Микола Кавасила
ЗМІСТ
І. Який
сенс у загальних рисах усього богослуження?
II. Чому
Чесні Дари кладуть на престіл не від самого початку?
III. Про те, що ці Дари
жертвуються Богові як первістки людського життя
IV. Для чого було потрібно,
щоб ці Дари були первістками людського життя
V. Чому покладається
не цілий хліб, а лише [його] частина
VI. Чому
над хлібом священик зображає страждання Христа
VII. У чому
полягає спогадування про Господа
VIII. Про
те, що звершується над хлібом
IX. Чому
Господь заповів чинити це на спомин про Нього
X. Про те,
що проказується під час проскомидії після спомину Господа, і про
те, що саме приношення Дарів є водночас і подячне, і благальне
XI. А. Чому
повністю покриваються Дари і що під час цього проказується?
XI. В. Про
початкове славослов'я
XII. Про
прошення, і чому ми спершу починаємо молитву прошенням миру
XIII. Що означає постійне прошення божественної милости
XIV. Про
віддавання [себе Богові]
XV. Про
антифони і виголошені поміж ними молитви
XVI. Значення
[Божественної] літургії у загальних рисах
XVII. Пояснення
першого антифону
XVIII. Що означають
пророчі вислови, які співають на початку богослуження
XIX. Пояснення
третього антифону
XX. Про
появу святого Євангелія і про трисвяту пісню
XXI. Про
молитву під час гимну і про священні виголошення
XXII. Про
читання Писань, їхній порядок і значення
XXIII. Про прошення,
які йдуть після Євангелія
XXIV. Про
внесення Чесних Дарів до вівтаря
XXV. Про
те, що відбувається після внесення Дарів, про молитви і заклики
священика, звернені до народу
XXVI. Про ісповідання
віри і про те, до чого після нього священик заохочує вірних, і за
що молиться, і що вони йому відповідають
XXVII. Про освячення
Дарів і про благодарення, яке йому передує
XXVIII. Що є підґрунтям
нашої незаперечної віри в таїнство
XXIX. Про
те, за що нам докоряють щодо цього деякі латинники. Спростування
їх докорів і відповідь на них
XXX. Про
те, що і в латинській Церкві таїнство [Євхаристії] звершується таким
самим чином, як і у нас
XXXI. Чому
священик закликає до освячення Дарів не Сина, а Отця?
XXXII. Про
саму жертву і про те, над чим звершується жертва
XXXIII. Про
молитви після жертви і про те, яка ж причина того, що тут згадуються
святі й особливо Пресвята [Богородиця]
XXXIV. Про
те, як священик молиться упівголосу за Святі Дари і за що закликає
молитися вірних
XXXV. Про
молитву, віддану Богові, і про схиляння голів, про благодарення,
яке йде після цього, і про благання, звернене до Бога, та славослов'я
XXXVI. Про
звернення, яке священик виголошує до народу, возносячи Святі Дари,
і про те, що відповідають йому вірні
XXXVII. Що
означає тепла вода, влита у Святі Таїнства
XXXVIII. Про
те, яким чином Святі Таїнства символізують Церкву
XXXIX. Про
заклик вірних до причастя і про те, що вірні промовляють під час
явлення Дарів
ХL. Про
молитву, яку священик виголошує за вірних після того, як вони причастилися
ХLI. Про
благодарення і славослов'я, які йдуть після цього
XLII. Про
померлих: чи вони так само, як і живі освячуються від Дарів трапези?
ХLІІІ. Про
те, що душі того, хто причащається, освячення передається насамперед
ХLIV. Про
посередництво Христа
XLV. Про
освячення, яке для померлих досконаліше
ХLVI. Яким
чином Святі Дари завжди угодні Богові
XLVII. Наскільки Дари
вгодні Богові
ХLVIII. Який
сенс того, що цими Дарами ми молимося до святих і вшановуємо їх
ХLIX. Про
тих, які кажуть, що спомин про святих під час Божественної літургії
є благальною молитвою за них до Бога
L. Про те,
скільки разів під час Божественної літургії поминаються святі і
яка різниця між поминаннями
LI. Чому
священик називає жертву «словесною службою»
LІІ. Чому
це таїнство називається лише Євхаристією
LIII. Про спільне благодарення
за причащання Святих Таїнств і про завершальні молитви богослуження
|
