання Марса вважали рівною приблизно двом земним рокам, Каччагвіда мав народитися десь у 1106 р.

41-42. Оселя кам'яна стояла рідна... - де біля брами Сан-П'єро на щорічних перегонах вершники опиняються в останній з шести міських округ. Будинки у цій найстарішій частині міста належали найстаровинні-шим флорентійським родам (між іншими там був «дім Елізео» - див. прим. Р. XV, 136), отже, цілком можливо, що й сімейству Каччагвіди, тобто Аліг'єрі, теж.

43-45. Та й годі з тим... - Каччагвіда, який перейшов у потойбічний світ, вільний уже від земної марнославності, не хоче збуджувати цих почуттів у ще живому своєму праправнукові.

47. Від Марса до Хрестителя... - від старовинної статуї Марса до баптистерію, тобто з південного кінця міста до північного.

49-50. Фіггіне (Фільїне), Чертальдо - невеличкі містечка недалеко від Флоренції.

54. Галущо - містечко за дві милі від Флоренції. 55-56. Селюк - городянин з діда-прадіда, Данте ніде не приховує неприязні до вихідців із сільських місцевостей, і треба визнати, що він слушно обирає об'єкти для конкретизації своїх почуттів: із Агульйоне (поблизу від Флоренції) походив, напр., Бальдо д'Агульйоне, юрист, що робив усякі нечесні махінації в нотаріальних книгах, а в 1311 р. складав закон про амністію, до якої Данте не ввійшов; з Сіньєю - з містечком в околицях Флоренції. Звідси був родом Фацйо деї Морубальдіні де Сінья, також доктор прав, безчесна людина: бувши «чорним» гвельфом, люто переслідував «білих».

58-69. Коли б народ, що робить хибний крок... - Зміст: якби духовенство не сперечалося проти імператорських прав і тим не сприяло чварам, що роздирають Італію, то багато хто лишився б жити на давніх місцях і Флоренція не потерпіла б від прибульців.

61-62. В Сіміфонте... котрийсь із... торгашів... - мабуть, Ліппо Веллуті, діяч партії «чорних».

64. Монтемурло - замок між Пістойєю і Пунто, що належав графам Гвіді.

65. Черкі - вихідці з Аконе, у 1300 р. очолювали «білих».

66. Бондельмонте, після зруйнування в XII ст. флорентійським військом їх замку Монтебоні на річці Греве (на південь од Флоренції), оселились у старій частині міста (див. далі 136-145).

70. Бик сліпий... - ремінісценція з Біблії (видіння Ісайї).

72. Єдина шпага б'є певніш за п'ять - натяк на те, що з того часу місто зросло вп'ятеро (див. вище, 47-48).

73-74. Луні, на березі Тірренського моря, на південь од річки Маг-ри, та Урбісалья (в Аконській марці) - колись квітучі міста, в часи Дан-те давно уже зруйновані.

75. К'юзі, етруське місто в Вальдік'яні, та Сінігалья, на південний схід від Акони, дійшли до цілковитого занепаду задовго до часів Данте.

88-93. Я бачив Кателліні славний стан... - перелічені у цих і дальших рядках флорентійські роди на той час або закінчили існування, або зубожіли.

94-96. Край брами Сан-П'єро тепер живуть забагатілі Черкі, що в 1280 р. поскуповували будинки й палаци, які колись належали родові Равіньяні (див. прим. 97-99), а потім графам Гвіді. Ці Черкі своїм зрадництвом доведуть до загибелі державний корабель. Після проголошення «Установлень правосуддя» (1293 р.) вони прилучилися до народної партії, але в 1301 р. легкодушно здадуть місто Карлу Валуа (див. далі прим. P.XVI1, 48).

97-99. Равіньяні - Беллінчонс Ьерті деї Равіньяні (див. Р. XV, 112) видав одну з своїх дочок за графа Гвідо. Ім'я Беллінчоне усталилося у потомстві усіх чотирьох дочок старого Равіньяні, особливо в родині Убальдіна Донаті.

101-102. Позолочений держак меча був ознакою рицарського звання.

103. Білячий стовп. - У гербі роду Пільї була в червоному полі вертикальна смуга (стовп) білячого хутра.

105. Згодом з мірок в них палали щоки. - Рід К'ярамонтезі, які зганьбили себе, бо один з них, Дуранте К'ярамонтезе, підробляв урядові мірки.

106. Кальфуччі - споріднені з Донаті.

109. В ганьбі кінчали... - Уберті, одна з найвидатніших гібелінських родин.

110. Кулі золоті були в гербі Ламберті, також прославлених гібелінів. 112-114. Такі були й батьки старезні... - тих Вісдоміні і Тозінгі, які, поки єпископська кафедра порожня, стають її наглядачами і живуть розкошуючи.

115. Стоклятий рід - Адімарі, один з яких, Боккаччіно деї Каві-чуллі, конфіскував «для громади» а потім привласнив майно вигнанця Данте й далі чинив всілякий опір його амністії.

119. Убертін Донато - чоловік однієї з дочок Беллінчоне Берті деї Равіньяні (див. прим. 97-99).

121-122. Капонсакко - Капонсаккі, знатні ф'єзоланці, оселились у Флоренції біля Меркато Веккйо (Старого ринку).

125-126. Заходили тоді ще... - одна з брам старого міста мала назву за ім'ям делла Пера.

127-132. Хто ходить з пишними гербами великого барона... - Гугон Великий, маркіз Тосканський (пом. 1001), день смерті якого флорентійці відзначали на свято Фоми, 21 грудня, посвятив у рицарі кількох флорентійців, які взяли собі його герб з тими чи іншими відмінами. Герб делла Белла відрізнявся золотою каймою. Один з делла Белла, Джано, став на чолі народного руху проти магнатів і був ініціатором «Установлень правосуддя» 1293 р.

133-135. Гвальтеротті й Імпортуні - жили в окрузі Борго Санті Апостолі, де було б спокійніше без нових осельців (Бондельмонті).

136-141. Дім, де вам вчинилось зло в житті... - родина Амідеї. У 1215 р. Бондельмонте де' Бондельмонті зламав слово, дане дочці Лам-бертуччо з роду Амідеї, й одружився з іншою дівчиною, з роду Донаті.

Ображені й скривджені Амідеї, їх родичі й друзі вирішили помститися. Найрішучішу пораду дав Моска деї Ламберті, і Бондельмонте було забито недалеко від Старого мосту, біля статуї Марса. До цього вбивства легенда пристосувала розкол міста на два табори - гвельфів і гібелінів. Перших очолили Бондельмонті, других - Уберті.

143. Ема - притока річки Греве (див. прим. 66).

145. На кам'яній плиті... - на уламку статуї Марса біля в'їзду на Старий міст (див. прим. 136-141).

152-153. Лілея ж гордо маяла до хмар... - тобто ворог ні разу не кинув на землю прапора Флоренції з геральдичною лілеєю.

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!