Невидима боротьба Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Як заглибленням у таїнство Євхаристії зігрівати в собі любов до Бога
І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого,                де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.                І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого,                де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.                І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної,                де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Як заглибленням у таїнство Євхаристії зігрівати в собі любов до Бога
   

Невидима боротьба

ЧАСТИНА ДРУГА - ГЛАВА 3

Як заглибленням у таїнство Євхаристії зігрівати в собі любов до Бога.

Щоб заглибленням в небесну тайну Тіла та Крові Христових розігріти в собі більшу любов до Бога, звернись помислом до спо­глядання любови, яку явив тобі Бог у цьому таїнстві. Бо великий Бог і Вседержитель, не задовольнився тим, що створив тебе за образом і подобою своєю, ні тим, що, коли ти, згрішивши та образивши Його, був позбавлений свого чину, послав Сина свого Єдинородного прожити тридцять три роки на землі, щоб здобути тебе, й через страшні страсті та мученицьку хресну смерть викупити та визволити тебе із рук диявола, якому ти себе підкорив гріхом, і знову поставити тебе в свій чин. Але, крім того, зволив установити таїнство Тіла і Крові в їжу тобі для пронизання твоєї істоти всією силою спасительного промислу. Це останнє бажання сильної Божої до тебе любови зроби для себе предметом постійного споглядання і заглиблення, щоб, бачивши всесторонню її повноту та надлишок, живити ним і швидше запалювати своє поривання та любов до Бога.

1. Подумай про те, коли став любити тебе Бог, і побачиш, що цьому немає початку. Бо наскільки сам Він вічний за своєю Божес­твенною природою, то настільки ж вічна й любов Його до тебе, через яку Він перед всіма віками постановив в раді своїй у дивний і неосяжний спосіб. Побачивши це, зрадій духовною радістю і ска­жи; "Отже, ще в безодні вічности моя нікчемність була бачена й люблена безмежним Богом; ще тоді думав Він про моє благо й через бажання невимовної своєї любови постановив дарувати мені в їжу Сина свого Єдинородного. Чи можу я після цього дозволити собі хоча одну мить не бути злученим з Ним всією моєю думкою, всім моїм серцем.

2. Подумай також, що всяка взаємна любов сотворінь між со­бою, якою б вона великою не була, має свою міру та свою межу, за яку не може вийти. Лишень Божа любов до нас немає меж. Тому, коли випало в особливий спосіб задовольнити її, Він віддав на це Сина свого, рівного Йому за величчю і безмежністю, як істинно єдиного й однієї з Ним природи. Отже, любов Його така велика, як великий дар, і навпаки, дар Його такий великий, як любов. Те і те настільки велике, що більшої міри не може навіть уявити жоден створений ум. Виміряй і ти цю безмірну любов хоча б можливою для тебе міркою любови.

3. Подумай ще, що Бог полюбив нас не через яку-небудь необ­хідність, але через свою природну благість, полюбив незалежно ні від чого, сам від себе, настільки безмірно, наскільки й недосяжно.

4. Задумайся також про те, що з нашого боку не могло бути від­дано цій любові жодне похвальне діло, яке було б гідне її, що без­межний Бог за це багатством любови поповнив нашу всесторонню бідність, що Він полюбив нас тому, що так захотів через своє благо­воління, і не тільки полюбив, але й дарував нам себе, недостойним своїм сотворінням.

5. Любов ця, якщо подивишся на її чистоту, не змішана, як лю­бов сотворінь, з очікуванням від нас якого-небудь добра взамін. Бо Бог не має потреби в якому-небудь иншому добрі, оскільки Він самодостатній і всеблаженний. Тому, якщо зволив вилляти на нас невимовну благість і любов, то вилляв не задля блага, очікуваного від нас, а власне для нашого блага. Думаючи про це, чи можеш ти не промовляти до себе: "О, яке диво! Всевишній Бог приклав серце своє до мене, до свого маленького сотворіння! Що ж хочеш Ти від мене, Царю слави? Чого очікуєш від мене, який не що инше є як порох і попіл? Бачу добре, Боже мій, при світлі безмірної Твоєї любови, що в Тебе одне при цьому бажання, яке найбільше показує світлість Твоєї до мене любови, а саме, що Ти зволив дати мені са­мого себе в їжу й пиття не для чого иншого, як тільки щоб пере­мінити всього мене в себе, не тому, щоб мав Ти потребу в мені, але тому, що я маю крайню потребу в Тобі. Бо таким чином Ти живеш у мені, а я в Тобі, і через це єднання я стаю як Ти, і скажу по-людськи: через з'єднання мого земного серця з Твоїм небесним серцем твориться в мені єдине Божественне серце.

Від таких думок не можеш ти не сповнитися здивуванням і радістю, бачачи, як високо оціненив тебе Бог і як Він любить тебе. Зрозумій, що Він безмірною своєю любов'ю до тебе нічого иншого не шукає й не бажає, як тільки притягнути твою любов до себе й тебе собою ублажити, відірвавши від усякої пристрасти до сотворінь і до себе, щоб ти таким чином зміг принести Йому, Богу тво­єму, всього себе як цілопалення, і щоб від сьогодні впродовж всього твого життя лишень любов до Нього та щире бажання вгоджувати Йому володіли твоїм умом, волею, пам'яттю й усіма твоїми почут­тями. Всяке благодіяння Божої любови до тебе може так подіяти на твою душу, але найкраще можна це осягнути при спогляданні Бо­жественного таїнства Євхаристії, на яке споглядаючи умом, відкрий і своє серце та вилий такі благоговійні молитви та любовні зітхання: "О, їжа пренебесна! Коли ж наступить час для мене бути повністю поглинутим, не иншим яким вогнем, але вогнем Твоєї Любови! Коли, несотворена Любове, Хлібе життя! коли ж стану жити Тобою єдиним, для Тебе єдиного та в Тобі єдиному? Коли, Життя моє, життя красне, життя солодке і вічне, Манно небесна - коли, відвернувшись від всякої иншої земної їжі, стану я бажати лишень Тебе й живитися лишень Тобою? Коли настане це, солодкість моя, благо моє верховне. О, Господи мій, пребажаний і всеблагодатний, вирятуй моє бідне серце із кайданів усякої пристрасти та схильности недоброї, прикраси його святими чеснотами Твоїми й наповни таким настроєм, щоб я міг з усією щирістю все робити тільки для одного - вгодити Тобі! Тоді нарешті я досягну того, що, відкривши Тобі моє серце, вже гідне Тебе, призову Тебе й любов'ю змушу Тебе увійти в нього. Ти ж, Господи мій, увійшовши всередину, почнеш, не стрічаючи опору, робити всі дії, які звичайно робиш в душах, відданих Тобі".

У таких любих думках і почуттях можеш ти проводити вечір і ранок, готуючись до св. причастя. Потім, коли ось-ось надійде година причастя, зі смиренням і теплотою в серці живіше уяви, хто Той, Кого повинен ти прийняти в себе, і хто ти, який повинен при­йняти Його.

Той є Син Божий, зодягнений в недосяжну велич, перед яким трепечуть небеса та всі сили, - є Святий святих, світліший від сон­ця, недосяжна чистота, в порівнянні з якою нечистою стає кожна сотворена чистота, - Який з любови до тебе прийняв вид раба, захотів бути ненавидженим, збезчещеним і розп'ятим злобою без­законного світу, перебуваючи в цей час з Богом, по правиш якого є життя і смерть усього світу. Хто ж ти? Ти - ніщо, через свою розбе­щеність, лукавство та злобу став найнижчим і найгіршим від уся­кого нікчемного й нечистого створіння, посміховиськом злих бісів, який замість подяки щедрому Богові за такі великі блага, захоплю­ючись своїми фантазіями та похотями, зненавидів свого великого Благодійника і Владику й безцінну Кров Його, яку за тебе пролито. А Він при цьому, у своїй безнастанній і незмінній любові до тебе кличе тебе до своєї божественної трапези, а іноді й змушує при­ступити до неї страшними погрозами, нагадуючи тобі сказане до всіх своє слово: "Якщо не споживатимете Тіло Чоловічого Сина й не питимете Його Кров, не матимете життя в собі" (Йо. 6,53), - І як не зачиняє перед тобою дверей свого милосердя, так не відвертає від тебе свого обличчя, хоч ти через свої гріхи і прокажений, і роз­слаблений, І сліпий, і бідний, і в полоні різних пристрастей.

Ось чого лишень Він вимагає від тебе: 1) щоб ти пошкодував в своєму серці за тим, що образив Його; 2) щоб ти якнайбільше не­навидів гріх, - будь-який, і малий, і великий; 3) щоб ти повністю віддав себе Йому, з одним наміром і щирою любов'ю дбав лишень, щоб завжди й в усьому, в кожному ділі виконувати Його волю і бути покірним Йому; 4) щоб ти мав сильну віру в Нього та твердо упо­вав, що Він помилує тебе, очистить від усіх твоїх гріхів і захоронить від усіх ворогів твоїх, видимих й невидимих.

Підкріпившись такою невимовною до тебе Божою любов'ю, приступи до святого причастя зі страхом святим і любов'ю, кажучи: "Недостойний я, Господи мій, прийняти Тебе, бо стільки разів я гнівив Тебе моїми гріхами, а не оплакав всіх таких нечестивих діл моїх. Недостойний я, Господи мій, прийняти Тебе, бо не очистив ще себе від намірів і пристрастей до того, що не миле Тобі. Недостойний я, Господи мій, прийняти Тебе, бо ще не упокорився перед Тобою зі всією щирістю і любов'ю. О Боже мій, всесильний і безмірно бла­гий! Сам Ти, через своє всещедре чолові колюбство, дай мені прий­няти Тебе, що з вірою прибігаю до Тебе". Прийнявши св. причастя, увійди в своє серце і, забувши все матеріяльне, звернись до Бога такими чи подібними словами: "Все­вишній Царю неба й землі! Хто примусив Тебе ввійти в негідне сер­це моє, коли я і злий, і бідний, і сліпий, і голий? Ніхто, звичайно, а тільки безмірна Твоя любов до мене. О, любов несотворена! О, лю­бов солодка! Чого Ти хочеш від мене вбогого? Нічого, як я розумію і бачу, крім любови моєї до Тебе; нічого крім того, щоб на вівтарі мого серця не горів жоден инший вогонь, крім вогню моєї любови до Тебе, який би палив усяку иншу любов і всяке инше бажання, крім бажання всього мене принести Тобі в жертву цілопалення і запах пахощів. Нічого иншого ніколи Ти не шукав від мене й тепер не шукаєш і не бажаєш. Послухай, Господи, нині й обіти серця мого! Це з'єдную з бажанням Твоїм моє бажання; і як Ти всього себе дав а мені, і я всього себе віддаю Тобі, нехай буду весь у Тобі. Знаю, Господи, що цьому не можна бути, якщо залишиться в мені який-небудь слід самолюбства, якщо буде ховатися в мені співчуття і схильність до своєї волі, до своїх думок, до самовгодних звичок; тому хочу й рвуся противитися від сьогодні собі у всьому, що невгодного. Тобі побажає душа моя, і примушувати себе до того, що вгодне Тобі, хоча б усе в мені та поза мною противилось цьому. Сам я не маю сили досягнути цього, але якщо відтепер Ти зі мною, то дуже ? уповаю, що Ти сам будеш творити в мені все потрібне. Пориваюсь і шукаю, і нехай буде серце моє єдине з Твоїм серцем; і уповаю, що це буде мені благодаттю Твоєю. Пориваюсь і шукаю нічого не бачити й не чути, ні про що не думати й нічому не співчувати, крім того, до чого поведе й на що буде вказувати Твоя воля, яка визна­чена Твоїми заповідями, та уповаю, що це буде мені дією сили Твоєї в мені. Пориваюсь і шукаю не відходити увагою від серця, в якому є Ти, й там безнастанно споглядаючи Тебе, зігріватися променями світла, яке від Тебе виходить; і уповаю, що це буде для мене дотор­ком і обняттям долоней Твоїх. Пориваюсь і шукаю, нехай відтепер Ти будеш для мене світлом, силою і радощами; і уповаю, що це буде мені спасительними діями Твоїми на душу мою. Про це й молюсь і безнастанно молитися буду. О, премилосердний Господи! Нехай так мені буде".

Потурбуйся потім день за днем щораз то більше сповнюватися вірою в силу пресвятого таїнства Євхаристії, і не переставай дивуватися цій дивній тайні. Подумай, як Бог під видом хліба та вина являє тобі себе і справді є в тобі, щоб зробити тебе святим, препо­добним і блаженним. Бо блаженні ті, які, не бачили, вірують, за словом Спасителя: "Щасливі ті, які не бачивши увірували" (Йо. 20,29). І не бажай, щоб у цьому житті Бог являв себе тобі під якимось иншим видом, крім цього таїнства. Намагайся зігрівати в собі тепле бажання хотіти його, й щоденно роби успіхи в ревній готовності творити лишень Божу волю і в духовній мудрості робити її царицею й правителькою всіх твоїх діл: і духовних, і душевних, і тілесних. І щоразу, як причащаєшся цієї безкровної жертви, й себе самого приноси в жертву Богові, тобто виявляй повну готовність через лю­бов до Господа, який пожертвував собою за нас, терпіти всяку скор­боту та всяку напасть, які можуть зустрітися у твоєму житті.

Св. Василій Великий, зі слів св. Павла, повніше окреслює обо­в'язок, який накладається св. причастям на причасників, що ті, що причащаються Тіла та Крові Господа, сповіщають смерть Його (1 Кор. 11,26). Смерть же була прийнята Господом за всіх людей, і за причасників - для чого? "А Він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для Того, Хто за них умер і воскрес" (2 Кор. 5,15). Отже, ті, що причащаються з вірою і любов'ю, з го­товністю до віддання життя бути вірним Божим заповідям і кожній, виявленій Ним волі, беруть на себе обов'язок вже не жити більше для себе, для світу та гріха, але для прийнятого ними у св. причасті Господа Бога, за них померлого й воскреслого.

Нарешті, прийнявши у св. причасті Господа, Який пожертвував себе за тебе, і бувши спільником сили цієї жертви, в її ім'я піднеси до небесного Отця, після подяки та славослів'я, молитви і про твої потреби, душевні та тілесні, потім за св. Церкву Божу, за рідних, добродіїв і за душі померлих.

Поєднана з жертвою, якою Син Божий випросив нам від Бога Отця всяку милість, молитва ця буде почута й не залишиться без плоду.


[ Назад ]     [ Зміст ]     [ Вперед ]

[ Cкачати книгу: "Невидима боротьба" ]


Нагору



Рекомендуйте цю сторінку другові!






Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!