Рай: Пісня 31

Зміст: "Божественна комедія"

Десяте, Палаюче небо - Біла роза і сонми ангелів - Бернар з Клерво - Молитва до Беатріче - Приснодіва Марія

1] Мов біла роза, пишний цвіт яскравий,

2] Переді мною стала рать свята,

3] Що з нею взяв Христос свій шлюб кривавий.

4] А та, що в льоті зір і спів зверта

5] На блиск того, кого вона кохає

6] Й кого велична робить доброта,

7] І, як крильми родина бджіл махає

8] На квітку ще і ще й летить назад,

9] Де їх труди солодкість просякає, -

10] Злітала в наймахровішу з засад,

11] Із льоту повертаючи швидкого

12] В її любові віковічний сад.

13] Всі лиця кольору були жаркого,

14] А крила - золоті, й убір такий,

15] Що снігу не знайти ніде такого.

16] Вони від пелюсток на пелюстки

17] Лили і мир, і пал вгорі та долу,

18] їх беручи із Божої руки.

19] Ширяючи між східцями престолу

20] І квіткою, полки святих могуть

21] Не заважали зору й ореолу:

22] Господні сяйні сили в світ ідуть

23] В тій мірі, щоб йому відповідала,

24] Й завад ніколи тут не може буть.

25] Держава ця, радіюча і стала,

26] Рясна на стовпища нові й старі,

27] Свою любов і зір до цятки слала.

28] Троїсте сяйво, що в одній зорі

29] Блискочеш в очі, - наче мирні віти,

30] До наших бур схили свій зір вгорі!

31] Якщо вже варвари, діставшись звідти,

32] Де кружить свій щоніч Геліка стан,

33] А перед нею - син, в любов сповитий,

34] Запали в Римі в непритомний стан,

35] Коли, мов чудо, з смертними не схоже,

36] їм встав перед очима Латеран, -

37] То я, коли зміняв людське на Боже,

38] На вічність - час короткий та плохий,

39] Флоренцію - на місто праве й гоже,

40] Який удар я раптом вчув лихий!

41] Потрапивши між нього та відради,

42] Волів, щоб став сліпий я та глухий.

43] І як прочанин оглядає радий

44] Освітлений обітницею храм

45] І в думці вже описує облади, -

46] Надав я волі жадібним очам

47] І зором перебіг по сяйних лавах

48] Вгорі, внизу, навкруг, і тут, і там.

49] Сувій облич сіяючих, яскравих

50] У світлі й усмішках я розгорнув

51] І лиць, похвал достойних, нелукавих.

52] Будову Раю я вже озирнув,

53] Але, спинившись перед розгляданням

54] Частин його, їх форми не збагнув

55] І озирнувсь, озорений жаданням

56] Про те, що для ума було трудним,

57] До владарки звернутися з питанням.

58] Та ждав одне, а здибався не з ним:

59] Не Беатріче вздрів, але старого

60] В убранні, притаманному святим.

61] Зичливістю весь образ діда цього

62] У душу глибоко мені запав

63] І виглядав по-рідному, не строго.

64] І: «Де ж вона?» - я зараз же спитав,

65] А він: «Щоб не лишавсь ти сам у тузі,

66] Від Беатріче щойно тут я став.

67] На третю лаву у найвищім крузі

68] Поглянь - вона вже відчуває мир

69] На троні, даному їй по заслузі».

70] Не відповів я й, знявши вгору зір,

71] Побачив, як вона сидить уроче

72] В вінку з яскравих, променистих зір.

73] Із високостей, звідки грім гуркоче,

74] До глибу, де придонний плин тече,

75] Не більша віддаль одбирає очі,

76] Як в Беатріче від моїх очей;

77] Але ця даль обличчя не згасила -

78] Воно й крізь відстань сяло гаряче.

79] «О владарко, моїх надій ти сила,

80] З якою, щоб мене порятувать,

81] Свої сліди у Пеклі ти лишила!

82] В усім, що дозволяла споглядать

83] Ти з добрості й могутності своєї,

84] Я впізнаю потугу й благодать.

85] До волі з рабства провели моєї

86] По всіх стежках, по тропах всіх вони,

87] Де тільки влади міць була твоєї.

88] Щедротами мені ти сохрани

89] Здорову душу з тілом не опрічно

90] І потім вгодною тобі звільни!»

91] Так я благав. Вона, здаля незвично,

92] Всміхнулась, глянула на мене й знов

93] Вдивилась в джерело, що ллється вічно.

94] І дід святий: «Щоб ти мети дійшов, -

95] Сказав, - я слушну дам тобі пораду,

96] Як просьба вказує й свята любов.

97] Обвівши зором обвід цього саду,

98] Божественного променя цей дар

99] Ти сприймеш легше на свою відраду,

100] Й цариця неба, що увесь їй жар

101] Любовний я несу, поможе в цьому,

102] Бо я - навіки вірний їй Бернар».

103] Мов той, хто йде з Кроації, із дому,

104] Поклавши, залишаючи сільце,

105] Вероніку побачити відому,

106] І думає, як поглядить на це:

107] «О Господи святий, Христе Ісусе,

108] То справді в тебе ось яке лице!», -

109] Таким був я, в душі вчувавши струси

110] З краси того, хто жив у світі сліз

111] І не піддався впливові спокуси.

112] «О сину ласки, бачить сяйво риз, -

113] Почав він, - зір у тебе неспроможний,

114] Бо ти весь час вдивляєшся униз.

115] Ти ж роздивись круги окремо кожний,

116] І трону досягнеш цариці скл,

117] Якій весь край скоряється побожний».

118] Я очі звів: як вранці небосхил

119] Яскравіший на сході, ніж у жодній

120] Частині, де зникає знак світил,

121] Я, зводячи свій зір, мов із безодні,

122] Побачив, що середина кайми

123] Пруги лишила темні та холодні

124] Як дужче пломеніє там, де ми

125] Ждем дишля, згубного для Фаетона,

126] Обабіч же - дедалі більше тьми,

127] Так мирна орифлама та червона

128] Посеред смуг темніших, неярких

129] Мінилася, мов огняна корона.

130] Я бачив юрми ангелів святих

131] Співали посередині й світились,

132] І блиск і вміння розрізняли їх.

133] Я бачив, що, коли вони крутились,

134] їм слала'усміх, як м'який єдваб,

135] Краса, й на неї радо всі дивились.

136] Зі скарбом слів, як і уяви, я б,

137] Скромнішим бувши із людей, смиренний,

138] Не описав найменшої з приваб.

139] Бернар, побачивши, як очі в мене

140] Принадив пал, що і його палив,

141] У нього затопив свій зір вогненний,

142] І зір мій теж сильніш запломенів.

- - -

Коментарі:

4. А та, що в льоті зір... - друга небесна рать, ангели.

26. Нові й старі - праведники Нового й Старого завіту.

32-33. Геліка - німфа, за любовні стосунки з Юпітером обернута спочатку на ведмедицю, а потім на сузір'я Великої Ведмедиці; її син, в любов сповитий, - сузір'я Волопаса; у наших широтах вони кружать свій стан щоніч, бо ніколи не зникають за обрієм*.

36. Латеран - одна з частин міста Рима, тут ужито в розумінні Рима взагалі. Латеранський палац був резиденцією імператорів, а потім - пап.

59. Старого - Бернара Клервоського (1091-1153), богослова, проповідника другого хрестового походу, абата заснованого ним в 1115 р. монастиря в Клерво (Бургундія). Данте вбачав у ньому тип споглядальника   (пор. нижче, P. XXXII, 1) і наприкінці своєї фантастичної подорожі обрав його в наступники Віргілієві й Беатріче.

67. На третю лаву у найвищім крузі... - виконавши свій обов'язок провідниці, Беатріче повернулась на своє місце у небесному амфітеатрі (див. далі, Р. XXXII, 7-9).

96. Як просьба вказує й свята любов. - Просьба виходить від Беатріче. Любов - можна зрозуміти теж як любов Беатріче або ж як любов самого Бернара.

105. Вероніка - ікона на тканині, що зберігалась у Римі і вважалась оригінальним «нерукотворним» відбитком обличчя Христа на хустині єрусалимської жінки Вероніки.

110-111. З краси того... - з краси Бернара.

116. Цариця сил - Діва Марія.

122. Середина кайми - частина верхнього ряду амфітеатру.

125. Дишля, згубного для Фаетона... - тобто дишля сонячної колісниці (див. вище. прим. Р. XVII, 2).

127. Орифлама - червона бойова корогва французьких королів. Тут мирною орифламою названо променисту частину верхнього ряду.

135. Краса... - Діва Марія.

140. Принадив пал... - об'єкт його обожнювання.

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!