Невидима боротьба Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Про духовне причастя
Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!                Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся!                Чи ж не п'ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий.                Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!                Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими.                Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про духовне причастя
   

Невидима боротьба

ЧАСТИНА ДРУГА - ГЛАВА 4

Про духовне причастя.

Причащатися Господа в тайні Тіла та Крові можна тільки у визначений час, хто як може та намагається, але не більше одного разу в день. Внутрішньо ж, в дусі, причастя Його сподоблятися - тобто перебувати в Його благодаті, в безперервному з Ним спілкуванні і, якщо Він захоче, серцем відчувати це спілкування - можемо кожну годину та кожну мить. Причастившись Тіла та Крові Господа, ми, за Його обітницею, приймаємо Його самого, і Він вселяється в нас зі всіма своїми благодатями, даючи й серцю, готовому, відчувати це. Після причастя справжні причасники завжди перебувають у благодатному стані. Тоді серце вкушає Господа духовно. Оскільки ми і тілом обмежені, і оточені зовнішніми справами та відносинами, в яких з обов'язку повинні брати участь, то духовне вкушання Господа через роздвоєність нашої уваги й почуття день у день послаблюється, закривається і ховається. Ховається відчуття вкушання Господа, але спілкування з Господом не переривається, якщо, на нещастя, не переможе якийсь гріх, що порушує благодатний стан. З солодкістю вкушання Господа не може зрівнятися ніщо. Тому ревнителі, відчувши її зменшення, поспішають відновити її в силі, й, відновивши, відчувають, що ніби знову вкушають Господа. Це і є духовне причастя Господа. Таким чином воно присутнє між одним і другим Його причас­тям в святих таїнствах. Але воно може бути й безперервним у тому, хто завжди зберігає своє серце чистим і постійно тримає свою увагу та почуття піднесеними до Господа. Водночас воно є даром благо­даті, яка дається тим, хто старанно, не шкодуючи себе, трудиться для Господа.

Але й те, якщо хтось часом вкушає Господа в дусі, є даром бла­годаті. Від нас є тільки бажання цього дару, спрага та пильне шу­кання. Але є також діла, які відкривають йому шлях і сприяють його прийняттю, хоч він завжди приходить раптово. Діла ті - це чиста з дитячим риданням сердечна молитва та особливі акти само­зречення в ряді чеснот. Коли немає на душі гріха, коли не відкидаються гріховні думки та почуття, тобто коли душа чиста й взиває до Бога, то що може перешкодити Господу дати душі себе смаку­вати, а душі відчути це смакування. Саме так і є, якщо тільки Гос­подь не бачить, що для блага душі треба трохи продовжити спрагу Його та жагу незадовільненою. Між актами самозречення найсильнішими в цьому відношенні є смиренний послух і потоптання, звільнення себе від наживання майна, благодушне перенесення наклепів і все це в дусі повного віддання себе на Божу волю. Такі дії найбільше уподібнюють того, хто так чинить, до Господа, й Господь, який є присутній, дає себе відчути його душі. Чисте й ста­ранне виконання всіх Божих заповідей має своїм плодом вселення Господа в серце з Отцем і Святим Духом (Йо. 14,23).

Духовне причастя Господа не слід плутати з мисленним згаду­ванням про причастя Його в таїнствах Тіла та Крові, навіть якщо б це супроводжувалося сильними духовними відчуттями та великою спрагою причаститися Його у святих таїнствах. Не потрібно також плутати й того, що дається присутніним у храмі при звершенні таїнства Євхаристії. Вони сподобляються Божого освячення і бла­говоління, як учасники в принесенні безкровної Жертви вірою, сокрушенням і готовністю жертвувати себе на славу Божу, й у міру цих намірів; однак це не те саме, що причастя, хоч воно тут таки може відбутися.


[ Назад ]     [ Зміст ]     [ Вперед ]

[ Cкачати книгу: "Невидима боротьба" ]


Нагору



Рекомендуйте цю сторінку другові!






Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!