Запитання священику УГКЦ - Сповідь. Частина 2. Християнство
Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.                А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.                Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового.                А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.                Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом.                А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;                ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;                не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.                Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.                Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба.                А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу.                А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому.                А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві.                Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього.                Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.                А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Запитання священику УГКЦ: Сповідь. Частина 2.
   

Читайте також: частина 1

 
 
Слава Ісусу Христу.
Отче, підкажіть, як правильно сповідатися з гріха задоволення дошлюбних статевих відносин з жінкою, якщо на сповіді обіцяю більше так не чинити, але з часом знову впадаю в такий гріх?


Іван
Львів
Україна
Греко-католик
Дата - Thursday, 10 Jan 2019, 12:34:29

Слава навіки Богу!
Дорогий Іване, правильно сповідатися є так, як людина грішила, не прикрашаючи і не спрощуючи, а щоб зовсім не сповідатися з того гріха, потрібно женитися і тягар сповіді сам по собі відпаде.

Отче, чи терпить людина в чистилищі після смерті за відпущені на сповіді гріхи?
Як можна на землі спокутувати гріх?
Я зробила великий гріх - аборт. Словами не передати, як шкодую. Сповідалася з нього, чи понесу покарання за це? Від розпачу постійно в думках ображаю Господа і все святе, але наполегливо хочу виправити своє життя, відчуваю повне безсилля та розпач.


Юля
Львів
Україна
Греко-католичка
Дата - Thursday, 18 Jul 2019, 10:49:09

Слава Ісусу Христу!
Дорога Юля, кожний гріх має свою ціну, має свою певну покуту і краще за гріхи спокутати тут, на Землі, а не в чистилищі. Є таке поняття в Церкві Христовій як відпуст, або, як його ще називають, індульгенція, коли людина за висповідані гріхи, відбувши певні умови на прощі, отримує повний або частковий відпуст, що значить - Церква, взявши зі скарбу заслуг святих, дарує тому, хто відбув прощу.

Христос Воскрес!
Отче, скажіть, будь ласка, чи часта сповідь є гріхом? Якщо від моменту останньої сповіді, яка була буквально кілька днів тому, знову чиниться тяжкий гріх і з яким не хочеться жити, але дуже важко боротися?


Вадим
Тернопіль
Україна
Греко-католик
Дата - Wednesday, 01 May 2019, 17:48:31

Воістину Воскрес!
Ні. Часта сповідь гріхом не є. Бажано, звичайно, після сповіді пам'ятати довший час свої обіцянки... "Обіцяю справити життя своє"... Але нічого не вдієш, ми є люди, і якщо по правді, то нам би і тричі в день сповідатися.

Слава Ісусу Христу!
Коли людина грішить, а потім кається в своїх гріхах перед Богом щиро зі сльозами, а пізніше йде до сповіді, визнає гріхи і нічого вже не відчуває, чи така сповідь є доброю?


Олександра
Івано-Франківськ
Україна
Греко-католичка
Дата - Tuesday, 23 Apr 2019, 14:53:15

Слава навіки Богу!
Дорога Олександро, воно так і має бути, перед тим, як сповідатися, розповісти священику про гріхи, людина мусить відчути щире розкаяння у гріхах своїх, і тільки така сповідь є правдивою.

Слава Ісусу Христу!
Скажіть, будь ласка, чи може людина сама собі встановити покуту за вчинені гріхи (наприклад, проща до святих місць), відповідно прийнявши святу сповідь та Причастя? І чи прийме Бог таку покуту, тобто чи може бути таким чином стерта провина за гріхи? Так, як написано про покуту душ у Чистилищі.


Наталка
Калуш
Україна
Греко-католичка
Дата - Tuesday, 16 Apr 2019, 17:43:18

Слава навіки Богу!
Дорога Наталко, так, людина може собі до тієї завданої покути священиком докласти якусь свою, і це є дуже добре.

Слава Ісусу Христу!
Чи є обов'язковою реституція?
Якщо в часи дитинства порушував 7-му заповідь. Зараз з людьми, яким нашкодив, контакту практично немає, та й не всі випадки пам'ятає людина, яка порушувала заповідь. Чи можна реституцію відшкодувати не саме тій людині, якій нашкодив, а, наприклад, бідним, хворим, на Церкву тощо?


Інкогніто
Чернівці
Україна
Греко-католик
Дата - Tuesday, 09 Apr 2019, 00:59:30

Слава навіки Богу!
Заповідь Божа "Не вкради" забороняє заподіяння матеріальної шкоди, але якщо таке стається, то гріх проти неї відпускається тільки тоді, коли людина заподіяну шкоду відшкодує - верне вкрадене, бо саме це і є покаяння, а гріхи відпускаються не у самій сповіді, коли людина прийде поговорити зі священиком, а коли щиро кається за гріх чи може за гріхи, а відтак сповідається. Тому такий гріх відпускається тільки тоді, коли заподіяна шкода є повністю відшкодована. Якщо це не можливо, потрібно її відшкодувати у такий спосіб, як Ви пишете, але буде краще порадитись зі священиком, сповідальником.

Слава Ісусу Христу.
Отче, ми з дружиною прожили три роки у шлюбі, дитині півтора року. Я зробив тяжкий гріх, зрадивши їй з іншою жінкою. Я усвідомлюю, що вчинив дуже великий гріх, причинив дуже велику душевну травму своїй дружині, розчарував її. Вона дуже сильно мені довіряла, каюсь, оступився, зрозумів, що я накоїв, хочу все виправити. В дружини пробачення просив, дає останню можливість все виправити. Але в мене на серці велика провина, я не можу сам себе пробачити за те, що я зробив, картаю себе. Що мені робити? Чи сповідь поможе мені? Хочу піти до Зарваниці, спокутувати свої гріхи. Я можу це зробити будь-якого дня? Дякую Вам.


Андрій
Товсте
Україна
Греко-католик
Дата - Tuesday, 19 Feb 2019, 23:36:58

Слава навіки Богу!
Скористайтеся даною Вам можливістю і підіть до Зарваниці, і чим скоріш, тим краще.

Доброго дня.
В мене запитання з приводу сповідання. Я маю дівчину, з якою ми хочемо одружитися. Люблю її дуже сильно. Рішення зважене. Але я виріс в сім'ї протестантів і з дитинства дуже відданий своїй вірі. Православна Церква в мене завжди викликала дивні враження. А от моя дівчина з дитинства православна. І в нас конфліктів нема. Але вона хоче вінчатися в своїй Церкві. І для мене це не проблема. Але я дізнався, що перед тим треба сповідатись. І для мене це здалось чимось дуже дивним. Бо я ніколи не сповідався перед священиком. Завжди тільки перед Богом. І це для мене дуже важливо, бо я можу напряму звертатися до Бога. Так мені казали і це те, у що я вірю. Проте, без такої сповіді зі священиком нас можуть не вінчати. І мене дуже лякає, що треба щось формально зробити, аби була можливість повінчатися. І я не хочу робити це примусово, бо тоді в тому не буде нічого справжнього і щирого. Я розумію, що вона не захоче вінчатися в моїй Церкві, бо її там щось лякає і здається дивним, але я і не наполягаю. Проте, для кожного з нас вінчання - це дуже важливо. В Біблії ніде не сказано про сповідь священику перед вінчанням. А для нас, як ви напевно знаєте, Біблія - єдиний авторитет, і спілкування з Богом напряму без посередників - один з найважливіших пунктів.
Чи можете мені щось порадити? Чекатиму Вашої відповіді.


Володимир
Київ
Україна
Протестант
Дата - Thursday, 14 Feb 2019, 14:58:44

Вітаю, пане Володимире!
Раджу прочитати Послання апостола Якова, 5 глава 16 вірш, а там Вам вирішувати.

Христос рождається!
Мене цікавлять відповіді на такі запитаня:
- Чи можна на сповіді, визнаючи гріх проти 8 заповіді, сказати "привласнювала чужі речі"?
- Чи потрібно на сповіді визнавати те, що у снах бачила нагих людей?
Чекаю відповідей. Дуже дякую.


Надія-Ярина
Луцьк
Україна
Греко-католичка
Дата - Tuesday, 22 Jan 2019, 15:17:30

Славімо Його!
Дорога Надіє-Ярино, гріх проти 8 заповіді відпускається, в принципі, тільки при поверненні привласненого, а як казати, привласнив чи вкрав, не має значення, бо значення однакове.
Сни - то така справа, що вони приходять не залежно від волі того, кому сниться щось, а тому можна казати, а можна і не казати, це як підказує сумління.

Якщо людина не повернула, то священик не має права дати розрішення?

Надія-Ярина
Луцьк
Україна
Греко-католичка

Саме так, бо тоді можливий такий варіант: вночі краде, вдень сповідається і ось такий своєрідний бізнес.

Слава Ісусу Христу.
Отче, підкажіть, як правильно сповідатися з гріха задоволення (дошлюбних статевих відносин з жінкою), якщо на сповіді обіцяю більше так не чинити, але з часом знову впадаю в такий гріх?


Іван
Львів
Україна
Греко-католик
Дата - Thursday, 10 Jan 2019, 12:35:05

Слава навіки Богу!
Дорогий Іване, так і сповідайтеся, як написав: був у статевих відносинах з жінкою, сповідався з того, обіцяв Богу, що вже такого не буду повторяти, збрехав Йому і знову повторив... А тепер знову прийшов набрехати Богу чи як???

Слава Ісусу Христу.
Отець, довго не можу наважитись на сповідь. Мені страшно. Дуже хвилююсь щоразу, як приступаю до сповіді. Іноді так сильно хвилююсь, що забуваю сказати якийсь гріх і згадую про нього після сповіді, хоча до сповіді про нього пам'ятала. Мені страшно через те, що я почуваюсь найгіршою грішницею, найбільш не гідною прощення. Так вважаю тому, що знаю досить багато про те, що є гріхом і чого робити не можна, і буває так, що я не хочу грішити, намагаюсь боротись із спокусою, але грішу. Як би не намагалась позбутись декотрих поганих звичок, все одно падаю, не справляюсь і грішу. Я знаю, що це мій егоїзм, через який мені важко молитись, але я не знаю, як його побороти. Відчуваю, що мені потрібен хтось, хто допоможе мені, з ким я могла б говорити щодня, але не знаю, чи то духівник, чи християнський психолог, чи психіатр взагалі. Що мені робити? Куди йти? До кого звертатись? Я все ж іду до сповіді, але життя не змінюється за одну сповідь, тут треба міняти спосіб життя, а я не можу сама.


Марія
Івано-Франківськ
Україна
Греко-католичка
Дата - Tuesday, 11 Dec 2018, 18:38:02

Слава навіки Богу!
Дорога Маріє, це правда - сама по собі сповідь ще нічого не дасть, якщо не міняти спосіб життя. Сповідь без покаяння є грішна формальність, а покаяння - то і є зміна способу життя. Потрібно часто спілкуватися зі священиком і просити його поради і так помалу можна буде змінити життя.

Слава Ісусу Христу.
Отче, у мене до Вас ще два запитання, що стосуються сповіді.
1. Чи є гріхом те діло, яке є добрим за своєю суттю, але в той самий час призводить мене до того, що я роблю інше діло, яке є гріхом?
2. Я молюся зранку і ввечері, але якщо я не маю наміру молитися перед їжею чи перед початком доброго діла, то чи можна мені приступати до сповіді? Чи не молитися перед їжею - це є легкий гріх, і з нього можна не сповідатися?


Андрій
не скажу
Україна
Греко-католик
Дата - Wednesday, 31 Oct 2018, 08:17:02

Слава навіки Богу!
Для того, щоб не докоряло сумління (добре чи не добре щось зробив), потрібно до нього добре прислухатись, і якщо воно каже "це гріх", потрібно сповідатись, звичайно, якщо появиться правдиве розкаяння, а просто так розповідати про своє життя - це не є сповідь. Сповідь без покаяння не є правдива сповідь!!! А просто розмова зі священиком.

Слава Ісусу Христу.
Отче, мені 21 рік. Два дні тому я скоїла страшний гріх - аборт. Лише тепер я зрозуміла, яку помилку я зробила. Тепер себе ненавиджу, не знаю, для чого і як саме далі жити. Мені страшно і розумію, що, по суті, у мене тепер нема права ходити до церкви. Такий гріх не прощається. Підкажіть, будь ласка, чи можна взагалі спокутувати такий страшний гріх, чи тепер немає у мене права взагалі на прощення? Дякую Вам велике за увагу.

Слава навіки Богу!
Підіть обов'язково до сповіді, а отець все пояснить.

Слава Ісусу Христу!
Отче, маю таку проблему: ще будучи дитиною, десь в 4 класі, були поширені "ігри" по типу "викликати сладкоєжку, матюкливого гнома, пікову даму" і т.д. Будучи не свідомою того, що чиню серйозний гріх, я приймала участь в таких іграх. Потім якось воно все забулося, і буквально три роки тому я собі це пригадала і щиро каялася з тих гріхів, сповідалася з них два рази, бо все одно це почуття великої вини не дає мені спокою. Хоча я віруюча, щонеділі ходжу до церкви, стараюся раз в місяць іти до сповіді і приймати святі тайни, в Бога вірю, їжджу кожного року на прощу. Але це величезне почуття вини не дає мені спокою, і хоча я сповідалася з цього, але все одно цей великий гріх мене дуже турбує. І хоча після того Бог все одно не відвертався від мене, допомагав, посилав те, чого просила, я все одно почуваю дуже велику вину.


Роксолана
Львів
Україна
Греко-католичка
Дата - Thursday, 12 Jul 2018, 09:30:46

Слава навіки Богу!
Дорога Роксолано, у Вас якась віра в Бога така, як віра у просту людину. Ісус каже - покайтеся у своїх гріхах і на тому кінець. Марія-Магдалина покаялась у гріхах, і їй гріхи відпущено, розбійник на хресті за хвилини до смерті покаявся і пішов до Царства. Бог закликає до покаяння, до самозасудження і все, гріх прощений, а коли людина з одного й того гріха постійно сповідається, то в неї або віра - не віра, або розкаяння - не розкаяння, або Бога прирівняла до людини, образу простила, але забути не можу.

Слава Ісусу Христу!
Мені 14 і я рукоблуджу, боюся сказати це при сповіді, боюся, щоб потім отець, коли бачив мене, не згадував, що я така грішниця. Якщо самій покаятися перед Богом, не кажучи про це при сповіді, то Бог зможе простити? І чи рахується, що я згрішила, якщо я не знала, що це гріх? Дякую.


Анна
Шепарівці
Україна
Греко-католичка
Дата - Thursday, 21 Jun 2018, 17:35:11

Слава навіки Богу! Без покаяння та сповіді немає відпущення гріхів.

Слава Ісусу Христу!
В мене наступна проблема — інколи мучать сумніви, чи була моя сповідь доброю? Чи все я правильно сказав? Так, наприклад, раніше я грішив тим, що пробував дізнатися майбутнє через різні забобони, читання астрологічних прогнозів, відвідування сайтів з онлайн-гаданнями в інтернеті і т.д. (хоча, всерйоз в це не вірив, робив це, так би сказати, для розваги). На сповіді сказав, що допускався марновірства. Таїти гріх наміру не мав.


Андрій
-
Україна
Греко-католик
Дата - Tuesday, 29 May 2018, 13:12:24

Слава навіки Богу!
Дорогий Андрію, чому на сповіді не можна сказати так, як Ти мені написав. Розумію, що кожний з нас хоче в очах священика показатися якось не таким, як ми насправді є. Це неправильно! При сповіді потрібно казати за гріх, якщо його таким вважає людина, так, як він був скоєний. Тоді ніколи не буде сумнівів, а головне - сповідь буде доброю.

Слава Ісусу Христу!
Коли я був на сповіді, про один гріх з дитинства (на гарячу голову в думці думав, щоб інший був проклятий) не розповів детально, бо напевно посоромився, а сказав узагальнено: "думав погане про брата". Потім я зрозумів, що священику не зрозуміло було про цей гріх, і на наступній сповіді я розповів про цей гріх. Чи вважається попередня сповідь неважною? І чи треба з тих гріхів на попередній сповіді ще раз сповідатись?

Руслан
Івано-Франківськ
Україна
Греко-католик
Дата - Wednesday, 04 Apr 2018, 08:29:07

Слава навіки Богу!
Дорогий Руслане, якщо при сповіді людина навмисно затаїла гріх, то при наступній потрібно так і сказати, що затаїв гріх і розповісти про всі.

Христос Народився!
З Новим Роком! Отче, маю до Вас таке питання. Я десь таке прочитала, i тут згадалося менi. Чи то правда, що, наприклад, якщо хлопець з дiвчиною довго жили разом, або живуть, не були одруженi i мають iнтимнi стосунки, то Церква не має права їх сповiдати та причащати, бо вони не брали шлюбу, без Божого благословення жили, а коли вони будуть старенькi вже, залишать своє земне життя, то Церква навiть не має права їх хоронити?
I ще таке, чи священик не вiдмовить у сповідi та Святому Причасті, якщо людина скаже, що не у шлюбі, живе статевим життям, має рiзних партнерiв, використовує презервативи i ще каже, що презервативами обов'язково користуватися, що це безпека та захист вiд всяких хвороб, що передаються статевим шляхом та захист вiд небезпек всяких? Священик вiдмовив би таку людину сповiдати? Просто я не можу зрозумiти, чому так багато людей не люблять дiтей та сприймають їх, як загрозу, що вагiтностi не можна допускати, та ще й бояться рiзних хвороб? В мене багато родичiв одружених, знайомих, повиходили заміж, знайшли свою любов, люблять один одного, нiякого страху не мають, здоровi, та й дiтки їхнi здоровi та красивi. Я так замiтила, що багато жiнок бояться за свою фiгуру, що вагiтнiсть зробить їх повними. Один фiльм такий йшов, я дивилась, i тут менi пригадалось таке. Моя одна знайома вийшла заміж, народила сина. Я бачила її фото в iнтернетi - гарно виглядає, худенька, красива, син як росте швидко, який вже великий, гарненький.


Анна
Львiв
Україна
Греко-католичка
Дата - Tuesday, 16 Jan 2018, 14:32:55

Слава Ісусу Христу!
Дорога Анно, священик сам по собі не є суддя для грішників, він є тим земним Божим знаряддям, через котре Бог прощає гріхи грішникам. Але Бог прощає гріхи тоді, коли людина самокритична за свої гріхи, кається в них, але ні в якому випадку не оправдовується. Священик не може відмовити у сповіді нікому, якщо людина покаялась. Що значить покаялась? Жила грішним життям, але більше так жити не бажає, бажає поліпшити, справити своє життя. Сама сповідь, без покаяння, а просто сповідь заради сповіді й Святого Причастя є гріхом Святокрадства, що дуже не бажано робити.

Слава Ісусу Христу! Скажіть, чи можна мені посповідатися у монастирі?

Ліля
Житомир
Україна
Католичка
Дата - Friday, 09 Mar 2018, 09:31:36

Слава навіки Богу!
Можна.

Слава Ісусу Христу!
Чи можна ще раз розказувати ті самі гріхи на сповіді, якщо вже з них сповідався і священик відпустив їх, але на душі неспокій і тягар? Ті гріхи мене дуже мучать.


Оля
Львів
Україна
Греко-Католичка
Дата - Wednesday, 31 Jan 2018, 12:25:32

Слава навіки Богу!
Дорога Оля, якщо гріхи мучать, то не розказувати про них потрібно ще раз, а відмовляти, або виконувати завдану покуту за них, накладати собі додаткову покуту, а головне - більше не грішити.

Слава Ісусу Христу.
о.Михайле, мене з'їдає зсередини такий гріх, як порнографія, але не через те, що раз подивився, а те, що після сповіді я повторюю знов те саме, хоч і ненавиджу себе через це. І сповідаюся знов з того самого гріха, і вже навіть сумніваюсь, що Господь простить. Кожен раз приходжу до сповіді з тим самим гріхом. Я одружений 16 років. А Господу під час молитви кажу, щоб не прощав такого, як я не дотримаю обіцянки після сповіді. Бо я найбільший грішник із грішників. Я хочу не робити так, але зриваюся. Чи можливо, що Господь простить? Дякую.


Ігор
Львів
Україна
Греко-Католик
Дата - Tuesday, 23 Jan 2018, 12:02:13

Слава навіки Богу!
Дорогий Ігоре, рідко коли чоловіки так розкраюються за гріхи свої і так себе за це картають, краще у таких випадках промовчать, якщо їх не питати, хоча питатися не повинно. Якось, коли Ісус навчав своїх апостолів бути милосердними та прощати своїх винуватців чи кривдників, Петро запитав Ісуса, а чи повинен він прощати чужу вину сім разів, якщо той покається. Відповідь була такою: "кажу тобі, не сім разів простити, а сім раз по сім", що значить, - потрібно прощати кожного разу, коли каються. Це просте пояснення говорить про безмежну доброту Божу і про те, що все залежить від того, чи людина самокритично відноситься до своїх вчинків, і чи кається в них, бо лише через покаяння є відпущення гріхів. Гадаю, Ви чув у неділю з Євангельських читань, з чого розпочав Ісус свою місію Спасіння. Покайтеся, бо Царство Боже наблизилось. Спокуси були, є і будуть, але людина не все здатна перед ними встояти, та Творець у всьому добре усвідомлений, бо Він Творець людині й прощає їй гріх кожного разу, коли людина про це просить, Вам - так само. З часом ваша спокуса пройде.

Слава Ісусу Христу.
Підкажіть, будь ласка, що робити, адже я не можу розкаятись при сповіді, не відчуваю ні любові, ні віри, ні надії. В молитві замість прощення не раз просив мене знищити.


Андрій
Тернопіль
Україна
Греко-Католик
Дата - Wednesday, 06 Dec 2017, 20:58:07

Слава навіки Богу!
З таким душевним станом до сповіді приступати не можна, бо вона попросту не є дійсною. Було б добре звернутися про допомогу до екзорциста.

Христос Воскрес!!!
Отче, я стараюсь кожен тиждень (приблизно кожного тижня) приступати до сповіді. Я після сповіді постановляю більше не чинити гріха мастурбації, але я не можу довго втриматись, і виходить так, що до наступної сповіді я встиг знову його вчинити. Наперед дякую Вам!


Андрій
Львів
Україна
Греко-католик
Дата - Sunday, 16 Apr 2017, 16:12:37

Воістину Воскрес!
При сповіді так потрібно і казати.

Христос Воскрес!!!
У мене виникло до Вас ще одне питання: я після сповіді (навіть наступного дня) можу вчинити гріх мастурбації, не можу довго втриматись. Що мені робити?

Андрій
Львів
Україна
Греко-католик

Воістину Воскрес!
Дорогий Андрійку, сповідь заради самої сповіді нічого не варта. Сповідь - це фініш покаяння, а в Тебе його, як видно, немає. Гадаю, Ти свідомий того, що або Бог, або гріх - ось і думай, що робити.

Слава Ісусу Христу!!!
Отче, у мене є проблема з одним гріхом (він статевого характеру). Під час сповіді я не знав, як його назвати, тому говорив те, як я його вчинив. Після сповіді (з часу цієї сповіді пройшло досить багато часу) мене мучить совість, і мені здається, що я погано про нього розказав. Також прокрадувались сумніви, що Бог мені його не простив. Допоможіть мені, будь ласка!

Андрій
Львів
Україна
Греко-католик

Слава Ісусу Христу!
Якщо при сповіді було сказано про гріх саме так, як він був скоєний, тоді все добре; але якщо совість десь докоряє, тоді при нагоді у сповіді потрібно про нього розказати.

Слава Ісусу Христу і Богові Святому!!!
Преподобний отче, я хочу посповідатись, щоб облегшити душевний тягар і щоб Пресвятий Бог дарував мудрість. Чи маю я на сповіді казати конкретно про гріхи блуду, чи достатньо сказати: "Каюсь у содомських гріхах блудодіяння", і їх не потрібно перечислювати? Деякі ж гріхи є такі, що й вголос стидно казати, хоча й давно вони вчинені були, та наче камінь висять мені на душі після того, як я почав вивчати Біблію, яка й пояснює і називає то гріхом, що я вчинив, хоча й дитиною ще! А до недавнього часу ще й постійно вчиняв гріх рукоблудства, не знаючи про то, що то є гріх, та Бог дав мені сили боротись з цим, і я викорінив його, як камінь з городу, розуміючи, що кожен раз вчиняю мерзенно!


Назар
Київ
Україна
Греко-Католик
Дата - Tuesday, 17 Oct 2017, 15:48:07

Слава навіки Богу!
Дорогий Назар, я добре розумію Ваш сором за гріхи, і що Ви бажав би про них говорити тими ознаками, котрі їм дає Церква, Катехизм і, звичайно, Біблія. В принципі, цього би було достатньо, бо відпущення гріхів Богом залежить від щирого розкаяння грішником у скоєних гріхах, але священик може не до кінця зрозуміти, про що йдеться, й перепитати уточнення. Тут залежить все від того, у кого будете сповідатися, а тому прорахуйте різні варіанти.

Слава Ісусу Христу!
Я посповідався, але згадав ще деякі гріхи після Причастя. Що мені робити? Допоможіть, будь ласка.
Чи потрібно говорити на сповіді лише добровільні гріхи?


Олег
Яворів
Україна
Греко-Католик
Дата - Tuesday, 12 Sep 2017, 20:27:49

Слава навіки Богу!
Якщо людина при сповіді забула про якісь гріхи й не сказала про них, потрібно про них сказати при наступній і пояснити, що просто за них забув, але не затаїв. На сповіді потрібно говорити про всі свої гріхи.

Отче, я навернулась у 15 років, щиро каялась, сповідалась (нічого не таїла), причащалась, старалась з Божою поміччю змінити своє життя. Але потім мені стало страшно, що я через свою недосвідченність якось нечітко казала гріхи, але я за них жаліла і хотіла змін. І потім знову йшла сповідатись з тих самих гріхів, а потім знову і знову. Але, знаєте, потім все перейшло до якогось формального, сухого, нерозкаяного і навіть злорадливого визнання гріхів... Хоча я дуже хотіла дістати чисте серце і не бути в грісі... І ще я собі придумувала гріхи, яких я не робила, але боялась... Отче, чи були мої сповіді неважними? Невже мені Бог не простив через цю сухість і т.д.? Просто з самого початку я щиро сповідалсь, а потім в мене було лише бажання мати чисте серце без розкаяння, без болю. Звісно, що коли справді робила гріх, то жаліла, а так - то ні... То чи були мої сповіді важними чи ні? Дякую. )

Анна
Львів
Україна
Греко-Католичка
Дата - Tuesday, 08 Aug 2017, 18:22:10

Слава Ісусу Христу!
Дорога Анна, людина часто порівнює Бога до себе, але Бог - це щось Дивне у Його святих справах, Який безмежно любить грішника. Серцем сокрушенним та смиренним Бог не нехтує, а тому, якщо при сповіді саме так було, всі сповіді були важними.

Слава Ісусу Христу!
Хотіла запитати, чи дістану я розгрішення по тому, як пробувала себе вбити?


Олена
Львів
Україна
Греко-Католичка
Дата - Thursday, 20 Jul 2017, 19:22:08

Слава навіки Богу!
Якщо Ви зробила собі з того вчинку висновки й щиро розкаялась, а надалі і не думаєте про вбивство, то ніхто не вправі Вас засуджувати, а тільки розгрішити від гріха.

Слава Ісусу Христу!
Мені заборонили приймати св.Причастя, мотивуючи тим, що в мене стосунки з жінкою. Я розвівся, є дитина (дівчинка). Коли ми розписувалися з першою жінкою, вона і її мама не захотіли, щоб ми брали шлюб, мовляв, проживете рік, тоді візьмете. Я був проти, бо в нас так не заведено - жити без шлюбу, але я погодився, думав, рік скоро пройде. Коли почули, що буде дитина, ставлення до мене змінилося. Кожен день скандали, сварки, одним словом, зробили все, щоб я вступився. Подала на розлучення, ще як жила її мама. Я думав, що то все через неї було, але стало ще гірше. Почала пити, здружилася з такими, як вона, водила чоловіків. Я далеко живу, тому мені дзвонили її сестри. Я визивав миліцію, прогрожував забрати дитину. Вона трошки втихомирювалась. На даний час вже з третім живе. Я заради дитини вертався, думав, може щось зміниться, поїхав, щоб не зірватись і з нервів щось не зробити. Після трьох років я познайомився з другою жінкою, яка з малим, розведена, але в шлюбі тоже не була. Час від часу зустрічаємся, но ні я, ні вона не можем ризикувати, бо вона ще гірше перейшла в своєму замужестві. Не можемо ризикувати і ще є перешкоди через її маму, щоб женитися. Може, колись пізніше так і буде, коли не буде сумніву з двох сторін. Скажіть, чого мене відштовхують від Церкви? Мені навіть пояснити нічого не дали. Я сповідався в Зарваниці, просто так вийшло, що я їздив на свято "мами і дитини" і потім на всеукраїнську прощу. Тоді священик до мене, мовляв, я думаю, що приїду до Зарваниці, і що мене ніхто не знає, і того я там сповідаюся. Я в цей момент відчув себе якимось бандитом. Чому відштовхують мене? Мені так це все тяжко дається.


Андрій
Тернопіль
Україна
Греко-Католик
Дата - Tuesday, 18 Jul 2017, 11:22:06

Слава навіки Богу!
Дорогий Андрійку, наскільки правильно я зрозумів Твою ситуацію, то Тобі відмовлено у Тайні Покаяння й Євхаристії, бо живеш у публічному гріхові чужоложства, по народному це називають на віру. Якщо би Ти не жив під одним дахом і не користався з однієї кухні з чужою жінкою, хоч і не живеш із шлюбною, а жив самотнім, тоді відмова була б не правосильна.

СІХ!!! Отче, 1) Чи гріх вживати свою сперму? 2) Якщо мучить сумління, то чи можна повторити гріх з минулої сповіді?

Андрій
Комарно
Україна
Греко-Католик
Дата - Tuesday, 11 Jul 2017, 16:58:28

Слава навіки Богу!
1) Гріх. 2) Гріх повторювати не бажано, але сказати про нього у сповіді потрібно.

Слава Ісусу Христу. Я хотіла спитати про покуту, яку надає священик при сповіді. Її треба виконувати після сповіді і при кожному Причасті? Чи перед Причастям необхідно молитися тільки молитви перед Причастям?
І ще одне питання. Якщо у робочий день я пропускаю Службу Божу, чи вважається це смертельним гріхом, і чи необхідно це згадувати при сповіді? Дякую.

Юлія
Ужгород
Україна
Греко-Католичка
Дата - Wednesday, 14 Jun 2017, 06:40:17

Слава навіки Богу!
Дорога Юлько, бачу, Ви є практикуюча християнка, це дуже добре! Так тримати!
Покуту, котру священик завдає після сповіді, потрібно виконати відразу після сповіді. Скажемо, завдає якусь молитву або молитви. Їх, якщо людина встигає, потрібно відразу помолитися. Якщо завдає молитися декілька раз і каже, коли, тоді потрібно так виконувати покуту, як казав священик, якщо щось не зрозуміло, потрібно перепитати його. Покута може бути не тільки молитва, і її потрібно виконати так, як священик завдає. Людина може собі й сама щось пообіцяти Богу робити з наміром покути, або виконувати завдану покуту декілька раз на свій розсуд, але це не є обов'язком. Перед Причастям потрібно молитися покуту тільки в тому випадку, якщо священик так її завдав виконувати. Молитися перед Причастям потрібно "Вірую Господи, що Ти єси Христос...", - це є молитва перед Причастям, і її потрібно молитися кожного разу перед тим, як йдемо до Євхаристії. Гріхом пропуску Святої Літургії рахується тільки пропуск в Неділю, або у Декретальне свято, але якщо людина працює й повинна йти на роботу, це не є гріхом, але при сповіді потрібно казати.
Тішуся! Нехай щастить!

Слава Ісусу Христу! Скажіть, будь ласка, чи є гріхом, коли людина говорить сама із собою, коли не просто фраза "ой забула хліб купити", а коли людина навіть уявляє перед собою іншу людину, якій вона ніби-то висказує свої думки, а інколи навіть фантазує якусь ситуацію? В житті вона абсолютно адекватна людина. Це така спокуса - розфарбувати скучне життя і це стало звичкою. Дайте відповідь, чи це є іменно гріх, і чи потрібно на сповіді про це казати священику? Бо більшість відповідає, що це неправильно і можна в психлікарню попасти. А на моє питання так ніхто і не відповів, чи це гріх, чи просто психічні розлади, чи це так нечиста сила затьмарює розум? Наперед дякую за відповідь, для мене це дуже важливо.

Тетяна
Івано-Франківськ
Україна
Греко-Католичка
Дата - Tuesday, 30 May 2017, 08:41:09

Слава навіки Богу!
Дорога Тетянко, не переживайте, нікуди Ви не попадете. Таке буває, коли в житті не все сталося так, як людина собі планувала, коли хтось напакостив, щось не складається, якісь проблеми і так далі. В таких випадках людина в собі веде немов би якусь дискусію. Це не є погано, коли людина про все собі зважує, розважає і десь приходить до логічного й правильного висновку. Щоб не накоїти в житті помилок, так би воно й мало бути - сім разів міряти, а тільки так відрізати. Коли приходять у голову такі дискусії, просіть Святого Духа, щоб допомагав приймати правильні рішення. Най щастить.

Слава Ісусу Христу! Отче, допоможіть, будь ласка. Я маю йти до першої сповіді і саме як сказати про гріх "Мастурбація"? Будь ласка, чим найшвидше відповідайте.

Владислав
Хмельницький
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 17 May 2017, 15:45:39

Воістину Воскрес!
Дорогий Владиславе, у сповіді гріх не потрібно прикрашувати, або називати його якось по-інакшому, а потрібно говорити саме так, як він був скоєний.

Христос Воскрес!
Отче, порадьте, будь ласка, що робити в такій ситуації. Зустрічаюся з хлопцем А. чотири роки, літом беремо шлюб, статевих стосунків не було. Проте був раз, коли я зрадила йому поцілунком, дотиками (лежали разом), а також рукоблудством з іншим хлопцем. А. знає лише про поцілунок, я посповідалася, але тепер задумалася над тим, чи не потрібно для прощення того гріха, щоб А. про все знав? Я Вам дуже дякую!


Інна
Самбір
Україна
Греко-Католичка
Дата - Wednesday, 19 Apr 2017, 22:03:24

Воістину Воскрес!
Дорога Інночко, це дуже благородно і шляхетно з Твого боку, що Ти бажаєш бути повністю чистою перед хлопцем, щоб він про все знав. Такі справи вирішувати тільки Тобі самій, а що до прощення гріха, то Бог прощає гріх повністю, а не половинчато, якщо людина щиро у гріхах розкаюється і розповіла про них на сповіді.

Слава Ісусу Христу.
Отче Михайло, маю таке питання. У часі посту, до Пасхи, хочу піти до сповіді, але я ще не відбув до кінця покути з попередньої сповіді (сповідався близько 2-ох з половиною місяців тому і як покуту мав прочитати Новий Заповіт, але читаю його досить повільно, тому що стараюся вчитуватися), так от питання - іти сповідатися? Чи дочитувати і аж тоді?


Мар'ян
Львів
Україна
Греко-Католик
Дата - Thursday, 06 Apr 2017, 07:22:23

Слава навіки Богу!
Спочатку має бути виконана покута з попередньої сповіді.

Слава Ісусу Христу!
Прошу Отця допомоги у моїй проблемі. Я розлучений. Чи можу сповідатись і приступати до Святого Причастя? Дякую.


Петро
Львів
Україна
Греко-Католик
Дата - Wednesday, 05 Apr 2017, 11:41:34

Слава навіки Богу!
Якщо Ви розлучений і не проживаєте після розлучення з дружиною публічно з іншою жінкою, тоді можна.

Сьогодні була в сповіді. Але правилася не Літургія, а канон А.Критського, тому Причастя не було. На сповіді я щиро жаліла за свої гріхи і не прагнула нічого приховувати, але вийшло так, що священик поспішив, дав мені покуту і деякі гріхи сказати я не встигла. Я щиро жалію за всі гріхи. Чи можна мені приступити до Причастя? Чи треба знову сповідатися?

Христина
Коломия
Україна
Греко-Католичка
Дата - Wednesday, 29 Mar 2017, 18:00:03

Слава Ісусу Христу!
Дорога Христинко, все залежить виключно від Вас. Те, що Ви каєтеся й щиро жалієте за гріхи, є необхідною умовою на відпущення гріхів, але якщо маєте терпіти докір совісті за щось не виказане, можливо, потрібно піти додатково й висповідатись.

Слава Ісусу Христу!
Мене мучить один мій гріх. Я вже сповідалася три рази. Останнього разу священик сказав більше не згадувати про нього. Я його повністю усвідомила. При сповіді, коли я про нього розповідала, я дуже розхвилювалася, мені важко було говорити. Через це мені здається, що я не дуже точно про нього розказала. Багато деталей я вже просто не пам'ятаю. Як мені позбутися того тягара?


Надія
Львів
Україна
Греко-Католичка
Дата - Tuesday, 14 Mar 2017, 12:15:09

Слава навіки Богу!
Дорога Надіє, священик добре сказав, бо якщо Ви часто повторюєте свій гріх у сповіді, то це може значити Вашу слабу віру в Бога. Богу не потрібно постійно нагадувати, що згрішили якимсь гріхом і давно за нього сповідались. Бог добре бачить наше розкаяння і може сповідь була якась розсіяна, але Бог добре знає про наші гріхи, і чи ми каємось за них. Ви можете собі часто молитись з наміром покути за той гріх, постійно каятися, але у сповіді вистачає тільки один раз розказати. Тягар - це своєрідне розкаяння і воно є добре. Бог є Любов і далеко не є подібний у своєму милосерді до нас, людей.

Слава Ісусу Христу.
Прошу вибачення, що звертаюсь до Вас, не знаю, до кого мені ще звернутись. Прошу Отця, допоможіть мені, зараз я знаходжусь в якійсь такій депресії, переслідують погані думки. Недавно сталось зі мною таке, вибачте за відвертість, моєму сину три рочки, інколи діти сплять в іншій кімнаті, і однієї ночі син покликав мене до себе, тому що страшно було йому спати. На той час він був без нижньої білизни і я також. Ми заснули, і вночі я відчула доторкання до свого інтимного місця, десь в просонні мені підказує, що це була його нога. Пройшов день, пройшов другий, і я собі настільки накрутила, а якщо це був його статевий орган? Дуже Вас прошу, отче, допоможіть, що мені робити, чи це є гріхом, якщо я цього не планувала, а якщо я за це не посповідась, якщо після смерті попаду до пекла, дуже його боюсь. Допоможіть, що мені зробити в такій ситуації? Дуже важко на душі, ще раз вибачаюсь за таку відвертість, не знаю, до кого мені звернутись...


Марія
Львів
Україна
Греко-Католичка
Дата - Tuesday, 21 Feb 2017, 13:52:53

Слава навіки Богу!
Дорога Маріє, розуміючи Вашу стурбованість, що, звичайно, є дуже добре, бо людина відчуває страх перед Богом за свої вчинки, мушу Вам пояснити, що гріх - це коли людина свідомо й добровільно порушить волю Божу. Це якби Ви з певним наміром пішла до сплячого синочка, і воно би таке сталося, яке сталося, і Ви цей вчинок собі довго планувала, воно і направду було б образою для Бога. На сповіді можете сказати, щоб совість не докучала.

Здравствуйте. Я грешна. У меня была связь с женатым мужчиной. Когда мы начали встречаться, он официально был в браке, но не жил с супругой. В дальнейшем состоялся развод. Год назад любимый умер. Его бывшая супруга считает меня разлучницей. И спустя год, все переосмыслив, понимаю свои деяния и очень каюсь в них. Я крещённая, но никогда ранее не исповедовалась. Подскажите, как правильно и что говорить?
Заранее спасибо.

Ольга

Слава Ісусу Христу!
Дорога Оля, життя складне, та й інколи в житті стається і таке, як сталося у Вашому. У кожного святого було своє минуле, але у кожного грішника є своє майбутнє, а тому кожна людина, каючись за свої гріхи, має можливість у сповіді отримати відпущення гріхів. Ідіть до священика, скажіть так, як написала, що ніколи не сповідалася, допустилася гріха, за котрий щиро розкаюєтесь і розкажіть про все, як воно сталося, от і вся сповідь.

Слава Ісусу Христу.
Отче, відчуваю сильний душевний біль і страх. Мені страшно, останній раз сповідався два роки тому, а зараз дуже важко наважитись, піти на сповідь (не розумію, чому мені соромно). Що робити, щоб зійти з цього гріховного шляху і бути з Богом?

Володимир
Ужгород
Україна
Греко-Католик
Дата - Tuesday, 14 Feb 2017, 07:43:02

Слава навіки Богу!
Дорогий Володимир, Ти є на правильній дорозі до Бога, бо коли людина відчуває душевний біль і страх перед Богом, це і є ознака розкаяння, до котрого закликає нас Ісус. Візьми й просто піди в катедрал, а там кожного разу в кабінках сидять священики й сповідають. Не потрібно ні на кого звертати увагу, навіть на священика не потрібно пильно придивлятися, а просто, ставши на коліна перед Богом, про все Йому розказати й попросити розгрішення. Людина ще не навчилася допускатися такого гріха, який би Бог не простив. Все буде добре, Бог чекає на Тебе! Щасти Тобі!

Слава Iсусу Христу! Скажіть, будь ласка, чи будуть прощенi грiхи, якщо перед сповiддю я не вибачусь перед усiма знайомими та тими, кого ображав? Особливих ворогiв не мaю, але за весь час все ж таки ображав, не вибачаючись. I чи будуть прощенi грiхи, якщо я не виконаю все, що треба перед сповiддю i Причастям (не попощу 7 днiв, а 3)? Якщо не ходитиму до церкви протягом тижня вранцi i ввечерi? Дякую.

Андрiй
Iвано-Франкiвськ
Україна
Греко-Католик
Дата - Tuesday, 27 Dec 2016, 06:20:57

Слава навіки Богу!
Дорогий Андрію, у Тебе якась незрозуміла уява про Тайну покаяння. Найперше, щоб Бог простив гріхи, потрібно за гріхи каятися, що значить - самого себе осудити за скоєні образи Бога. Друге, не можна носити образу у серці ні на кого взагалі. І, на кінець, мусить бути у серці тверда й непохитна постанова на поправу свого життя. Все інше, що Ти перераховуєш, якщо уважаєш собі за гріх, але каєшся у ньому, Бог простить.

Слава Ісусу Христу. Скажіть, будь ласка, Отче, коли я йду до сповіді зі страхом розповідати гріхи перед священиком, причому, розкриваю усі гріхи і виправляюсь, але не маю в серці каяття, а лише страх перед священиком, то яка тоді ця сповідь?

Святослав
Тернопіль
Україна
Греко-Католик
Дата - Tuesday, 08 Nov 2016, 10:17:51

Слава навіки Богу!
Дорогий Святославе, така сповідь є вкрай поганою. Сповідь є тоді доброю, коли людину жене до сповіді правдиве розкаяння за гріхи і тверда постанова на поправу свого життя. Священик не суддя, він є, як ми й звикли його називати, Духовним Отцем та добрим порадником. Сповідь зі страху перед священиком - це щось не зрозуміле. Щоб була доброю сповідь, найперше мусить бути розкаяння перед Богом і самоосуд за погані вчинки, а відтак сповідь перед священиком, котрий повинен згідно влади, наданої йому самим Ісусом, відпустити гріхи й порадити в сумнівах людині.

Слава Ісусу Христу. Скажіть, будь ласка, отче, чи можна розповісти рідним, про що саме ми розмовляли із священиком під час сповіді? Оскільки сповідь була довга, і я багато чого для себе дізналася, хотіла б і рідним розказати, то як треба поступати і чого не робити? Дякую.

Оля
Калуш
Україна
Греко-Католичка
Дата - Wednesday, 14 Sep 2016, 20:35:10

Слава навіки Богу!
Дорога Олько, сповідь - це є така Тайна, котру священик повинен тримати у тайні. Він не має права розповідати про гріхи, з котрих людина сповідається, але сама людина, якщо священик дав їй якісь такі корисні повчання, котрі можуть допомогти і іншим, може на користь ближньому розказати.

Слава Ісусу Христу! Отче, чим більше я молюся і читаю духовної літератури, тим більше розумію, наскільки важливим є для людини процес очищення від гріхів. Я раніше не ставилася до сповіді настільки серйозно, але тепер хочу до кожної сповіді готуватися належним чином, щоб примиритися з Богом, а не вчинити ще більшого гріха. Виходячи із цього, хочу запитати поради. Як саме краще готуватися до Таїнства Покаяння і яка сповідь буде насправді доброю? Для мене це дуже важливо, адже після падіння в гріх так хочеться примиритися з Богом і отримати бажане полегшення. Я хочу, щоб кожна моя сповідь була доброю. Щиро буду вдячна за поради, які допоможуть втілити моє прагнення в реальному житті!

Роксолана
Дебеславці
Україна
Греко-Католичка
Дата - Wednesday, 17 Aug 2016, 20:18:37

Слава навіки Богу!
Дорога Роксоланко, мушу Вас похвалити за дуже гарний і корисний для душі намір. Сповідь - це вже немов би фініш покаяння, коли людина, стоячи перед Богом, сама себе осуджує за гріхи свої, розповідаючи про них священикові. Щоб сповідь була доброю та корисною, перед нею все потрібно робити собі так званий іспит совісті, це коли людина повинна проаналізувати всі свої дії, а відтак віднайти поміж ними гріхи, якщо такі є. Щоб добре сповідатися, людина повинна найперше примиритися з усіма, якщо має на когось образу. Не носити ні на кого образу. Відшкодувати заподіяну шкоду і, звичайно, ні в якому разі не затаїти якогось гріха. Нехай щастить.

Слава Ісусу Христу!
Скажіть, будь ласка, чи сповідають на Різдво?
Хочу розпочати Дев'ятницю, коли кожної першої суботи місяця треба йти до сповіді і Причастя, але перша субота січня - 7 число. Чи можна у такому випадку піти у п'ятницю 6 січня? Чи буде це порушенням Дев'ятниці?
Дякую.


Юстина
Львів
Україна
Греко-Католичка
Дата - Tuesday, 02 Aug 2016, 10:13:00

Слава навіки Богу!
Сповідь - це така Тайна у Церкві Христовій, у котрій священик не вправі відмовити каянникові, бо головне завдання, яке Христос залишив священикам - це саме відпускати гріхи.

Слава Ісусу Христу.
Якщо на сповіді перед шлюбом хлопець розкаюється в тому, що в нього в минулому були одностатеві тілесні задоволення (мастурбація), то чи може священик відмовити такій людині в наданні шлюбу і чи може ненадати розгрішення в такому випадку? Щиро вдячний.


Дмитро
Львів
Україна
Греко-Католик
Дата - Tuesday, 12 Jul 2016, 06:58:53

Слава навіки Богу!
Дорогий Дмитре, Ти дуже добре написав - якщо розкаюється; а розкаяння - це найголовніше, що потрібне для відпущення гріхів, бо сам Ісус казав: "покайтеся, Царство Боже наблизилось", а щоб у нього увійти, потрібно не багато, а всього-на всього розкаяння за гріх чи гріхи і Ти - в Царстві. Бог все прощає, якщо людина розкаюється і священик не має такого права, щоб відмовити у розрішенні. Щодо шлюбу, то тут така справа, якщо це якесь статеве захворювання, яке би перешкодило дітонародженню й в майбутньому сімейні проблеми, які можуть довести до уневажнення шлюбу, то тут потрібно про все добре зважити, але не у сповіді, а в передшлюбних науках.

Наступної неділі я іду до сповіді і мені потрібно знати, як називається гріх перегляду поганих зображень, і чи є якісь додаткові назви, залежно від їх вмісту?

Богдан
Новоселище
Україна
Греко-Католик
Дата - Tuesday, 24 May 2016, 12:15:58

Христос Воскрес!
Богданку, у сповіді не потрібно шукати назву гріха, а просто потрібно сказати, за котрі свої вчинки Ти каєшся і більше не бажаєш до них вертатись. Потрібно просто сказати, що Ти переглядав і все.

Слава Ісусу Христу!
Отче, підкажіть, будь ласка, для чого і коли потрібно робити сповідь із цілого життя? Як готуватися до такої сповіді? Наперед дякую за відповідь і бажаю Вам щасливих Великодніх свят!


Анна
Івано-Франківськ
Україна
Греко-Католичка
Дата - Wednesday, 27 Apr 2016, 16:43:24

Слава навіки Богу!
Дякую за побажання і бажаю взаємно. Таку сповідь практикують перед великими перемінами у житті, або прийнятті обітів. Потрібно робити собі іспит совісті за все свідоме життя.

Слава Ісусу Христу!
Хочу подякувати за те, що одного дня я натрапила на даний сайт, коли мені було важко, і я потребувала відповіді на питання, які мене мучили, і знайшла певні підказки. Я знайшла в собі сили висповідатись як слід. Багато людей бояться йти на сповідь, кажуть, що їм соромно, що є певні гріхи, через які їм незручно. Тому одні шукають так звані "загальні" сповіді, другі - сповідальниці із ширмою. Я ніколи в житті не ходила на "загальні" сповіді, навіть не знала, що такі існують. І одного разу мій знайомий запропонував піти на неї. Після такого роду сповіді я нічого не відчула, швидше, подумала, що ніби й не сповідалась, хоча мала щирий намір. І коли почитала на вашому сайті про загальну сповідь, зрозуміла, чому в мене були такі відчуття. Тепер я кажу іншим, які теж хочуть йти на загальну сповідь, що її не існує. Хочу подякувати за те, що спрямовуєте людей на стежку до Бога, допомагаєте тим, хто у відчаї. Хочу закликати інших, щоб не боялись йти до Бога через сповідь і Святу Євхаристію, адже Бог нас всіх любить і чекає навіть найбільшого грішника, головне - покаятись. І пам'ятаймо, що Боже милосердя безмежне!!!


Юлія
Івано-Франківськ
Україна
Греко-Католичка
Дата - Wednesday, 20 Apr 2016, 11:40:25

Слава навіки Богу!
Молодець, Юлько! Божого Вам +Благословіння.

Слава Ісусу Христу! Скажіть, будь ласка, чи гріх спроби автофеляції? Та як про це сказати в сповіді?
І друге питання. Чи потрібно казати, що на місці дивану та дверей я уявляв дівчат та робив з ними блудні речі? Чи просто сказати про блудну уяву?
Допоможіть, будь ласка.


Андрій
Івано-Франківськ
Україна
Греко-Католик
Дата - Tuesday, 22 Mar 2016, 22:46:48

Слава навіки Богу!
Дорогий Андрійку, ці Твої запитання відносяться до розряду сповіді, а тому сама по собі сповідь під якийсь шаблон не може бути. Як говорити або що говорити - не потрібно нічого вигадувати, а казати так, як воно було. Сповідь - це очищення душі від гріхів, щоб не докоряла совість, а тому потрібно розповісти на сповіді про все так, щоб після неї відчув на душі щось надзвичайно приємне.

Слава Ісусу Христу!
Отче, у мене виникла досить критична і неприємна проблема. Колись з мамою ми пішли до ворожки, аж 3 три рази, тоді мені було 15 років. Бо щось не дуже щастило сім'ї. І після цього у мене почались проблеми. Але то все минуло, хоч і не через короткий час... І я забув про цю проблему, і ось зараз знов. Але зараз ця проблема ще більше турбує, ніж тоді (зараз мені 22 роки). Це просто жах, постійно лізуть в голову різні думки, якійсь абсурдні, і я ніяковію, не розумію, що відбувається. Виникає страх і я почуваюсь паскудно, таке враження, що мало не сходиш з розуму. До цього я мав нечестивий гріх рукоблудства (переглядав порнографію), намагався з ним боротись, але якось не дуже виходило. Як тільки це почалось, то я почав посилено молитись і сходив на сповідь. Це почало проходити, але я знову вчинив гріх, і воно почалось ще з більшою силою, тому я почав ще більш ходити до церкви. Були випадки, коли я приходив в храм, і там на мене щось так давило і змушувало мене вибігти, і ще було декілька разів, що легенько тремтів... Зараз і молюсь, і ходжу до храму, перестав грішити, але це мене ніяк не хоче полишати, а, здається, що стає ще гірше. Тому чекаю, поки буде найближча сповідь... Підкажіть, що мені робити? Чи потрібно це розповідати священику? І що в мене за проблема? Може, вже варто звертатись до екзорциста? Бо, як я розумію, це пов'язано із нечистою силою!
Дуже надіюсь на Вашу допомогу! Заздалегідь дякую!


Андрій
Львів
Україна
Греко-Католик
Дата - Tuesday, 16 Feb 2016, 09:45:18

Слава навіки Богу!
Дорогий Андрійку, не знаю, як часто ходиш до сповіді, але коли відчуваєш важкість на душі, потрібно йти до сповіді негайно, і потрібно про все розповісти священикові. Священик може й сам прочитає якусь особливу молитву, або порадить, як бути далі.

Слава Ісусу Христу!
В мене наступне питання. Раніше я грішив проти чистоти думками, словами, читанням поганої літератури і самозадоволенням. На сповіді я сказав, що був нечистим в думках, словах і ділах. Тепер думаю, чи я сказав правильно, чи треба було розповісти докладніше? Чи є моя сповідь дійсною?


Андрій
Прикарпаття
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 19 Jan 2016, 14:28:57

Слава навіки Богу!
Дорогий Андрійку, докладніше, гадаю, розповідати про Твій гріх немає потреби, головне, що Ти в тих гріхах розкаюєшся й повертатись до них не бажаєш.

Христос народився. Отче, хочу спитатися, я вже декілька років після сповіді відчуваю, що мені важко на душі. Скажіть, будь ласка, чи можливо це через те, що не згадала всіх своїх гріхів?.. Але людина може і не пам'ятати всіх своїх гріхів.

Мирослава
Ванів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 12 Jan 2016, 19:33:51

Славімо Його!
Дорога Мирославко, таке буває після сповіді, в котрій людина затаїла щось, але щоб того позбутися, потрібно піти до сповіді і все, що мучить совість, висповідати, нічого не приховуючи. Важкі, смертельні гріхи людина ніколи не забуде, а повсякденні, при щирому жалі й розкаянні, Бог відпустить.

Христос народився! Отче, мені 47 років, родом я з Тернопільщини, вже 21 рік мешкаю на Дніпропетровщині, в житті сповідався два рази. До церкви ходив дуже рідко, коли приїздив додому. Конче хочу висповідатись, бо розумію, що без числа нагрішив. Розумію, що попередні сповіді були не щирі і тим ще більше нашкодив. Через те, думаю, і депресія, в якій знаходжусь уже майже півроку. Стан важкий і це вже другий раз. Перший був у 33 роки, тоді я попав в психлікарню, були думки про те, щоб покінчити з життям, але Бог допоміг, і я поправився. Отче, порадьте, чи можна висповідатись у Православному храмі, бо живу я в Дніпропетровській області і не знаю, де тут є Греко-католицька церква. Останнім часом звалилось на нас зразу декілька проблем: тещі ампутували ногу, а в жінки проблеми зі спиною та тазом. Діти навчаються, треба допомагати. Мушу бути опорою для сім'ї, а сил нема. Прошу, помоліться за нас. Хай благословить Вас Господь.

Андрій
Губиниха
Україна
Греко-Католик
Дата - Wednesday, 13 Jan 2016, 07:29:09

Славімо Його!
Дорогий Андрійку, відчуття в потребі сповіді є не саме від себе - це дія Святого Духа, бо Бог бажає людині виключно добра, як у земному житті, так і Блаженній вічності. Сповідь правдива й така, яка є Богом зарахована, може бути виключно у Христовій Церкві, бо владу відпускати гріхи Христос надав священикам Своєї ЄДИНОЇ Церкви. У Дніпрі є і греко-католики, є і римо-католики, а тому, щоб Ви відчув правдиву Божу ласку, знайдіть їх і висповідайтесь.

Слава Ісусу Христу!
Отче, підкажіть, будь ласка, чи є важною сповідь, де гріх малакії (рукоблуддя) названий просто гріхом блуду? І відразу ще одне питання - маючи тяжкий гріх, багато думав про сповідь з нього і хвилювався і, в результаті, забув (не затаїв) про деякі легші гріхи, а відразу після сповіді пригадав... Чи є важною і ця сповідь, чи потрібно повторити повністю, чи лише забуті гріхи? Дякую.


Віктор
Тернопіль
Україна
Греко-Католик
Дата - Tuesday, 05 Jan 2016, 17:51:10

Слава навіки Богу!
Сповідь є неважною тоді, коли людина навмисно затаїть свій гріх, а якщо забула про якийсь гріх, то його обов'язково потрібно висповідати при найпершій нагоді. Гріхи у сповіді потрібно називати своїми іменами за їх значенням.

Слава Ісусу Христу! Дуже часто відчуваю потребу у тісному спілкуванні зі священиком. Зробила з цього висновки, що треба терміново вибирати собі духівника, який би допомагав вправлятися в молитві, давав поради і настанови для духовного життя. Суть питання ось в чому - у нашому селі я вже десь років 8-9 ходжу до одного і того ж отця на сповідь. Він прекрасно мене знає, і я так думаю, що міг би бути моїм духівником. Проте, у мене спливає одне "але". Колись читала, що сповідник і духівник не можуть бути в одній особі, тобто, якщо я ходжу до цього отця на сповідь, він не може стати моїм духівником. Чи це насправді так? Чи можу я просити свого отця-сповідника стати моїм духівником? Щиро вдячна за відповідь.

Роксолана
Село Дебеславці
Україна
Греко-Католичка
Дата - Tuesday, 22 Dec 2015, 13:43:18

Слава навіки Богу!
Дорога Роксоланко, Ви не є десь у монастирі, а живете світським життям, а тому таке поєднання є цілком можливим і, головне, доцільним.

Слава Ісусу Христу. Мене довгі роки мучить моє грішне неповноліття - статеві стосунки з хлопцем, який змушував мене до цього, переслідуючи мене. Але пізніше я була закохалась в нього, і ми продовжували зустрічатися. Я не знала, як діяти в таких випадках, мені було дуже соромно і страшно, бо тоді разом з ним чіплялися і інші. Бувало, що жити не хотілось, ніхто нічого не знав, як було насправді, а обсміювали. І священикові на сповіді такого не говорила, боялася, що буде осуджувати, але завжди в думці каюся за свій гріх. Знаю, що неправильно чинила.

Християнка
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 24 Nov 2015, 23:25:03

Слава навіки Богу!
Священик є священиком для того, щоб простити гріх, а не осуджувати!

Слава Иисусу Христу!
У меня вопрос, помогите, пожалуйста. Я очень хочу сходить на исповедь, но толком не знаю, что и как делать и как правильно обращаться, с чего начинать и какими словами завершать, от этого я очень теряюсь. Прошу, опишите пошагово. Спасибо!

Слава навіки Богу!
Потрібно підійти до священика й точно так сказати йому, як Ви написав мені, а він Вам допоможе.

Слава Ісусу Христу! Маю до Вас, Отче, таке запитання: я пару років тому перервала вагітність. Зараз я перебуваю у шлюбі. Я перед вінчанням несвідомо не визнала той гріх, чи вважається мій шлюб недійсним? Зараз хочу йти висповідатися з того страшного гріха. Кожен день це в мене на думці, мені соромно, бо якби тоді я була навернена до Церкви, сталося б по-іншому. Чи священик дасть розрішення з аборту, чи ні?

Тетяна
Тернопіль
Україна
Греко-Католичка
Дата - Tuesday, 06 Oct 2015, 18:24:21

Слава навіки Богу!
Дорога Тетянко, почну відповідати з другого запитання. На Ваше щастя, цього року любий священик Христової Церкви може дати Вам розрішення з того гріха. Якщо Ви думаєте, що гріх аборту є причиною уневажнення шлюбу, то це не так.

Слава Ісусу Христу! Поясніть, будь ласка, коли необхідно виконати покуту, яку наклав священик при сповіді? Чи можна відбувати її під час Служби Божої? Чи можна приймати Святі Таїнства, не відбувши покуту? Дякую!

Люсія
Івано-Франківськ
Україна
Греко-Католичка
Дата - Wednesday, 02 Sep 2015, 18:25:16

Слава навіки Богу!
Дорога Люсіє, покута буває різна, а тому, звичайно, її по-різному потрібно виконувати. Якщо священик завдав за покуту молитись, то ці молитви потрібно відмолити, виключно зосередившись на молитві покути, маю на увазі не під час інших молитов, як, наприклад, на Святій Літургії. Якщо священик казав відмовити якусь молитву за покуту й її Ви не встигла помолитися до Літургії, тоді можна йти до Святого Причастя, бо Ви отримала від священика на це розрішення, але покуту обов'язково виконати найближчим часом й обов'язково до наступної сповіді.

Слава Ісусу Христу! Бувають моменти, коли в душі таке відчуття, що я маю якийсь гріх, я сповідалась, але це мені ніяк не допомогло. Добре подумавши, я згадала, що був такий момент декілька років тому, що я пробувала задовільнити сама себе, але я не пам'ятаю, чи мені снилося, чи це так і було. Я думаю, що це мене і мучить. Скажіть, будь ласка, як я про це маю сказати священику?

Оксана
Львів
Україна
Греко-Католичка
Дата - Tuesday, 25 Aug 2015, 10:29:59

Слава навіки Богу!
Саме так і скажіть, як мені написала.

Христос Воскрес! Маю до Вас делікатне питання. Сповідалась я 15 років назад. Зараз маю дуже багато гріхів за ті роки, думаю і знаю, що тяжкі. Я каюсь і хочу прощення, але ніби якась мара мене не пускає сповідатись. Стає дуже стидно і відчуваю сильну вину перед Богом. Як мені висповідатись, якщо мені годину, напевне, прийдеться сповідатись і соромно буде страшенно. Як мені бути? Бажання сповіді з кожним днем стає сильнішим.

Вікторія
Львів
Україна
Греко-Католичка
Дата - Thursday, 23 Apr 2015, 10:53:26

Воістину Воскрес!
Дорога Вікторіє, як відбути свою сповідь, - це вже Вам вирішувати, головне тут, що Ви відчуваєте розкаяння і бажаєте очищення. Те, що якась мара Вас не пускає, то це є закономірно, бо той, кому Ви служила останні роки, не бажає втратити Вас, а тому й не пускає. Пишете, що соромно за гріхи, та воно так і має бути! Переступіть через сором, висповідайте всі свої гріхи. Священик відчує безмежне задоволення, що саме він Вам допоміг знову стати дитиною Божою, саме він допоміг, через владу, йому Богом даною, придбати ще одну душу для Неба. Він у Тайні Покаяння знову духовно народить Вас для Бога, бо він - Духовний Отець! Набік сором, у сповіді кажіть тільки про гріхи, причину казати не потрібно, бо це вже буде не покаяння, а оправдовування, і така сповідь буде тривати хвилин п'ять.

Слава Ісусу Христу! Я зробила великий гріх - живу з хлопцем, і я зробила аборт. З хлопцем ми живем майже 2 роки, але ми не одружені. Зараз я хочу піти до сповіді і мені дуже страшно розказати це все священику. Дайте, будь ласка, пораду, як мені поступити в цій ситуації?

Христина
Львів
Україна
Греко-Католичка
Дата - Thursday, 02 Apr 2015, 14:56:35

Слава навіки Богу!
Христино, сповідь - це не суд, а кінцевий елемент розкаяння за гріх, Суд буде після і Суд Божий, якщо з гріхом ходити й далі, а тому потрібно піти до сповіді і про все розказати Богу через вухо священика, а в майбутньому прийняти Тайну Подружжя, повінчатися й більше не впадати в такий гріх.

Слава Ісусу Христу! Я стараюся часто ходити до сповіді, принаймі раз на місяць. І ще частіше приймаю Причастя, навіть якщо в цей день не ходила до сповіді. Це якщо відчуваю і розумію, що "рівень грішності" ))) від останньої сповіді дозволяє. В мене такого плану питання. Останній раз я була до сповіді 03.03.2015 р., а сьогодні вже 01.04.2015 р. Хочу висповідатися, але зараз дуже великі черги перед Великоднем і мені не дуже вдається через роботу. А також ще зараз трохи навчаюся. А в неділю наш парафіяльний священик, можливо, не буде сповідати (правда, я точно не знаю). В страсний тиждень ще проблемніше буде. Тому хочу Вас запитати, чи можна мені приступати до Святого Причастя, коли я сповідалася вже більше, ніж місяць тому? Особливо я хочу піти до Причастя на Великдень, а то вже буде майже півтора місяці від сповіді. Тому я з нетерпінням чекаю на Вашу відповідь. Правда, я буду старатися протягом цього тижня все ж таки висповідатися, а то якось і самій хотілося би бути більш достойній цьому Дару. Дякую!

Ліля
Львів
Україна
Греко-Католичка
Дата - Wednesday, 01 Apr 2015, 13:59:17

Слава навіки Богу!
Дорога Ліля, Церква радить обов'язково один раз сповідатися протягом року, оберігаючи своїх вірних дітей від закаменілості їх серця. Так само радить сповідатися хоча б раз в місяць; і так само радить слухати Святу Літургію по Першим п'ятницям; й приступати до Святого Причастя, хоча Дев'ять Перших п'ятниць, не перериваючи таку собі Дев'ятницю. Вірник, котрий старається дотримувати такі поради Церкви, може називатись практикуючим.
Потрібно розуміти, що спасіння без покаяння немає, бо всі згрішили, але в різній мірі, а тому, якщо людина практикує свою віру і не відчуває за собою гріха, за котрий би совість душі дорікала, й каятися в принципі немає в чому, йти до сповіді й казати, скільки молився і як постив, сповідь така буде не варта. Тому, якщо від останньої сповіді не відчувається докір совісті за гріхи, бо сповідатися потрібно не за розкладом, а за потребою очищення душі, - можна і потрібно приступати до Причастя.

Слава Ісусу Христу! Отче, зараз в час посту часто говорять про сповідь. Священики навчають, що потрібно всім прощати, приступати до сповіді, перед тим збудити жаль за гріхи. Скажіть мені, будь ласка, чи поясніть, як саме збуджується жаль за гріхи, і як навчитись прощати? Бо люди скрупульозні, люди в сім'ях, які не брали до уваги почуття, часто не знають, що відчувають, не розуміють своїх почуттів. Як таке робиться? Дякую!

Іра
Тернопіль
Україна
Греко-Католичка
Дата - Tuesday, 31 Mar 2015, 16:37:48

Слава навіки Богу!
Дорога Іринко, добре, добре навчають священики, так навчали всі Пророки, навчав Іван Хреститель та й до цього закликає сам Син Божий. Тайна Покаяння, як ми її називаємо, сповідь, досить-така собі Тайна, не до кінця зрозуміла широкому загалу. Сама сповідь - це розповідь Богу через вухо священика про свої гріхи, за котрі грішна людина, а згрішили всі, тільки не однаково, хоча часто у сповіді кажуть, що грішний, або грішна, як і всі люди, - кається. Кається, - сама себе засуджує за грішні вчинки і через такий самоосуд просить Бога їй простити гріхи. Сповідь - це ні в якому разі не є судом Божим, це є навернення з поганої, грішної дороги на дорогу, що веде до Бога, щось на подобі навернення блудного сина чи дочки до Люблячого Отця, Котрий вже давно чекає на навернення грішника і не картає його за навернення, за покаяння, а, навпаки, в Небі відбувається велика радість. Правдива сповідь може бути тільки при правдивому розкаянні та примиренні зі всіма людьми. Бог простить, але вимагає, щоб і ми простили всім, і не тільки на словах, а так, щоб і з пам'яті образу викинути.
Розкаятися - це визнати себе повністю винуватим перед Богом, не звалюючи свої провини на спокуси чи інших людей, як це зробили Адам та Єва. Сповідь - це не суд Божий, а самоосуд з наміром отримати Боже відпущення гріхів і силу волі більше до гріха не вертатись.

Отче, дякую за відповідь. Я скрупульозна людина. В моїй родині не визнавали і не приймали почуттів, у роки до 22-х років я жила в брехні, де були постійні скандали, бідність, нечесність і гра. Усі постійно сварились, мирились, але в душі, певне, точно не прощали. У мої 22 роки все вийшло за рамки. Чи то я почала помічати. Мені найближчі люди робили багато зла. Такого, від чого я ще дотепер в шоці. Це я говорю про тіток, дядьків, бабусю і інших родичів. Батьки мої давно розлучені. Мама за кордоном, а в тата нова сім'я. Так співпало, що під час тих дуже важких часів мій тато подав на мене в суд, аби я виписалась із його дому (бо увесь цей час після розлучення я там була приписана). Звичайно, щоб приписати мене в моєї бабусі, і слова не могло бути. Суд я виграла. Кілька разів ішла з дому, поверталась переважно через співзалежність. Після смерті моєї хресної, а за два місяці - бабусі, я остаточно поїхала звідти. А з часом переїхала в інше місто. За ввесь той час я звичайно не без гріха. Багато я нагрішила і коли ображали мене. Але Ви знаєте, мені обидно. Бо з мене знущались, а мене ніхто не захистив, я просила поради у священика, але коли мені потрібно було, мені не дали її. Я розумію, що я сама несу відповідальність. Але тоді я повела себе, як змогла на той момент, і захищаю себе і зараз. Розумієте? Мені здавалось, я пробачила, вже минули роки. Я навіть скучала за ними усіма. А останні короткі контакти показали мені, що нічого не змінилось, а стало тільки гірше. Я не бачу наших стосунків іншими, а такими самими я жити не хочу. Мені хочеться тікати від них на другий край світу. Мені страшно. Бо дійшло до найгіршого, що для мене було шоком. До найбільшого, чим я могла себе захистити. В мене, в 22-річної дівчини, тітки забирали телефон. Хто я їй така? Я не жила за їх рахунок! Вони собі дозволяли користуватись моїми речами, але не їхніми, залишали мені роботу, навіть не повідомляючи мене у цьому (!), але не брати "оплату". А після смерті бабусі про якийсь спадок на мене не могло бути і мови, так, ніби я і мала йти на вулицю, ну або працювати і далі, як би на спілку, нічого з того не мати і дякувати їм. Так, наче я живу на їхньому світі. Сьогодні я випадково дізналась, що вони якось дізнались, де я живу. Мені страшно. Бо здається, що я від них усіх беззахисна. Якщо дійшло до найгіршого, а я себе так і не захистила. Більше того, вони залишились собі всі разом праві, а я вийшла ще й з гріхами. Найбільше, що я б хотіла, це не спілкуватись із ними. Я знаю, що я грішна людина і крім гріхів з цією ситуацією з родичами маю і свої особисті гріхи, своє життя і свої проблеми. Але я точно знаю, що я не є така погана! Я знаю, що я захищалась і що не я винна (принаймні, точно не всі рази) у їх поведінці і їх ставленні до мене. І що кожна людина, яка не скривлено дивиться на світ, почувши всю історію, зрозуміла б мене. Я не знаю деколи, що я відчуваю. Каюсь я, чи не каюсь. Розумієте? Прощаю, чи не прощаю. Не розумію, навіть деколи гріх, чи не гріх. Отче, Ви думаєте, люди можуть простити ось так в один раз і примиритись зі всіма? А до сповіді треба йти вже. А мене мучить, що я не можу. І ще мені треба сповідатись із всього життя. Коли я приходжу до священика і розповідаю, то переважно не розуміють мене, або споглядають на годинник, бо чого я так довго. Я розумію, що це гріхи, це мої провини і що хвали мені не має за них, але як я тоді маю себе почувати? Всім я погана. Я і так проводжу собі самосуд майже постійно. Мені набридло, що я скаржусь і повертаюсь до минулого. Мені не хочеться нікому вже розповідати і пояснювати, чому я така, як є, і чому так поводжусь, відповідно. Але ніхто мене дотепер не розумів. Мені так бракує любові у цьому світі. Я хочу вийти з цього.

Іра
Тернопіль
Україна
Греко-Католичка

ВІН прийшов, помер і Воскрес, щоб і нам дарувати воскресіння.

Слава Ісусу Христу!
Отче, мене дуже мучить одне запитання. Колись в мене був гріх рукоблудства і скотоложства, це мене дуже мучило, але я ніяк не могла зупинитись, і таке враження, що я вгрузала в нього, наче в болото, але коли я пішла до сповіді, все розказала, покаялась і мені дуже полегшало, я нарешті здобула спокій. Але потім, через деякий час пробудившись зі сну, я ледь не вчинила цей гріх знову, не знаю, як це сталось, бо я цього не хотіла, а, навпаки, дуже раділа, що почала нове життя разом з Богом. Коли я отямилась, то зупинилась, але після цього мене знову почали мучити докори сумління. Згрішила я чи ні, і коли я піду до сповіді, то не знаю, говорити про цю ситуацію чи ні? Бо фактично гріх я не зробила, бо зупинилась, але була близька до нього. І тепер ці думки знову тягнуть мене назад, бо я боюсь іти до сповіді, бо не знаю, що маю говорити, таїти гріх не хочу, а казати, що я його вчинила, теж не хочу, бо задоволення ніякого не отримала та й не хотіла, а хіба що страшні докори сумління.


Наталія
Львів
Україна
Греко-Католичка
Дата - Wednesday, 25 Mar 2015, 09:58:23

Слава навіки Богу!
Наталочко, я знаю тільки декількох святих з історії, котрі після покаяння та сповіді більше до гріха не повертались. Людина кається за гріх, і в момент розкаяння вона постановляє більше до нього не повертатись, і в молитві після сповіді обіцяє Богу з Його допомогою життя своє покращити. Тому потрібно постійно в молитвах просити Бога про Його допомогу на перемогу над спокусами до гріха. Від сповіді боятись не потрібно і, якщо докоряє сумління, потрібно сповідатись, а відтак полегшає.

Здравствуйте. Скажите, пожалуйста, когда я могу прийти в церковь на исповедь к батюшке? Это будет моя первая исповедь и, если честно, я не знаю, как правильно исповедоваться. Но мне очень надо. Я недавно чуть ли не решилась на продажу своей души диаволу. И это очень страшно. Мне очень нужна помощь. Спасибо.

Слава Ісусу Христу!
Якщо людина відчуває в душі розкаяння за гріхи, то до сповіді йти потрібно і можна в любий час, коли священик сповідає.

Слава Ісусу Христу! В мене таке болюче питання: я зробила аборт необдумано, і тепер дуже жалію і постійно у сльозах прошу прощення у Бога, а на сповіді не маю сміливості признатися у цьому смертному гріху. Скажіть, будь ласка, як перебороти цей страх? Я не зможу жити ціле життя з цим гріхом, тому що мені дуже боляче усвідомлювати, що цим гріхом я образила Бога, я не прийняла Його дарунку.

Ірина
Львів
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 10 Mar 2015, 20:23:52

Слава навіки Богу!
Саме так, у сльозах та жалем, потрібно у сповіді перепросити за гріх Бога.

Слава Ісусу Христу!!! Дякую за попередню відповідь і хочу ще дещо спитати. Коли відмовляю вервичку, деколи приходиться переривати молитву (часто це роблю на роботі насамоті), чи можна її продовжувати, чи треба починати спочатку (що і роблю)? І друге запитання - я хочу піти до сповіді, але коли прийшов, то священик сказав, що не може відпустити гріхи, бо я живу не в шлюбі і сповідь не буде мати сили. Але я знаю людей, які також не в шлюбі, але їх сповідали, і таких багато. Я ніби і підтримую цей відказ (отець має рацію, бо сповідь є каяття в своїх гріхах), але хотілося полегшити свою ношу. Можливо, треба спробувати піти до іншого? (...стукайте і вам відкриють....) Вибачте, що забираю Ваш час, дякую наперед!

Ігор
Стрий
Україна
Греко-Католик
Дата - Tuesday, 10 Mar 2015, 11:17:18

Слава навіки Богу!
Ігор, сповідь не має ніякої сили без покаяння, це просто чергова філософська брехлива розповідь людини Богу перед священиком, чим і помножить скарбницю своїх гріхів. Ні Бога, ні священика обманути неможливо, але самого себе тим самим затягує людина ще глибше у гріховне багно. Це дуже небезпечно!!! Всі ті, про котрих пишете, що сповідаються, живучи в гріхові, - грають з пекельним вогнем!!! Якщо людина має віру та страх перед Богом, такого вчинку ніколи не допустить. Обманом полегшити ношу неможливо! Вервечку молитесь правильно.

Чи можу я йти до сповіді? Я не знаю, чи я згрішила. Якщо я згрішила, то треба розкаятись за гріх. А я не каюсь. А може я не згрішила? Ситуація така: ми з чоловіком живемо десятки років, маємо дорослих дітей і внуків. Спочатку шлюб не брали. Десять років жили в розводі, хоч і спілкувались часто. 16 років назад знову одружились і взяли шлюб. Живемо мирно. Але після шлюбу в нас ні разу не було інтимної близькості. А в цілому вже десь 30 років не було близькості. Я не збираюсь з ним розводитись. Але рік тому зустріла свою дитячу любов. Ми з ним дуже рідко (кілька разів в рік) зустрічаємось, і наші зустрічі інтимні. Він мене любить, живе сам, шлюбу не брав. За тисячі кілометрів приїжджає до мене. Згідно церковних канонів я могла б розірвати шлюб. Але я цього не хочу. Чи можу я рідко зустрічатись з колишнім? Як мені бути зі сповіддю? Я не хочу покидати свою першу любов і не хочу покидати чоловіка. Чи маю я моральне право в цій ситуації йти до сповіді? Чи я роблю гріх? Чи, з огляду на ситуацію, я не грішу?

Марія
Тернопіль
Україна
Греко-Католичка
Дата - Wednesday, 25 Feb 2015, 13:29:00

Слава Ісусу Христу!
Дорога п. Марія, Ви підіть до сповіді і скажіть, які відчуваєте за собою гріхи, за які каєтеся, а за котрі не каєтеся, бо не вважаєте їх собі за гріх. Священик про все пояснить у сповіді, бо якщо є гріх, але розкаяння немає, сповідь не буде дійсною. Сповідь - це навернення з грішної дороги до Бога і навернення це не може бути половинчате - або, або. До сповіді потрібно йти, бо Бог при покаянні відпускає всякий гріх, але дозвіл на гріх не дає.

Слава Ісусу Христу.
Скажіть, будь ласка, чи маю я право причащатись при сповіді, коли я живу з дружиною, яка брала шлюб не зі мною, розведена? А ми тільки розписані, тому що шлюб брати неможна. Дякую.


Роман
Галич
Україна
Греко-Католик
Дата - Wednesday, 25 Feb 2015, 09:02:14

Слава навіки Богу!
Дорогий Романе, у Вашому випадку ні Ви, ані розписана дружина такого права не маєте. Справа в тім, що ви є в цивільному шлюбі, але не поєднаними Богом, а відтак не є чоловіком та жінкою, й життя ваше проходить в гріхові чужоложства. Це такий гріх, в котрому ви не розкаєтесь, бо є розписані, а сповідь - це Тайна покаяння.

Здравствуйте, Батюшка! Мы с мужем в браке 29 лет, не венчаны, и как бы я ни уговаривала и объясняла, что это во благо для нас, никак не хочет идти. Мне кажется, что он боится, стесняется перед венчанием идти на исповедь. Кстати, зять с дочкой после свадьбы были настроены венчаться, а теперь зять тоже боится идти на исповедь. Посоветуйте, что делать, я очень хочу венчаться. Я считаю, это важно для каждой православной семьи. Извините, но я не знаю, как мужа уговорить.

Слава Ісусу Христу!
Дорога Пані, не знаю, що можна порадити в такій ситуації. Пара, котра поєднує свої долі в родинне життя, мусить бути Богом благословенна, бо вони вже не двоє, а одне-єдине, насіння для продовження роду людського, співпрацівники з Богом Творцем. Але якщо пара не вінчана, вони не є чоловіком та жінкою, а провадять життя перед Небом у гріхові чужоложства й потомство їх є незаконно-народжене. Якщо чоловіки бояться сповіді, значить відчувають щось за собою, але сповідь власне і є для того, щоб позбутися гріховного болота. Сповідь - це сауна для душі, на її лікування, але ні в якому разі не на засуд грішника. Священик саме для такої цілі й має владу від Ісуса, щоб допомагати грішникові, а не його засуджувати. Бажаю чоловікам вашим порозуміння.

Я хочу висповідатися, але не можу, бо на даний час ОТЦІ не розуміють чи не хочуть знати, як складається доля людини. І я не можу нікому довіритись, крім БОГА, і мені тяжко на душі.

Марія
Коломия
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 14 Jan 2015, 19:29:56

Шкода!

Отче Михайле, маю до Вас таке питання. При останній сповіді я сказала свої гріхи, а коли отець запитав, чи вживала я алкоголь, я відповіла, що ні. В наміренні не мала скрити гріх. Не знаю, чому так відповіла. Перед тим я вживала кілька раз в невеликій кількості.
1. Чи була сповідь доброю? Чи не було це святотацтво, адже я приступала до св.Причастя? Як поступити?
2. Чи треба казати на сповіді про вживання алкоголю в любій кількості?
Вдячна за відповідь.


Наталія
тернопіль
Україна
Греко-Католичка
Дата - Tuesday, 06 Jan 2015, 18:17:16

Христос Рождається!
Дорога Наталочко, священик, коли питав про вживання алкоголю, гадаю, мав на увазі надмірне його вживання, коли людина вже тратить над собою контроль. Ліки так само мають в собі елемент алкоголю. Про надмірне вживання алкоголю потрібно казати у сповіді, а якщо людина вжила мізерну дозу, казати, думаю, не потрібно, але якщо гризе совість, то потрібно казати про все, що докучає.

Слава Ісусу Христу! Отче, скажіть, будь ласка, чи важкий гріх - це той, який виконуєш з повною свідомістю, бо якщо так, значить, виходить, якщо добровільно чинити легкий гріх, то він автоматично стає важким, чи я щось неправильно розумію? Я був в неділю на сповіді і сьогодні свідомо йшов на списування на екзамені. Чи це гріх важкий і чи треба знов йти до сповіді? Просто в мене християнське життя перетворилось на страх, якусь неволю і рабство, думаю, що за кожен гріх чи свідому помилку треба зразу йти до сповіді.

Віталій
Львів
Україна
Греко-Католик
Дата - Tuesday, 23 Dec 2014, 18:49:06

Слава навіки Богу!
Віталій, гріх - це свідоме та добровільне порушення, або переступлення волі Божої. Воля Боже є така, щоб кожний вчився, а не списував, щоб у нас виростали добрі спеціалісти, які будуть розбудовувати Церкву Христову та державу. Потрібно так старатись провадити своє життя, щоб часто не бігти до сповіді.

Слава Ісусу Христу! Святий отче, маю гріх перед Господом Богом і своєю дружиною. Річ у тім, що я допустив подружню зраду, і цей гріх тепер не дає мені покою і мучить мене... Я розумію, що час уже не повернеш назад і цього не змінити, але як бути далі з цим, адже дружині я не можу в цьому зізнатись? Я дуже жалкую про вдіяне і не хочу, щоб Господь Бог облишив Своєю ласкою нашу сім'ю! Підкажіть, як вчинити, щоб повернутись на шлях християнської сім'ї!?

Олександр
Тернопіль
Україна
Греко-Католик
Дата - Wednesday, 10 Dec 2014, 11:13:53

Слава навіки Богу!
Дорогий Олександре, бажаю Тобі, щоб був Великим Олександром. Напевно, як згрішив, - щиріше молишся і до жінки краще ставишся, а ще Тобі бракує - потрібно піти до сповіді, щоб священик дав розгрішення від гріха, дав відповідну науку та покуту.

Слава Ісусу Христу, соромно писати... Та мучить мене старшенно мій гріх. Отче, мати близькість до весілля є одним з великих гріхів, чесно роблячи це, думаю, людина думає про грішність точно не в першу чергу, та на це ми й люди. Така ж історія і про мене. Не можу сказати, що була я віддалена від Церкви, та років два тому за великий гріх це не вважала, швидше, не задумувалася над цим. У моєму житті є тільки одна людина, яку я дуже люблю, от уже 5 років, і впевнена, що наша зустріч написана на небесах. Бо знаю, що взаємно разом завжди ходимо до церкви і стали більш практикуючими християнами. Та до весілля ще не йде, а гріх мій дуже мучить мене. Вибачте за передмову. Та питання ось у чому. Як тепер сповідатися, якщо у сповіді вже була, в той час розуміючи, що знову згрішу, обіцяючи поправитися, таки не поправилася, але жалію. Як себе тепер повести? Наперед дякую Вам.

Солька
Львів
Україна
Греко-Католичка
Дата - Tuesday, 09 Dec 2014, 22:53:53

Слава навіки Богу!
Дорога Солько, вперше зустрічаю таке ім'я, кажеш, що до весілля ще не йде, але чи воно взагалі планується? Твій лист подібний десь до одної сповіді, на котру звичайно священик не дав розгрішення. Сповідалася старенька, відчуваючи, що скоро потрібно йти на Звіт, - вирішила розповісти у сповіді про всі гріхи та й розказує про всі гріхи молодості. Священик вислухав уважно, повчання та порада в такому віці вже зайві, а тому запитує: "Чи відчуваєте розкаянність та надприродній жаль за все, про що говорилося Вами у сповіді?" Так, Духовний отче, відчуваю, але знаєте, як приємно згадати про ті діла!!! Дитино дорога, любов - це є дуже відповідальна справа, та бажано щоб вона була взаємна, і якщо ота ваша зустріч вже 5 років записана на небесах, ідіть до шлюбу, бо інакше за гріх такі записи можуть там зітертися!

Отче, мені так важко, я ніколи не говорила на сповіді про рукоблуддя (макаю).
Хочу наважитись піти до сповіді, сказати про це, але не знаю, як правильно сказати. Шо саме сказати священику? Як саме? Стидно дуже-дуже-дуже.


Христина
Львів
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 27 Nov 2014, 23:12:57

Слава Ісусу Христу!
Дорога Христинко, намір дуже добрий, а казати потрібно саме так, як воно було, і тоді буде правильно.

Слава Ісусу Христу! Всечесний отче, поясніть, будь ласка, при сповіді я замість сказати, що читала порнографічну літературу, сказала, що любувалась в нечистих думках. Чи є це затаєння гріха, і чи є неважна сповідь?

Зоряна
Бучач
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 18 Nov 2014, 18:01:01

Слава навіки Богу!
Дорога Зорянко, а хіба воно не так було, як Ви розказала на сповіді, читаючи оту літературу? Гріх - не в читанні, або перегляді, а в примірюванні до себе.

Слава Ісусу Христу! Я хочу спитати, Отче, коли мені було десь років 9, мій рідний брат з мене насміхався в інтимних питаннях. Чи маю про це сказати священику на сповіді? А ще гріх онанізму в цих роках. І ще я жила блудним життям з трьома хлопцями. Чи маю про кожного сказати священику? Дякую за відповідь. Нехай Бог Вас береже.

Марія
Дорожків
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 18 Nov 2014, 09:27:30

Слава навіки Богу!
Дорога Маріє, сповідь - це така делікатна справа, що в ній щось радити важко, але варто пам'ятати, що сповідь - це тільки фінішна лінія Тайни покаяння. Якщо людина, роблячи собі іспит совісті (ревізію життя), знаходить у своєму житті якісь гріхи, совість їй говорить, що їй з тими гріхами важко жити, схиляє людину до покаяння і очищення, людина починає відчувати надприродній жаль перед Богом, що вона Його образила, тоді йде до сповіді і, каючись, розповідає за всі гріхи, а тим самим і позбувається гріхів.

Cлава Ісусу Христу!
Отче, я згрішила, зробила аборт на терміні 1,5 місяці, тепер не знаю, як піти до церкви до сповіді. Що мені робити?


Софія
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 05 Nov 2014, 16:50:37

Слава навіки Богу!
Дорога Софія, таке мудре ім'я маєте, але поступок не з числа мудрих вчинків. Мусите глибоко задуматись над своїм вчинком, зробити іспит совісті, багато молитись, а відтак, про все розваживши, прислухатись до власної совісті і поступити так, як вона підкаже.

Слава Ісусу Христу! Наперед дякую за відповідь! В мене ось яке запитання, точніше, кілька:
1) Якщо щиро розкаялася в гріху і більше його не чиню, але на сповіді про цей гріх не сказала священику, але подумки його згадала і просила Бога пробачити мені, ЦЯ сповідь буде "не дійсною" і всі до неї? Чи мені пробачиться цей гріх?
2) Яка кара чекає тих, хто грішив онанізмом?
3) Якщо проклинати людину в "стані афекту", а потім розкаятися в цьому і молитися за неї, цей гріх анулюється?



Надія
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 27 Aug 2014, 18:22:18

Слава навіки Богу!
Дорога Надіє, Тайна покаяння і є тією Тайною, що священик, владою, даною йому від Бога, відпускає людині ті гріхи, про котрі вона у сповіді розповіла, але якщо людина гріх втаїла від священика, вона його втаїла від Бога, а тому така сповідь є не дійсною. Кара за гріх - пекло. Всякий гріх, якщо людина в ньому кається, при сповіді відпускається.

Слава Ісусу Христу! Хочу запитати, чи добра це сповідь, коли сам священик поспіхом зразу запитує "каєтесь в своїх гріхах?", не вислуховуючи і не питаючи, в яких саме. Людина відповідає "каюсь" і священик дає розрішення? Я сама на такі випадки потрапляла, коли було багато сповідників, мало священиків та обмаль часу, щоб всім висповідатись. А ще знайома розказувала, що в її родички, не на Західній Україні, на парохії священик завжди так сповідає, навіть якщо є час для детальної сповіді.
Дякую за відповідь!


Люба
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 20 Aug 2014, 07:35:55

Слава навіки Богу!
Дорога п. Любо, дякую Вам за таке запитання, бо у принципі з покаяння все й починається, а тому воно повинно бути і направду не формальне. Священик при сповіді повинен вислухати каянника, що розказує про свої гріхи, але часто буває, що каянник у сповіді говорить про свої біди і чужі гріхи, як той фарисей, що категорично не припустимо у сповіді. Може тому священик, запитавши про смертельні гріхи та ще про щось важливе, що могло б свідчити про нерозкаяність, дає розрішення, щоб не затримувати сповідників та тих, які чекають на Літургію. Бо часто-густо і так буває, що людина приходить у храм помолитись, послухати Літургію та причаститися, а з тими сповідниками так нагрішить, поки вони сповідаються, що й самій потрібно йти до сповіді. У таких обставинах потрібно зважати на все, бо ми не одні. Якщо людина хоче йти до сповіді і про все докладно розповісти священикові, що може зайняти довший час, потрібно вибирати такий час, коли можна це робити спокійно, не поспішаючи.

Слава Ісусу Христу!
Мене вже давно мучить одне питання щодо гріхів проти Святого Духа (ті, які не прощаються). В Біблії я прочитала: "Усе вам проститься, окрім хули на Духа Святого". Я з дитинства часто вживала Святого Духа у порівняннях не дуже хорошого характеру. Наприклад, коли мене жартома питали, чи я не вагітна, я відповідала: "Від кого? Від Святого Духа?" Чи так само могла його вжити у відповіді - типу, мене запитують, чи голодна, а я відповідаю: "Я що, Святим Духом маю бути сита?"
На той момент я не приділяла цьому великого значення і взагалі не думала, що я могла якось образити Бога, тим більше, робити гріх проти Святого Духа. Така манера відповідати була досить поширеною у нас в сім'ї, не зважаючи на те, що ми себе вважали і вважаємо досить побожними, тож це дуже швидко перейшло в погану звичку, часто відповідати на різні питання в такій саркастичній манері, вживаючи ім'я Святого Духа. З часом я почала задумуватись про це, чи не є це тим гріхом, який не прощається? Тому що звичка так силько вкорінилась в мені, що я можу так відповідати і мимоволі вголос, або в думках. Я часто ловлю себе на таких думках і мені стає страшно. Що якщо для мене вже немає прощення і, якщо чесно, я вже не знаю, чи говорила я це "мимоволі" свідомо чи несвідомо. І якщо це було свідомо, то мене вже ніщо не врятує? Я не раз сповідалась про це священику, але кожного разу мені здається, що я щось упустила, чи не договорила, чи злегковажила важкістю гріха, або намагалась себе виправдати, тож кожного разу я все одно йшла з відчуттям важкості на серці і суму. Мені дуже важко так жити! Дехто зі священиків говорив мені, що якщо це мимоволі, то це не є тим гріхом, який не прощається, а якщо я говорила не мимоволі, а свідомо? Деякі священики просто мовчали і нічого не говорили. Підскажіть, будь ласка, як мені бути і що робити?


Ірина
Київ
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 13 Aug 2014, 10:42:00

Слава навіки Богу!
Дорога Іринко, тішуся ставленням Вашим до душевного стану. Якщо би кожна людина так турбувалася про свою душу, напевно, у світі було життя більш подібне до Царства і гріха було б набагато менше. Гадаю, маєте вдома молитовник. У кожному молитовникові є розділ "Катехизмові правди". В цьому розділові є пояснення, які є гріхи проти Святого Духа. Прочитайте і зрозумієте, що Ви вважала за гріх проти Святого Духа дещо інше, а тому священики, може за браком часу, і не дуже звертали на те увагу, але добре, що бажаєте у всьому розібратись! Ви є на дорозі до досконалості! Нехай щастить!


Читайте також відповіді священника УГКЦ (по темах):


Также Вы можете задать вопрос священнику Римо-Католической Церкви (РКЦ)


Будь ласка, перед тим, як задати запитання священику, ПЕРЕЧИТАЙТЕ запитання/відповіді на вищевказаних сторінках – можливо, що на таке питання отець Михайло ВЖЕ ВІДПОВІВ

Термін відповіді на Ваше запитання може складати від декількох днів до декількох місяців


На запитання відповідає о. Михайло Шелемба

Рекомендуйте цю сторінку другові!



Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!