Лишень у Господі єдиному належить втішатися

ПРО ТЕ, ЩО ЛИШЕНЬ У ГОСПОДІ ЄДИНОМУ НАЛЕЖИТЬ ВТІШАТИСЯ,
а не речами тлінними світу сього

«Радосте моя, визволь мене від тих, що оточили мене», — мовить пророк (Пс. 31, 7). Подібно й ангел мовить до Товита: «Вітаю тебе щиро й бажаю тобі щастя!» А Товит відповідає ангелові: «Яке вже там для мене щастя! Для мене, що незду­жаю на очі й світла небесного не бачу...» (Тов. 5, 10). Яка, отже, радість для душі в цій долині сліз, у темряві й тіні смертній, в насліддях беззмістовних, ні на що инше не сподіватися, лишень на смерть, лишень на відхід звідси, лишень на кончи­ну безвісну? Яка ж бо радість у скорботі й гіркоті сущому, яка веселість у темряві скритому? Яка прохолода закутому в ланці? Яка потіха в лихові тому, що смерти сподівається? Жодної. Чим потішити себе хочеш? Чи швидкоминущою славою світу сього, чи посілістю, а чи статком, що зникне небавом; чи насолодою, або похотями плотськими, що в сморід і гній обертаються, чепуристістю чи вродливістю плоті, що скорі до тління, в порох і попіл обертаються. Не маєш, чоловіче, чим себе потішити у віці цьому жалюгідному, а, радше, плакати й ридати мусиш. Не у вітчизні перебуваєш, а на вигнанні, не в мирі й спокої, а на сильній раті, не в радості й веселості, а в цій долині сліз. Хто, маючи борги, тішиться, хто, в тюрмі сидячи, радіє, хто, сподіваючись смерти, веселиться? Ніхто. Світ-бо цей сповнений плачем, а не радощами, скорботою й печаллю, а не веселощами, тягарями й лихами, а не втіхами. Ніщо в ньому не є постійним і незмінним. Радість його злуче­на зі скорботою, веселість з печаллю, слава минуща, багатство зникає, врода на порох і попіл перемінюється, насолода плот­ська на сморід і гній перетворюється; опісля ж усе це раптова смерть припиняє й уриває. Ніщо в цьому віці не є варте радо­сти й веселости, ніщо не варте втіхи й потурання, а все пла­чем і риданням сповнене, марнота марнот — вік людський. Отож, народився чоловік від тління, росте в хворобах і недузі, виснажує життя своє в скорботах і печалях, у мольбі, бурі, невідомості та у всілякій непостійності: звідусіль-бо біди, звід­усіль пастки, гонителі, бійці й протиборці, звідусіль боротьба й вагання, страх і страховиська, ніде немає миру й спокою. Куди не вдашся, всюди борню і рать побачиш. А звідси долає обжирство, пияцтво, лінь, звідси черствість, похіть, скверні насолоди, звідси страх, гріх і переступ, звідси нехтування стра­ху; нічим тішитися у віці цьому многослізному. А ще ж наста­не смерть, зі всім розлука, настане всього раптова переміна, душа ж піде в инший вік і прийме те, що тут учинила, а плоть залишиться на поталу червам, у сморід і гній обернеться. Ніщо в ньому не є радісним. Цього ради не тішся нічим дочасним у віці цьому слізному, позаяк усе в нім непостійне й неправди­ве, все в нім брехливе й змінне. Але якщо хочеш утішитися — в Господі єдиному втішайся, якщо хочеш радіти — в Господі єдиному радій. Радість-бо плотська зникає швидко, а радість у Господі триває повік. Потіха земна раптово зникає й у пе­чаль обертається, а потіха Пресвятого Духа в Господі присно потішає й на віки віків потішатиме потіхою невимовною. За­ради цього ні в чому иншому, лише в Господі радуйся. «...Ра­дуйтеся, праведні, і хвалітеся, всі правії серцем!» — каже про­рок (Пс. 31, 11). І ще апостол: «Завжди радійте. Моліться без перерви. За все дякуйте» (1 Сол. 5, 16-18): бо в цьому наше спасіння. Ні в чому иншому, лише в Господі радуйся; всіляка­бо радість, якщо не в Господі, є брехня й омана. Всіляка потіха, якщо не в Бозі, є тягар і сум'яття душі. Тому не наїдка­ми й питтям, не багатством і славою світу цього радуйся, ані якимись красотами й безсловесними похотями, а в Господі радуйся, в Бозі єдиному веселістю веселися, бо в цім дочаснім немає радости істинної, лише оманлива, тимчасова, безмовна. Бо в темряві світла немає, в смерті життя не знайдеш, у брехні правда не явиться. Радість світу цього оманлива, потіха його непостійна, веселість легко мінлива. Дещиця радости й потіхи — й тут-таки раптово горе; дещиця веселости — й тут-таки рап­тово плач і ридання. Ще й потіха його не минула, а вже скорбота й печаль настигла. Того ради в Господі єдинім радіс­тю радуйся й веселістю веселися. Радуйся в Господі Бозі, бо Бог твій, Бог великий, вічний, безсмертний, всемогутній, усе­держитель. Бог щедрий, милоствий, праведний, чоловіколюб­ний і премилосердний, Отець щедрот, Бог усілякої потіхи. Його є небо й земля, гори, холми, дерева, діброви, звірі і всяка скотина, гади і птиці пернаті. Його є всяке дихання і все со­творіння, видиме й невидиме, що на небі й на землі. Його сонце й місяць, зорі й усі стихії небесні. Його води, ріки, моря, озера, джерела, град, сніг, дощ, вітер, грім, блискавиця. Його є всі люди, всі роди земнородні. Його ангели, архангели, пре­столи, господьства, херувими й серафими, й усі сили небесні. Там правда, там суд нелукавий, там благість чоловіколюб'я, там премудрість і джерело розуму. Там тиша, спокій без стра­ху й печали. Там слава, багатство, скарб і вічна насолода. Там радість, веселість, світло, просяяння, краса, миловидність, солодкість і всіляка потіха. Там свобода, обшир, достаток і вік незмінний. Що лишень чоловікові любе, все там є, тільки до Господа Бога твого припади всією душею твоєю й у Ньому єдиному радістю радуйся й веселістю веселися. Радуйся в Гос­поді й благодарення приноси Йому, бо сотворив тебе за обра­зом своїм і подобою, від небуття до буття привів тебе, славою і честю увінчав тебе: не сотворив тебе звіром, ні китом, ані иншою якоюсь твариною, а чоловіком, розумним творінням, безсмертям і волею нагородивши душу твою. Якщо й тимчасо­во розлучаємося з плоттю, однак на краще місце переходимо, душею живемо повіки: не на тисячу чи на дві, а чи три тисячі літ, а на віки віків, кінця не маючи. Радуйся в Господі й бла­годарення приноси Йому, бо все заради тебе як дар сотворив: небо й землю, сонце й місяць, і весь небозвід приоздоблений. Заради тебе — звірів, скотів, птахів пернатих і усіляких тварин. Заради тебе — моря, ріки, джерела, озера, рибу всіляку, китів — страховищ превеликих; заради тебе — ліси, діброви, пустелі різні. Заради тебе видиме й невидиме суть сотворене. Радуйся у Господі й благодарення приноси Йому, бо все для тебе пра­ведний і милосердний зробив і безнастанно дбає про душу твою: захищає тебе, береже тебе, покриває тебе, заступається за душу твою, дарує тобі силу, здоров'я, живить тебе, врозум­ляє тебе, просвіщає тебе на всілякі благі діла, все праведно й премилосердно щодо тебе діє. Радуйся в Господі й приноси Йому благодарення, Він-бо Бог усесильний, пребагатий, за­ради тебе став убогим, заради тебе був чоловіком, щоби тебе зі собою з'єднати воєдино: не знехтував взяти наше, щоб нам себе усього віддати. Заради тебе лежав у яслах, заради тебе пеленами сповився Той, що вдягає небо хмарами, заради тебе прийняв обрізання восьмого дня, заради тебе втікав у Єгипет, заради тебе хрестився в Йордані, заради тебе схилив голову перед Предтечею, аби тебе піднести вгору, Той, що не мав потреби хрещенням хреститися, й тобі хрещенням подасть очищення. Радуйся в Господі й благодарення приноси Йому, бо заради тебе був побитий, збезчещений і опльований, у лице вдарений, зв'язаний, терновим вінком понівечений. Заради тебе свої руки до хреста прибив, скуштував оцту й жовчі, списом проколений у своє пречисте ребро, заради тебе, про­ливши свою пречисту Кров, своєю Кров'ю викупив, заради тебе покладено Його до гробу, заради Тебе по трьох днях із гробу воскрес, аби всім нам дарувати воскресення з гробу. Радуйся в Господі й благодарення приноси Йому, бо якщо й тисячу тисяч перед Богом согрішаєш, Він милостиво приймає тебе, коли каєшся. Скільки б не грішив перед Ним, Він усе ж не відкидає тебе. Скільки б не помилявся, а Він, однак, не відвертається. Скільки б ти не падав, Він тебе підводить, тобі довготерпить й не віддає тебе смерти відразу, а очікує твого навернення навіть до кончини, коли ти навернешся. Подав тобі закон й відання своєї волі. Не відкинув тебе у хрещенні, не полишив тебе в инаковірстві чи в згубній єресі перебувати. Радуйся в Господі й благодарення Йому приноси, бо лишень заради малого боговгодження життя вічне, Царство Небесне пообіцяв дати. Той, що сотворив і все, щоб за Ним ходити, дав, дарує життя вічне: не на якусь коротку часину, ані на термін якийсь швидкоплинний, не на сто літ і не на тисячу чи тисячу тисяч, а на віки віків, що немає їм кінця. Слава несказанному Його милосердю, слава премудрому Його захо­роненню, слава невимовній і незбагненній Його благості й чоловіколюбству. Бо Йому належить усяка слава, честь і влада з безначальним Отцем, і з пресвятим, і благим, і животворя­щим Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Назад ]     [ Зміст ]     [ Вперед ]

[ Cкачати книгу: "Лік духовний" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!