Рай: Пісня 25

Зміст: "Божественна комедія"

Восьме, Зірне небо - Туга за батьківщиною - Апостол Яків - Відповіді Данте на запитання про надію - Апостол Іоанн - Небесне сяйво і земні очі

1] Якщо колись в поемі цій священній,

2] Де рук доклали небо і земля,

3] А я в роботі гнувся цілоденній,

4] Нарешті втишу лють, яка збавля

5] Мене кошари, де я спав ягнятком,

6] Не знав, що вовча зграя виробля, -

7] То з іншим голосу і вовни статком

8] Вернусь, поет, і вкриюся вінком

9] В хрещальні, де я світло взнав малятком,

10] Бо в віру увійшов, яка цілком

11] Єднає душі з Богом; ради неї

12] Петро витав у мене над чолом.

13] Тут хтось наблизився в сяйній киреї

14] З юрби, де був і перший серед тих,

15] Що стали по Христі архієреї.

16] І Беатріче в почуттях святих

17] Сказала: «Глянь-но, глянь! Ідуть в Галісью

18] Вождя цього вславляти з місць усіх».

19] Як любий голубок літає виссю,

20] А вгледить любку - пада з вишини,

21] І, вдвох туркочучи, кружляють віссю, -

22] Так - я побачив - князь той видатний

23] Зустрівся радісно з своїм співбратом,

24] І страву вславили удвох вони.

25] Врочисті, світлі, як великим святом,

26] Обидва мовчки встали пред мене,

27] Засліплюючи сяєвом багатим.

28] І владарка лице звела ясне

29] Й сказала: «Душе в огняному диску,

30] Ти місто наше описав сяйне, -

31] Повідай про надії кожну риску -

32] її ж тобі побачить довелось,

33] Коли вам трьом Ісус являвсь у блиску».

34] «Ти не тремти, сміліш чоло піднось,

35] Бо вже дійшов сюди зі смертних спадів,

36] Вже й луки наші бачити вдалось», -

37] Так другий пломінь цей мені порадив,

38] І погляд свій я звів до тих вершин,

39] Що вигляд їх мене безмежно надив.

40] «Дозволив наш Властитель верховин

41] Тобі, живому, в потайнім покої

42] Уздріти воєвод його дружин

43] І, досягнувши правди нелюдської,

44] Надію, що веде всіх у любов,

45] Зміцнити і в собі, і в інших втроє.

46] Та що вона і як цвіте, промов,

47] І як вона твій розум покорила», -

48] Озвався словом другий пломінь знов.

49] Побожниця, яка перисті крила

50] Мені скеровувала в вишній літ,

51] Так відповідь мою упередила:

52] «У войовничій церкві в сотні літ

53] Він перший із надією такою,

54] Що сонце дасть, як писано, нам світ.

55] Тож дано із Єгипту до спокою

56] В святий Єрусалим пройти йому,

57] Хоч він іще воює із судьбою.

58] Два інші запитання не тому

59] Ти ставив, щоб дізнатись, - хай він ширить

60] Вість, як чесноту любиш ти пряму.

61] Я їх йому лишу: він легко змірить

62] І знайде відповідь кінець кінцем,

63] Нехай себе на Божу ласку звірить».

64] Як учень, що відповіла бігцем,

65] Аби мерщій явить старання ревне,

66] Бо він себе вважає мудрецем,

67] «Надія, - я сказав, - ждання то певне

68] В прийдешнім слави; благосний вінець -

69] їй ґрунт, як і життя безгрішне кревне.

70] З численних зір я сяйво взяв сердець,

71] І почуття у мене вилив щирі

72] Найвищий пана вишнього співець:

73] «На тебе хай надіються, - в Псалтирі

74] Писав, - знайомі з іменем твоїм!»

75] А хто не зна, як у моїй він вірі?

76] Зросив мене росою у своїм

77] Посланні ти, і, повний вод сторічних,

78] Проллюсь на інших у дощі ряснім».

79] Коли я говорив, то в грудях вічних

80] Святого пломеня тремтів огонь,

81] Спалахуючи в іскрах блискавичних.

82] І він дихнув: «З моїх ще видна скронь

83] Любов до цнот, яка мене в завії

84] До пальм звела, до гір із оболонь,

85] Велить мені дихнути знов про дії

86] Коханої, і річ твоя пливе

87] Нехай про всі обітниці надії».

88] І я: «Святе письмо, старе й нове,

89] На здруження вказало непреложне

90] Душ з Богом, і в мені цей дух живе.

91] Ісайя мовив, що набуде кожне

92] В своїй землі колись подвійних шат,

93] Земля ж своя їм - то життя тут можне.

94] А зрозуміліше у многократ,

95] Розповідаючи про одяг білий,

96] Твій відкриває в одкровенні брат».

97] Слова мої в простори ще летіли,

98] Як спів «На тя да уповают» - вчувсь,

99] І зграйним колом хори підхопили.

100] Один з тих пломенів так розгорнувсь,

101] Що якби схожим став кристал у Раку,

102] То взимку б цілий місяць день тягнувсь.

103] Як дівчина, не з примусу, не з ляку,

104] Іде у танці молодих вітать

105] І виявляє шану їм всіляку,

106] Так полум'ям пойняту благодать

107] Побачив я з двома, що йшли у колі,

108] Як їм високі почуття велять.

109] Вона влилась у співи в ореолі,

110] А владарка, мов наречена та,

111] Незрушна, мовчазна, вдивлялась долі.

112] «Його до Пелікана чистота

113] На груди клала, і велике діло

114] Довірено йому було з хреста», -

115] Так владарка; і це їй зір одкрило,

116] Й вона в красу зоріння все своє

117] Рішуче втупила, невступно й сміло,

118] Мов той, хто дивиться, а в думці є,

119] Що зрить, як сонце тьма перемагає,

120] Бо зрить, як вкруг незримим все стає,

121] Так я дививсь на полум'я безкрає,

122] Коли почув: «Навіщо зір в очах

123] Сліпить, шукавши те, чого немає?

124] Як всі тіла, й моє - у праху прах,

125] Поки не будуть наші числа злиті

126] З тим, що судилось ввік у небесах.

127] Лиш двоє в два убори тут повиті,

128] Ті, що оце знеслись до полюсів,

129] Про що й розповіси в своєму світі».

130] І тут танок палаючих огнів

131] Змішався разом з мелодійним блиском

132] Троїстих найніжніших голосів,

133] Як перед труднощами або риском

134] Рух весел, що у вирі хвилі рвав,

135] На свист переривається встріч бризкам.

136] О страх який нараз мене обстав,

137] Коли я озирнувсь на Беатріче

138] І не уздрів її, хоча й стояв

139] Із нею поруч в світі, щаснім тричі!

- - -

Коментарі:

4-5. Лють, яка збавля мене кошари... - рідної Флоренції, яку через люту ворожнечу «чорних» і «білих» поет мусив покинути, як виявилось, назавжди.

6. Не знав, що вовча зграя виробля... - Не знав про всякі злочини політичних ворогів Данте.

7. З іншим голосу і вовни статком... - вже посивілим і прославленим як автор «Божественної комедії».

9. В хрещальні, де я світло взнав малятком. - У баптистерії Сан-Джованні, спеціальному храмі, де відбувався обряд хрещення над усіма флорентійськими малятами.

12. Петро витав у мене над чолом. - 3 вогню, яким апостол оточив поета наприкінці попередньої пісні.

13. Тут хтось наблизився... - апостол Яків.

14. Перший... - апостол Петро (див. Р. XXIV, 19-21).

17-18. Ідуть в Галісью... - мова йде про численних пілігримів, які збираються в Сантьяго де Компостела, в іспанській області Галісії, до гробниці апостола Якова.

24. І  страву вславили удвох вони - див. вище, Р. XXIV, 1-6.

30. Ти місто наше описав... - у соборному посланні апостола Якова в Новому завіті.

31. Повідай про надії кожну риску - тобто почни мову з Данте про надію, як Петро розмовляв з ним про віру.

32-33. її ж тобі побачить довелось... - За євангельською легендою, тричі Христа супроводили тільки три апостоли - Петро, Яків та Іоанн, в яких богослови вбачали уособлення віри, надії та любові, - цим тлумаченням, як бачимо, і скористався Данте.

38. До тих вершин... - до Петра і Якова, глянути на яких поет не зважувався.

57. Хоч він іще воює із судьбою - хоч він ще живе на землі.

72. Найвищий пана вишнього співець - цар Давид.

80. Святого пломеня... - апостола Якова.

84. До пальм звела... - до мученицької смерті.

91. Ісайя мовив... - див. книгу пророка Ісайї у Старому завіті, LV1, 7.

92. Подвійних шат - блаженство душі і тіла.

96. Твій... брат - апостол Іоанн, що розповідав в «Апокаліпсисі» про блаженство обранців, убраних у білий одяг.

100. Один з тих пломенів... - апостол Іоанн.

101-102. Якби схожим став кристал... - 3 21 грудня до 21 січня при заході сонця з'являється над нашим обрієм сузір'я Рака, ховаючися знов, коли сонце сходить. Якби в цьому сузір'ї була зірка така ж яскрава, як цей сонячний пломінь, то протягом місяця уночі було б видно, як удень.

106-107. Благодать побачив я з двома... - апостола Якова з Петром та Іоанном.

112. Пелікан - одна з алегоричних назв Христа. За повір'ям, птиця пелікан роздирає дзьобом свої груди і власною кров'ю годує пташат.

112-114. Його до Пелікана... - Згідно з євангельською легендою, Іоанн під час останньої вечері лежав на грудях Христа.

122. Навіщо зір в очах... - За легендою, апостол Іоанн живим потрапив на небо. Тому Данте, вдивляючись в його сяєво, марно силкується роздивитися тіло, яке мало б частково затьмарювати силу світла (118-119).

127-128. Лиш двоє в два убори тут повиті... - Зміст: у Раю мають душу і тіло тільки Христос та Марія, два сяєва, що незадовго перед тим звелись у Палаюче небо (див. вище, Р. XXIII, 85-87, 112-120).

135. На свист... - на морі команди подаються звичайно свистком.

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!