Запитання cвященнику УГКЦ - Як стати монахом (монахинею) Християнство
Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.                А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.                Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового.                А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.                Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом.                А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;                ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;                не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.                Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.                Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба.                А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу.                А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому.                А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві.                Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього.                Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.                А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Запитання cвященнику УГКЦ: Як стати монахом (монахинею)
   

 
 
Добрий день.
Як стати монахом? Є жінка і усиновлена дитина, але життя з ними не склалось, заженуть в могилу. Не маю душевного спокою, хочу піти в монастир, бо тількі в молитві мені добре. Допоможіть, бо вже не хочеться жити. Хочу посвятити життя молитві і послуху.


Сергій
Львів
Україна
Греко-католик
Дата - Wednesday, 13 Dec 2023, 13:18:40
Слава Ісусу Христу!
Розумію, виберіть собі, що Вам до вподоби - монастир, або монаший чин, зконтактуйте з ігуменом того монастиря, а відтак він скаже, як бути. Най щастить.
Слава Ісусу Христу!
Отче, я дуже хочу піти до монастиря. Відчуваю, що саме там я маю бути, що це і є моє покликання. Проте, батьки не схвалюють моє рішення. Підскажіть, як вдіяти правильно у такій ситуації.


Марія
Івано-Франківськ
Україна
Греко-католичка
Дата - Tuesday, 27 Sep 2022, 05:24:17

Слава навіки Богу!
Батьків потрібно переконати, що саме у монастирі майбутнє.

Слава Ісусу Христу!
Цікавить питання, чому люди великого значення надають створенню сім'ї (одружитися / вийти заміж, народити дітей)? Адже в Святому Письмі сказано, що в раю "будуть, як ангели на небі, що ні женяться, ні заміж не виходять", тобто сімейні стосунки (в тому числі інтимні) - лише тимчасові, і є властиві грішному земному життю. За часів Старого Завіту народження дітей було необхідне для наповнення землі (Адам та Єва) і для зростання чисельності ізраїльського народу (за часів пророків та царів). Для чого тоді прив'язуватися до сімейних стосунків, якщо в небі їх не буде?
Чи вірно, що в людини є тільки два шляхи: або монашество, або одруження? Як бути людині, яка не відчуває монашого поклику, але з певних причин не може створити сім'ю?
Дякую!


Микола
Івано-Франківськ
Україна
Греко-католик
Дата - Wednesday, 28 Apr 2021, 14:21:19

Слава навіки Богу!
Дорогий Миколо, якщо оті певні причини є слушними, тоді жодних проблем - живіть, служіть Богу та ближньому.

Слава Ісусу Христу!
Мені 14 років і дуже хочу піти в монастир. Дуже цікаво, від скількох років можна йти в монастир, чи в 14-15 років можна?


Катя
Львів
Україна
Греко-католичка
Дата - Wednesday, 24 Mar 2021, 21:33:22

Слава навіки Богу!
Дорога Катеринко, дуже хороший, Богоугодний маєш намір, хай Господь Тобі допомагає вірно Йому служити. Катеринко, кожне монаше згромадження має свій Устав (правила), а тому потрібно цікавитися саме у конкретному монастирі, зі скількох років можна до них потрапити.

Доброго дня!
Цього листа я виношував не один рік. Точніше, не листа, а бажання. Не знаю, чи вірно вибрав адресата, та маю надію, що так. Мені 42 роки, не жонатий, не судимий, середньостатистичний українець, скажімо. Поет, пишу вірші, маю книгу свою і трохи публікацій. Це так, до картини образу. Маю сильне бажання і розуміння того, що прийшов час для того, щоби посвятити себе Богові. Хочу піти в монастир. Читав, що можна так. Та хотілося б поспілкуватися з людьми, які зможуть допомогти мені у втіленні цього бажання.
Прошу Вас, допоможіть!

Христос Воскрес!
Дорогий Ігорю, дуже добрий намір маєте! Я є світський cвященник, тому якусь слушну пораду, щодо монашого чину запропонувати мені важко Вам. Раджу відвідати різні монастирі, придивитися до їх життя, все як слід зважити, а відтак і вступити туди, де більше Вам сподобалось. Нехай щастить.

Слава Ісусу Христу!!!
Мені 18 років, у мене зараз проблеми з вибором. Я хочу стати простим монахом. Через те, що спокій я находжу тільки через молитву і Бога. Мені причиняли стільки душевного болю батьки, рідні, друзі, дівчина. Я просто хотів всім допомагати, а від інших допомоги не відчував... І підтримки теж. Я постійно чую: «Знову все через тебе». Я просто вже не розумію і заплутуюсь в собі. Кожен день, коли я слухаю службу чи просто молюсь, я починаю відчувати легкість і спокій. Тому я задумався піти в монахи, щоб присвятити життя Богу.


Тарас
смт.Ланчин
Україна
Греко-католик
Дата - Tuesday, 14 Apr 2020, 14:23:40

Слава навіки Богу!
Дуже добрий намір, Бог Тобі нехай допоможе здійснити його. Дивись наживо Святу Літургію щоденно о 8:00, фейсбук-сторінка о. Михайло Шелемба.

Отець, мені 31 рік, все життя склалося не так, як хотілося. Розлучення, АТО, я не можу знайти своє місце в суспільстві. Я заплутався. Хочу спробувати хоч якось загладити свою вину перед Богом і собою. Що потрібно, щоб прийняли в монастир?

Василь
Жмеринка
Україна
Православный
Дата - Sunday, 29 Dec 2019, 22:28:25

Слава Ісусу Христу!
Дорогий Васильку, найперше, потрібно до сповіді, а відтак попроситися в монастир. Думаю, приймуть.

Христос Воскрес!
Скажіть, будь ласка, як вчинити в такій ситуації? Мені 16 років, я хочу стати cвященником, в мене є дівчина, але в мене є бажання піти служити Богу в монастир. І я не знаю, як їй це сказати, щоб не причинити болю, і чи взагалі варто робити такий крок? Дуже люблю ходити до церкви і молитися, хочу йти за Христом і служити Йому в монастирі. Порадьте, будь ласка, як мені бути?


Ігор
Луцьк
Україна
Греко-католик
Дата - Tuesday, 07 May 2019, 09:12:36

Воістину Воскрес!
Дуже гарне бажання маєш, Ігорку. У Твої 16 ще не все можеш свідомо і, головне, правильно спланувати щодо майбутнього життя, тому постарайся спочатку здобути освіту, дівчині відверто сказати за свої покликові почуття, а відтак воно саме собою налагодиться так, як того хоче Бог.

Слава Ісусу Христу.
Мене звуть Максим, мені 18 років.
Довгий час мене турбує питання - є деяке бажання піти в монастир, але не можу наважитися, тому що думаю, як воно може відбитися на мою подальшу кар'єру в житті, і як сприймуть мене мої рідні. Знаю, що мої думки уже не є правильними, якщо я думаю так, але всередині мене є те покликання, те бажання. Порадьте, що робити?


Максим
Івано-Франківськ
Україна
Православний
Дата - Saturday, 20 Oct 2018, 19:28:35

Слава навіки Богу!
Дорогий Максимку, 18 років - це є прекрасний вік, але ще не є достатнім, щоб прийняти таке відповідальне рішення на все життя, а тому потрібно придивлятись з боку на життя в монастирі, бо воно не є подібним до світського. Практикуй свою віру, багато молись, щоб провадив Тебе Бог дорогою до Неба, а вже після, як відчуєш, що це правдивий поклик Божий, спробуй спочатку рік прожити у монастирі, потім три, а відтак побачиш, чи воно Твоє.

Слава Ісусу Христу.
Шановний о.Михайло, підкажіть, будь ласка, чи існують вікові обмеження для бажаючого прийняти чернецтво в Унівській Лаврі, а саме - до якого віку чоловік може вступити в цей монастир? На жаль, сайт Лаври не працює, а всі інші не відповідають. Дякую.


Сергій
Хмельницький
Україна
Православний
Дата - Wednesday, 14 Jun 2017, 15:57:20

Слава навіки Богу!
Дорогий Сергію, думаю, що вікових обмежень не існує.

Слава Ісусу Христу!
Отче підкажіть, будь ласка, мені. Мене звати Ігор, мені 31 рік, дуже сильний потяг маю до священства, не знаю, що зі мною відбувається. Переважно снились сни, що мене висвячують на cвященника. Бувало таке, що і сам відправляв Службу Божу, але зараз це перестало вже снитися. І мене сильно тягне щось в монастир, і я не знаю, як мені поступити, чи ще приймуть мене туди. Буває деколи така сильна туга, що біжу зразу до церкви і мені помало стає легше. Підкажіть, будь ласка, що маю робити?


Ігор
Добротвір
Україна
Греко-Католик
Дата - Tuesday, 10 Oct 2017, 19:48:31

Слава навіки Богу!
Потрібно попроситися в якийсь монастир та спробувати один рік монастирського життя, а відтак приймати відповідне рішення.

Слава Ісусу Христу!
Дорогий Отче! Мене звати Людмила, мені 19 років. Я дуже хочу стати монашкою. Що для цого треба зробити?

Слава навіки Богу!
Дорога Людмилко, дуже добрий маєш намір, а тому найперше мусиш вибрати собі монаший чин, згромадження, яке Тобі найбільш до вподоби. Відтак у кожному монастирі є ігуменя, з нею переговорити, а там вона про все розповість. У кожному згромадженні свої правила.

Слава Ісусу Христу!
Дуже люблю Бога і хочу Йому служити. З дитинства мала думки щодо того, щоб піти в монастир, та більше думала, що в старості це зроблю. Дуже хочу вийти заміж і мати сім'ю, та не виходить. Завжди, коли зустрічаю людину і думаю, що зможу побудувати сім'ю, щось не складається. В голову все частіше приходить думка про те, що, можливо, Бог хоче, щоб я стала черницею. Та я цього не хочу, дуже не хочу і опираюся руками і ногами. Думка про те, що я можу вести таке життя, дуже мене гнітить. Скажіть, будь ласка, чи для того, щоб бути черницею, має бути бажання, воно ж не може керуватись страхом, правда?


Ірина
Київ
Україна
Греко-Католичка
Дата - Tuesday, 28 Mar 2017, 13:37:40

Слава навіки Богу!
Дорога Іринко, для чернецтва повинен бути Божий поклик, так само як і до священства, бо служити Богу - це не влаштуватися на роботу, мало попрацювати, а потім щось не сподобається - поміняти роботу, вийти заміж, а потім побачила іншого й поміняла чоловіка. Приймати обіти - це дуже серйозна справа і потрібно все як слід зважити.

Слава Ісусу Христу!
Дорогий Отче! Мене звати Роман.
Мені зараз 14 років. Я хочу стати cвященником. У сусідньому селі був один cвященник, але його покинула дружина, і він став монахом. Кожного разу, як його бачу, то з його обличчя сяє невимовна радість, а коли благословляє мене, то аж сльози на очі навертаются... Я також хочу бути cвященником-монахом, бо вважаю, що цей шлях є праведнішим.
Хочу бути в Українському Афоні - Манявському скиті на Івано-Франківщині. Це дуже гарний православний монастир. Але батьки не схвалюють мого рішення. Мій тато - cвященник. Мабуть, це він прищепив мені любов до Бога, до Церкви. Мене тягне до Церкви, а коли немає можливості відвідати Дім Божий, то дуже сумую. В моєму селі є дві церкви. В тих церквах служить мій тато. Каже, що я теж буду тут служити, але щоб мати цю парафію, мушу одружитись. Але я хочу вибрати аскетичний шлях. Монаший подвиг. Тому мушу піти в монастир за покликом. Одного разу сниться мені сон. Дивлюсь на ікону Тайної Вечері, а Ісус стоїть і молиться. Раптом під час молитви Ісус простягає до мене руку і ніби кличе взяти Його ярмо любе і тягар легкий. Цілу ніч я плакав і вирішив стати монахом. Вже вибрав собі покровителя - Священномученика КИПРІЯНА.
Але мої батьки хочуть, щоб я одружився, обзавівся сім'єю, але вони не розуміють, що моє серце хоче бути з Богом. Моя мама каже: "Хочеш піти в монастир? А про нас з батьком ти подумав? Хто нам склянку води подасть? Порушуєш 4-ту заповідь Божу".
Я не знаю, що мені робити? Я шаную батька і матір. Але спираюсь лише на слова Господні: "Хто любить батьків більше ніж Мене, той Мене не достойний".
Підкажіть, Отче, що робити?

Роман

Слава навіки Богу!
Почекай, дорогий Романку, до 15 років, а там може приймеш інше рішення.

Слава Ісусу Христу! Хотіла у Вас запитати, моя сестра хоче йти в монастир, а я її не те щоб відговорювала, просто я звикла, що вона завжди з нами, а як уявлю, що вже не зможу кожен день її бачити, то так тяжко і сумно робиться на душі. І хочу запитати, чи можна монахиням приїжджати до рідного дому, як часто і на скільки часу?

Людмила
Тернопіль
Україна
Греко-Католичка
Дата - Thursday, 28 Jul 2016, 13:15:55

Слава навіки Богу!
Думаю, що можна. Як часто й на скільки - не знаю, бо у різних чинах є різні правила.

Слава Ісусу Христу, отче Михайле.
Прочитала я багато запитань на Вашому сайті і відповідей на ці запитання і бачу, скільки сумнівів у людей, які обирають свій шлях (монашество чи світське життя), кожен боїться не помилитися. І у мене були подібні сумніви років 15 тому, і мені хотілось почути, що ж Бог хоче сказати. Почути — почула, але, на жаль, тоді не зрозуміла. От і живу зараз не своїм, чужим життям. Ні, я не жалію, що зроблено - те зроблено... У мене сім'я, чоловік, двоє чудесних діток (моя радість і моя гордість). Я знаю, що повинна їх виховати, поставити на ноги, допомогти визначитись в житті, влаштувати особисте життя... А що далі? Чи зможу я хоча б тоді присвятити своє життя Богові? Чи не буде це надто пізно? Чи не має якихось вікових обмежень чи інших обставин в моєму випадку для вступу в монаший стан? Дякую за мудрі поради і за те, що чуєте інших, а не просто слухаєте...


Наталя
Кам'янець-Подільський
Україна
Греко-Католичка
Дата - Wednesday, 22 Jun 2016, 14:02:22

Слава навіки Богу!
Дорога Наталочко, думаю, що добре зрозумів Вашого листа, а тому моя відповідь така: 15 років тому Ви добре зрозуміла Божу волю і живете саме тим життям, яке є до вподоби Божої, а саме: "Бог Творець створив їх чоловіком і жінкою", кажете, що маєте чоловіка! А його Вам Творець створив. Маєте чудесних діток - Ваша радість і гордість, а Творець сказав: "любіться і плодіться". Наталочко, Ви виконала саме Божий задум що до жінки. Гадаєте, у монастирі Ви б більше принесла користі на славу Божу. Не знаю! Бути доброю жінкою, бути доброю мамою, і в той самий час бути доброю практикуючою християнкою, - не так вже й легко, але саме це надзвичайно високо цінить Бог, бо така Його воля, щодо продовження роду людського. Всі ці риси потрібно утримати, живучи у світі між всякими спокусами, а не замкнутись у монастирі. Обмежень немає, але Вас Бог покликав служити Йому саме у такий спосіб, яким живете. Нехай щастить! Радію за Вас і Вашу родину! Бог любить Вас!

Отче, що робити? Хочу в монастир, але рідні мене не розуміють.

Андрій
Львів
Україна
Православний
Дата - Thursday, 12 May 2016, 10:55:36

Христос Воскрес!
Андрійку, рідним потрібно довести своїм життям та поведінкою, що Тебе і насправді кличе Бог до монастиря.

Слава Ісусу Христу! Дуже прошу Вашої поради! Я одружена, ще нема року, колись хотіла піти в монастир, і зараз це бажання відновилося. Відчуваю сильну тугу. За яких умов я можу піти в монастир, що тоді буде з чоловіком, чи він може ще одружитись? Дуже чекаю відповіді! Дякую.

Ірина
Тернопіль
Україна
Греко-Католичка
Дата - Wednesday, 30 Mar 2016, 20:40:18

Слава навіки Богу!
За умови, що ви обоє погоджуєтесь добровільно на такий вчинок, Ви можете піти в монастир, але чоловік, якщо ви в шлюбі, одружуватись не може.

Слава Ісусу Христу!
Отче, потребую Вашої поради, розради, адже я ніколи не наважувалась поговорити зі cвященником на дійсно тривожні теми. Я люблю ходити на піші прощі, і от на останній з них я відчула неповоротні зміни, я вийшла з відпустового місця іншою людиною. А найголовніше - я сильно відчула, що Отець кличе мене до монашого життя. Мене переповнювала впевненість і неземне щастя! На тих крилах радості я пролітала десь зо півроку, здавалося, що все радіє зі мною. :) Та я і далі не відкривала цього нікому, така от у мене проблема, хоч на знайомства й розмови я відкрита людина. І все було б непогано, але якось на реколекціях до мене підійшов познайомитися хлопець. Я не противилася цьому, потім ми обмінялися телефонами, згодом і гуляти пішли, а тепер він пропонує стати хлопцем і дівчиною... Виявилося, що він семінарист... Він добрий, завжди підбадьорює мене... І все ніби добре, я переконую себе, що то я собі наплела ту думку про монастир... Але все ж радість моя короткочасна... Не минає і дня, щоб я не згадувала цей прекрасний час, коли я мріяла про монаше життя... Я не знаю, що маю робити... І це не дає мені спокою...


Тереза
Дрогобич
Україна
Греко-Католичка
Дата - Tuesday, 29 Mar 2016, 21:58:57

Слава навіки Богу!
Дорога Терезко, це дуже добре, що Ти хочеш поради. Моя порада Тобі така, а там собі все як слід порозважай і прийми одне, але правильне рішення. Бути в монастирі і служити Богу є дуже добре і досить легка є ця справа - займатися справою, котру Ти любиш, відійти від світських справ і так все життя. Бути жінкою cвященника є зовсім інша справа й набагато важча. Там прийдеться народжувати діток, виховувати їх - бути мамою. Майже так само, як cвященник, їй потрібно переносити всі священицькі служіння й дуже часто зазнавати невдячність від тих, кому служиш. Всім не вгодиш. В народі кажуть, що ще такий не вродився, щоб усім вгодив. Бути жінкою cвященника - це так само служити Богу. Бажаю Тобі, дитино, щоб Ти і направду стала Святою Терезкою! Нехай щастить.

Благословіть! Я - черниця (рясофорна черниця) в Православній Церкві. Зрозуміла, що хочу приєднатися до Греко-Католицької Церкви, бути в однодумності з Вселенською Церквою. Що мені для цього потрібно?

Глафіра
Молдова
Православна
Дата - Tuesday, 24 Nov 2015, 04:38:17

Слава Ісусу Христу!
Вам потрібно просто піти в любий, котрий Вам до вподоби, монастир і сказати про свій намір, а там вже підкажуть, як бути далі.

Слава Ісусу Христу! Скажіть, будь ласка, чи можу я бути хрещеною мамою і після цього стати черницею?

Анна
Івано-Франківськ
Україна
Греко-Католичка
Дата - Thursday, 23 Jul 2015, 09:32:15

Слава навіки Богу!
Дорога Анночко, якщо Вас запросять батьки дитинки стати духовною мамою для своєї дитинки, то Ви нею після Тайни Хрещення станете, але після Божого поклику до чернечого життя, чи зможете його присвятити на славу Божу - це вже залежить виключно від Вас.

Слава Ісусу Христу.
У мене є бажання піти в монастир, але є і сумніви до цього. Мої батьки не можуть зрозуміти мого поклику серця, і я не хочу зробити їм боляче...
Порадьте молитву за покликання.


Марія
Чернігів
Україна
Греко-Католичка
Дата - Thursday, 16 Jul 2015, 09:54:10

Слава навіки Богу!
"Да будет воля Твоя, Отче". Молитва "Отче наш".

Мене звати Мирослава, мені 14 років. Ходжу до 9 класу. Також ходжу вже три роки до церкви. Ми з подругою просто пішли в церкву, щоб подивитися на нового cвященника, саме тоді нас матушка забрала в крилас. Багато людей з церкви каже, що це все моє. З часом я це почала розуміти. Я читаю в церкві, і це в мене виходить... Подруги казали, що це моє, й казали, щоб я ставала Матушкою. Я почала цікавитися усім церковним і натрапила на монахинь. Це мене дуже зацікавило... Були думки, щоб стати монахинею, але в майбутньому я хотіла мати сім'ю, дітей. Якщо я піду в монастир, то цього всього не буде. Але мене туди тягне. Що робити, підкажіть...

Мирослава
Троянівка
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 29 Apr 2015, 14:08:30

Христос Воскрес!
Дорога Мирославко, намірення - і одне, і друге, дуже гарні, а тому в тебе є ще час добре зважити про все й прийняти єдино правильне рішення. Божого Тобі +Благословіння.

Христос Воскрес!
Отче, мене звати Світлана, мені 17 років, скільки себе пом'ятаю, я завжди горнулася до Бога.
Я Йому дуже вдячна за все, що Він подає мені. А дуже вдячна за покликання до чернечого життя. Уже майже рік я є аспіранткою в Сестер служебниць НДМ, з вересня йду на кандидатуру. Дуже Вас прошу про молитву, щоб я була вірною Богові до кінця.


Світлана
с. Попелі
Україна
Греко-Католичка
Дата - Tuesday, 28 Apr 2015, 07:21:55

Воістину Воскрес!
Дорога сестро Світлано, нехай +Благословить Тебе Господь, пошле Тобі обільні свої ласки. Буду пам'ятати на Тебе в молитвах.

Слава Ісусу Христу! Чи є в Україні місце, де можна жити аскетичним життям серед аскетів? Хочу розпізнати своє покликання і спробувати аскетичне життя. Чи є там терміни перебування? Якщо потрібно, то скільки це буде коштувати? Дякую!

Анатолій
Київ
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 28 Jan 2015, 13:52:19

Слава навіки Богу!
У вас, Анатоліє, матеріальне мислення про Бога. Бог матеріальної плати не потребує, бо все те, що ми би Йому хотіли заплатити, й так є Його, Бог все створив і всім управляє. Бог потребує нашої любові та всіх людських дій на прославу Бога, Його любити, Йому служити. Подібному аскетичному життю можна віддатися у монастирях, а чинів є дуже багато - один аскетичніший за інший, а тому порадьтеся зі своїм cвященником, і він, знаючи Вас, порадить відповідний монаший чин, а там є і свій дочасний, або вічний термін перебування.

Христос народився!
Постараюся якомога стисло:)
Мені 16. Я шукала себе у різноманітних середовищах, жила зовсім нехристиянським життям. Згодом зневірилася у житті, почувалася непотрібною, виникли думки про самогубство. Поклик серця мене привів на християнський курс, де я вперше "особисто познайомилася" з Богом, відчула Його любов :)
Ось уже минув рік від мого навернення. Зараз я свідома християнка, хоч можливо й є певні питання. Активно служу в церкві, розвиваюся у спільноті, яка й витягла мене із депресії та повернула жагу до життя. Відчуваю сильний поклик до монашого життя. Відчуваю, що Бог кличе мене віддати своє життя для слави Його та служінню ближнім! Зараз якраз цей важкий період вибору свого майбутнього... І мені важко обрати професію, адже мене полонить думка про монаший шлях. Я розумію, що це важка дорога, доведеться багатьма речима пожертвувати, думаю, я готова! Все ж в серці закрадаються сумніви: а чи справді це мій шлях, чи я подужаю... Також, наслухавшись про не зовсім чисте життя Церкви, я взагалі маю великий страх. А ще я єдина дитина у неповній, але не бідній сім'ї, батьки мають на мене великі плани, впевнена, що виникнуть певні непорозуміння... В мене немає поки духівника, з яким порадитися, на жаль. Тому звертаюсь сюди )) Підкажіть, будь ласка, як перевірити правдивість своїх відчуттів? Чи є можливість пожити у монастирі, аби спробувати? Думаю, щодо поступлення в УКУ, там можливо буде більша можливість пізнання себе...
P.S. Дуже вдячна Вам за цей сайт! Це справді блага справа.


Анна
Львів
Україна
Греко-Католичка
Дата - Tuesday, 13 Jan 2015, 14:29:04

Славімо Його!
Дорога Анночко, дуже добрий намір визріває у Твоїх планах, і також дуже правильна дискусія проходить у Твоєму серці. Це дуже добре! Видно - маєш порядне виховання! Це тішить. У Церкві так само бувають різні випадки і навіть такі, котрі не рекламують Її. Саме тому я тішуся тим, що перед тим, як віддатися на служіння Богу, Ти все зважуєш, а як воно буде??? Якби всі так поступали, гадаю, випадків, про котрі Ти не зовсім доброї гадки, було б менше, або взагалі їх не було б. Батьків потрібно слухати, але якщо голос поклику все дужчає, не потрібно від нього ховатися, а потихеньку готувати до цього батьків. У Твоєму наміренні обов'язково потрібний духівник, і це краще буде той, котрий знає Тебе та родину.

Христос Рождається!
Мене останнім часом дуже турбує питання монашого покликання. Дуже часто я почала думати про це, але маю певний страх. Скажіть, як правильно зрозуміти своє покликання?


Юстина
Львів
Україна
Греко-Католичка
Дата - Tuesday, 13 Jan 2015, 13:33:28

Славімо Його!
Дорога Юстинко, у цьому питанні Вам допоможе cвященник, що служить у тому храмі, куди ходите на Святу Літургію. Він підкаже, як правильно вибрати чин і т.д.

Здравствуйте, я хочу стать монахом, мне всего 17 лет, что мне делать?

Давид
Винница
Украина
Протестант
Дата - Wednesday, 07 Jan 2015, 20:36:30

Христос рождається!
Дорогий Давидку, Тобі і личить стати монахом, бо носиш ім'я святої людини, котра написала 150 дуже гарних псалмів. Щоб стати монахом, найперше потрібно дуже багато молитися, а відтак Бог підкаже, до котрого чину монашого віддати своє життя.

Слава Ісусу Христу, отче! Мені 19 років, я хочу піти до монастиря, але батьки проти того, щоб я ішла. Ще в мене є сестричка, сестричці 7 місяців. Не знаю, що робити, люблю допомагати при церкві, кожен день є на Службі Божій, молюся, причащаюсь і не тільки. Про покликання до монашого стану думала ще з 4-го класу, коли ще вчилась в школі. Що мені робити? Порадьте, отче... З нетерпінням буду чекати відповіді...

Оксана
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 06 Aug 2014, 11:41:59

Слава навіки Богу!
Дорога Оксанко, батьків, звичайно, потрібно слухатися, але якщо Ти відчуваєш правдивий поклик Божий до служіння в монастирі, то той поклик переможе. Все повинно відбуватися виключно з доброї волі, без всяких побічних причин. Причина ОДНА - служити Богу!

Христос Воскрес! Отче, в скільки років можна стати монахинею!? І що потрібно знати і робити для цього?

Maria
Lviv
Ukraine
Католичка
Дата - Tuesday, 27 May 2014, 08:51:46

Воістину Воскрес!
З виповненням повноліття, потрібно знати молитися, а що потрібно робити, скажуть у монастирі.

Напишіть, будь ласка, які потрібно поетапно зробити кроки, щоб піти в монастир?

Богдан
Львів
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 02 Apr 2014, 13:53:51

Найперше потрібно, щоб Твій cвященник рекомендував це зробити. Відтак потрібно собі вибрати монаший чин і добре зважити собі всі "за" і "проти", та, звичайно, багато молитись.

Слава Ісусу Христу! Останнім часом мені дуже важко... Я не впевнена, що йду правильним і шляхом і не знаю, чи правильно роблю! Справа в тому, що про монаше життя я задумувалась давно, ще будучи підлітком, пізніше відкинула ці думки, оскільки в мене з'явився хлопець, який пішов в семінарію (тоді я вирішила, що це знак, що ВІН пішов, а не я, що мені з ним треба пов'язати своє життя, яке буде пов'язане і з Богом)... Та час йде... З хлопцем я зустрічаюсь вже більше 3-х років. І в 2013 році, коли я ходила пішою прощею до Унева, мої думки щодо монашества знову з новою силою захопили мене. Я люблю свого хлопця і одного разу, коли я сказала йому про свої можливі наміри, він дуже важко це пережив, важко сприйняв... Після цього я знов відкинула своє бажання... Ще одна важлива деталь: мені не подобається спеціальність, яку я вибрала, я не бачу свого майбутнього економістом, де завжди крутяться гроші, брехня, обман, бажання збагачення... Мені подобається заходити в церкву, молитись, розмовляти з Богом, слухати повчання cвященників... Я вільна там, мені легко, дуже добре і тягне зайти до церкви в вільні хвилини. Я хочу бути доброю до ближніх, хочу їм допомогти, хочу не бути заздрісною, не піддаватись спокусам... І часто в мене було бажання підійти до сестер-монахинь, порадитись, запитати... Але я боюсь... Чи це справді моє, чи це лише стан піднесення? Знаю, що батьки не сприймуть мого вибору, знаю, якщо я піду в монастир, то хлопець більше не одружиться (знаю, що він любить мене), знаю, що його батьки зненавидять мене за це... Тож чи варто стати щасливою в своєму покликанні, переступивши через щастя інших? Я не знаю, я заплуталась і дуже прошу Вашої поради. З нетерпінням чекатиму відповіді.

Наталя
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 18 Mar 2014, 06:50:03

Слава навіки Богу! Дорога Наталочко, дуже добрий намір маєш, а головне, що Ти відчуваєш поклик Божий. Мусиш перемогти свій страх і звернутись до сестер-монахинь, щоб вони розповіли Тобі більш докладно про життя в монастирі, а головне, про всі труднощі, з котрими приходиться вести життя в монастирі. З боку воно може здаватись дуже гарним, а головне - легким, та насправді воно не зовсім так. Бути жінкою cвященника - це значить нести з ним всі священичі хрести, що також з боку здається дуже легко. Відтак, зваживши всі за і проти, Ти, надіюсь, приймеш саме таке рішення служити Богу, до котрого Він Тебе й кличе.

Дуже дякую за відповідь, за пораду... Напевно, я все ж наважусь підійти і поговорити з сестрами... Найбільше, що мене стримує, це мій хлопець. Я боюсь, як він це переживе і дуже не хочу, щоб він залишився сам... Я хочу, щоб він був щасливим, знайшовши мені заміну! А ще боюсь, як переживе моя мама... В неї проблеми зі здоров'ям, і я боюсь їй щось говорити таке, що змусило б її хвилюватись (це, в свою чергу, може привести до серйозних ускладнень). Але я знаю одне, точніше, ставлю собі питання: чи пішла б я в монастир, якби в мене не було хлопця, і якби мама не була б проти?.. І знаю, що ПІШЛА б!!! Важко жити в постійній боротьбі з собою і зі своїми думками... Щиро дякую... Мені зараз дуже важлива підтримка.

Наталя
Львів
Україна
Католичка

 
Слава Ісусу Христу. Отче, я вагався, перш ніж написати, але вирішив написати... Я вірю в Бога, та до церкви не ходжу, тому що в нас в селі до церкви ходять, тільки щоб похизуватись новим одягом, а я не є заможним, щоб гарно одягатися. Іноді йду в сусіднє село, щоб посповідатися. Бог створив мене не дуже вродливим, тому важко знайти другу половинку, а якщо й почну спілкуватись з кимось, то невдовзі мій характер все псує. Вирішив - якщо не одружуся до 23 років, то стану монахом. Та ми з другом пообіцяли собі, що будемо кумами. Чи можна монахів кликати за кума? Чи можу я стати монахом? Що потрібно робити, щоб стати монахом? Та я ще не твердо вирішив щодо монашого життя, тому якщо є якісь молитви для того, щоб знайти другу половинку, то які?

Сергій
Боржавське
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 05 Mar 2014, 18:24:42

Слава навіки Богу! Дорогий Сергійку, все, що Ти написав, на превеликий жаль, має місце у нашому житті. Віру свою потрібно підкріплювати справами, котрі будуть свідчити про віру. Бог, творячи кожну людину, уклав у неї щось своєрідне і неповторне, а головне - уклав у неї Свій образ і подобу, та дав дар життя, і за це все потрібно постійно дякувати Йому. Не падай у відчай, бо Творець створив і Тобі другу половинку саме по Тобі і по твоїм характерові. Прийде час, і Ти її зустрінеш, а молись з наміром, щоб Бог у особливий спосіб її Тобі показав. Те, що Ти не ходиш в селі у церкву, є не зовсім добре, бо щоб піти до монастиря, кандидат мусить мати від місцевого cвященника певну характеристику-рекомендацію. Монах може бути хресним батьком, а відтак кумом. Монаше життя є досить таки своєрідне, це життя зовсім відірване від життя світського, а тому перед тим, як на таке наважитись, потрібно дуже добре все зважити.

Слава Ісусу Христу.
В мене багато раз виникали роздуми податися в монастир. Я не часто відвідую церкву, та коли я там - це прекрасне відчуття, цілісність якась. В житті мені здається, що я не найшла в свої 17 років призначення. Це як якийсь тупик, коли ти хочеш займатись любимою справою, а в тебе її нема. Коли хочеш провести час з друзями, та їх нема, коли твоя сім'я завжди зайнята :) І ще й відчуття, що ти не дуже хороша людина, і коли ти б пішла в монастир, ти змогла змінитися, стати кращою. А ще є параноя, що не знайду чоловіка, друзів, роботи, а, підучи в монастир, тебе буде це менш всього хвилювати, в тебе буде лише одне призначення. Є багато плюсів і мінусів. Тому і виникають думки, а раптом моє покликання - бути монахинею, а я знехтую ним?..


Ірина
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 11 Feb 2014, 18:43:05

Слава навіки Богу! Віддати своє життя служінню Богу є дуже відповідальним. Але перед тим, як на такий поступок рішитись, потрібно дуже добре все зважити і в монастир приймають по рекомендації cвященника, а тому потрібно порадитись зі своїм cвященником.

Слава Ісусу Христу.
Отче, мене звати Таня, мені 19 років, на даний момент я навчаюсь в університеті. Але подальше життя я не уявляю зовсім. Піти в монастир я задумалась місяць назад, про це я не повідомляла нікому. Я хочу присвятити своє життя Господу. Не знаю, як мені вирішити це з батьками. Вони мене не зрозуміють, і при цьому вони будуть оперуватись до навчання в університеті, як я зможу його покинути? Але я дуже хочу піти в монастир. Я не уявляю себе в міському житті. Я боюся, що я не знайду свого місця в ньому. Допоможіть мені у цьому вирішенні. Дякую. Слава Ісусу Христу.

Тетяна

Слава навіки Богу!
Дорога Тетянко, дуже гарний намір назрів у Твоєму житті, бо служити Тому, від Кого все і абсолютно все залежить, є дуже і дуже велично, але в той самий час дуже відповідально.
Гадаю, буде дуже добре закінчити університет, отримати диплом, бо Богу так само потрібні дипломовані слуги. За той час старайся багато молитись і проси Бога, щоб Його поклик до Тебе не згасав. Почни практикувати свою віру, часто приймай активну участь у святій Літургії, не пропусти жодної неділі і свята, щоб не вислухати Літургію, приступай до Тайни покаяння, кожної Літургії причащайся і у такий спосіб почни сама себе випробовувати,  немов у чернечому житті. Про це абсолютно нікому не говори і якщо на протязі року і більше Ти не відчуєш послаблення наміру піти до монастиря, з Тебе станеться добра сестричка, а потім будеш рости у своєму монашому чині. Придивляйся до монаших згромаджень і вибери собі таке, яке буде більше до вподоби.

Слава Ісусу Христу
Справа в тім, що це моє бажання було задля втечі від мирського життя. Я на прірві. Я розчарувалася в своєму існуванні. Я переосмислила і усвідомила, що я робила все життя лиш одні помилки. Я не зможу далі навчатись, бо все, що я робила до цього, я робила просто так, без жодної мети. Я мало знаю світ. Я не впевнена, що зможу самостійно існувати в ньому. Я лиш буду тягарем своїм батькам. Моє бажання піти в монастир аргументовано моїм бажанням спокутування моїх гріхів, і знайти прощення Господа, і молитви за своїх близьких. Допоможіть мені. Я мало знаю Біблію. Я хочу повернути віру. Я не хочу скоювати найбільший гріх. Допоможіть мені. Що мені робити?  Слава Ісусу Христу.

Тетяна

Раз така справа, з цим питанням потрібно звернутись до cвященника, висповідатись і просити, щоб дав рекомендацію до монастиря.

Слава Ісусу Христу!
Я хочу у Вас запитати поради. Я  ніяк не можу справитись зі своїми думками про смерть і про своє неправильне життя... Я то вхожду в моменти розпачу, то набуваю протилежного ставлення, тобто - як є, так є, і далі починаю робити гріхи, що думками, що ділами... Я не можу себе контролювати, я не можу віднайти в собі людяність і нормативне ставлення - як до оточуючих, так і до всього... Я входжу в стан задоволення певними моментами від такого свого поводження, і це мене дуже лякає... Я хочу позбутись цього, але зараз  мої думки лиш націлені на самовбивство, я хочу зникнути, щоб не завдавати ще більше проблем. Але знаю, що це непоправне рішення, і воно ніяк не вирішить моїх проблем... Адже я зроблю ще гірше... Я хочу у Вас запитати, чи можна звернутися в монастир, щоб спокутувати свої гріхи, віднайти Віру, відкрити серце для Бога. Чи це правильно - шукати спасіння таким шляхом, бо знаю, що я не зможу далі перебувати в мирському житті, знаючи, що я все це робила??? Чи були такі випадки за Ваше існування, чи це тільки я така???

Слава Ісусу Христу!

Тетяна

Слава навіки Богу!
Для того, щоб спасти душу, не обов'язково йти в монастир, і в такий спосіб відійти від світу, від спокус, від думок і тому подібного, бо у монастирі є свої спокуси і може ще гірші, але спробувати можна. За спасіння Вашої душі бореться Ангел - Ваш хоронитель, але інколи злий дух вхитряється достукатись до Вашого серця, і тоді й приходять на думку все те, що мучить Вас.

Слава Ісусу Христу! Останнім часом я постійно думаю про монастир. Мені 27 років, куди краще піти і з ким порадитись?

Наталя
Львів
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 28 Aug 2013, 22:51:20

Слава навіки Богу!
Дорога сестричко Наталю, в першу чергу, Тобі потрібно порадитись з твоїм cвященником, він, знаючи Тебе, порадить Тобі саме те, що буде Тобі більше підходити. +Нехай Бог благословить!

Мене звуть Інна, мені 22 роки, не заміжня, дітей немає. В цьому році закінчила університет, але за останній рік зрозуміла, що життя наше - це як іспит, який ми здаємо Господу на витримку, віру й терпіння. Моє життя нічого не варте, але моя душа належить Творцю, і тому я вирішила не занапащувати її в цьому світі. Я збираюсь піти в монахині. Підкажіть, як це правильно зробити?

Слава Ісусу Христу!
Дорога Інночко, Ти дуже добре розважаєш над людським життям. Ти маєш рацію, що якщо запропастити душу, то життя наше нічого не вартує. Те, що Ти хочеш податись у монаше життя, є дуже похвально, але спочатку мусиш собі вибрати монаший чин, бо їх є багато, і вони різняться між собою за Уставом. Приглянься до життя різних сестричок, і котрі Тобі будуть більше до вподоби, ось туди і піди.

Отче, зараз я почала задумуватись, чи іти мені в монашки, чи ні. З одного боку, я хочу присвятити повністю своє життя Богу, а з іншого, я хочу мати чоловіка і дітей. От я завжди складаю собі плюси і мінуси, і не знаю, що вирішити. Просто проблема в тому, що я не знаю, чи є у мене покликання, чи ні. Я навіть не знаю, як це визначити, чи б могли Ви мені допомогти і щось порадити?
В мене друг іде в монастир, він казав, що я маю покликання, закликав мене, і я майже готова, а майже ні. Таке відчуття, що я стою зараз на роздоріжжі і маю вибрати, в який бік піти, і від цього залежить моє подальше життя. Тому поки я стою на місці.
Зараз важливий етап у моєму житті - вступ в училище, яке я мріяла, а потім згодом в вищий заклад, але тепер я не знаю, чи дійсно мені це потрібно. Я боюсь втратити покликання і водночас боюсь, якщо я піду у монастир і в мене не буде покликання втратити час. Я не знаю, що робити. З нетерпінням чекаю відповіді. Наперед велике Вам спасибі. Надіюсь, Ви мені допоможете.

Софія

Слава Ісусу Христу!
Дорога Софійко, Ти мусиш у цей час не поспішати, а направду все дуже добре зважити, бо саме від цього кроку залежатиме все Твоє життя, але і служіння Богу. Якщо Бог і направду кличе Тебе до служіння, то Він ніколи не поміняє свого плану, а це значить, що Ти не втратиш ніколи того Його поклику. Потрібно розуміти і те, що Бог кличе нас собі для служіння у різний спосіб. Кожна стать жіночого роду, це є потенційна мама, співпрацівниця з Творцем у продовженні роду людського, а це вже є прямий поклик Божий. Якщо Твій друг іде у монастир і каже Тобі, щоб і Ти наслідувала його приклад, це ще не значить, що то є Божий поклик. Інший друг Тобі порадить зовсім протилежне і так само може стверджувати, що так хоче Бог.
Добре подумай, Софійко, і прийми таке рішення, яке б відповідало значенню Твого імені. Молись і нехай Тобі Бог дасть добру і мудру гадку.

Слава Ісусу Христу!
Мене звуть Наталія. Мені 24 роки. Я відчуваю поклик до монашого життя, проте батьки мене не відпускають до служіння Богові у монастир. Я Вас дуже прошу, випросіть у Бога таку милість для мене, щоб батьки з легкістю відпустили мене у монастир. Відчуваю багато любові до Бога, прагну Йому служити, моя віра і бажання кріпнуть з кожним днем, але дома кожного разу переживаю істерики, скандали, погрози зі сторони батьків. Папа мій почав через те випивати. Я намагалась потушити цей вогник в душі, але він з кожним разом запалюється все сильніше.
Вам дуже дякую, що вислухали мене!

Наталія
Славутич
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 25 Apr 2013, 08:07:33

Слава навіки Богу!
Дорога Наталія, Ісус каже, що той, хто хоче бути з Ним, нехай бере на себе свій хрест і йде слідом за Ним. Нам збоку здається, що служити Богу, це щось на зразок вічного свята, без спокус, без хвороби, без переживання і так далі. Насправді воно не зовсім так, бо служити Богу - це велике і страшне навіть самим небесним силам, це кожноденне носіння того хреста, котрий ми добровільно беремо на себе і йдемо за Ісусом. Те, що Тебе вдома не розуміють, чому Ти хочеш піти в монастир, напевно вже і є ознакою носіння того хреста, котрий Ти збираєшся взяти на себе і слідувати за Христом. Батьків потрібно переконати у правильності твого вибору. Молись, і якщо насправді Тебе Бог покликав, батьки зрозуміють!

Чи можливо після церковного шлюбу вступити до монастиря? Чи досить для того тільки згоди подруга, чи обов’язково, щоб обоє з подружжя приймали постриг?

Ірина
Київ
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 07 Feb 2013, 11:45:22

Слава Ісусу Христу!
Можливо, для того потрібна обоюдна згода подругів.

Слава Ісусу Христу!
Отче, мене вже багато років болить душа. В мене така ситуація в житті, порадьте мені, будь ласка, щось, або просто вислухайте.
На даний час мені 33 роки, в мене є чоловік і двоє дітей. Коли мені було десь 18 років, в мене було велике бажання піти в монастир. На той час я зустрічалася з моїм теперішнім чоловіком. Це були зустрічі, переповнені болю для мене, постійні сльози через нього, нестерпні душевні муки, які він мені спричиняв своїм відношенням до мене. Я не знаю, що це було, але чим більше він мені причиняв болю, тим більше я його любила, я молилася день і ніч, зі сльозами, з проханнями за нього, за нас, і одночасно я відчувала, як Господь Бог кличе мене до себе. Я жила, як між двох вогнів. Я часто спілкувалася з монахинями, бувала в монастирях, і всі вони мені говорили, що в мене - покликання від Господа іти в монастир. Останній раз я пішла в монастир, залишилася там на два дні і вирішила для себе, що іду в монастир. Настоятелька мене відпустила додому сказати про це батькам, та батьки і слухати не хотіли, мама озлобилась на мене, потім почала плакати, мені було дуже тяжко в таких умовах зробити цей крок, і я залишилась вдома, не пішла. Продовжувала зустрічатися з моїм теперішнім чоловіком, плакати і страждати. Потім ми одружилися, виїхали жити за кордон, взяли шлюб, народилося двоє діточок. В шлюбі ми уже 10 років. І весь цей час я мучуся думками про монаше життя. І плачу постійно. Чоловік так само мене мучить морально, при дітях принижує, обзиває. Не розуміє моєї любові до Господа. А я Його так люблю, і тільки Він один мене чує і Матір Його Пресвята. І тільки в молитві до Нього я знаходжу розраду. Про монастир не перестаю мріяти, знаю, що не можу тепер вже здійснити свою мрію, бо втратила той дорогоцінний шанс і в той роковий момент вибрала не Господа, а чоловіка свого сьогоднішнього, можливо, за це і накликала на себе кару і тепер мушу мучитися. Молю Господа, щоб дав покликання моїм дітям. Знаю, що це надзвичайно великий дар для мене і для них, і я, найгірша з усіх грішних людей, не заслуговую на це, але в молитвах ніколи не перестану просити про це Ісуса і Марію, Матір нашу. Може Бог колись простить мені те, що я зрадила Його, Пресвятого, А Він чекав на мене. Душа болить від цього дуже сильно, і з цим я живу кожний мій день. З чоловіком у нас дуже складні стосунки. Він ненавидить те, що я люблю Господа. Він обзиває ці мої почуття самими непристойними словами, каже, що я погано впливаю на дітей через це, що не живу, як всі нормальні люди... Це так боляче чути... В нас майже немає супружньої близькості, я не хочу, хоча знаю, що це гріх з мого боку, але так тяжко це перетворити на механічний процес, якого хоче мій чоловік. В цьому має бути Любов і повага, а коли є одна ненависть з його боку, то як можна? Це тяжко для мене зрозуміти. Я хотіла піти від чоловіка, він мене відпускає і дітей також відпускає, правда, розвід не дає, але він мені і не потрібен, розвід, що це змінить? Туга за Богом залишиться все одно, а в монастир я піти вже тепер не можу і думаю, що з мого боку буде гріхом розбивати сім'ю, якою би вона не була. Діти плачуть разом зі мною. Вчора донечка молилася за мене тоді, коли після чоловікових колючих слів я плакала на кухні. Я відчула її молитву, від якої мені одразу стало так легко і спокійно, а вона потім мені сказала, що під час молитви вона відчула, що вона одна, а довкола її огортає щось велике і їй так легко і спокійно. Вона відчула Благодать Святого Духа? Я правильно зрозуміла, Отче? А їй тільки 7 років. Я так за неї зраділа. Це самий більший дар, який може отримати людина. І це прекрасно.
Мені хотілося б так багато розказати ще подробиць, але не хочу обтяжувати Вас, Отче. Я Вам щиро вдячна, що прочитали мого листа. Якщо буде воля Божа на те, і якщо Ви захочете якось прокоментувати написане мною, я буду вдячна. Якщо ж ні, я все рівно щиро вдячна Вам за те, що прочитали це. Нехай Господь Бог Вам і всім нам посилає свою Благодать, бо це - самий більший дар, якого тільки може просити людина.
Слава Ісусу Христу!

Руслана
Івано-Франківська область
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 23 Oct 2012, 19:41:18

Слава навіки Богу! Дорога Русланко, щиро вдячний за такого змістовного листа.
Дорога сестричко, уявіть собі свою родину маленьким монастирем, де чоловік є настоятелем, а ви з дітьми - простими монахинями, які повинні виконувати послух точно так, як це робиться у монастирі. У монастирі є свої правила, де кожна сестричка має виконувати свою працю, тож нехай у вашій родині буде Вам на втіху маленький монастир. Зробіть свою родину взірцем християнської родини. Може, саме такого послуху від Вас чекає Отець Небесний, може, саме для того Він Вас покликав бути Йому послушною, як це зробила Пречиста Діва Марія. Ви ж нічого не втратила, а, навпаки, дістала від Бога те, що отримує кожна жінка і більше. Розважте у молитві і Ви відчуєте, як Святий Дух про все Вам дасть зрозуміти. Піти у монастир, закритись у келії і молитовно служити Богу є дуже похвально, але набагато більше служити Йому саме у такий спосіб, у який Він покликав саме Вас!
+ Божого Вам благословіння!

Слава Ісусу Христу!
Дорогий отче, прошу у Вас поради, я заплуталась і не знаю, що мені робити. Моє серце мені підказує, щоб я йшла в монашество, а розум додає сумнівів. Мені 21 рік, зараз навчаюсь на заочному відділенні, економічна спеціальність, але ця професія не дає мені ніякої радості. Я все частіше замислююсь над тим, щоб присвятити своє життя Богові, але на кого залишу батьків на старості років?.. Була у Гошеві на нічних чуваннях і так мені там було добре, що не хотілось повертатись додому.... Я розумію всю серйозність цього кроку, тому сумніваюсь... Прошу Вас, отче, мені щось порадити. Вибачайте, що потурбувала.

Руслана
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 08 Aug 2012, 07:39:35

Слава навіки Богу! Дорога Русланко, радію за Тебе, що серце Тобі підказує, що місце Твоє у великій нашій родині Святої Матері Церкви. Прочитай Матея: 6:19-21, Матея: 10:37-39. Моя також Тобі така відповідь на Твоє запитання. + Нехай Бог Тебе благословить!

Якщо я не дуже навчаюсь в школі, чи маю я змогу вчитись в семінарії?

Олег
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 28 Mar 2012, 12:49:16

Що в людей неможливо, то у Бога все можливо.

Чи кожний новик в монастирі має свою келію?

Олег
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 28 Mar 2012, 12:45:06

Гадаю, що ні.

Отче Михайле, я хочу стати cвященником, а іноді - монахом. Що мені порадите? З нетерпінням чекаю відповіді... Дякую!!!

Олег
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 28 Mar 2012, 12:40:49

Слава Ісусу Христу! Молодець, Олег, що бажаєш взяти на себе хрест служіння Богу і людям. Зроби так: спочатку поступи на теологію, а там потрібно вчитись довго, а за той час сам відчуєш, чи зможеш бути монахом.

Слава Ісусу Христу. Дуже рада, що знайшла цей сайт. Відчуваю велику потребу поділитись з кимось своїми переживанями і отримати добру пораду. Важко довіритись близьким, бо боюсь, що мене не зрозуміють. До того ж сама не впевнена в собі. Вже декілька років відчуваю, що повинна присвятити своє життя Богові і піти в монастир. Тільки в земних турботах часто сумніваюсь в цьому. Тільки приходячи до храму, відчуваю велику тугу за Христом і хочу завжди бути там. І, бачачи часом монахинь, моє серце дуже болить, чому я не з ними, чому я не така, як вони? Боюсь помилитись, бо хоча планую своє подальше житття, відчуваю, що колись все-таки буду в монастирі. В мене є хлопець, який згодом хоче зі мною створити сім'ю, і я не хочу робити йому боляче. Ще мені цікаво, чи людина без покликання зможе добре провадти монаше життя? Я дуже не хочу помилитись в своїх внутрішніх почуттях. Допоможіть визначитись, чи справді я не помиляюсь? Мені потрібен тільки перший поштовх. Рада, що змогла викласти тут свої думки, які мене турбують. Дякую Вам за таку можливість.

Наталя
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 21 Feb 2012, 18:35:46

Слава навіки Богу! Дорога Наталочко, ці Тайни, - як Тайна чернецтва, так і Тайна подружжя, в житті людини можуть бути тільки один раз, а тому перед тим, як прийняти тверде рішення і її прийняти, потрібно сім раз відміряти, а один раз її прийняти. Тайна чернецтва приймається не відразу, а приймається декілька раз: на один рік, потім на три, а відтак складаються вічні обіти. Тайна подружжя береться раз і на все життя. Радий за Тебе, Наталочко, але добре мусиш все зважити і тільки так прийняти відповідне рішення. +Нехай благословить Тебе Бог!

Напишіть, будь ласка, чи можна прийняти постриг на певний період (2-3 роки) для визначення свого призначення?

Андрій
Львів
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 30 Nov 2011, 21:26:23

Саме так і приймається - спочатку декілька раз приймається терміном на один рік, а потім на три роки і тільки так на все.

Слава Иисусу Христу!
Батюшка, что такое "ставрофорный протоиерей" и "схимонах"?
Чем «белое» духовенство отличается от «чёрного»? Какие дополнительные обязанности на себя берут монахи?

Глеб
Самара
Россия
Католик
Дата - Tuesday, 18 Oct 2011, 16:21:09

Радий нашій зустрічі, п.Глеб, у павутинні Інтернету! Надіюсь, наші спілкування будуть носити позитивний та плідний характер.
Ставрофорний протоієрей - це священичий титул, або ієрейська нагорода, як вираз подяки за ревне служіння в розбудову живої Христової Церкви.
Чим відрізняється «біле» духовенство від «чорного», - поняття не маю, але думаю, що кольором.
Монаше життя - це життя, повністю віддане служінню Богу. У різних монаших чинах є різні свої монаші устави, але головне, що монах при прийнятті вічних обітів відрікається від всього світського, він може мати собі їжі тільки на один день і одежі тільки один комплект. Є ще багато і інших у них правил, але про них можуть докладно розповісти тільки монахи, бо вони між собою різняться.

Слава Ісусу Христу.
Відчуваю покликання. Звернувся до ігумена, він сказав, що не має часу, а потім не брав слухавки. Як себе далі поводити?

Василь
Львів
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 07 Sep 2011, 13:10:22

Слава навіки Богу!
Якщо покликання від Бога, Бог Вас вибрав і покликав, - ідіть за Ним, а Він все устроїть так, що ігумен і час знайде, і слухавку візьме. "Царство Боже потрібно силою брати", - каже Господь.

Я хочу піти в монастир, мене ніхто не розуміє, мені важко жити, хоча мені всього 19. Як сказати батькам?

Людмила
Тершів
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 19 Jul 2011, 23:26:13

Точно так, як написала у листі, потрібно сказати і батькам.

Слава Ісусу Христу! Дорогий Отче, хочу задати Вам питання: якщо в мене щось було з хлопцем, чи можу я стати монахом?

Ігор
Львів
Україна
Католик
Дата - Thursday, 23 Jun 2011, 16:39:50

Слава навіки Богу! Дорогий Ігор, стати монахом, в принципі, Ти можеш, але якщо в Тебе є такий нахил, і, будучи монахом, він почне прогресувати, то може статися, борони Боже, великий скандал і згіршення для багатьох.

Слава Ісусу Христу! Отче, скажіть, будь-ласка, чи може чоловік стати монахом, якщо в мирському житті він має жінку і дітей, і якщо так, то які для цього умови? Дякую.

Іван
Підгороднє
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 01 Jun 2011, 10:14:18

Слава навіки Богу! Дорогий Іванку, а дітей Ти на кого залишиш, хто їх буде в люди виводити, чи Ти хочеш їх поміж людей пустити? Краще такому чоловікові, котрий має жінку і дітей, жити благочестивим життям, максимально наближеним до монашого, у своїй родині, та в такий спосіб виховувати діток бути порядними практикуючими християнами. Гадаю, що таке рішення буде більш до вподоби Богу.
Але, якщо у родині є взаїмне, не вимушене, погодження, без будь-якого ущербу для кожного члена сім'ї, з наміром віддатися повністю служінню Богу, вмерти для світу і воскреснути для служіння Богу, то такий варіант можливий.

Отче, потребую духівника, вже кілька років, як хочу піти в монастир, але не знаю, як це зробити. Допоможіть.

Іван
Львів
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 25 Jan 2011, 00:34:14

Дорогий Іванку! Зробити це дуже легко й просто. Ти знаєш хоч за один монастир, де він знаходиться? Знаєш! Чудово! Ось збирайся і піди туди, послухай Літургію, послухай проповідь, зроби так декілька раз, приступи до Тайни покаяння, приступи до Святого Причастя. Поцікався від братчиків-монахів, як вони там проживають, чим займаються. Відвідай декілька монастирів, бо вони є різних чинів і так само собі про все порозпитай, а потім все зваж, зможеш все життя служити тільки Богу і в монастирі чи ні, а коли твердо вирішиш, що хочеш іти на службу Богу саме у той монастир, тоді вже гадаю Тобі не знадобиться запитувати у cвященників, як піти в монастир.

Христос народився!
Отче, прошу Вас поточнити, чи є на сьогодні в практиці Католицької церкви монашество в миру? Через окремі обставини мого сьогоднішнього життя (догляд за батьками) я не маю можливості вступити в монастир, але вже й тепер намагаюсь жити за монастирським уставом. Мені говорив мій духівник, що є таке поняття монашества в миру, однак, не зміг пояснити його правомірності на сьогоднішній день. Очікую на Вашу відповідь, дякую.

Ольга
м.Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 11 Jan 2011, 14:12:09

Славімо Його! Кожний монах чи монахиня повинні бути приписані до якогось конкретного монашого чину і конкретного монастиря. Такий порядок, а в миру кожна людина повинна жити в рамках християнської моралі, що інколи їй здається, мов вона провадить життя, немов у монастирі. А монашество в миру практикувалось за часів підпілля.

Мені 23 роки, я помалу починаю втрачати душу, бо появилось багато проблем - я їх можу вирішити, але тоді прийдеться йти по трупам. Тому, щоб такого не робити, хочу піти в монастир і стати монахом, або бути просто послушником біля храму! Скажіть, будь ласка, як я можу стати монахом або послушником, куди треба звернутися? І чи можу я ним взагалі стати, якщо мені зараз 23 роки?

Олексiй
Львiв
Україна
Католик
Дата - Thursday, 06 Jan 2011, 03:35:05

Христос рождається! Славімо Його!
Олексій, по трупам ходити не потрібно, бо це незручно, а той, хто з мечем грає, той від меча погибає. Про це варто пам'ятати. Дорога в монастир відкрита для кожного, потрібно лише піти до монастиря і звернутися з проханням до ігумена, а він все вирішить.

Це ж не у всі монастирі приймуть людину. От, наприклад, про Крехівський монастир, Манявський, Почаївську лавру - до кого там можна звернутися?..

Олексій
Львів
Україна
Католик
Дата - Thursday, 06 Jan 2011, 17:25:12

В кожному монастирі є ігумен, ось до нього й потрібно звертатися, але я повинен застерегти, що там для новачків є час випробування.

Як стати монахом? Дуже хочу.

Кристиян
Ужгород
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 21 Dec 2010, 17:43:27

Навідатися до бажаного монастиря і заявити про своє бажання.

Слава Ісусу Христу! Я дуже рада, що знайшла цю сторінку! Мені часом треба з кимось поговорити, а я не маю з ким. Мене завжди цікавило питання, як людина має зрозуміти, що їй слід стати монахом чи монахинею? Якщо можете, то розкажіть, як це сталося з Вами. Буду дуже вдячна. Дякую.

Надія
Львів
Україна
Католичка
Дата - Friday, 29 Oct 2010, 22:39:48

Слава навіки Богу! Дорога п. Надія, дякую Вам за Вашу цікавість. На Ваше запитання відповісти коротко неможливо, бо, скажімо, якби таке запитання було адресоване ап. Петрові, то там відповідь проста - Ісус зустрів рибалку Симона і сказав до нього: "Залишай свій рибацький промисел, ходи за Мною і Я зроблю з тебе ловця людських душ" - ось таким був поклик Божий до Петра. В наш час це також дуже просто відбувається і часто-густо його пояснити не зовсім просто, бо такий поклик потрібно відчувати душевно, відчувати своїм внутрішнім світом. Довгий час моя наука, як і у багатьох моїх олтарних братів, була в глибокому підпіллі і ми навіть не зналися між собою, що ми є студентами, такі часи були і вимагали такої конспірації. Після виходу з підпілля, кінець 80-х початок 90-х, про моє навчання стало відомо, бо вже почалося семінарійне життя. Тоді приходили кореспонденти і так само цікавились, як так сталося, що в житті я вирішив так круто звернути з світської кар'єри? Наскільки це було можливо, я старався пояснити їм, але в ті часи вони просто написали у своїх газетах: "Як це сталося - не знаю". Пригадую, прочитав у газеті про мій поклик наш духівник, і він довгий час на цій відповіді будував свої духовні повчання для семінаристів. Якщо відверто, то я і сьогодні не можу це пояснити, вроді все в нас було, світську освіту, і я, і жінка маємо, хорошу перспективну роботу так само, прекрасних трьох синочків, але щось, не в матеріальному плані, весь час не вистачало. Недарма Слово Боже каже, що Божі плани дуже високо, а людські - дуже низько, а тому Божі плани важко даються до розуміння. Бог покликав мене до своєї Ниви, через взірцеве життя репресованих cвященників, їх просту, але глибокої віри розповідь про Бога. Бог послав мені у свій час Професора, Доктора Теології, який залишив родину - маленьких дітей і мусив відпрацювати на підняття економіки союзу в Сибіру довгі роки, але жодного нарікання за те від нього не було чути. Так ось, через різні такі знаки Божого поклику, я пішов, як той митар Матей, взявши на себе свій хрест, за Ісусом трудитися на Його Ниву, і тоді все стало на свої місця, порожнина, де все щось не вистачало - заповнилась.
Прислуховуйтесь своїм серцем і душею, і обов'язково почуєте голос Божого поклику. Нехай щастить!!!

Слава Иисусу Христу!
Я перечитала много Ваших ответов, над многими порассуждала, но один мне больше всего запомнился, где Вам задали вопрос о духовной жизни. Прошу Вас ответить и мне. После просмотра фильма "Кароль. Человек, ставший Папой", я очень хочу стать сестрой в костеле, но мои родители против. Как мне поступить? Просто я сердцем и душой понимаю, что это мой истинный путь в жизни.

Наталья
Рашков
Молдова
Католичка
Дата - Wednesday, 27 Oct 2010, 18:15:32

Наталочко, Ваш намір дуже Богуугодний. Бачите, які Божі путі не зрозумілі людині. За часів земної месійної діяльності Ісуса Христа було багато законовчителів, філософів, талановитих людей, багатих матеріально, побожних рабинів, але Ісус Христос покликав собі за учнів і апостолів простих рибалок. Чому так? Бо Бог дивиться не на людський розум, багатство, красномовство та багато інших людських рис, а дивиться і цінить: "...дух сокрушенний, серце сокрушенне і смиренне" Пс.50:19. Цінить віру, котра кожній людині допомагає. Якось апостоли погордилися тим, що вони є учнями Ісуса, бо і сатана їм підкорявся, коли вони призивали ім'я Ісуса Христа, але Христос їх застеріг: "не ви Мене вибрали, а я вибрав вас...", а тому, що Христос є таким і сьогодні, яким Він був 2000 років тому і вічно таким є, Він продовжує собі звати послідовників і сьогодні. І те, що Ви серцем і душею розумієте і буде тим самим Божим покликом, яким Він покликав апостолів: "іди за мною". Так Ісус покликав був і Кароля Войтилу, що стався Папою. Радійте тому, що й Вас Ісус зове йти за ним, відрікайтеся самої себе, беріть на себе свій хрест і йдіть дорогою Христа. Обільних Вам Божих ласк.

Чим відрізняється монах з целібатом і без целібату?

Тарас
Львів
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 13 Jul 2010, 16:42:13

Йой, любий братику Тарасе, Ти таке смішне запитав. Та нічим не відрізняються, бо монахи всі целібати. Монахів без целібату просто не існує в природі.

Слава Ісусу Христу!
На протязі останніх півроку я почав дуже багато думати про вибір стану, і особливо про монаший стан. В мене бувають такі хвилини, що я дуже сильно цього хочу, хочу покинути все і піти служити Богу.
Мені 26 років. Приблизно 9 років назад я познайомився на прощі з деякими монахами, і ми переписувалися, вони до мене приїжджали додому, запрошували на реколекції. Мама була в Італії. Батько був дуже проти того, щоб я з ними контактував, і я з часом перестав з ними спілкуватися. На той час я не думав про те, щоб стати монхом, і говорив татові, що вони тільки запрошують мене на реколекції, але тато не позволив.
Півтора роки тому я познайомився з дівчиною, з якою я хотів одружитися. Але коли я запропонував їй це, то вона мені сказала, що вона вже 6 років хоче вступити до монастиря, але їй забороняють батьки, і вона не планує одружуватися, а чому зі мною почала зустрічатися - сама не знає. Мені було важко, але я сказав їй, що я її розумію. Дякую Богу, що через неї я почав навертатися.
Я розповів це моїм батькам. Вони особливо нічого не говорили. Вони і так хочуть мене на іншій одружити. Але подружнього життя я не хочу. Я про це батькам ще не говорив. Я думаю, що відповідь буде негативна з їхньої сторони, хоча я не маю права підозрювати, але в мене є страх, особливо щодо реакції батька. Він буває дуже "вибуховий".
На сповіді я говорив cвященнику, він казав "молися, молися, ...".
Хотів би Вашої поради. Можливо, все ж таки наважитися і сказати про це батькам?

Андрій
Борислав
Україна
Католик
Дата - Monday, 05 Jul 2010, 18:26:58

Слава навіки Богу! Анрійку, братику дорогий, батьків звичайно потрібно любити й поважати їх думку, але мушу тобі сказати: якщо тебе захочуть силоміць на комусь оженити, тоді мушу тобі сказати, що таке подружжя не є важним. Спробуй так - мусиш все відверто розповісти батькам, підбери момент, коли батько буде в доброму гуморі, добре підготуйся до того, як Ти це розкажеш. Розкажи їм про свої наміри, але до тих пір мусиш собі вибрати, до котрого чину монашого хотів би вступити, а тоді спробуй так: спробуй свої сили й поклик, - спочатку один рік, потім два. І якщо відчуєш, що воно є саме для Тебе, буду радий за співбрата. Нехай щастить. З Богом!

Слава Ісусу Христу! Отче, чи можливе створення третього монашого чину при звичайній парафіяльній церкві з отцем Парохом на чолі?

Андрій
Стрий
Україна
Католик
Дата - Sunday, 30 May 2010, 10:49:23

Слава навіки Богу! Можливо, якщо отець Парох є єромонах.


Читайте також відповіді священника УГКЦ (по темах):


Также Вы можете задать вопрос священнику Римо-Католической Церкви (РКЦ)


Будь ласка, перед тим, як задати запитання cвященнику, ПЕРЕЧИТАЙТЕ запитання/відповіді на вищевказаних сторінках – можливо, що на таке питання отець Михайло ВЖЕ ВІДПОВІВ

Термін відповіді на Ваше запитання може складати від декількох днів до декількох місяців


На запитання відповідає о. Михайло Шелемба

Рекомендуйте цю сторінку другові!



Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!