Рай: Пісня 21

Зміст: "Божественна комедія"

Сьоме, Сатурнове небо - Піднесення - Духи споглядальників - Небесні сходи - П'єр Дам'яно - Ще про призначення долі - Пишнота прелатів

1] Віддав своєї владарки обличчю

2] Я очі, з ними й почуття були, -

3] З усякою простивсь чужою річчю,

4] Вона ж, не посміхнувшись: «Ти б коли, -

5] Сказала, - вздрів мій сміх, зазнав би шкоди,

6] Став, як Семела б, жменею золи.

7] Бо, як ти бачиш, міць моєї вроди

8] Чимдалі все яскравіше сія,

9] Поки долаєм в цих чертогах сходи.

10] Якби себе не тамувала я,

11] То сяла б так, що впала б в тебе сила,

12] Неначе лист, коли гроза буя.

13] Вже досягли ми сьомого світила,

14] Що Лев на нього свій справляє тиск,

15] І спільно виграють обидва тіла.

16] Тож ум зведи, де очі ллють свій блиск,

17] Зроби дзеркала тій зображень зливі,

18] Яку тобі дає дзеркальний диск».

19] Хто знав би, що знайшли мої щасливі

20] Враз погляди в блаженному лиці,

21] Напрямлені на враження мінливі,

22] Той втямив би, чом в радостей вінці

23] Скорився я небесній провідниці,

24] Як ту відраду протиставив цій.

25] В цьому кристалі, що скріпив світниці

26] І славний іменем вождя зробивсь,

27] Який понищив геть пороки ниці,

28] У золоті, де промінь весь відбивсь,

29] Побачив сходи я, такі високі,

30] Що угорі мій погляд загубивсь.

31] Побачив я іще, як зносять спокій

32] Додолу безліч сяйв, і здумав: он

33] Зійшлись з усього неба ясноокі.

34] І як природні звичаї ворон

35] У купу всіх збирають, поки дніє,

36] Щоб з задубілих крил зігнати сон,

37] І вже летять птахи: той даленіє,

38] Той зараз же додому поверта,

39] А хто й двох кроків одлетіть не сміє, -

40] Так юрмилася сходиною та,

41] Похожа на гучну пташину зграю,

42] Сяйв низхідних процесія густа.

43] І той, хто із мого наблизивсь краю,

44] Так спалахнув, що я аж погадав:

45] «Це тим любов свою він розкриває».

46] А та, від кого я веління ждав,

47] Чи мовить, чи мовчать, була в чеканні,

48] Й не зле, що не питав я, хоч жадав.

49] Вона, побачивши мене в мовчанні,

50] Бо бачила в тому, хто бачить все,

51] Сказала: «Заспокойся у жаданні».

52] І я почав: «Мої заслуги - се,

53] Що не дає надій, але ж я - з тою,

54] Хто дозвіл запитать тебе несе,

55] Блаженний душе, радості габою

56] Укритий! Чом, скажи, між усіма

57] Ти, зблизившись, спиняєшся зі мною?

58] Скажи іще, чом сфера ця німа

59] І дзвін благочестивий не рокоче,

60] Як в нижчих колах, чом пісень нема?»

61] «У тебе вуші смертні, як і очі, -

62] Він одповів, - тож спів для тебе стих,

63] І владарка всміхнутися не хоче.

64] Зійшов я вниз по сходинах святих,

65] Лише щоб свята справив ти чудові

66] Для слів моїх і шат моїх світних.

67] Шлях збільшив я не з більшої любові,

68] Хоч більший жар любові тут не згас, -

69] Це бачиш ти в веселці пелюстковій.

70] Висока ж ласка, слуг зробивши з нас

71] Тій волі, що пасе зірчате стадо,

72] Нам приділила місце на весь час».

73] «Дивлюся, - я озвавсь, - свята лампадо,

74] Що вільної любові вистача,

75] Щоб вічній волі слугувати радо.

76] Та знову сумнів, мов удар меча:

77] Коли тут вас без ліку сяєв мчиться,

78] Чом хтось тебе лиш мовить признача?»

79] Мої слова не встигли закінчиться,

80] Як, маючи середину за вісь,

81] Вогонь, мов бистре жорно, став крутиться,

82] Й слова любові з нього полились:

83] «Господнє світло має налітати

84] На мене, усього здіймати ввись.

85] Цей пломінь, з баченням моїм зіллятий,

86] Підносить так мене, що бачу в'яв

87] Найвищу сутність, звідки він узятий.

88] А звідси й захват, що я ним засяв,

89] Бо з поглядом моїм, прозорим з себе,

90] Прозор у сяєві себе зрівняв.

91] Тож дух, який найбільш палає з неба,

92] Той серафим, що бачить Бога сам,

93] Не відповість, у чім твоя потреба.

94] У глиб такий одвіт твоїм словам

95] Захований, в такий провал запертий,

96] Що непомітний твореним очам.

97] Коли повернешся до світу смерті,

98] Усім скажи, щоб шляхом тим пустим

99] Не поспішали на загин одвертий.

100] Уми, вогненні тут, там - тільки дим;

101] Зміркуй же, як вони б щось там робили,

102] Коли не можуть тут, у небі цім».

103] До того ці слова мене вразили,

104] Що тишу я не зважився зломить,

105] Ледь: «Хто ти був?» - спитати стало сили.

106] «Між італійських берегів стримить,

107] А біля місць твоїх угору пнеться^

108] Такий хребет, що грім внизу гримить;

109] Під пагорбом, що Катрією зветься,

110] Стояв затишний і самотній скит,

111] Відлюдникам і захист, і фортеця, -

112] Утретє він почав мені одвіт

113] І далі вів: - Я був такий горливий

114] В служінні Господові кілька літ,

115] Що, в їжу додававши сік оливи,

116] Я не боявся спеки й холодів,

117] Думками споглядальними щасливий.

118] Колись цей монастир плодами цвів,

119] Але тепер в занепаді пустому, -

120] І треба, щоб я всім про це повів, -

121] Я П'єром був Дам'яно в місці тому.

122] Петром же Грішником прийшов під дах

123] Приморського пречистенського дому.

124] Дали мені в похилих вже літах

125] Почесну шапку ту попівські кліки,

126] Що нині кидають їх по церквах.

127] Був Кіфа босий, а сосуд великий

128] Святого духа - той ходив худий,

129] І жебрали вони ім'ям владики.

130] А пастирів теперішніх - веди

131] Під руки, ще й підтримуючи пишно, -

132] Вагу-бо мають! - ще й в сідло сади.

133] Вони плащем коня встеляють смішно,

134] І двох тварюк у шкурі взриш одній, -

135] О, як, терпцю, страждаєш безутішно!»

136] По цих словах уздрів я, як вогні

137] Зі сходини на сходину стрибали

138] Й що не стрибок, яскрішали, ясні.

139] Зусюди збіглися і поставали,

140] Зчинивши крик такий, вгорі й внизу,

141] Що в нас такого зроду не чували.

142] І не добрав я слів крізь цю грозу.

- - -

Коментарі:

6. Семела - дочка фіванського царя Кадма, яку покохав Юпітер, але вона через надмірну свою цікавість загинула від його вигляду.

9. Поки долаєм в цих чертогах сходи - тобто підносимося з неба на небо.

14. Що Лев... - у березні - квітні 1300 р. Сатурн був у сузір'ї Лева.

25. В цьому кристалі... - всередині Сатурна, що, за середньовічними уявленнями, обертається навколо Землі.

26. Іменем вождя... - Сатурна, сина Урана і Геї, Юпітерового батька, бога вседержителя, за панування якого-на землі був золотий вік.

43. І той... - його ім'я ми почуємо лише з рядка 121 цієї пісні (див. прим. 105).

46. А та... - Беатріче.

53. Я - з тою... - з Беатріче.

61-63. У тебе вуші смертні... - і вони не знесли б нашого співу, як очі не знесли 6 усміху Беатріче.

100. Там - на землі.

105. Хто ти був? - Це П'єр Дам'яно (1007-1072), уродженець Ра-венни, де жив останні роки життя Данте, пишучи свій «Рай»; змалку він був пастухом; учився в Равенні, Фаенці і Пармі. Близько 1037 р. став ченцем у монастирі Санта Кроче ді Фонте Авеллана і незабаром - його абатом; у 1057 р. - кардинал-єпископ в Остії, але через два роки повернувся до свого монастиря. Під кінець життя він із смиренності прибрав собі ім'я Петра Грішника. Автор багатьох богословських творів.

109-111. Катрія - височина в центральній частині Апеннін (південно-західний кінець Фельтеронського пасма). На її схилі стоїть монастир Санта Кроче ді Фонте Авеллана.

122-123. Петром же Грішником... - Під цим ім'ям П'єр Дам'яно, за переказами, деякий час жив біля Адріатичного моря в монастирі Санта-Марія, недалеко від Равенни (прийшов під дах приморського пречистен-ського дому).

125. Почесну шапку... - кардинальську. (Насправді ж червоний капелюх відзнакою кардинальського сану став лише в середині XIII ст.).

127-128. Кіфа (давньоєврейською мовою - камінь) - апостол Петро; сосуд великий Святого Духа - апостол Павел.

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!