 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Зміст: "Божественна комедія" Десяте, Палаюче небо - Біла роза і сонми ангелів - Бернар з Клерво - Молитва до Беатріче - Приснодіва Марія 1] Мов біла роза, пишний цвіт яскравий, 2] Переді мною стала рать свята, 3] Що з нею взяв Христос свій шлюб кривавий.
4] А та, що в льоті зір і спів зверта 5] На блиск того, кого вона кохає 6] Й кого велична робить доброта,
7] І, як крильми родина бджіл махає 8] На квітку ще і ще й летить назад, 9] Де їх труди солодкість просякає, -
10] Злітала в наймахровішу з засад, 11] Із льоту повертаючи швидкого 12] В її любові віковічний сад.
13] Всі лиця кольору були жаркого, 14] А крила - золоті, й убір такий, 15] Що снігу не знайти ніде такого.
16] Вони від пелюсток на пелюстки 17] Лили і мир, і пал вгорі та долу, 18] їх беручи із Божої руки.
19] Ширяючи між східцями престолу 20] І квіткою, полки святих могуть 21] Не заважали зору й ореолу:
22] Господні сяйні сили в світ ідуть 23] В тій мірі, щоб йому відповідала, 24] Й завад ніколи тут не може буть.
25] Держава ця, радіюча і стала, 26] Рясна на стовпища нові й старі, 27] Свою любов і зір до цятки слала.
28] Троїсте сяйво, що в одній зорі 29] Блискочеш в очі, - наче мирні віти, 30] До наших бур схили свій зір вгорі!
31] Якщо вже варвари, діставшись звідти, 32] Де кружить свій щоніч Геліка стан, 33] А перед нею - син, в любов сповитий,
34] Запали в Римі в непритомний стан, 35] Коли, мов чудо, з смертними не схоже, 36] їм встав перед очима Латеран, -
37] То я, коли зміняв людське на Боже, 38] На вічність - час короткий та плохий, 39] Флоренцію - на місто праве й гоже,
40] Який удар я раптом вчув лихий! 41] Потрапивши між нього та відради, 42] Волів, щоб став сліпий я та глухий.
43] І як прочанин оглядає радий 44] Освітлений обітницею храм 45] І в думці вже описує облади, -
46] Надав я волі жадібним очам 47] І зором перебіг по сяйних лавах 48] Вгорі, внизу, навкруг, і тут, і там.
49] Сувій облич сіяючих, яскравих 50] У світлі й усмішках я розгорнув 51] І лиць, похвал достойних, нелукавих.
52] Будову Раю я вже озирнув, 53] Але, спинившись перед розгляданням 54] Частин його, їх форми не збагнув
55] І озирнувсь, озорений жаданням 56] Про те, що для ума було трудним, 57] До владарки звернутися з питанням.
58] Та ждав одне, а здибався не з ним: 59] Не Беатріче вздрів, але старого 60] В убранні, притаманному святим.
61] Зичливістю весь образ діда цього 62] У душу глибоко мені запав 63] І виглядав по-рідному, не строго.
64] І: «Де ж вона?» - я зараз же спитав, 65] А він: «Щоб не лишавсь ти сам у тузі, 66] Від Беатріче щойно тут я став.
67] На третю лаву у найвищім крузі 68] Поглянь - вона вже відчуває мир 69] На троні, даному їй по заслузі».
70] Не відповів я й, знявши вгору зір, 71] Побачив, як вона сидить уроче 72] В вінку з яскравих, променистих зір.
73] Із високостей, звідки грім гуркоче, 74] До глибу, де придонний плин тече, 75] Не більша віддаль одбирає очі,
76] Як в Беатріче від моїх очей; 77] Але ця даль обличчя не згасила - 78] Воно й крізь відстань сяло гаряче.
79] «О владарко, моїх надій ти сила, 80] З якою, щоб мене порятувать, 81] Свої сліди у Пеклі ти лишила!
82] В усім, що дозволяла споглядать 83] Ти з добрості й могутності своєї, 84] Я впізнаю потугу й благодать.
85] До волі з рабства провели моєї 86] По всіх стежках, по тропах всіх вони, 87] Де тільки влади міць була твоєї.
88] Щедротами мені ти сохрани 89] Здорову душу з тілом не опрічно 90] І потім вгодною тобі звільни!»
91] Так я благав. Вона, здаля незвично, 92] Всміхнулась, глянула на мене й знов 93] Вдивилась в джерело, що ллється вічно.
94] І дід святий: «Щоб ти мети дійшов, - 95] Сказав, - я слушну дам тобі пораду, 96] Як просьба вказує й свята любов.
97] Обвівши зором обвід цього саду, 98] Божественного променя цей дар 99] Ти сприймеш легше на свою відраду,
100] Й цариця неба, що увесь їй жар 101] Любовний я несу, поможе в цьому, 102] Бо я - навіки вірний їй Бернар».
103] Мов той, хто йде з Кроації, із дому, 104] Поклавши, залишаючи сільце, 105] Вероніку побачити відому,
106] І думає, як поглядить на це: 107] «О Господи святий, Христе Ісусе, 108] То справді в тебе ось яке лице!», -
109] Таким був я, в душі вчувавши струси 110] З краси того, хто жив у світі сліз 111] І не піддався впливові спокуси.
112] «О сину ласки, бачить сяйво риз, - 113] Почав він, - зір у тебе неспроможний, 114] Бо ти весь час вдивляєшся униз.
115] Ти ж роздивись круги окремо кожний, 116] І трону досягнеш цариці скл, 117] Якій весь край скоряється побожний».
118] Я очі звів: як вранці небосхил 119] Яскравіший на сході, ніж у жодній 120] Частині, де зникає знак світил,
121] Я, зводячи свій зір, мов із безодні, 122] Побачив, що середина кайми 123] Пруги лишила темні та холодні
124] Як дужче пломеніє там, де ми 125] Ждем дишля, згубного для Фаетона, 126] Обабіч же - дедалі більше тьми,
127] Так мирна орифлама та червона 128] Посеред смуг темніших, неярких 129] Мінилася, мов огняна корона.
130] Я бачив юрми ангелів святих 131] Співали посередині й світились, 132] І блиск і вміння розрізняли їх.
133] Я бачив, що, коли вони крутились, 134] їм слала'усміх, як м'який єдваб, 135] Краса, й на неї радо всі дивились.
136] Зі скарбом слів, як і уяви, я б, 137] Скромнішим бувши із людей, смиренний, 138] Не описав найменшої з приваб.
139] Бернар, побачивши, як очі в мене 140] Принадив пал, що і його палив, 141] У нього затопив свій зір вогненний,
142] І зір мій теж сильніш запломенів. - - - Коментарі: 4. А та, що в льоті зір... - друга небесна рать, ангели. 26. Нові й старі - праведники Нового й Старого завіту. 32-33. Геліка - німфа, за любовні стосунки з Юпітером обернута спочатку на ведмедицю, а потім на сузір'я Великої Ведмедиці; її син, в любов сповитий, - сузір'я Волопаса; у наших широтах вони кружать свій стан щоніч, бо ніколи не зникають за обрієм*. 36. Латеран - одна з частин міста Рима, тут ужито в розумінні Рима взагалі. Латеранський палац був резиденцією імператорів, а потім - пап. 59. Старого - Бернара Клервоського (1091-1153), богослова, проповідника другого хрестового походу, абата заснованого ним в 1115 р. монастиря в Клерво (Бургундія). Данте вбачав у ньому тип споглядальника (пор. нижче, P. XXXII, 1) і наприкінці своєї фантастичної подорожі обрав його в наступники Віргілієві й Беатріче. 67. На третю лаву у найвищім крузі... - виконавши свій обов'язок провідниці, Беатріче повернулась на своє місце у небесному амфітеатрі (див. далі, Р. XXXII, 7-9). 96. Як просьба вказує й свята любов. - Просьба виходить від Беатріче. Любов - можна зрозуміти теж як любов Беатріче або ж як любов самого Бернара. 105. Вероніка - ікона на тканині, що зберігалась у Римі і вважалась оригінальним «нерукотворним» відбитком обличчя Христа на хустині єрусалимської жінки Вероніки. 110-111. З краси того... - з краси Бернара. 116. Цариця сил - Діва Марія. 122. Середина кайми - частина верхнього ряду амфітеатру. 125. Дишля, згубного для Фаетона... - тобто дишля сонячної колісниці (див. вище. прим. Р. XVII, 2). 127. Орифлама - червона бойова корогва французьких королів. Тут мирною орифламою названо променисту частину верхнього ряду. 135. Краса... - Діва Марія. 140. Принадив пал... - об'єкт його обожнювання.
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
