Запитання священику УГКЦ - Він і вона. Частина 1. Християнство
Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.                А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.                Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового.                А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.                Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом.                А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;                ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;                не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.                Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.                Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба.                А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу.                А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому.                А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві.                Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього.                Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.                А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Запитання священику УГКЦ: Він і вона. Частина 1.
   


Читайте також: частина 2, частина 3, частина 4, частина 5

Слава Ісусу Христу!
Я дуже сильно згрішила. Я збрехала своєму коханому хлопцеві. Але якщо я б сказала правду, то це призвело б до смерті. І я не знаю, що мені робити. Жити з цею брехнею я не можу, і правди сказати не можу, бо через цю правду він може померти. Мене так мучить совість за те, що я йому збрехала. Порадьте, як бути - чи казати правду, яка може мати смертельні наслідки?

Марія
Чернівці
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 11 Apr 2012, 14:25:03

Слава навіки Богу! Марічко, в перший раз чую, щоб життя трималося на брехні і залежало від брехні. Поясни, будь ласка, більш доступно.

Христос Воскрес!
Дякую Вам, що відповіли на моє запитання, але у відповіді Ви просили пояснити, як життя може триматися на брехні і залежати від брехні? Справа в тому, що я познайомилася з дуже хорошим хлопцем, саме головне, що він побожний, все життя такого шукала. А коли знайшла, то зрозуміла, що я його не достойна. Для нього дуже важливо, щоб дівчина була незайманою. Він мені пояснив про телегонію. І я зрозуміла, наскільки велику помилку я зробила, яку вже ніяк не виправиш. До зустрічі з ним я ходила до церкви кожної неділі, їздила по святих місцях, сповідалася, але не мала такої віри, як зараз. З ним я по-новому почала вірити у Бога. Я знаю, що Бог при покаянні прощає всі гріхи, але як маю сказати йому, що я не така, як він собі думає? Він казав, що якщо дізнався би, що я з кимось була, то жити не буде, просто наше кохання настільки сильне, що один без одного ми не проживем. Ви скажете, що людина, яка вірує у Бога, не може вчинити самогубства, але якщо він думає, що я чиста, і я є його доля, і після того, як я йому скажу правду, він розчарується в житті. Порадьте, як бути, я просто не можу брехати йому, та брехня мене вбиває, і правду сказати боюся, щоб його не вбити. І в мене виникають такі думки, що Бог звів нас для того, щоб показати мені, якою щасливою я могла з ним бути, а за свої гріхи я з ним бути не можу.
І ще одне питання: розпуста вважається одним із семи смертних гріхів, а смертні гріхи людині не прощаються. І якщо людина дуже сильно покається, посповідається, то гріх все рівно буде не прощеним? Наперед вдячна за відповідь.

Марія
Чернівці
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 15 May 2012, 08:07:00

Воістину Воскрес! Дорога Маріє, Ти пишеш, що дуже любите один одного, якщо це є щира правда, тоді цим все сказано. Істинна любов все прощає, не муч себе, знайди в собі сили і смілості, підбери відповідний момент і про все розкажи. Якщо Бог, який про все знає, Тобі його судив, то він залишиться Твоїм і надалі, ви будете щаслива сім'я, але якщо ні, то життя може не скластися, або буде важким, і де гарантія, що він з часом про все не дізнається.
Бог не прощає тільки такі гріхи, в котрих грішник не розкається.

Слава Ісусу Христу. Отче, відчуваю на душі гріх, який дуже мене мучить. Після останньої сповіді, на яку я йшла з великим бажанням, оскільки давно не сповідалась і дуже хотіла покаятись за свої гріхи, у мене закрався сумнів - чи потрібно взагалі сповідатись, якщо Господь не пробачає грішників? Поясню: розповідаючи щиро про свої гріхи, у відповідь я одразу почула страшні докори і відмову у розрішенні. Признаюсь чесно - я такого зовсім не очікувала від священика, а, навпаки, сподівалась на його щиру пораду, розуміння і роз’яснення ситуації. У мене життя склалось наступним чином: мені 34 роки, я досі незаміжня. Щиро бажаю зустріти хорошого чоловіка і завжди прошу про це Господа. Звичайно, що в теперішній час дуже важко бути одній, оскільки існує дуже багато спокус у житті. Біля мене, звісно, є чоловік, з яким у мене іноді бувають інтимні стосунки. Він старший за мене і має свою сім’ю, але в мене немає жодної думки її розбити, і я цього ніколи не зроблю. Він також сім’ю не залишить. Я знаю, що такі стосунки - це страшний гріх, і я із задоволенням хотіла б, щоб було інакше. Сподівалась, що сповідь і причастя допоможуть мені в цьому. Отець цього разу дав мені розрішення, але з умовою, що я обов’язково залишу цього чоловіка. Я щиро вдячна йому, але тепер маю сильний страх перед сповіддю взагалі, а особливо, якщо мені не вдасться виконати цієї умови. Невже так повинно бути? Невже людина повинна боятися, якщо хоче відкритись Богові? Невже не кожна людина має право на Сповідь і Пресвяту Євхаристію? Будь ласка, дайте мені мудру пораду. Як мені бути, якщо я порушу обіцянку дану священику, а, отже, і Богові? Дуже дякую.

Галина
Львів
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 10 Apr 2012, 13:14:23

Слава навіки Богу! Дорога Галинко, я Вас дуже добре зрозумів, але священик правий. І не тому, що він священик, а тому, що має бути чітко - або покаяння, або його немає. Але Ви не падайте духом, бо те, що в людей неможливо, у Бога все можливо! Прочитайте Івана 8:2-11. Щасливої та смачної Вам Паски!!!

Слава Ісусу Христу! Отче, я звертаюсь до Вас за порадаю. Ми з чоловіком живемо цивільним шлюбом і зараз хочемо обвінчатись! Але він в минулому був одружений, з дружиною він розлучився, вона вже має другого чоловіка та дітей. Що нам робити? Чи обов'язково брати йому розвінчання? Будь ласка, підкажіть.

Слава навіки Богу! Якщо вони з першою дружиною брали Церковний шлюб, то він, шлюб, обов'язково мусить бути уневажнений, щоб ви могли взяти шлюб з ним у Церкві. Якщо він не був вінчаний, а просто так розписались і жили, а тепер розвелися, і він живе з Вами, тоді просто потрібно звернутись до священика і повінчатись.

Здравствуйте. Помогите с проблемой. Моя девушка хочет пожениться на расстоянии через электронную поту и говорит про какие-то слова. Скажите, пожалуйста, это вообще реально и если да, то какие слова надо говорить?

Миколай
Бердичів
Україна
Православний
Дата - Thursday, 05 Apr 2012, 11:54:58

Вітаю Тебе, Миколо! Не реально, будь мудрим, вона Тебе шантажує, а це погана прикмета, знайди таку, яка буде Тебе любити, а не Інтернет.

Слава Ісусу Христу! Отче, у мене в житті склалася непроста історія і мені від цього дуже тяжко на серці. Я зустрічалася з хлопцем 3 роки і вийшла за нього заміж. Були церковний шлюб та розпис у РАГСі. Проте, мені було на той час 18 років, я не подумала, чи правильно роблю, а точніше вийшла заміж під тиском - він сказав мені, що одружуємося або розходимося, а я була не впевнена, що це буде мій чоловік на все життя, але й розходитися не хотіла. Але прожили ми всього два роки і розвелися. Дітей у нас не було (оберігалися). До того ж, ще до одруження я була завагітніла від нього, але він сказав зробити аборт, і я зробила (срок був 3 тижні). Причина розриву - зрада. Проте через рік я знову вийшла заміж за також розлученого чоловіка, і у нас тепер двійко прекрасних діточок. Живемо ми з ним у добрі, любові і довірі. Можливо, він і був моєю долею, а перший шлюб - це суцільна помилка? Як мені дальше бути? Я молюся щодня і прошу прощення за всі свої гріхи і здається мені, що Бог мені допомагає і дає все, про що прошу. І чи можна мені зробити уневаження шлюбу? Дякую! Чекаю на відповідь.

Мар'яна
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 03 Apr 2012, 15:53:51

Слава навіки Богу! Мар'янко, причиною уневажнення може бути тільки тиск, або шантаж, якщо Тобі вдасться це у трибуналі довести і свідки підтвердять, тоді Ти маєш перспективу на уневажнення.

Слава Ісусу Христу! Отче, в мене є подруга дитинства О., за яку я дуже переживаю. Справа в тому, що О. вийшла заміж не по любові, а скоріше по закоханості, яка ще до весілля розвіялася, але відступати було вже нікуди. Через декілька місяців після весілля вона зрадила чоловікові. Вона жаліє за те, що вчинила гріх, але не жаліє за сам факт зради. О. не знає, чи варто йти до сповіді і говорити цей гріх, якщо є велика ймовірність, що він повториться.

Наталя
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 03 Apr 2012, 10:39:20

Слава навіки Богу! Ой, яке то воно складне життя. Закохуються, далі це кохання з вечора до рання розвіється, та відступати нікуди. Недарма народна мудрість говорить, щоб перед тим, як відрізати, потрібно сім раз відміряти. Життя родинне під загрозою, бо не жаліє вона ні за гріх, ні за факт, бо жаль і розкаяння, або є, або його немає. Допустимо, що вона піде до сповіді і обмане священика, навіть сповідаючись за цей гріх, але Бога обманути неможливо, і це тільки ускладнить ситуацію душевного її стану. Тут потрібно вирішувати, або жаль і покаяння за гріх і постанова до гріха не повертатись, а жити з Богом у мирі, як дитина Божа, або тіло - любовникові, а душу - рогатому й хвостатому.

Слава Ісусу Христу! Чи можна сповідатись і причащатись, якщо ми з чоловіком застерігаємось? У мене є спіраль. Дякую.

Наталя
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 28 Mar 2012, 16:43:01

Слава навіки Богу! Пані Наталочко, це не те слово, чи можна, - потрібно! І потрібно так казати у сповіді, як Ви написала, а священик вам порадить, як бути далі.

Слава Ісусу Христу!
Маю таке запитання... Я вдова, але зараз маю дитинку з другим чоловіком... Він був обружений та не має уневаження шлюбу... На даний час між нами немає нічого спільного (тобто, уже 5 років не є разом як подружжя через його здоров'я), тільки державний шлюб, та живемо у одній квартирі і виховуємо дітей... Як правильно це розказувати при сповіді?.. Бо не завжди можу повідомити це священику... І тому більша частина сповіді полягає у поясненнях, а друга вже не зрозуміла, бо у такому випадку дуже нервую, та і ніяково перед отцем...

Гала
Львів
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 28 Mar 2012, 18:23:05

Слава навіки Богу! Я так зрозумів, що Ви, як вдова, є розписана з тим своїм другим чоловіком, проживаєте в одній квартирі і виховуєте діток. Споглядаючи з державного боку, з боку світського погляду на вашу родину, це все є у повному порядку. Але з боку Церкви, - ви проживаєте в гріхові, бо ваш державний шлюб не є Богом благословенний. Це так званий публічний гріх і до сповіді та Причастя - ні. Відсутнє покаяння, а в молитві саме у часі Великого Посту молимось: "...і нас після покаяння і сповіді прийми і помилуй..." Ви пишете, що вже 5 років між вами є тільки виховання діток, бо чоловік хворий. Воно то так, і добре, і не добре, але якщо Ви бажаєте стати практикуючою вірницею, мусите підібрати час для того, щоб спокійно пояснити своєму священику Вашу ситуацію. Розкажіть йому спочатку не у сповіді про своє життя, він порадиться і можливий такий варіант, що він прийме Вашу сповідь, дасть пораду і розрішення.

Слава Ісусу Христу! Мене звуть Ірина. Ми живемо з чоловіком два роки без шлюбу, чоловік проти вінчання. Але в нас є дитина, я би дуже хотіла, щоб ми перестали жити в гріху. Прошу його, молюсь, але все марно, постійні сварки і скандали стали для нас звичною справою. Порадьте, що з цим робити?

Іра
Львів
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 22 Mar 2012, 12:18:33

Слава навіки Богу!
Дорога Іринко, ви питаєте мене, священика, що Вам робити. Що може відповісти Вам на таке запитання священик? Звичайно, взяти шлюб. Але чисто по-людському подумаймо разом. Ви пишете, що в хаті постійно сварка, а якщо, не дай Боже, така сварка доведе до розлучення? Якщо одна із сторін не бажає брати шлюб, то його і не може бути. Тут повинна бути двобічна згода на грунті любові без всякої умови. Це і є шлюб, де Бог поєднує двох в одне ціле. У Вашому випадку ні так не добре, як живете, і взяти шлюб так само під питанням - чи буде такий шлюб богоугодний, і чи поєднаєте ви свої долі насправді.

Слава Ісусу Христу! Чи можна одруженому священику із своєю жінкою користуватися природними методами планування сім'ї?

Павло
Ужгород
Україна
Католик
Дата - Thursday, 15 Mar 2012, 14:00:15

Слава навіки Богу! Якщо Ви за природний метод вважаєте той, який установив Творець, створюючи жінку, тоді можна, і гріха там немає. Все надумане світом - є гріхом.

Отче, мій чоловік - уродженець Бразилії, де ми зараз і проживаємо, у нас зареєстрований шлюб. Чоловік за вірою протестант (колись був католиком), я - православна. Два рази я відвідувала їхню Церкву, плануємо повінчатись. Я відношусь з повагою до їхньої Церкви, проте, хоч і розумію, що Бог один, але відчути присутність Бога у цій Церкві ще не змогла. А для мене вінчання є дуже важливим. Скоро плануємо поїздку в Україну, чи можливо для нас повінчатись у двох церквах - там і тут? У нас є документ про реєстрацію нашого шлюбу в РАЗГі Бразилії, але в паспорті штамп тут не ставлять. Ні я, ні мій чоловік раніше в шлюбі не були. Чи цього достатньо, щоб повінчатися в Україні?

Анна
Sao Jose do Rіo Preto
Бразилія
Православна
Дата - Wednesday, 14 Mar 2012, 17:03:02

Тайну подружжя між двома хрещеними християнами можна приймати один раз, так що у двох Церквах її приймати неможна, і її для Вас ніхто і не відслужить, але якщо підете обманним шляхом, візьмете на себе важкий гріх і можливі родинні проблеми в майбутньому. Нехай Ваш так званий чоловік вернеться знову у лоно Католицької Церкви, приїдете в Україну, і вас повінчають у вашій Церкві.

Доброго дня.
Скажіть, будь ласка, що є більшим гріхом - розлучитись з чоловіком, чи прожити з ним усе життя в криках, сварках і т.д.? В мене не ладиться життя з чоловіком, розлучатись я боюсь, бо гріх, але продовжувати так і далі жити - теж вже не можу, тим більше, не хочу, щоб усе це слухав і мій син.

Світлана
Львів
Україні
Православна
Дата - Thursday, 08 Mar 2012, 14:50:12

Вітаю Вас, Світлано!
Коли Ви прийшла зі своїм нареченим на поріг храму, Вас зустрів священик і запитав: "Чи маєш Ти, Світлано, добру й не примушену волю та тверду думку взяти собі за мужа (показав на Вашого жениха, сказав його ім'я), що його тут з собою маєш?
Що Ви, Світланко, відповіла священикові?
Потім у храмі, як Ви при свідках та священикові казала своєму нареченому: "Я, Світлана, беру тебе (назвала нареченого по імені) за мужа і обіцяю тобі любов, вірність, чесність, і послух подружній, і що не залишу тебе аж до смерті. Так мені, Боже, допоможи, в Тройці Святій Єдиний, і всі святі.
Так було, Світланко? Чи може не так? А тепер, у часі ВП, спираючись на Вашу мудрість жіночу, віру в Бога і бажаючи щастя синочкові, гадаю, Ви сама знайдете відповідь на своє запитання.

Слава Ісусу Христу. 10 років тому я вінчалася в церкві, ми прожили з чоловіком 1,5 роки і розвелися, дітей немає (чоловік залишив мене заради іншої). Зараз я зустрічаюся з хлопцем, він хоче, щоб ми взяли шлюб в церкві. Скажіть, будь ласка, де можна взяти церковний розвід в Івано-Франківську і, взагалі, чи можливо це? Підкажіть, як правильно поступити?

Оксана
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 06 Mar 2012, 21:18:03

Слава навіки Богу! Вам потрібно звернутись з цим питанням до того священика, що Вас вінчав, а він все Вам підготує до уневажнення, якщо знайде причину.

Слава Ісусу Христу! Мене в період Великого посту кожного року турбує один великий мій гріх. Я в 27 років стала вдовою. Потім зустріла і полюбила одруженого чоловіка. Ми почали таємно зустрічатись. І так 10 років. Його дружина в цей час була за кордоном. Тепер вона приїхала , а ми і далі зустрічаємось. А мене мучить сумління. Я його балагаю, щоб він мене залишив в спокої, бо я сама не можу (уже і номер телефону міняла, і не говорила з ним). Але потім злість до нього проходить, і знову зустріч. Ходила вже до сповіді, але сповідь, на мою думку, не була щирою, бо я не зрозуміла священика. Скажіть, що маю дальше робити? Я уже його благала, щоб разом йти до священика. А він каже: "хіба любов то є гріх, бо любить мене усім серцем і душею, а з дружиною живе, бо її шкодує". Я у страшному відчаї... Розумію, що мені немає прощення, бо я завжди повертаюсь в гріх, але так хочеться по совісті жити, і не хочу, щоб мій гріх впав на мою дочку. Порадьте мені, як дальше жити...

Тетяна
Тернопіль
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 29 Feb 2012, 19:56:17

Слава навіки Богу!
Дорога Тетяна, Ви написала мені такого відвертого листа, що мушу Вам так само відверто відповісти.
Така складна ситуація, яка склалася у нашій країні, коли родини в пошуках заробітку вимушені довгий час бути по різних сторонах кордону, коли при живих батьках дітки стають сиротами, коли одна половина сім'ї їде далеко у світ, щоб прогодувати другу половину, а ота друга половина допускається зради подружньої вірності, та ще виправдовуючи себе, замість того, щоб покаятись і покласти все на свої місця, є дуже складною. Це є час випровбування нашої віри в Бога, нашого страху перед Богом за скоєне. Рано чи пізно за все прийдеться скласти звіт! І добре є те, що Ви, Тетяна, згадала про дочку. Як людина, я Вас добре розумію, і, відверто кажучи, не суджу, але сама Ви мусите покласти цьому край, або привести все до порядку. У Вас, як у вдови, немає жодних перепон до шлюбу, але з вільним чоловіком. Той гріх, у котрому Ви зараз є, є публічним гріхом і в принципі Вам до сповіді і Причастя, - зась.
Ваш друг добре каже, що любов не є гріхом, але коли він клав руку на Євангеліє, або просто при шлюбі, - кому він оту любов обіцяв... "я такий-то беру тебе .... за жінку і обіцяю тобі любов!!!...." , він що, переплутав, кому обіцяв? Він же не обіцяв жінці шкодувати її, бо навіть і того не зробив, бо коли посилав жінку у світ на заробітки, не шкодував її, а шкодував себе, бо сам не поїхав. Вона заробляла, а він ... , от джентльмен, на зароблені жінкою гроші жив собі у своє задоволення.
Одним словом, моя порада: що було, то було, розійшлися в мирі по своїх домівках, тепер ВП, примиритися, в першу чергу, між собою, а потім красненько через покаяння і глибокий надприродний жаль за скоєне по черзі до сповіді, щоб примирись з Богом і почати все з нового листка.

Слава Ісусу Христу! Я зустрічалась із хлопцем три роки, звикла до нього, полюбила, думала, що це на усе життя, мріяла про сім'ю, адже мені вже 29 років. Так сталось, що місяць назад ми розійшлись, його почуття виявились не такі сильні, як мої. Але як я не стараюсь, не можу його забути, увесь час думаю про нього, він мені сниться, я постійно молюсь. Порадьте, отче, за що повинна молитись: за його повернення чи щоб Господь допоміг пережити розрив стосунків і допоміг його забути? Цей місяць був дуже важкий, я думала, що пройде час і полегшає, однак, поки що мені здається, що стало ще важче на душі. Порадьте, як я повинна молитись? Дякую!

Марія
Вінниця
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 28 Feb 2012, 16:28:33

Слава навіки Богу! Дорога Маріє, гадаю, що доцільно молитись так: "...Отче наш ...нехай буде Твоя воля...", - і тоді буде все гаразд.

Слава Ісусу Христу! Отче Михайло, допоможіть мені, будь ласка, знайти вірний вихід з моєї ситуації. Я у розпачі, я розумію, що живу у гріху, але не знаю, як мені вийти з мого становища. П’ять років назад я познайомилась з молодим чоловіком, ми покохали один одного, і ось вже чотири роки живемо разом без шлюбу. Він мене попередив одразу, що реєструвати наші стосунки (після невдалого попереднього шлюбу) він не спішить, і якщо все буде добре, ми обвінчаємось у майбутньому, коли вирішимо один для одного, що ми дійсно проведемо наше життя разом. Але мені важко жити так, я розумію, що починати створювати сім’ю без благословення Бога – це неправильно. Я намагалась з ним поговорити, два роки назад ми розійшлись і жили окремо, але через деякий час повернулись один до одного, тому що дуже кохаємо один одного. І з того часу я кожного дня молюсь до Бога з проханням, щоб навернув нас на путь істинний. І ось зовсім нещодавно ми дізнались, що очікуємо дитинку. Дуже-дуже бажану, про яку я просила Бога довгі роки. Я знову підняла питання зі своїм коханим на рахунок вінчання, але він ще не готовий. Мені дуже хочеться сходити до сповіді і причастя, мені дуже хочеться, щоб наша дитинка народилась і виросла у справжній побожній родині, але як мені бути? Я розумію, що сповідь – це покаяння за свої гріхи і обіцянка, що такого більше не повториться, але я надалі буду жити зі своїм коханим без шлюбу, поки він не скаже, що він готовий до вінчання. Так важко жити з таким тягарем на серці і з гріхом на душі, але розлучатись з цією людиною і залишати нашого малюка без батька я також не хочу, тому що вірю, що у майбутньому ми обов’язково повінчаємось. Отче, скажіть, будь ласка, я дійсно не можу зараз сходити до сповіді, принаймні, поки ношу нашу дитинку? І чи зможемо ми похрестити малюка, якщо самі проживаємо без шлюбу? Дуже дякую Вам за Вашу увагу та Вашу відповідь.

Ксенія
Київ
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 21 Feb 2012, 09:36:45

Слава навіки Богу! Дорога Ксеніє, я не можу Вам дати якусь виняткову пораду, щодо ваших обставин, у яких Ви зараз опинилась, бо порядок, який повинен бути в християнській родині, Ви добре знаєте - це зрозуміло з Вашого листа. Вірний вихід є один, і Ви його знаєте, бо сама про це пишете, а відтак Ви була заздалегідь попереджена, що шлюбу не буде. Зверніться до священика, який Вас обслуговує і зміст Вашого листа викладіть йому.

Слава Ісусу Христу!
Насправді хотіла б вам розповісти свою історію, надіюсь на те, що ви мені допоможете! Я дуже люблю одного хлопця, і Ви знаєте, я думаю, шо це велика Божа благодать - вміти так сильно кохати, чисто і безкорисливо. У нас все добре, ми вже близько року живемо разом, одним словом, неначе казка. Скоро плануємо одружуватись, але, розумієте, є проблема з моїми батьками, вони за кордоном більше 10-ти років, і в них немає душевних цінностей, хоча і ходять в церкву. Знаєте, ними просто керують гроші, :( і вони всякими способами намагаються нас посварити, нагаворюють на нього, і навіть проклинають мене, а я хочу просто бути щаслива, що мені робити? Мені вже 22 , і я хочу сім'ї і діток багато, а вони мені цілий час про кар'єру і гроші, а все решту встигну, і скільки я їм не пояснювала, все намарно! Але зате мені дуже пощастило з батьками нареченого, вони дуже праведні люди. І з великою любов'ю відносяться до мене! І ще одне питання: я хочу вишити бісером образ для мами, підкажіть, який саме? Дякую дуже, з нетерпінням буду чекати відповіді!

Анна
Львів
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 16 Feb 2012, 09:27:54

Слава навіки Богу! Дорога Анночко, батьків потрібно слухати, бо так говорить нам Заповідь Божа: "Шануй батька й матір, будеш добре і довго жити". Виходячи з цього Божого наказу і почуття Твого серця, Анночко, потрібно поступити мудро, а саме - маму і тата потрібно переконати в тому, про що пишеш у листі. Божа благодать може бути присутня там, де є любов, повне порозуміння та злагода. Гадаю, Твоя любов до батьків додасть Тобі мудрості, як саме потрібно поступити, щоб отримати батьківське благословіння на шлюб. Виходячи з Твоєї ситуації, виший для мами образ Святої Родини і поясни, що Тобі дуже би хотілось і самій мати таку родину - і Богом, і батьками благословенну!

Христос Рождається! Отче, маю до Вас таке запитання: я по вірі греко-католичка, зустрічаюсь з хлопцем, який теж цієї віри, плануємо розписатись. Але сім років назад мій хлопець був одружений і брав шлюб у Православній церкві. Уже 5 років, як він розлучений офіційно, і хоче розвінчатись у Православній церкві. Скажіть, після розвінчення чи зможемо ми обвінчатись у Греко-католицькій церкві? Дякую.

Богдана
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 14 Feb 2012, 06:52:22

Славімо Його! Дорога Богданко, так, ви можете взяти шлюб у нашій Церкві, але він, твій друг, обов'язково мусить отримати довідку про уневажнення (розвінчання), і коли будете записуватись у священика на передшлюбну науку, потрібно її віддати священику. +Нехай Бог благословить!

Христос Рождається!
Прошу дати роз'яснення наступної ситуації і поради: наречена не відвідала жодного заняття з передшлюбного навчання, мотивуючи тим, що не мала часу. Після шлюбу незабаром виявилося, що вона зробила помилку у своєму житті, вийшовши заміж "не за ту людину, яку любила". Виявилося, що вона вже більше 12 років не може забути своє перше кохання. Він просив пробачення за свою помилку, але вона його не змогла пробачити, хоча і далі продовжувала його любити. Думала, що з часом зможе забути. Але не змогла. Довго не виходила заміж. Та згодом зрозуміла, що минуле не вернути, і вік вже «піджимав». І рішилася на заміжжя, та дуже скоро зрозуміла, що зробила помилку. Живе з чоловіком, є дитина, але продовжує любити того хлопця із минулого. Відносини з чоловіком напружені, взаєморозуміння відсутнє, все базується на "зобов'язаннях" і претензіях, спілкування немає і т.д. Є дитина, яка дуже любить батька, і батько - дитину. Що їй робити?


Яна
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 25 Jan 2012, 14:46:08

Славімо Його! Які можуть бути тут пояснення. Тайна подружжя в житті може бути один раз, а тому не дарма в народі мудро сказано, щоб один раз відрізати потрібно, а сім разів відміряти. Нехай горе-наречена іде до того священика, що її вінчав без науки і ставить йому претензію, що поламав їй життя, повінчавши її із тим чоловіком, з котрим сам захотів.

Слава Ісусу Христу!
Щиро вдячна за відповідь. Уточню деталі: навчання вони (лише молодий) проходили в іншого священика (у Львові), де їм видали довідку про пройдене навчання. А шлюб вони брали в іншого (у передмісті). Той священик, що вінчав, був знайомим чи однокласником матері нареченої. Чи є у цій ситуації можливість уневажнення такого шлюбу?
Дякую.


Яна
Львів
Україна
Католичка
Слава навіки Богу! Дорога Яна, кожний окремий випадок має свій відмінний підхід до справи, я не можу судити про уневажнення шлюбу по Інтернету, не знаючи справи. Це може зробити тільки той священик, котрий їх обслуговує, або їх вінчав.
Чи є практика розвитку інтимних м'язів гріхом для християнина? І чи вчинив я гріх, якщо в рамках однієї з вправ засунув собі палець в анальний отвір?

Дмитро
Львів
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 25 Jan 2012, 14:44:54

Гадаю, що потрібно уважно слухати науку-проповідь духовного отця на Святій Літургії, якщо щось не зрозуміло то запитати пояснення у Cвятій Cповіді, а він дасть вичерпну відповідь - що є гріхом, а що гріхом не є.

Христос Рождається! Мій батько ніколи не займався моїм сексуальним вихованням, і я про статеве життя та дозрівання нічого не знав, доки сам не почав вивчати це питання. Скажіть, будь ласка, якщо я читаю різного роду літературу та дивлюсь документальні фільми для збагачення своїх знань про статеве життя, то чи чиню я гріх?

Дмитро
Львів
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 25 Jan 2012, 14:40:11

Славімо Його! Розширюючи свій кругозір, заглиблюючись у світ сексуального життя дорогою самовиховання у цьому напрямку, ти, Дмитро, гріха не робиш. Так і повинно бути, але коли дійдеш свідомості і знайдеш за собою гріх, не шукай оправдання йому, а зроби покаяння. Піди до сповіді. Бог простить кожний гріх, якщо людина щиро кається за нього перед Богом, але якщо захоче оправдати себе, вишукуючи різні оправдання, тим самим лише подвоїть собі свої гріхи. Людина, поки живе, повинна йти до досконалості, вивчаючи все і всім цікавитись, хоча досконалою вона ніколи стати не зможе, бо ми є тільки прості смертні!

Христос народився. Я планую уневажнити церковний шлюб і хотів би ознайомитись з канонічним правом, а особливо ті статті, де визначено причини для уневажнення такого. Дякую.

Зеновій
Болехів
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 17 Jan 2012, 21:29:20

Славімо Його! В такому випадку потрібно звернутися до свого священика, бо без нього жодний трибунал не візьметься розбирати справу уневажнення. Ви мусите йому розповісти про все, про свої відносини від початку свого знайомства з дівчиною аж до цього часу і про причину уневажнення, а священик має оформити папери до арбітражу. Такий порядок, але самий кращий порядок - порозумітися в родині, пригадати найкращі часи вашого життя, вибачитись одне перед одним і в любові, порозумінні та злагоді продовжити своє родинне життя.

Христос рождається!
"Терпіння розлучених"
Бачила в Чистилищі також душі, які розірвали церковний шлюб. Душі ці наче зв'язані вогняними ланцюгами, хочуть звільнитися одна від одної, але не можуть: куди одна душа шарпнеться, друга повинна йти за нею.
Cкажіть, будь ласка, а для чого тоді практикується уневажнення шлюбу, чи це не одне й те саме? Дякую.

Зеновій
Болехів
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 17 Jan 2012, 20:45:08

Славімо Його! Розірвання Церковного шлюбу і його уневажнення - не одне й те саме. Церква ніколи не розриває, вона тільки в'яже. А там, де йдеться про уневажнення, потрібно розуміти, що там шлюбу, як такого, не було, тому і уневажнює.

Дорогий Юрку, напевно, написав Ти це запитання жартома, а тому я Тобі так відповім. Якщо в прямому розумінні цього слова спати, то який там може бути гріх? Сон - це не гріх, а відпочинок. Але як може здорова чоловіча стать так просто собі спати в ліжку з дівчиною, або навпаки? Якщо таке, не дай Бог, є, тоді в майбутньому між такими шлюбу бути не може! Бог таких байдужих не поєднує. "І тягти буде тебе до чоловіка твого..." (Буття 3:16)

...прочитала це і не можу зрозуміти, порадьте, будь ласка... Якщо ми уникаємо статевих стосунків до шлюбу, щоб не згрішити, то чому в майбутньому між такими шлюбу бути не може???

Віта
Івано-Франківськ
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 11 Jan 2012, 12:16:21

Добре робите, що уникаєте, воно так і треба. Шкода, що в наш час не всі так думають. У моїй відповіді йдеться про збочення, котре часто-густо називають хворобою. Хлопця не цікавлять дівчата, а дівчат - хлопці. Ось цього Церква визнати не може, хоч багато про таке говорять масмедія, і в деяких країнах такі шлюби є вже законними. Церква є проти такого і не визнає одностатевих шлюбів. Це є гріх. Якщо молода пара це робить свідомо, честь їй і похвала, це буде правдива християнська родина, але, не дай Боже, якась половина з цієї потенційної пари схильна до одностатевих відносин, а показує це, як прояв християнської моралі, - це скінчиться нічим, там родинне життя може не скластися. +Нехай Бог благословить кожну глибоко віруючу пару і береже від всяких проявів лукавого.

Христос Рождається. Отче, я розлучена, сама бути не хочу, скажіть, будь ласка, чи може мама вирішувати, з ким я маю жити, і чи взагалі мені хтось потрібен, чи я маю бути сама?

Лілія
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 10 Jan 2012, 16:16:46

Славімо Його! Дорога Лілія, мамину пораду потрібно приймати до уваги, але вирішувати свою долю Ви маєте виключно сама.

Слава Ісусу Христу! Мені 28 років, а я досі незаміжня. У мене є хлопець, котрого я люблю. Але склались обставини, у яких важко самій розібратись. Ми живемо в різних містах. І за 1,5 року наших відносин ми бачились лише 4 рази. Це надто мало, щоб пізнати супутника життя, а на всі спроби бачитись частіше і планувати майбутнє мій хлопець находить безліч причин. Одна з них - те, що його батьки проти таких відносин. Він один син. Мабуть, бояться його втратити. А я не знаю, як бути... Боюсь, що ця батьківська любов розіб'є нашу. Боюсь, що він не наважиться "полишити батька і матір", а полишить мене. Може, я егоїстка, може, бракує терпеливості і безкорисності, але мені так хочеться власне гніздечко, поруч коханого мужа і діток. Як мені бути? Покинути його? Чекати? Як поступити по-Божому, щоб усім вийшло на краще? Дякую.

Оксана
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 03 Jan 2012, 13:11:51

Слава навіки Богу! Може Ти інколи нарікаєш, що в такому віці подруги вже народили діток і вже радіють діткам та чоловікові. Але хіба у всіх так? Хіба нема таких, котрі ще у зовсім юному віці пов'язали себе шлюбом, а вже давно не живуть разом, дітки при живих батьках - сироти. Це пишу, Оксано, щоб Ти не впадала в розпач. Ти дуже добре пишеш, що при такому рідкому побаченні важко пізнати людину, і було би не мудро довго чекати "принца", а на останок він виявиться і зовсім не принц. Життя досить складне і воно таким було все, а тому й дав Творець кожному розум, щоб ним скористатись. Любити потрібно серцем, але є випадки, коли потрібно використати й розум.
Оксано, мушу Тебе якось потішити у твоїм переживанні. Розумію, що наступив новий черговий рік, всіх вітають з Новим роком, а це значить, що ми всі постаріли на рік. Я хочу Тобі тихенько шепнути, ми не постаріли на рік, а помудрішали! Той, котрого Тобі Отець Небесний запланував для батька Твоїх діток, прийде до Тебе, бо Він там, на Небесах, знає, що Ти чекаєш свого нареченого, а тому віддай свою долю в руки Божі і не прогадаєш, а помилку постарайся оминути. Вінчую Тобі веселих Різдвяних свят і ЩАСЛИВОГО 2012 року. +Нехай Бог благословить!

Слава Ісусу Христу! Прошу порадити в одному питанні: я багато років зустрічалась і мала фізичні стосунки з одруженим чоловіком. Мене тяжко мучила совість за це. Я його дуже кохала. В результаті вирішила народити від нього дитину, щоб частинка його була зі мною, і припинити ці стосунки. Зараз сину вже 2,5 рочки і ми справді від моєї вагітності не спілкуємось - він відмовився від нас, дізнавшись про це. Але в серці для мене він - коханий чоловік. Не можу його забути, але повертатись до гріха не хочу. Чи є гріхом кохати одруженого чоловіка в серці, але не мати з ним фізичних відносин? Дякую.

Галина
Львів
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 21 Dec 2011, 21:34:56

Слава навіки Богу! Дякую Вам, Галино, за запитання. Кохати людину у своїм серці і не мати ніяких близьких стосунків, думаю, є досить важко. На це потрібно мати неабияку силу волі, але в житті всяке буває. Якщо він для Вас є коханою людиною і те Ваше сердечне кохання не є корисним для якогось шантажу та й не принесе шкоди його родині, а залишиться винятково у Вашому серці, як батько дитини, так, як Ви і пишете, тоді тут проблем немає. Серцю важко приказати, але, гадаю, таку любов свого серця, про котру пишете, краще буде викласти для синочка. Мушу Вас похвалити за намір не вертатись до гріха, це є дуже добре. Ви тепер маєте для кого жити, прикладіть усі свої сили, щоб синочок Ваш виріс Вам на радість, а Богу на хвалу. У народі кажуть, що такі дітки (крадені) дуже гарні, ось і насолоджуйтесь вродою синочка, виховуючи його у християнському дусі і моралі, а в серці, якщо туди поміститься ще хтось, кохайте собі на здоров'я, дотримуючись меж Закону. +Нехай Бог благословить!

Слава Ісусу Христу! Щиро дякую за відповідь, Ви мене розрадили. На протязі семи років наших зустрічей я ніколи нічого від нього не вимагала і надалі нічого не вимагаю. Звичайно, хотілося б, щоб він спілкувався із сином, але він цього не хоче. Можливо, це і на добре, бо тоді була б спокуса. Але для мене він за ці роки став рідним, і кохання до нього є щирим, як до чоловіка мого життя. Фізичні стосунки із ним для мене були не так важливі, як для нього. Я сама собі дивуюся, бо не повірите, що навіть його дружина і діти стали для мене дорогими людьми, хоча я їх знаю лише візуально. Отаке диво робить справжнє кохання. Я їм бажаю щастя, і все, що між нами було, і те, що є син - зберігаю в тайні, щоб не нашкодити. Ще раз дякую за увагу!

Галина
Львів
Україна
Православна

Слава навіки Богу! Дорога Галинко, я радий за порозуміння і радий, що то кохання було і є - коханням серця, а не коханням розуму. Маєте і насправді добре і щире серце і те, що для Вас вся його родина стали рідними, так само є добре, хоч таке рідко буває. Розумію Ваші муки, але час все загоїть, і воно так добре, як і є тепер між вами. Те, що тримаєте все у тайні, так і треба, молодець. Пройде час, і до Вас вернеться радість, як у казці, бо милосердні зазнають Божого милосердя. Бажаю Вам разом із синочком веселих Різдвяних свят та щасливого 2012 року.

Слава Ісусу Христу. Отче, у моєї сестри так склалася доля, що вона розійшлась з чоловіком і залишилась з двома дітьми. Батько дітей не платить аліменти. Підкажіть, як правильно поступити - звертатись у відповідні органи і судитись, чи по-християнському прощати? Дякую.

Микола
Яворів
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 09 Nov 2011, 02:29:46

Слава навіки Богу!
Дорогий Миколо, Ви так хитро-мудро запитуєте, але дуже добре робите, що про це запитуєте.
Так, Ви є правий, що по-християнськи потрібно прощати, але прощати - образу і не носити в серці гнів. Значить, якщо в родині між чоловіком та жінкою і були якісь непорозуміння, із-за чого вони і розійшлися, - ось ці образи і насправді потрібно з серця викинути і за них забути, але діти тут ніякого відношення до образ не мають. Діти - то є Богом благословенний плід родинного життя жінки з чоловіком. Як сама жінка без чоловіка народити не може, або сам чоловік, так і виховувати дітей вони мають разом. Церква не визнає такого поняття, як розводу, а тому і батько, і мати, як би вони не проживали, разом чи порізну, повинні своїх діток виводити в люди обоє. Це є обов'язок і батька, і матері. У вашому варіанті батько зобов'язаний турбуватися за своїх діток, де би він не жив. Ухиляння від матеріальної підтримки своїх рідних діток є гріхом, і добре, що держава про це дбає, а тому батько має платити аліменти. Це не є гріхом, щоб рідного батька притягнути до матеріальної підтримки рідних малолітніх діток, бо це є батьківським обов'язком.

Слава Ісусу Христу!
Отче, потребую Вашої поради. Мені 20 років. Я греко-католичка. Півроку тому я почала молитися, щоб Господь послав мені доброго чоловіка. Також молилася на вервечці до Матері Божої (не знаю, чи можна молитися на вервечці з конкретним проханням, але я так робила). За деякий час я почала зустрічатися з хлопцем, якого знала вже дуже давно. Він також греко-католик, є досить побожною людиною. Останнім часом він часто починає говорити про шлюб і спільне життя. В принципі, я не проти – я люблю його, і мені здається, що це справді моя доля. Але як впевнитися, що на це є Божа воля, і що саме його Бог мені послав як майбутнього чоловіка? Не хочу помилитися…

Віра
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 02 Nov 2011, 22:49:48

Слава навіки Богу!
Дорога Вірко, гадаю, що це не перший хлопець у Тебе, а Ти собі порівняй поведінку їх та зваж все. Якщо Тобі Бог його послав як майбутнього чоловіка, то він буде Тебе берегти для себе як майбутню дружину і матір своїх діток, а якщо просто так, щоб розважитись, то і ставлення його до Тебе будуть відповідними. Молитись не переставай, а проси Матір Божу, щоб Вона Тебе провадила у житті та тримала під Своїм покровом.

Навеки слава!
Я православная, была помолвлена с католиком 2,5 года. В 2011 году мы поженились и обвенчались в Католической церкви. В городе Херсоне (он оттуда). Наши отношения длились всего 9 месяцев. Ровно в день свадьбы и венчания он вызвал машину и отправил меня в Киев. Причина разрыва и нежелания жить со мной, по его версии, - частые скандалы. У него свой бизнес - кафе. И в течение 9 месяцев я его «ловила на измене». Это и являлось причиной разговоров, вытекающих в скандалы. При этом я его очень люблю, готова простить, уже простила, умоляла сохранить семью. Но он сказал, что ему та жизнь и веселей, и интересней, он подал на развод, и потом на развенчание. Чувствую огромную боль, но понимаю, что насильно мил не будешь. Скажите, есть ли смысл сопротивляться? Или принять все как есть, отпустить, дать согласие на развенчание и развод и попробовать жить дальше, но свободным человеком, которого не связывают узы?
Жду с нетерпением ответа. Спасибо.

Юлія
Київ
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 12 Oct 2011, 22:20:35

Слава Ісусу Христу!
Дорога Юлько, дякую Вам за запитання та дуже хотів би Вам щось слушне порадити.
Шкода, звичайно, що ви за 2.5 роки так слабо пізнали одне одного, взяли шлюб і прожили у шлюбі всього-на-всього 9 місяців. Мушу Вас, Юлько, похвалити за Ваше бажання зберегти родину і за те, що вмієте пробачити, така риса характеру Вам буде допомагати у житті.
Ви кажете, що Ваш наречений подав на розвод і уневажнення шлюбу. Коли будуть вас розводити у суді, то там можуть зробити все, що завгодно, але перед Богом думка земного суду ніякого значення не має, тим більше, нашого суду. Щодо уневажнення Цековного шлюбу, то там воно не є так легко уневажнити його, і, як Ви пишете, стати вільною. Ви готувались до шлюбу 2.5 роки. Гадаю, за цей час ви повинні були пройти всі дошлюбні процедури, так що шлюб буде законним і важним, а Церква не роз'єднує те, що Бог поєднав. Для уневажнення шлюбу Церквою такі причини, про які Ви пишете, не є підставою, а тому гадаю, там буде складно доказати неважність вашого шлюбу і уневажнити його. Шкодую, що таке сталось у вашому житті.
У сучасної молоді, моя така думка, забракло терпіння, порозуміння, вміти прощати одне одному, носити тягарі одне одного, моральної відповідальності та дуже скоро забувають слова шлюбної присяги.
Юлько, багато моліться і просіть Матір Божу, щоб Вона і Вам допомогла через Свого Сина так, як вона допомогла весільній родині у Кані Галилейській. Моліться, щоб Бог так все покерував у вашій родині, як Він сам того бажає. Нехай щастить!

Слава Ісусу Христу!
Чи гріх зустрічатися з чоловіком, який розлучений, брав шлюб і планує ближчим часом його уневажнити. Його колишня дружина має іншого. Він вважає, що має причини для уневажнення.
З повагою, Оксана.

Оксана
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 12 Oct 2011, 11:09:48

Слава навіки Богу!
Дорога Оксанко, зустрічатися чисто як знайомі, або як колеги, або просто, як добрі друзі, не є гріхом, але я так розумію, що ваші зустрічі виходять за такі рамки, і в майбутньому ви хочете поєднати свої долі. Зустрічі пари поза шлюбом, які доходять до ліжка, є грішними навіть між вільними особами. Одним словом, дошлюбні стосунки є гріхом.
Нехай Ваш вибранець чим скоріше отримає уневажнення, беріть шлюб, і нехай Бог благословить вас: любіться і множіться та наповняйте Землю.

Дякую за відповідь. Про те, що стосунки в ліжку є гріхом, я знаю, то само собою, поки що таких немає, але чи є гріхом так само поцілунки і обійми? Чи від них також варто утримуватися?

Оксана
Львів
Україна
Католичка

Бажано, Оксанко, бо вони можуть перерости у гріх.

Слава Ісусу Христу!
Отче, дуже потрібна Ваша порада!
Знаю, що жити з хлопцем до шлюбу - це гріх.
Ми обоє ходили до церкви і перед Богом пообіцяли бути завжди разом і ніколи не покидати одне одного!
Також ми спілкувались з іншими священиками, і вони нам радили прийняти шлюб, щоб не жити у гріхах.
Ми вирішили прийняти шлюб церковний, проте, ще не розписуватись. Скажіть, будь ласка, чи можна пізніше, коли через деякий час, пару років, будемо розписуватись, прийняти церковний шлюб ще раз, коли будуть вже рідні, друзі присутні?
Наші батьки не проти того, що ми зустрічаємось, навпаки, дуже раді. Проте, оскільки ми ще повністю від них залежимо, то ми з коханим ще не хочемо розписуватись.
Порадьте, будь ласка, бо ми розгублені і не знаємо, що робити.
І, якщо не можна двічі приймати шлюб, то як поступити?
Щиро дякую!

Оля
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 11 Oct 2011, 15:59:08

Слава навіки Богу!
Дорога Олько, ніяк не можу второпати перепону, чому ви не хочете розписуватись і як воно прийнято - взяти Церковний шлюб. Ви любите одне одного, присягнулись одне одному бути все разом, батьки так само раді вашому поєднанні, - в чому справа? Беріть шлюб і живіть собі, народжуйте, а батьки будуть тільки раді тому.
Шлюб, - це Тайна, котра, як і хрещення, миропомазання, священство вділяється людині один раз в житті, це не Тайна покаяння - згрішив, висповідався і знову до гріха і так далі.
І, по секрету, дорога Олько, таке становище, в якому ви є зараз, або, вірніше, як я його зрозумів, є не лише грішним, але і дуже небезпечним, особливо для Тебе. Я розумію, що любов молода, щира і сліпа, але стається інколи, що вона прозріє в одної з половин і потім - біда, пляма на все життя. Ідіть до священика, беріть шлюб, розписуйтесь, а весілля в кризовий час грати не обов'язково. Заощадьте гроші і краще собі купіть щось для родинного життя.

Слава Ісусу Христу! Отче, допоможіть мені, бо сама заплуталась. Я зустрічаюсь з хлопчиком, він протестант, точно не знаю назви його віри, а я греко-католичка. Наступного року плануємо весілля, ми дуже кохаємо один одного, ми гармоніюємо, але не можемо знайти правильний шлях з шлюбом. Не уявляю одруження без шлюбу в церкві, і не можу просити його про відречення від його віри, адже знаю, що люди з його віри, коли він був маленький, дуже помогли йому і його сім'ї у важкий час. Він згоден ходити зі мною до церкви. Чула, що для того, щоб нам дали шлюб, треба, щоб він перехрестився в нашій церкві. Чи це правда і чи існує можливість взяти шлюб в нашій ситуації? Заздалегідь вдячна за відповідь!
З повагою, Зоряна.

Зоряна
Дрогобич
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 07 Sep 2011, 16:47:12

Слава навіки Богу!
Зоряна, у вашій ситуації, коли наречений хоче прийняти Греко-Католицьку віру, та, пишете, згоден ходити з Вами в церкву, - ніяких проблем. Він, напевно, є хрещений, але не Миропомазаний. То йому хреститися не потрібно, але священик його Миропомазає, а потім Ви собі візьмете шлюб. І стільки всього.

Слава Ісусу Христу!
Перепрошую за дуже інтимне запитання...
Чи є гріхом чоловікові ротом ласкати статеві органи дружини (і навпаки - чи може дружина ласкати статевий орган чоловіка ротом) - якщо секс все одно завершується еякуляцією в піхву - тобто є відкритий на народження дітей?

Християнин
Львів
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 31 Aug 2011, 08:25:10

Слава навіки Богу!
Пане Християнин, я дякую Вам за запитання. Бачу, що Ви є багато в чому свідомий, але щоб Вам "зрозуміло" відповісти, мушу Вас запитати я. Раз Ви питаєте за гріх, напевно ви є практикуючим вірником і час від часу приступаєте до сповіді. А моє запитання до Вас таке: "Чи Ви говорив священикові у сповіді саме про такі родинні ласки, про котрі питаєте у мене?" Чекаю на Вашу відповідь, а тоді напишу Вам зрозумілу відповідь на Ваше запитання.

Отче, ми не практикуємо такі ласки, оскільки чули, що оральний секс - гріх. Тому на сповіді і не говоримо. Та й незручно на сповіді такі інтимні речі запитувати.
Але ми також читали, що гріхом він ніби є тому, що не може призвести до зачаття.
Звідси й виникло запитання до Вас - якщо секс завершується відкрито на народження дітей, то чи такі оральні ласки все-таки є гріхом? Чи не є?

Християнин
Львів
Україна
Католик

Слава Ісусу Христу!
Дякую Вам, що відповіли мені. Мені дуже приємно, що турбуєтесь в першу чергу за спасіння душі! Це винятково по-християнськи!
У Ваших запитаннях і відповідях і є скрита відповідь, і мені приємно, що таке запитання пише людина, яка це запитання пише для того, щоб заспокоїти свої сумніви! Це добре!!!
Відповідь моя Вам така - гріх, бо практикування таких всяких не зовсім природніх ласк є гріхом. Творець створив людину на свій образ і подобу, а творячи її, кожну в ній частину тіла сотворив для певного призначення, - гадаю, розумієте, про що йдеться.
Чому я питався, чи про те говорите на сповіді, а тому, щоб тим самим Ви собі самі відповіли. Ви ж пишете, що про такі речі у сповіді говорити незручно, значить, соромно, бо воно якось негарно, бо воно є гріх. І Ви ж самі так вважаєте, інакше Вас би не мучили сумніви. Я добре Вас розумію і запитання також, бо такі ласки багато хто собі за гріх не вважає. Згадайте, як священик при сповіді каже нам: потрібно щиро пожаліти за всі гріхи і навіть за такі гріховні вчинки, котрих ми собі за гріх і не вважаємо. Тому я і питався, чи кажете у сповіді.
Я радий за Вас, хоч Ви і скрили свого імені хрещеного, а по-філософськи назвались іменем так само отриманим при хрещенні - Християнин. Це вже говорить про християнську мораль, коли запитують про подібні практикування. Бажаю Вам родинного порозуміння і насолоджуйтеся одне одним, не жалійте віддаватись одне одному, а любіться, наповняйте Землю, бо так звелів Творець. ЩАСТЯ ВАМ!!!

Отче, потрібна Ваша порада. Як бути, якщо чоловік у сварці може дозволити собі вдарити (поки не дуже сильно) дружину та обзивати її? Наразі це сталось тільки один раз, ми одружені півроку. Після сварки говорить, що я сама те спровокувала, бо не слухала, що він каже «замовкнути і вийти з кімнати, бо вдарить». Ще каже, що мені потрібно змінитись, і якщо він злий, не розпалювати конфлікт, а мовчати і слухатись його. Це мабуть моя вина, що так сталось. Під час того, як ми зустрічались, він, як був розлючений, ставав дуже знервований, але не лаявся і, тим більше, не бив. Якою молитвою молитись, щоб такого більше не було, як мені себе поводити в майбутньому?

Юлія
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 09 Aug 2011, 16:19:20

Слава Ісусу Христу!
Дорога Юлька, дуже добре Ви зробила, що написала мені листа. Ваші листи, листи дописувачів допомагають мені у служінні. Дякую Богу, що я маю таку можливість!
Юлька, питаєте, якою молитвою треба молитися. Треба молитися - 50-й Псалом "Помилуй мене, Боже" саме тоді, коли появиться бажання у Вас роздмухувати конфлікт і сварку, а як чоловік втихомириться, підійдіть до нього, обніміть, поцілуйте і зробіть йому комплімент, що він є наймудріший, найсильніший, наймиліший, і Ви його дуже, дуже кохаєте.
Якщо би він зауважив, що Ви не звертаєте увагу на його сварку, а молитесь, і був цим не задоволений, роздрукуйте мою Вам написану відповідь і все зваліть на мене, що, мов, таку пораду Вам дав саме я, замість сваритися - молитися.
Нехай Бог Вас благословить і кріпить Вашу взаємну любов!
Напишіть про результат.

Пишу про результат. Почала молитись "Помилуй мене, Боже", не обов'язково, коли ми сварились з чоловіком, а як тільки мала можливість. Після цього (вже четвертий місяць!!!) сварок між нами не було. Я стала добріша, потрібні слова самі виникають в голові, маю на увазі слова, щоб не сваритись. Дякую, що надрукували мого листа та помолились за мене. Моліться, будь ласка, і далі за мою маленьку сім'ю, щоб ми жили в мирі, любові і злагоді, щоб мали гарненьких та здорових діток. Дякую Богу за Його ласку!!!

Юлія
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 01 Nov 2011, 12:29:19

Слава Ісусу Христу!
Юлько, радий за вашу родину і, звичайно, за Вас особисто! Нехай Благословить вас всіх Господь!

Слава Ісусу Христу! Ми прожили з чоловіком в шлюбі більше 20-ти років. Нещодавно в чоловіка з'явилась інша жінка. Спочатку він все заперечував, а нещодавно все стало явним. Чоловік нас залишив, сказавши, що йому тяжко так жити. У нас двоє гарних дітей, які дуже переживають. На ніякі розмови, прохання чоловік не йде. Зустрічається з дітьми, а про мене навіть мови немає, хоча до останнього дня казав, що любить мене, та й жили ми добре.
Дуже Вас прошу, допоможіть мені, я багато молюся за його навернення, знаю, що сама багато в чому винна, хочу все простити і забути. Може я не права і треба відпустити його в серці, але дуже тяжко. Дуже хочу, щоб наша сім'я збереглася. Моліться за мене, будь ласка.

Світлана
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 10 Aug 2011, 08:08:50

Слава навіки Богу!
Дорога Світланко, дякую Вам за листа і гадаю, що вже те, що Ви виклала своє горе в листі, зробило Вам хоч мале полегшення. Нажаль, з такими випадками у наш час, про котрий Ви пишете, приходиться частенько зустрічатись. Дуже шкода, що наші чоловіки з сімейним стажем, а у Вашому випадку вже і батьком прекрасних двох дітей, не цінують те, що перша жінка є від Бога, а діти, народжені в тому шлюбі, є Божим благословенням. Ви дуже мудро поступаєте, що молитеся за навернення чоловіка, молитва віри має велику силу. Те, що він Вам говорив до останнього дня за свою любов до Вас, можливо, є правда і вірте в щирість тих слів. Неможливо прожити такий довгий час, нажити двох діток і не любити. Напевно, ота жінка віднайшла в ньому слабеньке місце, або щось таке вона зауважила в ньому, що йому до вподоби, а того вдома він не відчував і не користав. Тим самим, можливо, вона скористалась, а він "слабак мущина" піддався спокусі і пожертвував родиною. Світланко, моліться в наміренні повернення чоловіка і батька в родину і надалі та разом з діточками. Переглянете свої родинні помилки, постарайтеся помиритись і знову зійтись! Сім'я - це святе! Бережіть єдність родини і моліться, а я також буду молитись. Помиріться і все забудьте.

Слава Ісусу Христу! Мене вже багато років щось мучить всередині в грудях, особливо перед релігійними святами. Вже не маю сил з цим боротися. Хоч на стіни дерися. Ні, це не фізична біль. Зараз знаходжуся в Іспанії, пройшов повне медичне обстеження - нічого серйозного не виявили. А це (щось) не дає жити, хоч вовком вий. Суцільне невезіння в житті. Коли я прийшов з армії, познайомився з однією дівчиною, згодом запідозрив щось дивне, не хотів бути з нею, але ніяк не міг кинути, йшов від неї, казав, що все, але проходив декілька кроків і ніби щось повертало і підштовхувало назад проти моєї волі і знову мирився. За деякий час познайомився з чудовою дівчиною, серцем відчував своє кохання, і вона хотіла бути зі мною, але як я взнав вже тепер, що та перша ходила до ворожки, щоб якщо не дістанусь їй, то нехай не дістанусь нікому. Її сестра, не знаю для чого, пішла до дівчини, з якою я хотів бути, і сказала, що в мене є дівчина і вона вагітна. Хоча це була цілковита брехня. Я тоді не розумів, чому та дівчина мене кинула. Аж тепер через 12 років взнав правду. Декілька років тому я одружився - щастя як не було, так і немає, деякий час не згадував про ту дівчину, але останні 4 місяці знову робиться зі мною щось страшне. Знаю, що та, яку завжди кохав і буду кохати, вже розлучена. А в мене дружина і дитина. Як мені тепер далі жити? Просто не хочу жити. Чому така доля, адже якби я не одружився, то міг би бути зараз з нею. За що мені це все? В душі біль невиносима. Звертався до священиків, читали молитви, був у Отця Василя в Солонці біля Львова, але по від'їзду з України все продовжилося. Може, Ви щось порадите? Вибачте за ось такий лист, просто вже більше так не можу, за тою дівчиною (вже жінкою) думаю постійно, я винен перед нею, але я тоді не знав, що сестра тої іншої наговорила їй неправду, а вона мені нічого не сказала, просто не захотіла мене слухати. Якби ж можна було повернути час. Ось так ми двоє тепер нещасливі, а та, що ворожила, за деякий час вийшла заміж. А ми нещасні й порізнь. Ще й якась нечисть мене вбиває з середини. Порадьте, що робити? Чи буде правильно, як я поїду в Колодіївку на Тернопільщину? Кажуть, там допомагають людям. Дякую.

Володимир
Майорка
Іспанія
Католик
Дата - Tuesday, 26 Jul 2011, 15:19:33

Слава навіки Богу!
Дорогий Володя, Ти є ще молодий і повний сили й енергії, потрібно поступати мудро, щоб оту від Бога силу не витрачати на такі справи, від котрих не є багато користі. Почнемо з того, що Ти маєш законну жінку і, слава Богу, дитинку. Треба бути мудрим чоловіком і хорошим батьком! Впаси Боже навіть від гадки, щоб при живих батьках дитина сталась сиротою, гадаю, розумієш, про що йдеться! Те, що Тебе зараз мучить і давить, з часом пройде, хіба маєш якусь провину! Тоді мусить бути покаяння і примирення!
Щодо Колодіївки, не знаю, що Тобі порадити, але там, де Ти зараз є, гадаю, не дуже далеко від місця Твого перебування в Португалії є Фатіма, куди здійснюють паломництва зі своїми проблемами люди з цілого світу, або у Франції Люрд. Спробуй такий варіант.

Слава Ісусу Христу. Я живу у щасливому (Богу дякувати) шлюбі, виховуємо з чоловіком троє діточок. Щонеділі всі ходимо до церкви, шануємо свята, традиції. Мене турбує таке питання: чому оральні ласки вважаються гріхом? Адже ми не зраджуємо один одного, приносимо втіху взаємно, нікому нічого не нав'язуємо. Чи потрібно говорити про це на сповіді? Як бути: я каюсь на сповіді за цей гріх, але знаю що він повториться. А ще ми використовуємо перерваний статевий акт. Я розумію що це гріх, але тільки Богу відомо як ми ставили на ноги дітей. А ще скільки попереду! Вони ще не дуже великі - 10, 8 та 6 років. Я сама собі не пробачаю те, що каюсь на сповіді, але знаю що все повториться. До церкви ходити буду, і в Бога вірю, але тяжко мені дається неспокій. Чи справжня така сповідь?

Орися
Тернопіль
Україна
Інше
Дата - Tuesday, 19 Jul 2011, 13:13:48

Слава навіки Богу!
Дорога п. Орися! Щиро Вам дякую за Ваше таке відкрите й щире запитання, яке не кожна жінка, або чоловік відважились би написати, але відповідь, як і саме запитання, будуть читати багато таких, кого так само турбує це життєве явище. Це мені, і як людині, і як християнину, і, звичайно, душпастирю, робить задоволення. Справа в тому, що воно, на перший погляд, так як Ви про нього пишете, все немов би було в порядку. Але такі ласки вважаються гріхом, бо є протиприродним. Апостол Павло особливу увагу звертає на подібні гріхи, бо вони не є новітніми. За подібні проступки було покарано Содом і Гоморру. Я розумію, що Ви ще і ще раз запитуєте в своїм серці, і мене в тому числі, - кому від того погано? В принципі, нікому, любимося і хвалімо Бога, але Творець, коли творив нас з Вами, сказав нам через Адама і Єву: "прочитайте Буття 1:27-28". Гадаю, Ви є мудрими людьми і розумієте, що в такий спосіб, про котрий Ви згадуєте, плідними бути неможливо. Це і є протиприродно, проти Божого задуму, проти задуму Творця. Гадаю, Ви добре розумієте, що Творець, творячи людину, всі її тілесні члени творив з відповідним наміром, щоб вони виконували таку функцію, яку Він, Творець, в них заклав. Ви, п. Орися, може навіть собі не можете уявити, як Бог добре Вас розуміє і бачить Вашу душу. Я розумію Вас, бо про неї описуєте в листі, але Бог є серцевидець, і, як Ви описуєте, що за це каєтесь, бо все добре і правильно розумієте. Прийде такий час, що Бог так зробить у Вашому житті, що цей гріх залишиться Вам тільки в згадках. Бог любить всіх нас, людей, такими, якими ми є! Отець посилає на землю свого Сина, щоб Сином світ (нас, людей) не осудити, а спасти ним світ! Ісус каже, що прийшов на землю виконати волю Отця, а воля Його така, щоб через покаяння спаслася кожна людина. Питаєте, скільки можна каятися, то пам'ятаймо - стільки раз, скільки людина грішить. Ісус каже: "я не жертви хочу, а милосердя!" А нам, священикам, через Петра відповідає: "Петре, не кажу тобі сім разів, а сімдесят раз по сім потрібно простити!!!", - що значить - все, коли людина приходить до Бога з покаянням, і скільки раз би вона не приходила - Бог, через священика їй прощає, бо чекає від кожного з нас НЕ ОПРАВДАННЯ, А ПОКАЯННЯ!!! Сповідь, коли є розкаяння, жаль і намір поправи та головне свідомо не прихований гріх - доброю. Приступайте частіше і воно все налагодиться.

Слава Ісусу Христу! Отче, дайте, будь-ласка, відповідь. Я незаміжня, мені скоро 24, вже другий рік молюсь про те, щоб Господь послав мені доброго чоловіка. А нещодавно почала молитись і благати у Бога, щоб допоміг мені розпізнати Його Святу Волю відносно мене. За що дуже вдячна Йому, що нарозумив і просвітив мене в моїх молитвах. Дуже часто ходжу до церкви, сповідаюсь, причащаюсь щотижня, дуже зблизилась з Богом за цей час, відчуваю велику Любов до Нього і щиро дякую Йому за це. Але моє палке бажання не зникає, дуже страждаю від самотності, часто сумую. Ніколи не мала стосунків ні з ким, і цьому дуже рада, Бог милував мене від нечистоти. Вірю і прошу про істинну, щиру, безкорисливу Любов, подібну до Божої любові. Та я не знаю, що робити далі, як не похитнутись у вірі... Думала, а може моє призначення в іншому, не в подружньому житті, що тільки не передумала, не перечитала про покликання, та не знаходжу спокою у своєму серці, окрім думки про одруження. Порадьте, Отче, що робити мені? Помоліться за мене. Дякую Вам щиро, я так хотіла виговоритись.

Наталія
Івано-Франківськ
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 06 Jul 2011, 07:17:17

Слава навіки Богу! Дорога Наталочко, ти навіть не можеш уявити собі, з якою насолодою я читав Твого листа. Твоє життя є, як тепер говорять, супер!!! Наталочко, Ти все дуже добре робиш. Саме такою молитва повинна бути, просити Бога про мудрість, просити, щоб Він давав нам мудрості розпізнавати Його волю. Молись, приступай до Святого Причастя, практикуй свою віру і ВОНА, ВІРА, Тобі допоможе. Тепер по суті. Дорога сестричко, якщо в Тебе не є серйозного, порядного хлопця, котрого би Ти всією силою змогла любити все своє життя, і дарувати йому себе, не поспішай пов'язувати себе подружніми узами. У Європі цю справу відкладають на після 30-ти років, так що нехай Тебе вік не засмучує, бо ще не є відомо, які Божі плани у Твоїм житті. У Франківську є дуже багато гарних монаших згромаджень, багато хороших і розумних священиків, звернися до того отця духовного, де практикуєш свої духовні потреби, гадаю, він дасть мудру пораду. Може, саме того чекає Ісус від Тебе, щоб Ти стала Його обручницею. Я, відверто кажучи, був би дуже радий. Нехай Бог благословить! Став. прот. Михайло.

У нас із чоловіком більше 10 років не було дітей, я вагітніла, але то були позаматкові вагітності. Після цього робили операції і мені видалили маткові труби. Природним шляхом завагітніти я вже не зможу. Тепер ми вирішили піти на штучне запліднення, і я завагітніла. Я читала, що це є гріх. Як мені тепер піти до сповіді, і як я можу розкаюватись, коли ми так довго чекаємо на цю дитину?

Наталя
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 07 Jun 2011, 09:34:46

Порадьтеся з Вашим священиком, він знає Вашу родину, а тому Вам зможе порадити добру пораду.

Слава Ісусу Христу, о. Михайле.
Ось недавно знайшла цей сайт в інтернеті і хотіла Вам також задати свої питання, які мене дуже хвилюють, вірніше, як їх вирішити:
1. Як навчитися сприймати Волю Божу та не переживати з будь-яких причин. Мені дуже часто притаманне непокоєння, що в будь-яку хвилину може статися щось недобре. Через це мене мучать різного роду думки. Я починаю молитися, але інколи я не можу зосередитись на молитві. З чим це пов’язано?
2. Як в розмовах навчитися бути обережним в словах? Буває, що жартома навіть не цілеспрямовано щось скажу ближньому, а потім мучить совість за свої слова. Інколи поставлю собі за мету дотримувати обіцянки, що їх сказала Богові, а потім забуваю, або не дотримую.
3. Чи є це гріхом, коли подружжя утримується від запліднення (створення дитини), пояснюючи це складним матеріальним становищем? Що таке є гріх нечистоти? Чи утримування від запліднення є гріхом проти чистоти? Чи це проти 6-ої та 9-ої заповіді Божої? А також коли людина каже сороміцькі слова, або чинить діло сороміцьке?
Дякую за відповіді.

Наталя
м. Київ
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 17 May 2011, 11:56:57

Слава навіки Богу, п.Наталя! Приємно читати, що Ви в Інтернеті шукаєте щось таке, чим сучасний Інтернетський світ не дуже є зацікавлений. Дякую Вам і нехай Вам це допоможе!
1. п.Наталя, на Ваші запитання хочу Вам відповісти словами Святого Письма: "Нехай не тривожиться Ваше серце! віруйте в Бога..." Ів.14:1. Прочитайте також Матея 6:25-34.
2. Важка справа, бо Господь каже: 1 Коринтянам 11:31.
3. Все, про що Ви запитуєте у цьому параграфі, є гріхом і оправдання з приводу матеріального становища тут не є доречним і не допоможе. Бог знає про наші слабості перед спокусами, а тому не випадково сказав: "Покайтеся! Бог чекає від кожного з нас покаяння, а не оправдання!", - тоді буде все гаразд, бо Він, будучи Святим і видячи нашу віру та щирий жаль з розкаянням за скоєне, простить нам і ніколи нам про гріх не згадає.

Христос Воскрес! Прошу отця про молитву за мене - я згрішив з дівчиною, точніше, з розлученою жінкою, на рік молодшою і з двома дітьми. Я дуже її полюбив, ми дуже добре сходимося, нам добре удвох. Але одна дитинка має ДЦП і не може вільно рухатись, в неї ще не сама погана стадія, надія на краще є! Колишній її чоловік дуже погано повівся з нею і її батьками, одружився з нею заради прописки, дітей зробив, щоб "відмазатись" від армії, машину купив за весільні гроші і зовсім не дбав про сім'ю, просто і тупо наглим чином використав її. Познайомившись, вона, здається, відчула, що я саме той, кого вона шукала, але вона боїться повністю відкриватись і просить мене не поспішати ні у чому. Дітей її я люблю, і вони відповідають взаємністю. Зустрічаємся ми вже півроку! Я надіюсь, що шлюб можна уневажнити і дитинку вилікувати щирим каяттям і молитвою, бо мабуть так Бог розпорядився, що так сталось...
Мене це дуже мучить, я не ходив ще до сповіді. Отче, будь ласочка, підкажіть, чи можемо ми бути щасливі разом?

Андрій

Воістину Воскрес! Дорогий Андрійку, будь ласка, подивись на себе з іншого боку, і ти побачиш, що Ти, немов той фарисей, що прийшов до храму молитись. І сам грішний, а я так розумію, що Ти в тому каєшся, - тоді наступним повинна бути - сповідь, але Ти засуджуєш іншу людину, її вчинки. Це не по-християнськи. Кожний понесе відповідальність за свої вчинки. Андрійку, у мене виникає думка і від неї враження, що Ти є практикуючий християнин, не зважаючи на конфесію, а тому хочу Тобі ось що сказати. Напевно ти є ще досить молодий і добре вихований, до цього випадку Ти мав напевно дівчат досить-таки порядних, а попросту кажучи, - таких, яких тепер називають закомплексованими. Ти зустрів жінку, що має вже напевно добрий сексуальний досвід, і в Тебе закрутилась голова, а тоді Ти напевно багато чого наговорив. Так буває. Андрійку, прошу Тебе, щоб Ти все життя своє пам'ятав, що Бог не вмішується у наші грішні справи, і Його не варто туди вплутувати, що мов Бог так розпорядився. Бог дав нам свобідну волю і дав розум! Твої плани, за винятком гріха, про котрі описуєш у листі, є порядними, але мусиш все сім раз відміряти, а може ще й більше раз, та лише тоді приймати відповідальні вирішення. Шлюб береться раз в житті!

Слава Ісусу Христу.
Ми з дружиною чекаємо дитину. Гінеколог заборонив нам займатися сексом. Чи можемо ми якось задовільняти свої фізичні бажання без гріха?

Юрій
Львів
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 30 Mar 2011, 14:12:02

Слава навіки Богу! Гінеколог пожартував. Ви є чоловіком і жінкою, благословенні Богом, а Він - не забороняє.

Гінеколог каже, що плід може погано триматись, і краще якийсь час утриматись... (((( Але я так розумію, що краще так і зробити, адже якщо не помиляюсь, то Бог благословляє подружжя для продовження роду, а в нашому випадку це буде просто задоволення тілесних пристрастей?

Юрій
Львів
Україна
Католик

Дорогий Юрію, ось бачиш, які Ви є мудрі християни. Тепер Ти пишеш, що лікар радить утриматись від тілесних задоволень, щоб продовжити рід, а це, і сам розумієш, набагато вище і благородніше, аніж задовільнити свої тілесні похоті. Тим паче, лікар каже, що краще утриматись якийсь лише час. Хочу вірити в те, що Ви з жінкою свідомі того, що в родинному житті не все зводиться лише до сексу, а тому не намагайтеся в цьому плані обманути в першу чергу самих себе.

Чи є гріхом у подружньому статевому акті оральні ласки?

Алла
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 30 Mar 2011, 20:00:02

Є.

Слава Ісусу Христу!
От уже втретє звертаюсь до Вас за порадою.
Спілкуючись з Вами, якось стає легше на душі і хочеться запитувати знов і знов, наче стоїш на колінах у сповідальниці, сповідаєшся і слухаєш поради отця - я щиро Вам вдячна за це.
Отче, порадьте, будь ласка, як мені далі жити, а саме головне - не втратити надію, що Милостивий Господь не забув про мене, грішницю, і вислухає мої молитви і сльози? Ми з чоловіком живемо в церковному шлюбі от уже, Богу дякувати, 2-ий рік, і в нас нема діточок, а найбільше хочеться мати дитя. Але так сталось, що мій чоловік хворіє на цукровий діабет, і в цьому є причина, як говорять лікарі. Але я Вірю, що у Бога нема нічого неможливого, головне щиро молитися і вірити.
Отче Михайле, порадьте мені, як приєднати до спільної молитви свого чоловіка? Він не те, що не вірить у Бога, але одночасно якось ставиться байдуже, кожну недільку ми йдемо у церкву на Службу Божу, але в його в очах бачу, що: «йду в церкву, щоб не сварила теща і жінка», а вечорами, коли йду молитися, не раз прошу - стань, помолись зі мною, давай разом будемо просити у Бога ласку і благословіння для зачаття дитинки. Але все марно - починається сварка, що я його заставляю робити те, що його не навчили батьки. Так, я його розумію, що він ріс в сім’ї, де практично Бога не було, він навіть не був хрещений, похрестився перед вінчанням. Я не маю права осуджувати його і його батьків, чому його цього не навчили, що без Бога і віри у Нього дуже важко жити.
Просто стає боляче, бо хочеться дійсно мати християнську родину, де буде все спільне, а особливо - молитва, але поки що такого в нас нема. Останнім часом чоловік став заглядати в чарку, приходити додому випивший, от і починається в хаті «пекло» - крики, сварки, втікає з дому. Інколи стає таке відчуття, що в нього вселяється нечиста сила - ті запальні очі, яким все мішає в хаті, навіть я.
А от коли не п’є, стає добрим чоловіком, у всьому допомагає. От таке життя.
Кожного вечора я промовляю Молитву жінки за навернення чоловіка на добру дорогу і прошу у Бога, щоб допоміг мені навернути чоловіка на правильний шлях.
Скажіть, будь ласка, що ще я маю і можу зробити, щоб, несучи свій Хрест, я навчилась приймати його, яким він є, а не нарікати і не запитувати у Бога, чому Він мене покинув? Чому, Боже? Якщо стати і зазирнути назад у своє життя, Господь мене ніколи не залишав, Він завжди опікувався мною, і я це знаю, але приходить мить, коли я знову і знову питаю у Бога: "Чому"?

Леся
м.Ужгород
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 03 Mar 2011, 10:56:36

Слава навіки Богу, Лесько! Таке воно, наше життя, скільки людей - стільки й різних судьб. Ви так гарно описуєте про своє не зовсім гарне родинне життя, що так і хочеться Вам чимось допомогти, але вся допомога Вам буде від Бога. Ви є практикуюча християнка, родина Ваша, де Ви народилась і виросла, є, наскільки я зрозумів, глибоко віруюча й практикуюча. Це дуже радує, бо віра Ваша Вам же й допоможе. Лесько, пригадайте собі історію про Аврама, котрий не належав до вибраного народу Божого, але за те, що він, віруючи в Бога, виконав Божу волю до кінця, і, кінець кінцем, Бог так, як і обіцяв, вивів з нього собі великий народ, а Аврама за його віру назвав Авраамом. Це до того, щоб Ви не втратила віру і надію на Бога. Бог не забув за Вас, як за потенційну маму, Ви ще народите собі і радості Вашій не буде краю! Те, що Ваш чоловік народився і виріс у родині, де не практикувалась віра в Бога, не його вина і може й не його батьків, а його біда, й батьків його. Ви, Лесько, не можете розгадати Божий план відносно Вашої сім'ї, але перший крок до спасіння душі Вашого нареченого Ви вчинила, бо він охрестився і душа його вже родилася від Води й Духа, а Христос каже Никодимові, що ніхто не може потрапити до Неба, не народившись від Води й Духа. Бог не покинув Вас, Він хоче Вашої віри і довіри до Нього. Не забувайте про слова Божі, де Він до Петра каже: "те, що в людей не є можливо, у Бога бо все можливо". Не тратьте віру, бо вона Вам допоможе і прийде час, коли і Ви почуєте від Бога: "Лесько - віра твоя допомогла Тобі!" Обільних Божих ласк, твердої віри в Бога, любові та порозуміння в родині. Все буде гаразд!
З любов'ю, о. Михайло.

Слава Богу! Скажіть, чи можна повінчатись православному і римо-католичці у римо-католицькій церкві?

Олександр
Луцьк
Україна
Православний
Дата - Monday, 18 Oct 2010, 12:34:16

Слава навіки Богу Святому! Думаю, що таке можливо, якщо він надалі буде виконувати вимоги Римо-католицької Церкви, але з цим запитанням потрібно звернутися до римо-католицького священика.

Слава Ісусу Христу!
Мені 22 роки, та в особистому житті в останній час зовсім не щастить. Якщо раніше не було з таким жодних проблем, то зараз чим старше стаю, тим більше мене хвилює це запитання. Не знаю чому, та за що? Стараюсь не грішити, ходити в церкву, молюсь, щоб Бог допоміг, але нічого не виходить. Як вирішити цю проблему та створити справжню сім'ю? Дякую.

Ірина
Острог
Україна
Католичка
Дата - Frіday, 19 Nov 2010, 19:06:15

Слава навіки Богу! Дорога Іринко, Ви ще така молода і напевно дуже гарна, а так переживаєте. Це лишнє. Ви є практикуюча християнка, а тому мусите мати віру в Бога і надію на Нього. Прийде Ваш принц і будете мати дуже гарну сім'ю й діток, лише не похитніться у вірі. Майте віру і вона Вам допоможе! Нехай Бог благословить Вас і вислухає Ваше прохання!

Христос Рождається! Я 4 роки зустрічалася зі своїм чоловіком і ніяк не могла його кинути. Ніби пороблено було, інколи заставляла себе до нього виходити. Коли нарешті наважилася, дізналася, що вагітна. За тиждень до весілля у мене був викидень. Відміняти все було встидно, і я вже змирилася. Молилася, щоб Бог благословив мій шлюб. Через 3 роки ми розійшлися. Вертатися до нього не хочу. Чи варто в моєму випадку звертатися в Церковний Суд для уневажнення шлюбу? І ще одне запитання. Мар'яні зі Львова, яка втратила діток, Ви сказали дати їм умовні імена і молитися за них. А що робити мені, якщо я навіть не знаю, якої статі була моя дитина?

Світлана
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 27 Jan 2011, 17:43:09

Славімо Його! Дорога Світланко, почну від закінчення Вашого запитання, за Вашу дитинку так само потрібно молитися, як я порадив Мар'яні, але то є чисто для заспокоєння власної совісті, бо в принципі оті душі діток є чистими, були б наші такими, але молитись потрібно, бо молитви ніколи не є забагато. Щодо уневажнення шлюбу, то тут звичайно мусить розбиратись Церковний Суд. А що до того, чи варто подавати клопотання про уневажнення, мусите сама собі вирішити, як Вам бути, бо як я Вас розумію, між Вами з чоловіком були не зовсім здорові відносини ще до шлюбу, бо грішні дошлюбні відносини - це ще, нажаль, не все є ознакою непохитного доброго наміру на побудову доброї, міцної християнської сім'ї. Одним словом, щоб Вам не толкувати цілий Кодекс, існують перепони на укладення шлюбу, котрі повинен під час дошлюбної науки виявити між нареченими священик, який їх вам давав, а після вінчав. Якщо священик перепони не виявив з якихось причин і повінчав молодих, тоді суд повинен на грунті правдивих свідчень у всьому розібратись й уневажнити шлюб. З мене, звичайно, поганий адвокат, але щось так розумію Вас, що за чотири роки ви зустрічались, але як такої глибокої любові між вами не було і доброї волі на створення сім'ї. Були між вами близькі стосунки і, як виявилось, що Ви є вагітна, щоб уникнути небажаних розмов та сорому, Ви не з доброї волі, а від тупикового свого стану, даєте згоду на одруження, а після викидання так само від страху перед розголосом, не з доброї волі, а вимушеної волі, берете шлюб, не задумавшись, що ж воно буде далі. Гадаю, Ваша справа має перспективу на уневажнення.

Слава Ісусу Христу! Пишу до Вас і надіюсь на Вашу допомогу.
Мені 22 роки, я одружена і живу в шлюбі три роки, дітей не маємо. Зараз склалася така ситуація, що я хочу розвестися зі своїм чоловіком, наміри в мене серйозні і змінювати я їх не хочу! Я розумію, що це неправильно, але ж люди живуть якось після розлучення. Я християнка, ходжу до церкви і приймаю Святі Тайни. Мене цікавить, чи зможу я взяти церковний розвід в церкві, і після того ходити до церкви, приймати Святі Тайни, хрестити дітей (своїх, чужих), або навіть обвінчатися вдруге, якщо так розпорядиться Бог?

Lіlіa
Львів
Україна
Католичка
Дата - Frіday, 21 Jan 2011, 13:56:42

Слава навіки Богу! Дорога Лілія, розумію Ваші наміри, хоч вони не з найкращих, але сподіваюсь, що на те є вагомі аргументи. Ви можете проживати нарізно, ходити в церкву, приступати до святих Тайн, бути хресною, як Ви пишете, хрестити чужих дітей, але своїх хрестити??? Звідки вони візьмуться? Ви живете порізну з чоловіком, але й з другим так само! Якщо Ваш намір не поміняється і через певний час і Ви не зійдетесь, тоді можна подавати прохання в Церковний Суд про уневажнення Вашого шлюбу. Саме уневажнення. Церква не розводить, розводить держава свої розписування. Церковний Суд має провести дослідження у Вашій справі, знайти вагому причину тому, чому Ви не можете проживати в шлюбі разом, і якщо таку причину знайдуть, а вона мусить бути ще дошлюбна, тоді Суд уневажнить Ваш шлюб, як такий, котрий не відбувся між вами. Після того ви обоє є вільні і можете: він женитися, а Ви виходити заміж, брати шлюб у Церкві (у Церкві другого шлюбу немає, лише у випадку смерті одного з подругів) і тоді хрестити своїх діток.

Прошу отця пояснити таку ситуацію. Я - греко-католик, моя наречена - православна, вінчатися хотіли в православній церкві, звідки наречена. Вінчання запланували на 26 лютого 2011 року, але священик не хоче вінчати, мотивуючи тим, що 26-го лютого - м'ясопусна субота. Як нам бути? Чи можна в цей день здійснювати обряд вінчання і справляти весілля?

Тарас
Тернопіль
Україна
Католик
Дата - Sunday, 16 Jan 2011, 21:39:14

Священик Вам добре порадив, а Ви виберіть собі інший день для такої події. Шлюб - це раз і назавжди, а Ви хочете його брати тоді, коли Церква молиться за душі усопших, - цей день ще й задушна субота.

Слава Ісусу Христу!
Скажіть, будь ласка, якщо я православна, а мій наречений - католик, але я відвідую Богослужіння в Греко-католицькій церкві, чи можуть нас вінчати в Греко-католицькій церкві? Я хрещена в Православній церкві, проте дуже хотіла би взяти шлюб в Греко-католицькій церкві.
Буду дуже вдячна за відповідь! Божих благословінь!

Олена
Львів
Україна
Православна
Дата - Thursday, 30 Dec 2010, 22:34:21

Слава навіки Богу! Дорога Оленко, Греко-католицька Церква визнає Тайну хрещення православними священиками, так що у Вашому хрещенні жодної перепони бути не може. Ідіть зі своїм нареченим до священика того храму, куди ходите на Богослужіння, зголосіться йому, що маєте намір і тверду постанову взяти шлюб, пройдіть всі передшлюбні науки і нехай Бог Вас поєднує в одне ціле - міцну християнську родину, а мене не забудьте на весілля запросити, жарт. Нехай Бог благословить Ваші добрі наміри!

Здравствуйте. Подскажите, пожалуйста. Имею эротические мысли о своем муже и при этом испытываю оргазм. Грешно ли это? Я беременная.

Mar
Ternopіl
Ukraіne
Католичка
Дата - Thursday, 30 Dec 2010, 13:37:27

Вітаю Вас, пані Мар! Якщо Ваші уяви чи думки не виходять поза межі природного, а допомагають Вам віддавати себе повністю своєму чоловікові, - гріха немає.

Слава Ісусу Христу! У мене за півроку буде весілля, і я дуже хочу взяти дружками своїх рідних сестер! Отче, скажіть, будь ласка, чи це не заборонено у греко-католиків? Дякую!

Віра
Львів
Україна
Католичка
Дата - Frіday, 26 Nov 2010, 10:25:23

Слава навіки Богу! Ні, не заборонено.

Слава Ісусу Христу! Дуже прошу Вашої допомоги у вирішенні важкого для мене питання. Я прожила з чоловіком у шлюбі 9,5 років, останні сім років хворію і практично не виходжу з дому. Я сліпну. Три місяці тому чоловік вирішив піти і говорить, що повернеться, коли стане кимось (матиме матеріальні достатки), і коли я виздоровію. За час нашого подружнього життя я більше плакала, аніж раділа, я просила Бога швидше забрати мене до себе, бо оскільки брали шлюб, то значить, що тільки смерть може розлучити нас. Усі дев'ять років був постійний психологічний терор, але я сподівалась, що Господь змінить його серце, бо в Бога немає нічого неможливого. Дітей у нас немає. Окрім того, мати чоловіка хворіє на шизофренію, а сам чоловік визнає , що має психопатичні розлади. Свідченням цього є і підняття рук на мене аж до крові. Чи може бути відсутність доброї волі (йшла як ягня на заріз) підставою для уневажнення шлюбу, а ще відкритого обману з боку чоловіка, бо через місяць після одруження сказав, що спеціально приховував свою сутність, інакше я б не вийшла за нього?

Ксенія
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 20 Oct 2010, 09:55:32

Слава навіки Богу!
Дорога Ксенія, співчуваю Вам.
Якщо шлюб був здійснений під якоюсь умовою, або під примусом, або обманом, або з вигодою, одним словом, якщо шлюб виконано не для того, щоб одне одного доповнювати і продовжити людський рід, такий шлюб є неважний. Там не було наміру подружнього життя і його як такого й не відбулося.

Слава Ісусу Христу!
В мене наступне запитання: чи можу я взяти шлюб із дівчиною, коли в неї помер чоловік (вона брала шлюб)? Я є практикуючим християнином, вона фактично невіруюча, шлюб взяла лише ради того, щоб хрестити дітей. В мене є величезне бажання навернути її, завести щасливу християнську сім'ю. Дуже хочу почути думку по цій ситуації.
Завчасно вдячний!

Тарас
Львів
Україна
Інше
Дата - Tuesday, 12 Oct 2010, 15:53:58

Слава навіки Богу! Дорогий Тараску, Твоє бажання є дуже Богоугодне, бо спасти душу людини, направити її дорогою християнського життя, є дуже похвальним. Молодець, нехай БОГ Тобі допоможе. А шлюб взяти можеш, бо смерть одного з подругів всі шлюбні зав'язання перериває.

Слава Ісусу Христу. Я дуже хочу знати, як правильно зробити, тому що зробила, як мусила, а тепер сумніваюся, чи маю таке право. Ми прожили з чоловіком без шлюбу (бо він не хотів вінчатися зі мною і реєструватися) 5 років, як мені здавалося, у любові. Маємо дочку 1,5 роки. Коли виявилося, що я вагітна другою дитиною, він наказав робити аборт. Я відмовилася, хоча після операції мені і не можна народжувати, як говорили лікарі. Я категорично хотіла дитину народити, тому що за декілька місяців до цього прийняла хрещення і не могла зробити такого гріха після цього. Я робила усі аналізи, усе, що казали. Чоловік нас покинув, заявив, що дитину нашу у мене відбере, погрожував, залякував. Мені страшно було у такому стані залишитися самій, але у мене вибору не могло бути, я все одно зробила для дитини усе - зробила ремонт, продумала доходи, щоб якось жити. Потім виявилося, що ненароджена дитина дуже хвора, і крізь великі страждання з цього приводу, повірте, Отче, дуже щирі, мені довелося вагітність перервати. Це великий гріх, я знаю, мені це дуже боляче.
Священик наш з церкви нашої порадив мені простити чоловіка і налагодити із ним діалог для дитини. Дочка його дуже любить, плаче за ним. Я дуже стараюся простити - кожного дня, але погано виходить. Про діалог важко теж говорити. Хіба так вчинивши, людина може виховувати дочку як належить? Він і його батьки щиро вважають, що все купляється за гроші і зараз весь час підкуповують дочку іграшками, хоча раніше нічого такого не було. Він класний, він веселий, заціловує її, а грошей не дає, мене зневажає і принижує. Це добре для дитини - вирости такою, як він?
Я весь час прошу Бога, щоб він йому допоміг стати хорошою людиною, але я не могла б ніколи вже бути з ним разом. Чи правильно це? Може треба намагатися жити спільно заради дитини? Вона була б щаслива, якби ми були разом, як раніше. Але, по-моєму, такого бути не може.
Дякую.

Марія
Київ
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 28 Sep 2010, 08:44:26

Слава навіки Богу! Дорога Марія, відверто кажучи, я не дуже розумію Вашу ситуацію, але розумію, що Ви не є в шлюбі з Вашим так званим чоловіком. У таких випадках важко щось порадити, бо пораду потрібно приймати з вірою і страхом Божим, а там, де рахують, що за гроші все купується, там порада ціни не має. Наскільки я зрозумів вашу ситуацію, то у мене думка така, і це не є порада. Там купа гріхів: жили в гріхові без шлюбу, та ще й навмисне людиновбивство рідної дитини. Складна ситуація, але вихід все ж є, Бог милосердний. Я би розпочав все з початку, але через покаяння, а не через оправдання. Якщо людина себе сама осуджує, тоді її Бог оправдує, але якщо людина старається оправдуватися перед Богом, тоді вона залишається сам на сам зі своїми проблемами. Думаю, що Вам потрібно порадитись з Вашим священиком і послухати його пораду.

Чи є гріхом спати з дівчиною в одному ліжку, якщо нема статевих відносин?

Юра
Червоноград
Україна
Католик
Дата - Monday, 13 Sep 2010, 17:28:47

Дорогий Юрку, напевно написав Ти це запитання жартома, а тому я Тобі так відповім. Якщо в прямому розумінні цього слова спати, то який там може бути гріх? Сон, це не гріх, а відпочинок. Але як може здорова чоловіча стать так просто собі спати в ліжку з дівчиною, або навпаки? Якщо таке, не дай Бог, є, тоді в майбутньому між такими шлюбу бути не може! Бог таких байдужих не поєднує. "І тягти буде тебе до чоловіка твого..." Бт.3:16

Слава Ісусу Христу! о. Михайло, як бути, коли одружуєшся за одного чоловіка, а пізніше відкривається, що він зовсім інша людина? Я дуже розгублена і настрашена... Мій чоловік вже був раз одружений і розійшовся з жінкою (як тепер я зрозуміла) із-за недуги пияцтва. Вірніше, він казав мені, нібито випивав, пояснюючи, що всі майже п'ють, але я не думала, що в нього це було великою залежністю. Коли я його зустріла, він вже як 3-4 роки не пив зовсім, і як людина він непогана. Ми дочекались уневажнення його першого шлюбу. І взяли шлюб разом (дуже хотілося, щоб Господь благословив наші стосунки). А зараз у нього зрив... (ворогу не побажаєш), в тілі мого чоловіка інша особа. Я розгублена, хочу поступити по-християнськи, і шкода мені його, щоб не загубив душу, а з іншої сторони я не знаю, чи зможу це все вистраждати. А ще, що саме страшніше, якщо Бозя дасть дітей, я боюся за них... Не хочу, щоб вони через чоловіка сприймали світ таким жахливим з самого дитинства. Мені страшно. Що я маю робити? Вибачте за багатослівність.

Оксана
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 08 Sep 2010, 10:01:54

Слава навіки Богу! Дорога Оксанко, дуже Вам співчуваю, бо це є дуже важкий хрест. Навіть не знаю, що Вам порадити, бо, як я розумію, що у Вас до чоловіка не тільки любов, а й жалість за його залежність до спиртного. Тут лише Божа рука може допомогти Вам, а тому щирої молитви не жалійте в першу чергу за нього, а воно й Вам допоможе. Жертвуйте на Св. Літургії в наміренні за чоловіка. Зверніться до Вашого священика й просіть про молитву, а з чоловіком пробуйте мило й благо розважати над тим, що його п'янка є горем у родині.

Я завжди хотіла мати хоршу, міцну, християнську сім'ю. Вважала, що моя сім'я, мій чоловік та мої діточки, будуть метою мого життя опісля служіння Богу. Але сім'ї у мене так і не з'явилося, хоча мені вже 24 роки!!! Я дуже багато років молилася, щоб Бог послав мені людину, з якою я провела б своє життя, і вірила, що зустріну таку людину, але... не зустріла. Тепер я не знаю, як мені жити далі без цього. Ця ситуація дуже сильно підриває мою довіру до Святого Письма, хоча я страшенно цього не хочу і зі всіх стараюся вберегти свою віру. Я не можу уявити свого життя без сім'ї, діточок, але вже тепер відчуваю, що я в цьому плані настільки зранена, що вже нікого й не зможу прийняти у своє життя. Не уявляю, як далі жити і що робити.

Валентина
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Frіday, 03 Sep 2010, 09:51:04

Шановна п.Валентина, Ви не впадайте у відчай, Ваш принц ще прийде і на Вашій вулиці так само буде весілля. Вам ще тільки 24. Моліться й не тратьте віру в те, що будете мати хорошу родину і гарних діток та звичайно доброго і люблячого чоловіка. Най Вам щастить. Моліться й віруйте.

Здравствуйте. В моей семье большая проблема. Я замужем 5 лет, муж подал на развод, не объясняя причины. Я пыталась с ним поговорить, но ни разговоры, ни мольбы одуматься ничего не дали. Для меня семья - это святое, я считаю, что сохранять семью нужно любыми способами. Я хожу в церковь, молюсь, прошу Господа помочь мне сохранить семью. Я в таком отчаянии, что совершила большой грех, я решила приворожить своего мужа, чтобы сохранить семью. На душе тяжело. Скажите мне, пожалуйста, насколько это великий грех и как мне теперь его искупить? Я очень люблю своего мужа и очень хочу родить от него детей.

Татьяна
Бугуруслан
Россия
Православна
Дата - Monday, 09 Aug 2010, 20:41:57

Вітаю Вас, Тетяна! Так, справа у Вашій родині, наскільки я зрозумів, - не дуже добра, але не безвихідна. Ви є практикуюча християнка, молитесь і ходите в церкву, - ось саме цим Ви собі й допоможете. Підберіть підходящий момент, підійдіть до Вашого священика і все подрібно, приблизно в такому порядку, як Ви написала, розкажіть йому про свою проблему. Те, що він Вам порадить зробити - виконайте, і, гадаю, все стане на свої місця. Нехай щастить!

Слава Ісусу Христу. Скажіть, будь ласка, чи може священик ГКЦ одружуватися? Якщо так, то коли саме (до висвячення чи після цього)? Наперед дякую за відповідь.

Марія
Золочів
Україна
Католичка
Дата - Frіday, 23 Jul 2010, 11:18:23

Слава навіки Богу! Марія, священик в принципі одружуватися не може. Він є вже одружений з Церквою. Одружуються кандидати на священиків, студенти-семінаристи. Вони просять від єпископа на це дозвіл і одружуються, а потім, одруженого, вже єпископ висвячує на піддиякона, диякона й пресвітера-священика.
Так що пильнуйте, якщо пообіцяв одружитися після висвятки, то такий варіант не пройде, Ви залишитесь без.

Слава Ісусу Христу!
Порадьте, як краще мені діяти в такій ситуації - батько з матір'ю розлучились більше 10 років тому. Шлюб не уневажнювали.
Я молюсь, щоб Бог допоміг в цій ситуації батькам.
Чи правильно буде мені спонукати їх до злучення, чи що, можливо, інше мені в цій ситуації робити?

Володимир
Львів
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 21 Jul 2010, 11:21:00

Слава навіки Богу! Володя, те, що Бог поєднав, людина не може розлучити, - слова Божі, а Ти дуже добре поступиш, якщо будеш їх спонукати до життя разом, щоб Ти при живих батьках не рахувався сиротою.

Слава Ісусу Христу!
"Сказано, что если кто разведется с женою своею, пусть даст ей разводную. А Я говорю вам: кто разводится с женою своею, кроме вины прелюбодеяния, тот подает ей повод прелюбодействовать; и кто женится на разведенной, тот прелюбодействует."
Що робити в ситуації, коли одружився з розведеною (шлюб зневажено). Дітей спільних немає ще. Прожили два роки. Ходимо до церкви. Стараємось раз в місяць сповідатись. Останнім часом вищенаведена цитата не виходить мені з голови. Порадьте, що робити в такій ситуації?
Дякую.

Володимир
Львів
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 21 Jul 2010, 11:28:58

Слава навіки Богу! У Церкві такого поняття, як розвід, не існує. Те, що ви розумієте як розвід, є уневажнення, а раз уневажнений шлюб, це значить - шлюбу не було в природі. Ці два поняття мають зовсім різні наповнення, бо там, де є шлюб, Бог поєднує дві особи в одне ціле, і жодний суд, а тим більше людина, роз'єднати, розвести - не можуть.

Слава Ісусу Христу!
Мене попросив мій добре знайомий товариш, аби я поміг йому порадити в делікатній справі, котра пов"язана з його сімейним станом. Річ у тім, що його сім"я існує десь біля 12 років. Брав шлюб в церкві УГКЦ. Мають доню 11 років. Його дружина подала заяву на розлучення до РАГСу. Він всіма силами впирався, щоб вона того не робила, але їй це вдалося. Тепер він живе один, а вона розписалася в РАГСі з іншим, і тепер вона з дитиною живе у цього чоловіка. Тепер бідака не знає, як йому жити далі. У нього штамп про розлучення в паспорті, але як йому бути далі з Церковним шлюбом, бо в нього Бог на першому місці? Але так як я не компетентний в цих справах, то я в Інтернеті надибав на Вашу сторінку. Отче, прошу Вашої поради. Дякуємо!

Володимир
Львів
Україна
Католик
Дата - Monday, 19 Jul 2010, 19:10:18

Слава навіки Богу! Дорогий братику Володимире, Ви навіть не можете собі уявити, як влучно Ви написали, сім'я існує 12 років, вже саме слово "існує", - говорить, що така сім'я напівмертва, бо правдива сім'я, - живе, а не "існує". Порадьте товаришу, щоб він звернувся до того священика, котрий їх вінчав, а він все розтлумачить. А товаришу натягніть добре вуха і розтлумачте, що життя дається один раз і кожний відповідальний крок в ньому повинен робитись зважено: сім раз потрібно відміряти, а лише потім женитися. Де ваші очі, хлопці, ви що - всі сліпими родилися?

Слава Ісусу Христу!
Скажіть, будь ласка, чи можна реєструватися на сайтах знайомств в інтернеті та знайомитися там з хлопцями?

Слава навіки Богу! В принципі, в цьому немає нічого поганого, головне, щоб знайомства були з добрим, благородним наміром.

Слава Ісусу Христу! Мені 19 років. Два роки назад я одружилася, ми брали шлюб, але не минуло місяця, як мій чоловік помер. Коли минув рік, я зустріла хлопця, який став моїм чоловіком (ми тільки розписалися). Ми хочемо взяти шлюб, і чи правильно те, що ми хочемо? З моєї сторони немає жодних проблем, а от у мого чоловіка є (він був одружений, мав шлюб, вони не були розписані і у нього є донька 7 рочків, але я й не можу назвати, що донька його, бо його минула жінка зробила так, що вона мати-одиночка і донька має прізвище своєї матері). Отець Михайло, допоможіть мені. Куди мені звертатися? На Ваш погляд, чи це добре - брати другий раз шлюб? Порадьте мені, адже я знаю, щоб іти до сповіді, потрібен шлюб, щоб охрестити дитину, потрібен шлюб. І загалом, я дуже хочу, щоб мою сім'ю Господь Благословив.

Лілія
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Monday, 28 Jun 2010, 17:21:30

Слава навіки Богу! Дорога Ліля, Ви дуже доброго бажаєте від Бога для своєї родини і воно так має бути, щоб Ваше подружжя було Богом благословенне, тоді в ньому буде благодать. Якщо Ваш теперішній хлопець, що Ви з ним живете, брав шлюб зі своєю першою у Церкві, тоді чи був він розписаний, чи не був, все рівно має перепону, але якщо вони не були ні розписані, ні вінчані - жодних проблем. Ідіть до Вашого священика, слухайте передшлюбну науку й вінчайтеся, а мене на весілля запросіть.

Здравствуйте, меня зовут Христина, мне 24 года. Когда мне было 17 лет, я вышла замуж и обвенчалась с парнем. Мы оба православные, но венчались в костеле. с ним мы прожили вместе только год. Разошлись и развелись в ЗАГСе. Сейчас у меня уже три года другая семья, есть ребенок 19 месяцев, живем в любви. У него тоже своя семья, есть ребенок. С ним после развода мы не виделись и не общаемся. Я бы хотела спросить, можно ли нам развестись в костеле? И можно ли это сделать без его участия, так как я не знаю, где он сейчас живет? Спасибо.

Христина
Цітов
Чехія
Православна
Дата - Thursday, 10 Jun 2010, 11:14:44

Вітаю Тебе, Христинко! В принципі, Христинко, є така можливість, вона називається уневажнення першого Вашого шлюбу, але там повинні бути певні умови для того, щоб той шлюб був уневажнений. Вам потрібно звернутися до місцевого священика католицького, розповісти йому, на словах, про перший Ваш шлюб, але розповісти до найменшої дрібнички, які були ваші наміри в першому шлюбі і так далі, і лише в кінці розповісти, чому, на Вашу думку, ви розійшлись. Процедура уневажнення є досить довгою, але щоб Ваша нова сім'я жила не в гріхові й діти були законно народжені, - вона того варта. Успіху й великих чеських заробітків, з любов'ю, о. Михайло.

Слава Ісусу Христу. Скажіть, будь ласка, чи може священик дати Благословення на заміжжя, якщо немає нареченого? Після цього благословення дівчата скоро виходять заміж, як це пояснити, чи це співпадіння?

Ольга
Чернівці
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 17 Jun 2010, 13:17:46

Слава навіки Богу! Священик може благословити тільки те, що є наяву, що природно існує, а у вашому запитанні, я так розумію, нареченого немає, то тоді кого благословить, це щось нове. Може ви маєте на увазі - дозволяє на шлюб, то тут жодного дозволу не потрібно, якщо прийшов час до заміжжя, повноліття, відповідний фізичний розвиток, ніяких відхилень у психіці і добрий намір поєднати з кимось долю в подружжі, взаємна любов, тоді просто потрібно йти до священика нареченому й нареченій, записувати поголоски, проходити передшлюбну науку і в призначений час брати у Церкві шлюб, і тоді священик благословить молодят вже як чоловіка і жінку. Якщо дівчині не везе в житті на нареченого, тоді потрібно щиро молитися, жертвувати на Літургії за таким наміром, провадити моральне християнське життя, а Бог побачить все й вислухає молитви, пошле їй порядного хлопця, котрий і стане нареченим.

Я одружився, брав шлюб в церкві. Прожили ми разом три з половиною роки. Ну, все було нормально. І тут приходить моя дружина і подає заяву на розлучення до РАГСУ. Ми вже живем окремо рік. На примирення навіть не реагує. Чи можна розвестись по церкві?

Олег
Івано-Франківськ
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 25 May 2010, 11:41:12

Олег, в Церкві такого поняття, як розвід, немає і не може бути, бо Церква Христова є тільки свідком Вашого поєднання в подружнє життя і благословить, а поєднує Бог. Церква може тільки уневажнити ваше подружжя, якщо буде на те поважна причина. Вам потрібно звернутися до священика, що Вас вінчав, і він все пояснить, але ліпше залишитись разом.

Слава Ісусу Христу. Будь ласка, дайте тлумачення загальновідомим словам: "...покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом... Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає..." В якому розумінні "покине своїх рідних"? В нашому шлюбі існує проблема: дружина ревнує мене до матері, батька, сестри. Говорить, що вся увага на них, нервується і провокує на сварки, коли я прошу її іти до батьків, чому її маму я полюбив як свою рідну. В шлюбі ми один рік. Допоможіть!

Андрій
Рівне
Україна
Православний
Дата - Thursday, 22 Apr 2010, 18:27:36

Слава навіки Богу Святому! Дорогий Андрійку й Твоя дружина, ситуація, про котру описуєте, є такою старою й актуальною, як і людство. Фарисеї у свій час підходили й спокушали Ісуса з питаннями про розвід і Він дав їм таку відповідь, про, яку описує Мт.19:3-6. Ісус Христос цим поясненням пояснює, що шлюб є за задумом Творця нерозривним з самого початку. "Після Вашого вінчання Ви вже не є двоє, а одне ціле, від котрого повинне продовжитися життя у Ваших нащадках". Людина, як вища істота, може знайти собі помічницю тільки в тій, котра створена Творцем: "Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла... Бт.2:21-24. Отже, сексуальне життя "у шлюбі" (це за задумом Творця є святе) знайшло зміст у єднанні у плоті двох істот, яких Бог закликав допомагати одне одному у взаємній любові. А моя порада, Анрійку, така: батьків шануйте й любіть так, як того вимагає Заповідь Божа, любіть їх тією любов'ю, що належить любити батьків, а жінку любіть тією, якою повинен любити жінку. Так, як обіцяв при шлюбі: "...беру Тебе____ за жінку і обіцяю тобі любов!.." Нехай Господь тримає Вас у твердій єдності, любіться й множіться та наповняйте землю, з любов'ю до Вас, о. Михайло.

Я уже два года встречаюсь с парнем, и у нас была интимная близость. Считается ли это грехом? Нужно ли об этом говорить священнику на исповеди, и в какой форме? Спасибо!

Маша
Харьков
Украина
Католичка
Дата - Saturday, 27 Mar 2010, 13:01:09

Маша, я так розумію, що Ви не є в шлюбі, а просто зустрічаєтесь для тілесної насолоди. Близькість, про яку Ви згадуєте, до шлюбу, - є не дозволена, а тому природно і є гріхом. Відверто кажучи, священник Вам може й не дати розгрішення при сповіді в цьому гріхові, бо Ви висповідаєтесь і знову після сповіді повернетесь до свого хлопця, а сповідь є Тайна покаяння, а яке покаяння може бути, коли Ви будете й надалі продовжувати названий гріх? Мушу Вам сказати, що при таких гріхах є ще інколи й гріхи смертельні - навмисного людиновбивства (аборти), а якщо до цього не доходить, тоді всякі противозачаточні засоби є також гріхом. Моя Вам порада, - беріть з хлопцем, якщо Ви його любите й бажаєте йому подарувати своє життя, шлюб. І тоді, після Божого благословення у храмі, насолоджуйтеся одне одним скільки лише сил вистачить, а мене на весілля запросіть.

Как смотрит Церковь на безбрачие мирян?

Дмитро
Дніпропетровськ
Україна
Православний
Дата - Wednesday, 14 Apr 2010, 11:34:54

Негативно, бо Творець створив мирян чоловіком і жінкою, щоб вони любилися і розмножувалися. (Бт.1:26-28)

Але як тоді трактувати висловлювання Апостола Павла про переваги неодруженого життя, а також аксіому про вільний вибір людини щодо вступу чи не вступу в шлюб?

Дмитро
Дніпропетровськ
Україна
Православний

Апостол тими словами сказав не про перевагу сучасного неодруженого життя, коли втрачаються навіть найменші елементи християнської моралі. Не хочеш пов'язувати себе шлюбними зв'язками і подружньою відповідальністю, - прошу - це твоє право, але і не гріши. В мене також є запитання, а яка ціль твого життя?

Шановний батюшка, сердечно дякую за пояснення - це дуже цікаве і повчальне трактування...
Безперечно, погоджуюся з Вами щодо неприпустимості блуду...
Однак, моє життя поза цим - я й не мав ніколи сексуальних зв'язків будь з ким, і відчуваю (власне, дуже давно), що шлях подружнього життя і те, що з ним пов'язане - не для мене... А мета мого існування (звичайно, в моєму розумінні та усвідомленні) - жити гідно, духовно, в злагоді із Богом та близькими... Після того, як нас покинув батько, а він був і переконаним атеїстом, і живе в іншому місті з іншою жінкою та дітьми, не розписавшися, наше життя стало багато в чому іншим... Це було досить давно, але то був важливий досвід... От я й намагаюся собі розважити, як із цим бути?

Дмитро
Дніпропетровськ
Україна
Православний

Дорогий Дмитро, гадаю, що тепер я більше Тебе зрозумів. Так, у житті людини всяке може відбутися, але ніколи не можна забувати того, що Бог - Люблячий Небесний Отець, котрий ніколи нас не покидає й не покине, а хоче кожній душі дарувати спасіння і вічну нагороду в Царстві, бо Царство Він створив ще до створіння людини, а створив його для людини. Отець Небесний, - є також і лікар, скажімо, - як лікар стоматолог, котрого майже всі не дуже сприймають. Але саме він, стоматолог, робить нам інколи дуже боляче, щоб нам не терпіти зубну біль. Саме так і в житті буває, що Бог інколи допустить якісь випробування, щоб зберегти для Себе людську душу. Гадаю, що щось подібне сталося і житті Твоєї родини, а тому прислухайся до Божого голосу, а може почуєш поклик Божий і присвятиш життя своє служінню Богу й людям. Така ціль земного життя людини є дуже Богоугодна. Молись і медитуй, а тоді обов'язково почуєш голос Божий. Розважання є дуже важлива справа, а тому не занедбуй її.
Гадаю, що ти є на добрій дорозі, а тому нехай Благословить Тебе Господь!
Став. прот Михайло.

Підкажіть, будь ласка, як можна допомогти чоловікові позбутись маячення ревнощів (медицина і психологія на сьогодні тут безсилі), сам він своєї хвороби не визнає і, відповідно, не хоче з цим боротись. Дякую.

Ірина
Київ
Україна
Православна
Дата - Sunday, 28 Mar 2010, 12:23:09

Христос Воскрес! Іринко, Ви більше уваги вділяйте чоловікові, при компанії говоріть за його добрі риси, а про погані старайтеся не згадувати. Зробіть його в очах Ваших оточуючих своїм навіть кумиром, а при ньому старайтеся не помічати нікого, крім нього самого. Щиро, гадаю допоможе. І, звичайно, потрібно багато молитися і за нього.

Слава Ісусу Христу! Прошу отця про молитву за мене - я згрішила з хлопцем. Мене це дуже мучить, я ходжу до сповіді, але потім знов падаю в гріх. Скажіть, прошу отця, чи то великий гріх - мати стосунки до шлюбу з хлопцем, з яким ти збираєшся одружуватись, але через певні обставини ще потрібно відкласти шлюб?

Наталя
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 01 Apr 2010, 09:12:14

Слава навіки Богу!
Наталочко, дитино, я буду молитися за Тебе, але прошу Тебе, розваж собі над таким. Ви відкладаєте шлюб з певних причин, але вже шлюб завершили ліжком. Ти є дуже сміла й безмежно довірлива, а якщо хлопець, не дай Бог, зустріне іншу дівчину, крутішу, як це модно сьогодні називати, і за Тебе забуде?
Залишить Тебе, та може ще й не саму. Як тоді бути?
Моя порада, - беріть шлюб.


Читайте також відповіді священника УГКЦ (по темах):


Также Вы можете задать вопрос священнику Римо-Католической Церкви (РКЦ)

Также Вы можете задать вопрос священнику Православной Церкви (РПЦ)


Будь ласка, перед тим, як задати запитання священику, ПЕРЕЧИТАЙТЕ запитання/відповіді на вищевказаних сторінках – можливо, що на таке питання отець Михайло ВЖЕ ВІДПОВІВ

Термін відповіді на Ваше запитання може складати від декількох днів до декількох місяців


На запитання відповідає о. Михайло Шелемба

Рекомендуйте цю сторінку другові!



Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!