 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Преподобний Теогност. Не досягнувши крайньої безпристрасності, стримайся від вищих споглядань. Не пнися за тим, чого неможливо здобути, і не шукай того, що тобі понад силу. Коли хочеш стати богословом і мати споглядання, дійди до цього шляхом життя і чистотою здобудь чисте бачення Бога. Заторкнувши богослов'я, нагадую тобі, уважай, не простягайся безмірно у його височінь і знай, що нам, які ще годуються молоком чеснот, не пристало пориватися підноситися туди, щоб задарма не розгубити пір'я, як це трапляється з молодими пташатами, хоча й солодкість споглядання посилює наше бажання. Коли ж, очистившись доброчесністю і сльозами, будемо піднесені понад землею, як Ілля чи Аввакум, заздалегідь провіщаючи чи зображуючи майбутнє вхоплення на хмарах, і споглядальною, чистою та зосередженою молитвою станемо поза почуттями і віднайдемо Бога, от тоді, може, трішки й торкнемося Богослов'я. Також, прагнучи сподобитися Божественного споглядання й освітлення ума, насамперед полюби мирне та безмовне життя і, відмежувавшись від усього, пізнай себе й Бога. Якщо це матимеш, то ніщо не буде для тебе перепоною, як у легесенькому подуві вітру (пор.: 1 Цар. 19, 12), маючи чистий і не збентежений пристрастями внутрішній устрій, умово побачити всім Невидимого, що через вразливе Богопізнання благовістує тобі спасіння. Ілля Екдик. Кінець діяльного життя - умертвленім пристрастей, кінець же споглядального життя - видіння чеснот. Преподобний Максим Ісповідник. Про того, хто провадить діяльне життя, кажуть, що він тимчасово проживає у плоті, немов прибулець, що має за мету трудом чеснот відсікти від своєї душі прихильність до тіла й відвернутися від матеріяльних принад. А про того, хто провадить життя у спогляданні, кажуть, що він є прибульцем у самій чесноті, який, мов у дзеркалах і здогадах, споглядає істину. Бо як причасник він ще не побачив, немов лицем до лиця, справжнього вигляду очікуваних благ. Та й кожен святий стосовно прийдешніх благ «ходить, як тінь», кличучи: «...Я приходень на землі, і чужинець, як усі батьки мої» (Пс. 38, 7 і 13). - У тому, хто провадить діяльне життя, Господь присутній через чесноти, в тому ж, хто їх не цінує, Бога нема. І, знову ж таки, у мужеві, що має дар споглядання, Господь є через істинне пізнання речей, хто ж якоюсь мірою в цьому грішить, у тому Він відсутній. - Боже слово - це путь (Йо. 14, 6) для тих, котрі, провадячи діяльне життя, правильно й упевнено прямують тереном чеснот, не відхиляючись ні з марнославства праворуч, ані через порух пристрасти ліворуч, а скеровують свої стопи за Богом. «Я - двері», - сказав Господь (Йо. 10, 9). Адже Він тих, котрі добре звершили свою дорогу чеснот, непорочно пройшовши діяльне життя, запроваджує в царину споглядання і, немов світло, показує їм пресвітлі скарби мудрости. Він один є і путь, і ворота, і ключ, і Царство: путь - як дороговказ, ключ - як той, хто відчиняє достойним вхід до Божественних скарбів, ворота - як той, хто вводить, Царство - як той, кого наслідують і хто сущий у всіх своїх причасниках. Бога в собі прославляє не той, хто лише благоговійно на словах почитає Господа, а хто заради Нього через заповіді терпеливо зносить страждання і труди. Такого Бог взаємно прославляє славою, у Господі сущою, як нагороду за чесноту, коли той має в собі благодать безпристрасности. Бо кожен, хто у своєму діяльному житті стражданнями за чесноти прославляє в собі Бога, прославляється в Ньому й сам через безпристрасне осявання Божественними променями у стан споглядання.
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
