Запитання священику УГКЦ - Сповідь Християнство
Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам                Безперестанку моліться                Бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам                Ми познали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!                Через великі утиски треба нам входити у Боже Царство                Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!                Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне                Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!               
На русском Христианский портал

УкраїнськоюУкраїнською

Дополнительно

 
Запитання священику УГКЦ: Сповідь
   

 
 
Слава Ісусу Христу!
Отець Михайло вибачте, що пишу питання в четвер. Давно мене мучить це питання і тільки сьогодні прийшло на думку написати до Вас. В мене така ситуація, що, сповідаючись кожний місяць, а раніше і декілька разів на місяць, я не відчуваю у своєму серці спокою і такої легкості, як мені хотілося б. Коли я бачу священика, який сповідає, в мене завжди думка - мені треба на сповідь. Я бачу свої гріхи, наприклад, такі як: мої знайомі запросили багато людей на Різдво, а майже ніхто не прийшов. Коли мені про це розповіли, я відчула у моєму серці радість. Або недавно слухала передачу по "Радіо Марія", і там священик у прямому ефірі відповідав на питання, а до нього не було дзвінків – знову у моєму серці радість. Хтось купив якусь річ, а мене ніби током вдарило від незадоволення… Тобто це те погане, що є в мені, але це не те, що я хочу робити. Менш за все я хочу радіти чужій біді і сумувати з чужої радості, розумієте? І такого подібного в моєму серці багато. Це означає, що мені щодня треба до сповіді? Напевно, що немає дня, коли якась погань не прийшла б мені на думку або злетіла з язика. Коли я почула про практику щодня у вечері робити іспит сумління, то я подумала: "як можна зробити іспит сумління і не піти на сповідь, а піти до Причастя?" Як на мене, то краще не робити іспит щодня, бо тоді треба жити в конфесіоналі. Що скажете, як мені бути? Як врегулювати практику сповіді?
Дуже дякую за відповідь :)


Жанна
Ужгород
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 17 Apr 2014, 13:08:36

Слава навіки Богу!
Дорога Жанно, дякую за запитання. Колись, на початку 90-тих років, коли наша Церква вийшла з підпілля і почала відкрито діяти, вірники, що практикували свою віру в тайні, сповідалися та приступали до Причастя десь по хатах і так далі, почали це робити вже явно. Тоді Церква наповнилась вщент. Багато прийшло таких, котрі відвідували РПЦ, де практикували перед Паскою приходити в храм за разовим розрішенням і разовим Причастям. На тому їх віра і практикування віри кінчалось. Коли ці християни побачили в храмах черги до Святого Причастя кожної Літургії, почали між собою перешіптуватись, мовляв, що вони кожного разу сповідаються? Це була не їх вина, що вони так це сприймали, а їх біда, бо їх так навчили там, де вони приходили за розрішенням. Були і такі, котрі все-таки десь в глибині своєї душі та совісті відчували відповідальність і дотримались думки - після сповіді одне Причастя, а далі людина все рівно згрішить. Так, важко прожити певний час між Причастям, щоб чимось не образити Бога, але, з іншого боку, потрібно на практикування своєї віри дивитись з іншого кута. Я Причастився чи Причастилась, і буду тепер остерігатись від гріха, щоб знову можна було прийняти Євхаристійного Ісуса. І так, мало помалу, практикувати свою віру йти дорогою до досконалості і дійти до неї вдається не відразу. Спокуси були, є і будуть, а тому потрібно з ними боротись, а в тій боротьбі допомагає Євхаристійний Ісус! З наступаючими Вас Пасхальними святами! Біжу на Плащаницю.

Слава Ісусу Христу!
Отче, хотіла Вас запитати - чи може священик не відпустити гріхи, оскільки людина живе дошлюбним життям?


Марта
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 15 Apr 2014, 17:34:09

Слава навіки Богу!
Може, бо там немає покаяння. Беріть шлюб і (сповідуйтесь) без проблем.

Слава Ісусу Христу! Отче, я не знаю як мені жити далі. Я вчинила гріх, не зберегла своє дівоцтво. Мені 24 роки, проте я була завжди переконана, що про фізичну близькість до шлюбу не може бути й мови, незважаючи на ставлення до цього молоді в наш час. Спілкувалася з хлопцями, хтось з розумінням до мого вибору ставився, хтось насміхався, але мені до цього було байдуже, тому що я знала, що Господь хоче, щоб ми дотримувалися дошлюбної чистоти, це ж для нас більше треба. Навіть мої сестри казали, що я дуже правильна. Зі мною познайомився хлопець, в нього були серйозні наміри про шлюб, про наше спільне життя, принаймні, він так казав, і я йому повірила, цим самим вчинила найбільшу помилку і цей страшний гріх. Хлопець залишив мене, не сказавши ні слова, так, як ніби ми й ніколи не були знайомі, таке враження, що просто насміявся з мене. А тепер я не можу знайти виходу, як мені жити далі, тому що берегла себе для майбутнього чоловіка. Мені страшенно соромно за мій вчинок, але виправити назад нічого не можу. Коли я заходжу до церкви чи молюся вдома, я не можу підняти своїх очей до Діви Марії й Ісуса. Розумієте, я ще раз своїм гріхом розп'яла Ісуса Христа, ще більше мук завдала Йому і Пресвятій Матінці. Ще навчаючись у школі, у мене були думки щодо монашества, але коли я починала розмову зі своїми батьками, вони мене всіляко відмовляли від цього, казали, що вірити в Бога і служити Йому можна і живучи в миру. Можливо, це ще тоді я прийняла неправильне рішення. А тепер, я й думати не можу про сім'ю і діточок, яких дуже хотіла. Я ходила до сповіді, але легше мені не стало, я не можу собі простити того, що зробила. Як спокутувати мій гріх? Як заслужити в Господа прощення? Як жити далі?

Ірина
Рівне
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 08 Apr 2014, 12:58:55

Слава навіки Богу! Дорога Іринко, дякую за листа. За Твій гріх Ісус Христос давно вже перепросив Отця Небесного з хреста на Голгофі. Ісус закликає: "покайтеся", а з листа чітко відчутно про Твоє покаяння. Те, що легше відразу не стало на душі, - це і є своєрідна покута. Не можеш собі простити, це правда, бо людина важко прощає, але маєш плекати віру в собі, що Бог - не людина, і прощає гріх людині відразу після покаяння і сповіді, і більше не пам'ятає про Твій гріх. Прощення можна заслужити тільки вірою в Божу ласку, бо віра у всьому допомагає, і Тобі вона допоможе! В житті всяке може статися, бо різні люди трапляються нам на дорозі. Нехай цей випадок буде добрим уроком в Твоєму житті, а мрію в добру християнську родину та добрих і здорових діток потрібно, чим далі, тим дужче, плекати, просити Бога, щоб Його воля відбувалась, і буде все гаразд. Нехай +Бог благословить!

Слава Ісусу Христу! В мене є один страшний гріх - я зрадила чоловікові, і не знаю, як приступити до сповіді з тим гріхом. Зрадила тільки один раз і про те дуже жалію і каюся, але це ще не все - я зараз вагітна, 7-й місяць, і я не впевнена, чи це дитина чоловіка, чи другого. Я хотіла робити аборт, але чоловік не дозволив. В мене вже є двоє дітай, з чоловіком в шлюбі вже 5 років, і я чоловікові не можу сказати, що зрадила йому. І боюся, що дитина буде не його, і що мені робити, бо як розкажу йому про зраду, сім'я розпадеться, а я не хочу розлучатися, бо зрозуміла, що без чоловіка не зможу жити, дуже люблю його... І що мені робити? Дуже дякую.

Уляна
Львів
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 03 Apr 2014, 13:06:57

Слава навіки Богу! Дорога Улянко, Ви так описуєте за свій вчинок, що відчутне явне покаяння, а тому потрібно про той гріх висповідатись, розповісти священикові у сповіді, а потім про все забути і нікому про нього не говорити і не згадувати, чоловіка дуже любити, відчуваючи свою вину вже перед Богом, котру Він Вам простив.

Слава Ісусу Христу! В час Великого Посту, як і кожного року, ми з чоловіком плануємо піти до сповіді. Роздумуючи над своїми гріхами, в мене виникло дане питання. Почну з того, що у нас є синочок 10 місяців, на даний момент ми ще на ГВ, відповідно, цикл у мене не внормований і застосовувати природній метод не виходить, тому користуємось таким видом контрацепції, як перерваний статевий акт. Знаю, що це також є гріхом, і що якщо Бог пошле ще одну дитинку, то так має бути, але ми ще точно до того не готові, дивлячись на нинішню ситуацію в країні і інші причини. Тому якщо я висповідаюсь з цього гріха, але після того нічого, на жаль, не поміняється, то чи буде це правильним? Чи варто взагалі приступати до сповіді? Буду дуже вдячна за відповідь!

Оксана
Львів
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 03 Apr 2014, 12:16:29

Слава навіки Богу! Дорога Оксанко, не уникайте сповіді, це по-перше, а те, що ви не готові до народження і виховання другої дитинки, то ви всю цю справу покладіть на Бога, бо Бог на все готовий. Сподіваюсь на Ваше порозуміння.

Добрий день! Не можу наважитися розповісти все при сповіді, тому дуже прошу, допоможіть, будь ласка, порадою.
Я вірю у Бога змалечку. Змалечку молюся, прошу в Бога допомоги, дякую Йому за все. І неодноразово помічала, що Бог завжди чує наші молитви і допомагає. Довгий час просила у Господа, щоб подарував мені доброго чоловіка, бо мої батьки все життя живуть у сварках та криках. Все життя доводилося дивитися на це і плакати... Бог почув мої молитви, дав мені доброго чоловіка. Ми з ним прожили декілька років, народився синочок, однак щось у відносинах наших було не так. Ми мало розмовляли, мало проводили час разом, мене дратувало те, що чоловік мало часу приділяє сину, багато часу приділяє комп'ютерним іграм і т.д. Я почала багато спілкуватися з одним своїм добрим знайомим. Спочатку це була звичайна дружба. Однак через декілька років наше спілкування перейшло у щось більше, і я почала зраджувати своєму чоловікові. Це тривало декілька місяців. Не знаю, про що я думала у той час, досі не можу зрозуміти причини своєї зради, і як я так могла поступити?! Іноді серце розривається, коли розумію, що накоїла. Чоловік про зраду не знає. Я вирішила стосунки із коханцем розвірвати. Ходила до сповіді, однак розуміла, що ще не готова була висповідатися. Тепер не знаю, як мені поступати, що робити? Хочу почати життя спочатку - із чоловіком. На сьогоднішній день розумію, що люблю їх обох, однак знаю, що так тривати не може. Порадьте, будь ласка, що мені потрібно робити, хочу забути про свій гріх, щоб Господь мене простив. Так важко на душі... Дякую.


Інна
Рівне
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 11 Mar 2014, 10:10:36

Слава навіки Богу! Дорога Інночко, всяке буває у житті, людина падає в гріх і не знає, як то воно сталося, що вона образила Господа свого гріхом, в той час, коли Господь задовольняє всі наші забаганки. Таке воно то життя. Але, ніколи не можна забути про те, що Отець наш Небесний, хоч важко переживає за гріхи людини, постійно чекає на навернення грішника і готовий відпустити всі, навіть самі важкі гріхи. Все залежить від нас, як ми каємось і чи каємось за скоєне, та чи є тверда постанова до гріха того чи іншого вже більше не вертатись. Бог все простить, головне приступити до сповіді з розкаянням та надприродним жалем і твердою постановою вже більше так не грішити. Інночко, потрібно зробити собі перед Богом тверду постанову до подібного гріха більше не вертатись, і не лише до такого, але й інших, висповідатись, та щиро дякувати Богу, що про зраду не знає чоловік, та проси Бога, щоб чоловік ніколи й не узнав, бо Бог гріх простить, але чоловік може й не пробачити.

Слава Ісусу Христу! Що значить, коли священик після сповіді дає цілувати не хрест, а єпитрахиль?

Василь
Львів
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 04 Mar 2014, 12:38:20

Слав навіки Богу!
Єпитрахиль у священика - це є символ Благодаті Божої, через котру священик з мертвого грішника за владою, йому Богом даною, робить того грішника дитиною Божою.

Слава Ісусу Христу! Шановний Отче, я маю дуже великий гріх , за який дуже каюсь і який не дає мені спокою. При сварці зі своїм чоловіком на великих емоціях я побажала йому всього самого гіршого, а найстрашніше - "смерті". Я дуже боюся за свої слова грішні, адже слова матеріальні, а ще й на сильних емоціях. Я дуже люблю свого чоловіка і страшно каюсь. Порадьте, що зробити, щоб, не дай Боже, мої слова не здійснились?! Може, є якась молитва про каяття? Щиро дякую!

Оксана
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 05 Feb 2014, 11:32:46

Слава навіки Богу!
За гріх потрібно каятися і сповідатися, а священик скаже, яку молитву потрібно молитись. В майбутньому спочатку бажано думати, що казати, а вже відтак говорити.

Доброго дня! Протягом 4-х місяців у мене були стосунки з одруженим чоловіком... Але до сексу не дійшло. Тепер мені сняться жахіття, і мучить совість. Мені важко з цим жити...

Viktorija
Луцьк
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 03 Sep 2013, 10:23:14

Слава Ісусу Христу! Якщо Ви каєтесь, підіть до сповіді, і все минеться.

Чи можна за допомогою електронного листа зізнатися в одному гріху, який на сповіді соромно розкрити?

Олена
Чернівці
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 06 Nov 2013, 07:28:17

Слава Ісусу Христу!
Зізнатись у гріхові можна, але розрішення за нього електронним листом дати неможна.

Слава Ісусу Христу!!! Отченько, читавши "Послання апостолів", в мене були сумніви щодо Божества Ісуса Христа! Що мені робити? Як сповідатись, як казати?

Олег
Україна
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 17 Sep 2013, 20:29:17

Слава навіки Богу!
Дорогий Олег, так потрібно і казати у сповіді: начитався всякого, але щось не так зрозумів і закрались сумніви. Дідько дуже хитрий, а тому не потрібно затягати зі сповіддю.

Слава Ісусу Христу! Я давно не ходила до сповіді, адже дуже боюся, бо не можу сказати про один гріх. Підкажіть, що робити?

Оля
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 20 Aug 2013, 20:05:58

Слава навіки Богу!
Просто сказати про гріх і практикувати в майбутньому сповідь.

Слава Ісусу Христу! 10 років тому я згрішила і притаювала на сповіді цей гріх донедавна. Я розкаялась, висповідалась. Хотіла б дізнатись, чи були мої сповіді через цей гріх протягом 10 років неправдивими, і чи мені потрібно знову проходити іспит совісті за 10 років?

Людмила
Чортків
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 07 Aug 2013, 06:29:03

Слава навіки Богу!
На жаль, всі сповіді, коли в них свідомо затаїла гріх, були святотатськими. Вам потрібна генеральна сповідь.

Слава Ісусу Христу! Я зробила дуже тяжкий гріх, через що не можу спокійно спати. Приблизно 1,5 року тому я завагітніла від хлопця, з яким не була в шлюбі. Я зробила аборт. Після цього я сповідалася, але не розказала про це священику. Тепер не можу собі знайти місця, хочу йти до сповіді, але боюся, що священик не дозволить мені причащатися. Яке дасть покарання мені священик за скоєний гріх? Я дуже сильно каюся. Яка вірогідність, що мене отець допустить до Причастя?

Уляна
Львів
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 29 Jan 2013, 18:58:06

Слава навіки Богу!
Уляно, священик - не прокурор, і не суддя, і не якийсь інший обвинувач, а представник Ісуса Христа на Землі, котрий не кидає камінням у грішників, а розв'язує їх від гріхів і прощає гріхи.

Слава Ісусу Христу! Отче, хотів у Вас запитати, маю декілька питань, які мене хвилюють:
1. Під час останньої сповіді я дуже сильно хвилювався, дуже сильно було соромно за всі свої скоєні гріхи. Під час сповіді, коли я говорив гріхи, я їх пояснював (за яких обставин були скоєні), пару разів сказав, що, дякуючи Богу, більше цим гріхом не грішу. Ви у відповідях писали, що виправдовуватись не потрібно, скажіть, будь ласка, чи своїми діями я знов не згрішив? Я щиро розкаювався за свої гріхи.
2. Після сповіді отець дав мені покуту, я її виконав, але поки я чекав Святого Причастя, я згадав ще гріх (не затаїв, а просто не згадав), почала мучити думка, що я недостойний Святого Причастя, не достойний куштувати Тіла і Крові Господа Ісуса Христа. Я подивився на Образ Ісуса Христа і попросив в Нього дозволу приступити до Святого Причастя і попросив простити всі мої гріхи. Скажіть мені, будь ласка, чи можна мені було приступати до Святих Тайн? І взагалі, як в таких випадках поступати? Знов іти до сповіді, чи можна той гріх, що згадав, сказати на наступній сповіді?
3. Третє питання пов'язане з другим, якщо я забув про гріх (наприклад, скоїв дуже давно і не згадав, коли готувався до сповіді) і на сповіді не називав, то цей гріх буде на людині все життя, чи Господь Бог пробачив цей гріх на останній сповіді? Щиро вдячний Вам за відповіді! Хай береже Вас Господь Бог!!!

Володимир
Івано-Франківськ
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 09 Jul 2013, 18:49:52

Слава навіки Богу!
1. Коли людина кається за свої гріхи, то у її душі діється щось надприродне і, звичайно, вона хвилюється і стидається. Не стидаються за гріх тільки такі, які не мають віри і совісті також. Це є природно. Інколи потрібно пояснити у сповіді, за яких обставин скоєний гріх, бо і священик інколи, щоб визначити важкість гріха, запитує, при яких обставинах був скоєний гріх, так що тут все гаразд, головне, щоб розкаяння перед Богом було щире.
2. Все добре зробив, а при нагоді потрібно у сповіді про той гріх сказати і пояснити, що просто забув за нього.
3. Все залежить від людини, від стану її душі, Бог про нас знає все і бачить нашу душу, головне - не старатись від Нього щось свідомо приховати.

Слава Ісусу Христу! Отче, хотіла б у Вас запитати, я перервала вагітність на перших тижнях (через страх, щоб дитина не народилася хворою, бо у лікарні сказали, що може бути таке). Тепер я розумію, що мала вірити і молитися, але тоді я цього не усвідомлювала. Після цього я дуже мучилася, плакала. Висповідалася і прийняла Святе Причастя. Під час Сповіді мені стало так жалко і встидно, що я почала плакати і не могла зупинитися. Після цього я кожного дня молюся за погублену дитину. Пройшов майже рік, а я як згадую, то стає на душі так погано і плачу. Я ДУЖЕ жалію за зроблене, але вже не вернеш... Що мені робити? Дуже хочу дитину...

Ірина
Долина
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 26 Jun 2013, 20:40:39

Слава навіки Богу! Моліться, Іринко, і просіть Бога Творця, щоб простив Вам, що Ви проявила до Нього свою невіру і відмовилась співпрацювати з Ним у продовжені роду людського.

Слава Ісусу Христу! Отче, чи добре це, що я свої гріхи записую собі на листочку і потім з ним з них сповідаюсь?

Олег
Львів
Україна
Католик
Дата - Thursday, 27 Jun 2013, 21:05:58

Слава навіки Богу!
Добре, Олежку, і ще й дуже добре, бо так Ти впевнений, що нічого не забув, тільки того листка потрібно після сповіді знищити.

Отче, я зробила великий гріх - я вкрала гроші у моєї подруги і поклялася смертю матері, що це не я. І тепер не знаю, що робити - і признатися не можу, тому що я втрачу друзів. А чи правда, що щось може статися з рідними?

Анастасія
Бережани
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 26 Jun 2013, 15:56:32

Слава Ісусу Христу!
Анастасія, якщо цей лист є Твоїм розкаянням за скоєне, і Ти направду каєшся і щиро жалієш, що так поступила, тоді з тим розкаянням піди до сповіді, щоб священик дав Тобі розрішення від гріха, гроші поверни і попроси, щоб священик Тебе також розрішив від клятвеного союза. Але, якщо ти просто написала цього листа із цікавості, тоді залишмо все без коментарів.

Слава Ісусу Христу! Планую піти до сповіді і згадав такий гріх. Колись раніше, вибачаюсь, коли "сидів на туалеті по-великому", то отримував від цього задоволення сексуального характеру з різними нечистими думками, свідомо, але не думав, що то є гріх, бо відносився не так серйозно до заповідей, як зараз. Після того неодноразово сповідався із 6-ої, 9-ої заповідей, з того, що піддавався поганим думкам, і одного разу сповідався загальною сповіддю, включно з 6-ою заповіддю, але мав на увазі інші випадки... Цього не пам'ятав. Чи маю на наступній сповіді говорити про цей гріх, і якщо маю, то чи можна говорити без цих подробиць, як я тут написав, а, наприклад, сказати, що згрішив проти 6-ої заповіді, нечистими думками, помислами? Бо соромлюсь...

Віталій
Вінниця
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 29 May 2013, 18:18:40

Христос Воскрес!
Дорогий Віталій, сповідь є наступним кроком після покаяння, що значить - після іспиту совісті людина знаходить за собою гріхи, кається (жаліє надприродним жалем, куди входить і сором за гріх), осуджує себе перед Богом за скоєне так, щоб совість вже більше за накоєне не докучала, йде сповідається так само, щоб потім совість не гризла, що може щось не так сказав, чи може не до кінця розказав, говорив не зрозуміло, навіть так, що і сам не розумів, що наговорив у сповіді, і коли відчув на душі і серці полегшення від сповіді, потрібно просити від священика покуту і розгрішення за гріхи. Після такої доброї сповіді певний час жодних запитань не буде виникати, бо освячуюча Божа ласка буде присутня в душі.

Христос Воскрес! Отче, хотіла б Вас запитати: як я мала б себе повести, коли під час початку сповіді священик сказав мені, щоб я швидко виказувала свої гріхи, бо там велика черга людей? По-перше, я розгубилася, і моя сповідь вже була розгубленою. Підкажіть, будь ласка, чи потрібно було сповідатися в такому випадку? Адже ми сповідаємося Господу, чи не краще було б почекати?

Оксана
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 29 May 2013, 14:23:38

Воістину Воскрес!
Дорога п.Оксано, це є нашою бідою, що ми звикли іти до сповіді дуже рідко, а може тільки раз у році, а тому сповідь виходить досить таки довгою, а людей багато, всі хочуть висповідатись і священик хоче всім допомогти, і ось таке стається.
Оксанко, якщо відчуваєте на душі якийсь неспокій, оновіть свою сповідь деінде і тоді все стане на свої місця.

Христос Воскрес! о.Михайло, дякую Вам за відповідь. Я не маю нічого проти священиків і не хочу їх ображати, бо це велика праця - бути священиком. Але просто коли готуєшся з вечора до сповіді і приступаєш до неї, а тут ще, не сказавши слова, така відповідь, розгублюєшся. І вже з'являються думки, що не добре висповідалась і чи не ОБРАЗИЛА Я ЦИМ ГОСПОДА, от що я мала на увазі. В моїй душі немає неспокою, я просто висповідалась у іншого священика, який мене вислухав. Бо, як і інші люди, шукаю дорогу до Господа, багато над чим задумуюсь, багато що не получається через гріхи, які не дають жити. Я виховую двох донечок, Юлічку і Лілічку, і дуже хочу, щоб вони росли і жили тільки з Господом і для Господа. Помоліться за нас, якщо буде така можливість. А Вам бажаю, щоб Господь просвічував Вас на добрі справи, які Ви вже робите для нас, грішників, Вашою підтримкою і розумінням. У Ваших відповідях я знайшла для себе багато корисного і Вам щиро вдячна за це. Дякую Вам щиро від усього серця!!!

Оксана
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 30 May 2013, 10:21:59

Воістину Воскрес!
Молодець, Оксанко! Дякую за порозуміння і нехай + Бог благословить! Буду старатись згадувати про Вас і родину у молитвах.

Під час ЩИРОЇ сповіді в храмі міста Броди я сказала, що не вінчана зі своїм чоловіком. Так сталося, що чоловік мав доньку до мене, зі мною зараз, і має двох дітей з іншою жінкою. Четверо дітей від трьох жінок. Священик порекомендував взяти шлюб, або розлучитися, казав, що багато часу витратив на мене, що міг би посповідати п'ять людей. До Причастя казав не йти, і навіть казав, що сповідатися мені не можна. До цього священика більше не піду, а що робити надалі?

Ірина
Броди
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 15 May 2013, 18:06:54

Христос Воскрес!
Дорога Іринко, розуміючи Вашу щирість, буду старатись щось Вам порадити, але найперше хочу Вас попросити не тримати у серці своїм гніву, або неприязні до того священика, бо він не лише представник Ісуса Христа на Землі, а ще й людина з своїми + і -. Ми, люди, якось ту заповідь, що сповідатися один раз у році потрібно обов'язково кожному християнинові, розуміємо так, що сповідатись потрібно тільки один раз і борони Боже приступити до сповіді десь у інший час, а не у часі Великоднього Посту. Священик хоче всім допомогти, а тому сильно змучується, і міг таке від перевтоми сказати. Вибачте моєму Олтарному братові.
Ви мусите собі добре розсудити своє родинне становище, хочете Ви жити з своїм чоловіком, чи не хочете, а вже добре зваживши всі за і проти, взяти з ним шлюб, а якщо цього зробити неможливо через певні перепони, тоді мусите порадитись зі своїм священиком, як би ту Вашу проблему направити так, щоб Ви могла приступати до сповіді і Святого Причастя. Є ще така процедура, як оздоровлення у корені, коли Ви отримаєте можливість так само користатися Божих Ласк.

Слава Ісусу Христу!
Під час сповіді через хвилювання я не дала правильної відповіді на питання, чи була у стосунках з чоловіками або сама з собою. На жаль, я займалася рукоблуддям і мені дуже соромно. Зараз я хвилююся, чи не була моя сповідь святотатською? Дякую за відповідь.

Марія
Надвірна
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 25 Apr 2013, 16:28:39

Слава навіки Богу!
Постарайтесь поновити свою сповідь. Хвилювання і сором - воно є від сатани спокусника, бо коли він людину наговорює грішити, тоді сором кудись пропадає, але коли потрібно за гріх сповідатись, тоді той сатана наганяє на людину сором, щоб вона і надалі залишалась з гріхом. Потрібно поновити сповідь і буде все гаразд.

Слава Ісусу Христу!
Отче, я нещодавно згадала, що в підлітковому віці я поцілувалась з дівчиною, для цікавості, не знаючи, що це гріх. Чи варто це розказувати на сповіді і як сказати, бо мені соромно?

Анна
Київ
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 17 Apr 2013, 10:37:14

Слава навіки Богу!
Це все залежить від Вас, якщо той поцілунок був таким, яким Ви цілуєте свою маму, тата, братів або сестер, а не такий, як Ви цілуєтесь з своїм чоловіком, з певним наміром і почуттям, казати про нього не потрібно, але, якщо все-таки той поцілунок був з наміром, тоді потрібно сказати, щоб сумління не мучило.
Слава Ісусу Христу! Допоможіть мені, будь ласка! Коли мені було 12-13 років, після сварки з татом я в гніві бажала, щоб йому було також так боляче, як мені в ту хвилину, і бажала, щоб він втратив брата, і коли брат цей помер, я не можу сказати, що в той час я думала, що це від моїх слів, чи так йому і треба. Але при черговій сварці я знову подумала, щоб він втратив сестру, і вона через невеликий проміжок часу також померла. Після цього я настрашилась (це зараз як думаю про ті випадки, аж волосся на голові рухається). Я щиро каялась про ті думки і з часом забулось. Але тепер, коли я маю сама дітей, знову думки лізуть в голову, що через мене в тих людей могло скластися життя по-іншому, а я з такою ненавистю говорила ті слова. Тепер я розумію, що до кінця не усвідомлювала, що проклинаю людей. Я сповідалася, і не один раз (вже в дорослому віці), і священики казали, що це просто думки, що Бог сам знає, хто і коли має померти. Але все одно в мене душа не заспокоїлась після сповіді, і я дуже боюсь, що цей мій гріх може впасти на моїх рідних. Я каюсь, каюсь щиро, але дуже боюсь, що через мої слова діти втратили тата, а чоловік дружину.

Рома
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 27 Mar 2013, 10:23:26

Слава навіки Богу!
Дорога Рома, для Бога нічого більше не потрібно, окрім щирого розкаяння за гріхи і навіть за грішні думки, а те, що Вас час від часу совість мучить, то воно є добре, і це для того, щоб знову не впасти у таку ж халепу.

Слава Ісусу Христу! Щиро дякую Вам, отче, за відповідь і підтримку! Порадьте ще, будь ласка, як бути із сповіддю, оскільки священик у моєму випадку каже, що не може висповідати, а я не можу жити без сповіді, мені дуже важко. Як бути?

Мирослава
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 13 Feb 2013, 10:51:58

Слава навіки Богу!
Мирослава, сповідь - це Свята Тайна покаяння, коли людина кається у своїх гріхах без винятку, а лише після йде до сповіді, висповідається з них і після сповіді до гріха не вертається!!! А у Вас як???

Чи не вчинив я гріха святотатства, коли на сповіді, визнаючи гріхи проти 6-ої і 9-ої заповіді, я не деталізував свої беззаконня, не розкладав по поличках, а узагальнив їх, як гріх похоті і вказав, скільки разів цього гріха допустився?

Володимир
Монастириська
Україна
Православний
Дата - Tuesday, 12 Feb 2013, 16:36:17

Слава Ісусу Христу!
Якщо, на Ваш погляд, гріх був скоєний тільки проти цих заповідей і не виходив за їх рамки, що може мати вже ознаки порушення іншої заповіді і вже буде іншим гріхом, тоді сповідь була доброю. У сповіді не обов'язково занадто деталізувати гріх і розкладати по поличках, бо воно може дійти до того, що з покаяння вийде оправдання, чого у сповіді не повинно бути.

Христос Рождається! Скажіть, будь ласка, чи вважаються подружнім рукоблуддям ласки і поцілунки у різні частини тіла перед статевим актом (статеві органи не маються на увазі)? Мене дуже цікавить, чи є це гріх і чи треба казати це на сповіді, щоб вона не була святотацькою? Наперед дякую. Христос Рождається!

Анна
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 30 Jan 2013, 20:54:46

Славімо Його!
Ні, ні не потрібно казати на сповіді, бо статевий акт відбувся у природній спосіб.

Слава Ісусу Хрuсту!!!
Отче, я недавно собі пригадав, що в дитинстві, коли мені було десь біля 7 років, я робив оральний секс, не усвідомлюючи того, не знаючи, що це гріх, тепер про це я дуже жалію. Я нормальної орієнтації! Чи варто це розказувати на сповіді і якщо так, то як сказати, бо мені соромно?

Саша
Тернопіль
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 08 Jan 2013, 09:15:52

Христос Рождається!
Олександре, так і потрібно сказати у сповіді, як Ти написав у листі, а те, що тобі соромно, то це нормально, воно так повинно бути.

Отче, я посповідався в Крехівському монастирі, але забувся декілька гріхів, бо хотів сказати самі головні... І я колись при сповіді встидався казати, що я в дитинстві вчинив содомський гріх, а на цій сповіді сказав. Чи простився він мені, якщо я щиро покаявся?

Олег
Україна
Україна
Католик
Дата - Thursday, 22 Nov 2012, 15:42:29

Слава Ісусу Христу!
Бог прощає всі гріхи, не прощає тільки гріхи проти Святого Духа, а це гріх, коли людина не розкаюється з різної причини за скоєні гріхи.
Для того, щоб Бог простив гріхи, найперше людина повинна розкаятись за всі гріхи, не вибірково, приступити до сповіді і з глибоким розкаянням, жалем і соромом про все у сповіді розповісти, не виправдовуючи гріховні вчинки, а називати речі своїми іменами. Говорити конкретно за свої гріхи, не впутуючи до своїх гріхів ще когось. І якщо людина про все у сповіді розповіла із глибоким розкаянням, Бог все простив і про висповідані гріхи у наступних сповідях говорити не потрібно, бо їх вже немає. Якщо людина при сповіді від хвилювання або ще з якоїсь причини забула сказати про якийсь гріх, але забула, а не навмисно втаїла, тоді при наступній сповіді просто потрібно про нього сказати і все.

Доброго дня, п.Михайло. У мене до Вас таке запитання. Що робити, коли після певного поганого вчинку совість не дає жити? Якими молитвами молитися? Як знайти спокій, позбутися страху? Наперед дякую!

Василь
Львів
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 13 Nov 2012, 10:34:52

Слава Ісусу Христу!
Дорогий п. Василю, це добра прикмета, коли совість людині докоряє. Перш за все, потрібно на грунті отих докорів розкаятись за скоєне, а раз є розкаяння, приступити до сповіді, а священик скаже, які молитви потрібно молитись, і так помалу совість заспокоїться.

Слава Ісусу Христу!
Щиро Вам вдячний, о.Михайло, за Ваші відповіді на всі мої запитання, нехай Господь Вас рясно Поблагословить за цю добру працю.
Цього разу хотів би запитати наступне:
З наступного понеділка я йду у відпустку, тож буде трохи більше часу. І є в мене бажання відвідати місця, де проводять прощі і де діє особлива Божа Ласка (Страдч, Унів, Глиняни і ще деякі). Не знаю, чи зможу всі відвідати, що хочеться, але, принаймі, в одному прагну побувати, і присвятити свою поїздку як покуту (я вже каявся і відмовляв покуту) за всю нечистоту, яку мав з дівчиною. Чи добре так вчинити, ще самому призначити собі покуту, хоч і сповідався, відмовляв покуту, чи так недобре, бо буде недовіра до Господа (бо виконав вже давно покуту, наложену сповідником), та якось згадується те все нечисте і хочеться більше спокутувати. Також розкажіть мені трошки про відпуст, бо також хотів би, щоб мене вже більше нічого з минулого гріховного життя не мучило. Наскільки я розумію, відпуст - це спокутування кар за гріхи, які ще не відпокутувані, а з моєю скрупульозністю і відціжуванням комара це має допомогти, так я гадаю. Але хочу прислухатись до Ваших порад.

Тарас
Львів
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 22 Aug 2012, 10:00:17

Слава навіки Богу!
Дорогий Тарасе, Твої плани є дуже добрі. Те, що Ти собі запланував і добровільно Богу пообіцяв якусь пожертву на Церкву, - потрібно все виконати, щоб потім знову не докоряло сумління.
Відпуст - це відпущення Церквою дочасної покути - символічної кари за скоєні, висповідані і розгрішені гріхи.

Доброго вечора! Наперед прошу вибачення за некоректне запитання! Бувши в третьому або в четвертому класі, я несвідомо зі своєю подружкою, подивившись, як дорослі займаються коханням, вирішили попробувати й собі. Я не знаю, чи є це гріхом, і як при сповіді це правильно сказати священику? Якщо зможете, підкажіть, будь ласка! Я щонеділі ходжу на Святу Літургію і стараюся приступати до Причастя. І чи є гріхом, якщо я забуваю сказати це під час сповіді? Наперед дякую!

Ірина
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 23 Oct 2012, 19:35:09

Слава Ісусу Христу!
У сповіді потрібно казати за гріх точно так, як той чи інший гріх людина допустила, нічого не скриваючи, не виправдовуючи його, а в розкаянні, зі щирим жалем про все розповісти, і не якимись натяками, а прямо. Якщо у сповіді людина свідомо забуває сказати, тоді це гріх.

Слава Ісусу Христу! Що таке "загальна сповідь" і як вона проводиться? Розкажіть, отче Михайле, про це.

Василь
Коломийський р-н.
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 08 Aug 2012, 15:56:35

Слава навіки Богу!
Дорогий Васильку, у Церкві нашій такого немає, бо сповідь може бути тільки особиста - грішника перед Богом через священика.

Отче, я прислуговую в церкві, і я вчинив гріх рукоблуддя. Якщо я ходжу з покрівцем до Причастя, чи є це гріх, поясніть, будь ласка. Дякую...

Олег
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 07 Aug 2012, 22:45:13

Слава Ісусу Христу! Приступи до Сповіді і попроси поради у отця.

Слава Ісусу Христу.
Моє питання таке: чи прощає Бог гріх аборту жінкам, і чи можна потім бути в раю? Чи можливо цей гріх відкупити якимись добрими справами, що потрібно ще зробити?

Інна
Львів
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 02 Aug 2012, 10:06:49

Слава навіки Богу!
Дорога Інночко, прощення гріхів залежить виключно від самого грішника, якщо він, слухаючи заклик Ісуса Христа: "покайтеся", покаявся за скоєні гріхи чи гріх, і зробив це з надприродним сердечним жалем, то немає такого гріха, котрий би Бог не відпустив. Відтак, Бог простить і той гріх, про котрий пишете, а що можна доброго зробити за цей гріх, то найперше - ніколи більше його не повторити, а якщо Бог пошле Вам свою ласку і захоче Вашої співпраці у продовженні роду людського, то обов'язково потрібно народити. Кожна жінка повинна сповна виконати задум Творця.

Слава Ісусу Христу! Мені 14 років. В мене є проблема скрупульозності, через це я думав, що впав в тяжкий гріх, згодом я, думаючи, що перебуваю в стані смертного гріха, почав дійсно грішити важкими гріхами і приступати з цим до Причастя. Через деякий час мене почали переслідувати злі думки, що я оскверняю Причастя різним чином, я давав відсіч цим думкам, скільки міг. А потім на мене так, якби щось находило, і я сприяв їм, бо прокручував їх у своїй голові. Також приходили грішні бажання такого плану, я їх не бажав, але й не боровся з ними, підпускаючи їх до свого серця. Через це зараз я перебуваю у частковому страсі. Порадьте мені, що я маю зробити, щоб вирішити цю проблему, бо я знов хочу мати стан Божої благодаті. Дякую наперед за відповідь!

Влад
--------------
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 17 Jul 2012, 14:19:48

Слава навіки Богу! Потрібно приступити до Сповіді, і все подрібно у Сповіді розповісти, а священик порадить, з якою спокусою і як потрібно боротись.

Отче, дякую за пораду, але мене найбільше турбують такі мої гріхи: раз мене переслідувала думка, а чи мені слабо забажати, зробити щось недобре з часточками Причастя? З мого сприяння у мене появилось відчуття, яке я і вважав цим бажанням, а потім на мене щось найшло, і в мене появилась гріховна радість з цього, а потім гріховне переживання і питання самому собі: а чи це дійсно було цим бажанням? І через це - грішне переживання. А другого разу, перед службою, до мене прийшла грішна думка не чистити зуби і приступити з цим до Причастя, щоб його осквернити таким чином. Серцем я зробив цей гріх, але не приступив до Причастя. Через ці гріхи в мене зараз часткова депресія, я боюсь їх визнати на Сповіді. Дайте мені, будь ласка, пораду і на цю проблему!

Влад
Івано-Франківськ
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 24 Jul 2012, 19:09:36

Слава Ісусу Христу! Про все, що мучить совість, потрібно казати на Сповіді, а священик порадить, що маєш робити за кожний гріховний випадок.

Чи може священик на Сповіді дати розгрішення людині, гріхи якої він сам не дослухав? Якщо так, то в яких випадках?

Оляна
Львів
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 05 Jul 2012, 22:12:16

Слава Ісусу Христу!
Дорога Оляна, кожна людина є неповторною до іншої людини, маю на увазі її характер. Одна є дуже скрупульозна у своїх гріховних вчинках, інша менш є такою. Буває така людина, котра бачить гріх і там, де його немає, а буває і така, що відноситься до своїх гріхів так, якби тих гріхів у неї і не було. Виходячи з того, що священики, які довго є на парафіях і майже вивчили характер своїх духовних дітей, і коли такі приступають до сповіді, а у сповіді розповідають цілу казку про свої гріхи, коли там потрібно казати з глибоким розкаянням і самоосудом тільки про гріх, а не про його причину, священик, зрозумівши про гріх, може дати розгрішення. Звичайно, таке не відноситься до великих смертельних гріхів, де священик мусить дати пораду.

Слава Ісусу Христу!
Чи може Бог простити гріх, з якого висповідався і знову впав у нього? Щиро жалував, але пройшов час, і далі неміч... Моя дівчина тримає чистоту до шлюбу, а я не стримався і був їй невірним... Її спонукати до гріха не хочу, але згрішив сам... Шлюб через 4 місяці... Як краще очиститись від тих помислів? І вервички читаю, і молюсь, але диявол підсуває похіть часом таку, що важко стриматись.

Олег
Чортків
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 27 Jun 2012, 18:57:50

Слава навіки Богу!
Олег, Ти не далеко від Царства! Ісус каже: "прийдіть до мене всі обтяжені... і Я облегшу вам життя..." Ісус приймає всіх, що каються. Він не сказав, що скільки раз можна каятись. Всі спокуси Ісус переніс на собі, а тому знає силу спокусну і просить нас до покаяння за гріхи. Все залежить від нас, якщо є жаль і покаяння, постанова більше не грішити, Бог гріхи прощає.

Слава Ісусу Христу! Все на раз не вийде написати, тому що є багато ситуацій в житті, про які хотілося б знати відповідь. Років 5 назад, коли я ще була студенткою, не подумавши про майбутнє, я зробила дуже страшний гріх. Щоб впевнити мою двоюрідну сестру, що я кажу правду, вона сказала, щоб я поклялася своїми майбутніми дітьми, що я і зробила. Відтоді мене мучить совість. Сповідалася декілька раз, священики казали, щоб до кінця посту читала Псалом. Але коли все ближче і ближче до заміжжя і до діточок (а для мене діти - це все), я боюся. За останній рік я 2 рази хворіла (по жіночому), лікар-гінеколог каже, що після запалення деякі жінки можуть мати дітей, а деякі не можуть - це залежить від організму, він сказав, щоб не тягнути, виходити заміж. Я маю хлопця (зустрічаємось 4 роки), але за одруження ще не говорили. Отче, що мені робити? Покаятися? Каялась може неправильно, може є ще якісь варіанти, а може вже пізно, і я буду спокутувати свій гріх і нести свій хрест таким чином?
І ще одне питання. Це було приблизно рік назад і тривало більше шести місяців: снилося мені, що пищить, свистить у вухах, що неможливо витримати, і я почала молитися, вголос. І чим більше я молилася, тим голосніше воно пищало. Таке могло бути ледь не кожного дня, я вже боялася засинати. Може, в мені якийсь нечистий? Будь ласка, скажіть, що робити?

Наталя
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 20 Jun 2012, 13:57:00

Слава навіки Богу! Дорога Наталочко, покаятись, - це значить більше такого гріха не робити, а тому ніколи в житті не кляніться. Ви пишете, що покаялась і висповідалась з того, що присягала криво, якщо воно так, то священик дав розрішення, а в тій молитві розрішення є такі слова: "...прощаю і розрішаю від всякого союзу клятвенного...". Ви виконала покуту і віруйте, що Бог гріх простив, бо сумніви у Тайні Покаяння також є гріхом.
Моліться, не забувайте про Бога і пам'ятайте, що Бог є Милостивим, приступайте до частої Тайни Покаяння, до Пресвятої Євхаристії, одним словом, станьте практикуючою християнкою, і у Вас буде перебувати Чистий Ісус Христос: "Хто їсть Моє Тіло і п'є Мою Кров, у Мені перебуває, а Я у ньому"!

Слава Ісусу Христу!
Отче Михайле, ви мені радили розказати правду своєму хлопцеві, але як я не намагалася, мене постійно щось стримувало. Я не знаю, як мені бути. Дуже хочу піти до сповіді, але боюсь, що священик не дасть мені розрішення гріхів. Я зробила дуже багато важких гріхів. Мене так мучить совість, що навіть жити не хочеться. Якби правда була тільки в дошлюбних стосунках, але я зробила багато інших гріхів, за які мені так соромно, навіть не знаю, як їх на сповіді пояснити. Кожного разу як сповідалася, то забувала розказувати про ці гріхи. Дуже хочу приступити до сповіді, але є страх що священик не дасть розрішення.
І якщо ми одружимося, і в нас будуть діти, то це будуть не його діти по твердженню телегонії? Чи можливо, що священик не дасть розрішення важких гріхів? Мова йдеться про гріхи, пов'язані з розпустою. Наперед вдячна за відповідь. Слава Ісусу Христу!

Марія
Чернівці
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 19 Jun 2012, 09:35:46

Слава навіки Богу! Дорога Маріє, якщо людина, грішник, щиро кається у своїх гріхах, жаліє, що своїми гріхами образила Бога і твердо постановила вже більше ніколи до гріха не вертатись, а жити в мирі з Богом, священик розрішення дасть, дасть повчання і покуту. За великі гріхи, якщо людина за них щиро кається і не бажає до них вертатись, а бажає їх позбутись, ніколи у сповіді про них сказати не забуде, може їх просто свідомо затаїти від сорому, а це також є гріх і при нагоді у сповіді обов'язково потрібно про це сказати. Я не розумію, як це, що діти будуть не від Вашого чоловіка?

Слава Ісусу Христу! Дорогий отче, прошу надати мені пораду, бо мучить мене сумління. Я заміжня, живемо з чоловіком і його бабусею, якій завжди щось не до вподоби. І сваримося з чоловіком через неї. Вона усіх настільки нервує (ніхто уже з нею не хоче говорити). І ось при розмові я сказала своїй матері, що краще б вона померла і нікому не докучала, а мати відповіла, що неможна бажати людині зла. І тепер мене мучить сумління, бо справді неможна людині бажати смерті, як мені далі бути? Яка б вона не була людина, але кожному призначений свій час Богом. І ще мені наснилися декілька днів після тих слів пам'ятники і свічки, що горять, і це ніби означає, що хтось помре. Я не знаю, як мені попросити у Бога прощення, бо нічого не роблю, лиш про ті свої слова і сон думаю. Якби, не дай Боже, таке сталося, я б себе ціле життя за це мучила і винила. Молюся Богу нашому. Дякую, отче!

Вікторія
Тернопіль
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 13 Jun 2012, 10:32:19

Слава навіки Богу!
Як будете сповідатись, то потрібно сказати у сповіді, щоб сумління не мучило, а священик скаже Вам, як бути далі. Просіть Отця Небесного, щоб не вислухав Ваших слів, бо вони були сказані емоційно, та й просіть Його, щоб додав Вам сили у терпінні, і буде все гаразд.

Слава Ісусу Христу!
Підкажіть, будь ласка. Чи є великий гріх, коли я, заміжня жінка, поцілувалась з другим мужчиною. Мені треба говорити при сповіді це священику?
Дякую.

Мар'яна
Львів
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 13 Jun 2012, 08:58:07

Cлава Ісусу Христу!
Залежно від того, з якої причини був той поцілунок, і які відчуття після поцілунку залишились у Вас, можна визначити його гріховність, а це може зробити виключно Ваша совість.

Слава Ісусу Христу!
Отче, маю до Вас кілька запитань, які стосуються сповіді.
1) Як довго можна приступати до Причастя після Сповіді? Знаю, що Церква радить робити це якнайчастіше. Але водночас боюсь, що прийму Святі Тайни з гріхом і тим самим вчиню ще більший гріх.
2) Які гріхи вважаються легкими, тобто такими, що допускають до Причастя? Бо в жодній християнській літературі не знайшла відповіді на це питання. Чи можу, наприклад, причащатись, якщо перед цим посварилась з кимось чи обманула і т.д.?
3) Чи варто спонукати іншу людину сповідатись, навіть якщо вона не бачить в цьому ніякої користі для себе? Місцевий священик сказав мені, що це добре, бо згодом ця людина може навернутись. Але я не впевнена, що ця особа сповідається добре і боюсь, що через мене вона відбуде святотатську сповідь. Як мені бути?
Наперед дякую за те, що знайшли час для моїх чисельних запитань.

Наталія
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 06 Jun 2012, 17:43:04

Слава навіки Богу!
Поки людина не допустилась важкого гріха, може і потрібно приступати до Св. Причастя, але, якщо людина є практикуючим християнином і періодично поновлює сповідь. Якщо Ви є така свідома вірниця, то, гадаю, такого гріха, котрий би не дозволяв причаститися Вам, Ви напевно не допустите. Про гріхи написано в кожному молитовникові у катихизмовій частині. Якщо Ви просто посварилась, але не тримаєте гніву в душі на людину, тоді дозволено. Часто можна почути - гніву не тримаю, але забути не можу, але та пам'ять повинна бути без відтінку помсти, чи з гірким осадком, а не просто пам'ять, як про факт, що стався у житті. Обман має дуже широке поняття і гадаю, що Ви це добре розумієте, так що дивлячись, який обман. Часто-густо ми не до кінця розуміємо, що містить у собі сповідь, а що вміщає покаяння. Христос закликає нас: "Покайтесь, Царство Боже наблизилось". Він закликає проаналізувати своє життя, звернути з хибної дороги з твердою постановою більше до гріха не повертати, а вже потім приступити до сповіді і там перед Божим лицем себе осудити за скоєні гріхи і пообіцяти Йому поправити своє життя. Людина інколи це розуміє так: прийшов, розповів священику про гріхи, без всякої ознаки покаяння, причастився - і вже святий, вернувся додому і знову за своє.
Священик добре каже, що потрібно нам всім працювати в тому, щоб віднайти оту загублену овечку.

Слава Ісусу Христу! Я скоїла тяжкий гріх (перервала вагітність), посповідалася, але у мене і досі на душі дуже погано. Я почала вишивати ікони, стає легше. Що мені робити? Почала частіше ходити до церкви на служби.

Юлія
Червоноград
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 29 May 2012, 07:14:08

Слава навіки Богу!
Та те й робіть, від чого стає легше на душі, а головне - гріх не повторіть.

Дорогий отче, я посповідався з своїх гріхів, але так хвилювався, що забувся деякі, а потім після сповіді згадав. Чи це є гріхом?

Олег
Львів
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 22 May 2012, 22:51:28

Якщо забув від хвилювання, тоді це не є гріхом. У найближчій сповіді потрібно про них розказати і уточнити, що забув за них, але якщо навмисно затаїв, тоді сповідь не є дійсною, а всі гріхи тільки помножились.

Слава Ісусу Христу. Отче, недавно я згадав свій гріх, який я вчинив у 5-6 років. І коли я його чинив, я взагалі не знав, що те, що я роблю, є гріх. Чи потрібно мені при сповіді визнати цей гріх?

Стас
Тернопіль
Україна
Православний
Дата - Tuesday, 10 Apr 2012, 15:15:23

Слава навіки Богу! Стасику, у принципі, у такому віці дитина не свідома того, що грішить, бо гріх - це свідоме і добровільне переступання Божої волі. Але, якщо Ти його тепер собі пригадав, то краще скажи у сповіді, щоб совість не гризла.

Слава Ісусу Христу. Отче таке питання - от коли я останній раз сповідався, то почав всі гріхи розказувати (читати з листка), їх виявилось немало, а от в кінці вже я ніби розказав всі гріхи, важкі і легкі, та й ніби знав ще один гріх, вже не з листка, але, здається, не дуже важкий, і так якось автоматично його не сказав, навіть не знаю, чому, може тому, що вже був радий тим, що вже всі головні гріхи розказав. Я і не мав наміру щось затаїти, аж коли відійшов від сповіді і через деякий час почав над цим задумуватись, і почало мене це трохи мучити... Як я повинен поступити на сповіді наступній?? навіть не знаю яким це гріхом вважати, це було от на старий новий рік 13-14 січня ніби піст закінчився, але тоді заборонений час для забав ще, а я в цей час був на забаві і танцював, забавлявся... Хоча, в загальному-то багато горілки не пив і не був дуже п'яний.
Чи це вважається святотацтвом? Порадьте, будь ласка, як маю поступити на сповіді, до якої піду наступного разу?

Ігор
Львів
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 28 Mar 2012, 20:18:37

Слава навіки Богу! Тепер майже всі йдуть до сповіді, підеш і Ти, надіюсь. А у Сповіді так і скажи, що сповідався, гріха не затаїв і не мав у намірі затаїти, а просто забув за нього, тепер пригадую собі його, каючись, сповідаєшся з того гріха. І все.

Слава Ісусу Христу. Отче, в мене такий гріх, що не знаю, як мені посповідатися - стидно. Три роки тому мені знайомий зробив декілька раз оральний секс. Я нормальної орієнтації, про гомосексуалізм не йдеться. Але, отче, я тепер так жалію. Хочеться посповідатись, а не знаю, як. Що робити, підскажіть, будь ласка?

Ігор
Запоріжжя
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 28 Mar 2012, 22:26:46

Слава навіки Богу! У Сповіді так і потрібно говорити, як воно було, не оправдовуючись, а каючись, засуджуючи самого себе. Ісус закликає - покайтесь, Царство Боже близько.

Отче, я хочу посповідатись, але мені соромно за мій содомський гріх, той, що я скоїв в дитинстві. Як бути? Дуже буду вдячний за добру пораду. Завчасно дуже Вам вдячний!

Олег
Україна
Католик
Дата - Thursday, 22 Mar 2012, 19:48:01

Слава Ісусу Христу! Дорогий Олег, те, що Тобі соромно за скоєний гріх, є дуже добре. А чому? Та тому, що в наш час часто можна зустрітись з таким явищем, що колись було соромно за скоєне, а тепер тим гордяться, а тим, чим потрібно гордитися, тим соромляться. Сором - це докір совісті, котрий вимушує людину до покаяння і Сповіді, а тому потрібно піти до Сповіді, і про все гарно розкаюючись, розповісти, без всякого оправдовування. Можеш бути впевнений, священик відразу про все, що Ти скажеш у Сповіді, забув.

Отче, чому Ви писали, що, посповідавшись від содомського гріха, не можна приймати Причастся? Це правда? Як так, то чому?

Олег
Україна
Католик
Дата - Thursday, 22 Mar 2012, 19:46:29

Слава Ісусу Христу! Олег, я таке Тобі не писав. Якщо Ти покаявся за гріх, сповідався з цього гріха і з усіх інших, які ти зробив, отримав від священика науку, розрішення і покуту. Виконавши покуту, Ти маєш право приступати до Святого Причастя. Ось яка моя відповідь.

Слава Ісусу Христу! Всечесніший отче, вибачте мені, що звертаюся до Вас за допомогою, але зараз час Великого Посту і нам з дружиною потрібно висповідатися з великого гріха. Дружина зробила аборт, і я також винен. Чи є можливим висповідатися та отримати Святе Причастя в часі Великого Посту? Ми вже сповідалися у священиків і ніхто не дає розгрішення. Ми розуміємо, що не всі священики можуть відпустити тяжкий гріх, але, можливо, Ви би змогли підказати священика, який би нам допоміг. Наперед щиро дякую за відповідь. Слава Ісусу Христу.

Євген
місто Стрий
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 21 Mar 2012, 18:16:32

Слава навіки Богу!
Дорогий п.Євген, Вас слід за такі справи добре насварити, але позаяк Ви вже каєтесь, гадаю, щиро, бо шукаєте можливості до Сповіді, то Бог такий стан душі приймає і прощає гріхи. Ви добре сказав, що не всі священики мають юрисдикцію такі важкі гріхи відпускати, але Ваш священик скаже Вам, хто у вашому Стрийському деканаті має таке право. Стрий - місто, і там повинен бути такий священик. Імені його я не знаю.

Чи можна приступати до Сповіді, висповідавшись від содомського гріха?

Олег
Україна
Україна
Католик
Дата - Thursday, 15 Mar 2012, 14:53:37

Олег, Ти напевно мав на увазі, чи можна приступати до Святого Причастя, висповідавшись з содомського гріха. Якщо саме так хотів запитати, тоді відповідь така: якщо Ти розкаявся і сповідався за всі свої гріхи, і за содомський також, отримав від священика після Сповіді науку, покуту і розрішення, - то, виконавши покуту, можеш приступати до Святого Причастя до тих пір, поки знову не відчуєш докір совісті за гріхи.

Слава Ісусу Христу!
Отче, як сказати священику тяжкий гріх на Сповіді, коли це дуже соромно?

Володя
Львів
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 06 Mar 2012, 18:55:47

Слава навіки Богу! Так, як згрішив, так і сказати, священик не суддя грішникові, а оправдувач.

Слава Ісусу Христу!
У мене така проблема: мене мучать нав’язвилі думки. Вони мене деколи доводять до сильного морального виснаження та провокують дратівливість. Щось погане подумаю (мимоволі, не від власного бажання) і розумію, що то погано і не хочу їх думати, але виходить, що вже подумав. Вони бувають різного характеру і навіть про Бога чи Святих. А бувало і таке, що коли щось робиш і нічого не виходить, так зразу думки, що віддам душу злому і тому подібне. Але це все підсвідомо, я такого аж ніяк не хочу. Стараюся щодня молитися, навіть вервичку почав з надією, що думки простяться мені. Як саме сказати це при Сповіді, чи можна просто сказати, загально, що турбують нав'язливі думки?

Станіслав
Львів
Україна
Православний
Дата - Wednesday, 22 Feb 2012, 18:07:29

Слава навіки Богу! У Сповіді потрібно так казати, як воно є. Справа в тім, що думка сама по собі ще не є гріхом, але її обов'язково потрібно гасити, коли вона ще є лише думкою, а тому потрібно порадитись із священиком, у котрого будете сповідатись, як їх краще позбутись.

Слава Ісусу Христу!
Допоможіть, будь ласка...
Раніше я весь час піклувалася про фігуру, сиділа на різноманітних дієтах... І одного разу в мене почалися проблеми зі здоров'ям. Я одразу почала благати Бога, щоб він повернув мені здоров'я, а я більше ніколи не буду сидіти на дієтах. Здоров'я повернулося... Але через деякий час я забула про свою обіцянку і багато разів мала твердий намір повернутися до дієт.
Я розумію, що так не можна, я ж дала обіцянку! Що мені тепер робити?.. І як на Сповіді про це сказати, щоб не розповідати цілу історію? Чи достатньо буде сказати: "Порушила обіцянку, дану Богові"? Дякую.

Наталка
Кіровоград
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 25 Oct 2011, 08:23:34

Слава навіки Богу!
Наталко, Ви - молодець!
Хочу вірити в те, що Ви на власному досвіді переконалась, який є добрий і люблячий нас - наш Небесний Отець. Вже тоді, коли Ви усвідомила, що Бога обманути неможливо, і Ви пожаліла за невиконання своєї обітниці Богу, - Бог прийняв Ваше розкаяння і лише чекає, коли Ви на Сповіді скажете так, як і написала: "Порушила обіцянку, дану Богові!" Цього буде достатньо, бо Бог бачить наші серця і те, що в них діється! Священик може попросити уточнення, тоді коротко можете пояснити йому ситуацію.
Нехай щастить!

Слава Ісусу Христу! Отче, у мене запитання про сповідь. Ми з чоловіком - греко-католики, живемо вже три роки розписані, але без шлюбу. Нас священики не хочуть сповідати (в Катедрі священик, коли я сказала, що не в шлюбі, не хотів навіть говорити зі мною) і причащати. Але ми опинилися в такому становищі не через свою вину - мого чоловіка зрадила колишня дружина, він був готовий їй пробачити, але вона зробила свій вибір на користь коханця. Коли я з ним (своїм чоловіком) познайомилася, він розлучався, а потім, коли в нас були наміри одружитися, він подав заяву до Церковного суду, щодо уневажнення шлюбу. Ми чекали рік, другий, народили дитину, і прийшов нам лист зі Львова, що немає причин зневажувати шлюб, оскільки немає свідчень колишньої дружини і її свідків. Тобто чоловікових свідчень замало для такої справи. Чоловік говорив з колишньою про це, але вона не хоче йти в суд і давати свідчення, бо їй це не потрібно. На вмовляння вона не піддається, а ми заручники ситуації - ми грішники, дитина позашлюбна, як нам бути? Ми віримо в Бога, ходимо до церкви, але ми, так би мовити, неповноцінні, бо не сповідаємося і не приймаємо Святого Причастя. На мою думку, це несправедливо, бо кожна людина має право на Сповідь і Пресвяту Євхаристію, навіть останній грішник, бо Господь "прийшов лікувати хворих, а не здорових". Будь ласка, дайте нам мудру пораду. Слава Ісусу Христу!

Оксана
Тернопіль
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 06 Sep 2011, 21:34:29

Слава навіки Богу!
Дорога Оксано, бачите, яке складне життя - одна людина бажає Бога і щиро хоче відкрити своє серце для того Євхаристійного Ісуса, а дехто все те собі вважає за ніщо. Хочу Вас, Оксано, запевнити, що Ваші бажання Бог бачить. Може суд цього не бачить, але Бог у всьому має ясність. Ваш чоловік нехай не зупиняється на тому, що, мов, отримав відмову, бо немає свідків і все. Свідки мусять бути, якщо то є поважна причина, і не обов'язково мусить бути колишня жінка. Нехай чоловік спробує ще раз, нехай порадиться зі священиком, а священик, вислухавши всі причини розлучення, порадить, які мають бути свідки. Все це потрібно робити з молитвою, і Бог допоможе. Не тратьте віри і надії.

Слава Ісусу Христу!
о. Михайло, мене турбує наступне запитання: я навернувся до віри приблизно півтора року тому. До того я також вірив в Бога, але це більше було формальною вірою. Та, дякуючи Богу, і тим речам, які стались в моєму житті, я тільки і прагну жити для Бога, і віра моя потрошки зміцнюється. А, власне, запитання полягає у тому, що коли я сповідався, то завжди вже спершу йшов до причастя, а потім вдома відмовляв покуту, звісно, якщо священик не говорив відмовити в церкві. А навіть відмовляючи в церкві, то слухав Службу Божу, причащався, аж потім сповідався. Навіть бувало таке, що було накладено покуту відмовляти декілька днів, та я спершу після Сповіді завжди причащався, а потім вже відмовляв. Прочитавши книжку з Вашого сайту про Святе причастя і про сповідь, почав розуміти (можливо, не добре), що завжди потрібно спершу сповідатись, пізніше відмовляти покуту, навіть якщо вона наложена на деякий час, чи вдома, то аж після того всього можна йти до причастя (але ще боюсь, що, наприклад, якщо піду на наступний тиждень, то не буду достойний того, бо гріхи так швидко назбируються). Чи може я щось не добре розумію? Також хочу знати, як бути з попередніми сповідями, бо вони за останній рік почастішали, а останні місяці взагалі стараюсь кожного місяця сповідатись, а за півтора року їх було вже багато. Вони вважаються святокрацькими? Маю їх всіх повторити, бо вже не пам'ятаю, що говорив перед останньою, вони в мене виходять досить дріб'язкові (і з листочком, щоб не забути чогось). Як мені бути, як правильно все робити, і що робити із заранішньою ситуацією, адже за півтора року їх було вже десь до 10-ти?

Тарас
Львів
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 10 Aug 2011, 08:31:08

Слава навіки Богу!
Тарас, Інтернет - добра штука, але він не може замінити ні сповідь, ні практикуючої віри, а тому при першій же Сповіді розкажи все тому священикові, у котрого будеш сповідатися, так, як ти написав у листі, і як священик скаже тобі зробити, так зроби, і воно буде добре.

Христос Воскрес! Я впадав у гріх (онанізм), і при сповідях, коли мене священик питався про це, я відповідав правду, але якщо не питався, то я свідомо не говорив про це... А тепер, коли я задумався над цим, в мене на душі великий неспокій, я дуже каюсь за ці гріхи і хочу піти до Сповіді. Підкажіть, будь ласка! Мені під час Сповіді говорити лише цей гріх, чи потрібно згадувати ті всі гріхи, які я вже говорив раніше під час сповідей?

Тарас
Львів
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 04 May 2011, 01:45:09

Воістину Воскрес! Говорити про ті гріхи, в котрих покаявся раніше, та вже казав у Сповіді про них, - не потрібно, бо воно буде виглядати, як недовіра до Сповіді. Казати потрібно тільки про ті гріхи, котрі поповнив, і ті, що свідомо втаїв, а до них додати і всі ті гріхи, де Ти вважаєш, що сповідь Твоя була святотацькою.

Слава Ісусу Христу. У мене таке запитання - я поклялася за брехню, щоб не втратити дорогу людину, і дуже каюся за це. Бо якби я сказала правду, то втратила би свою половинку. Не знаю, як спокутувати цей гріх. Дуже важко на душі.

Марія
Шаргород
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 24 Feb 2011, 10:08:06

Слава навіки Богу. Саме до покаяння закликає нас Спаситель: "Покайтеся, бо Царство Боже близько!" Це значить, що слова Спасителя і Ви почула, бо пишете: "дуже каєтесь і важко на душі", це - глибокий надприродній жаль за скоєне Вами, саме цього, розкаяння, хоче від нас, грішних, ТОЙ, що бажає спасіння кожній душі, а не її смерті. З цієї ситуації вихід простий, до котрого Ви вже направила своє серце. Вам потрібно з тим глибоким розкаянням і тим надприроднім жалем за свій гріх приступити до Сповіді, бо все те, що до Сповіді потрібне, у Вас уже є. Висповідайте свій гріх, а священик визначить для Вас покуту, що маєте робити далі для свого полегшення. Сила наша - у нашій слабості, бо Він Святий, щоб нам прощати нашу слабість. Обільних Вам ласк Божих.

Чи треба сповідатись в подружжі, якщо використовувати перерваний статевий акт? А дітей мають.

Ольга
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Monday, 31 Jan 2011, 09:29:32

Слава Ісусу Христу! Дорога п. Ольга, сповідатися потрібно, бо Ви, оберігаючись від вагітності, вжили переривання статевого акту з наміром противозачатості, а всі противозачатні засоби є гріхом. Сповідатися потрібно і священик Вам дасть розрішення, але в майбутньому користуйтеся природнім часом, котрий Бог уділив, і Ви, як жінка, за нього добре повинна знати й звичайно тим часом сповна скористатись. Любові Вам, взаїмного порозуміння і міцного подружжя!

Слава Ісусу Христу!
У відповіді одній ви кажете: "5. Бог сотворив людину, сотворив їх чоловіком і жінкою, і благословив їх, і сказав: "любіться й плодіться"! Після того, як Ви одержите в храмі Боже благословення, Ви вже не належите самим собі, а належите одне одному, чоловік не має влади над своїм тілом, а жінка над своїм, і те, що Ви називаєте "сексом", у законному шлюбі є Богом благословенне. Любіться й насолоджуйтеся одне одним, задовольняйте одне одного без обмеження, хіба по обоюдній домовленості, але все це нехай не виходить за рамки людської природи."
Чи правильно я зрозуміла? Що це тоді виходить, що все допускається - що подружжя може предохранятись і це не є гріхом? Знаю людей, які через перервання статевого акту не йдуть до Причастя і Сповіді, бо як таке казати, це ж шлюб?
Раніше думала, що людина після одруження може часто приступати до Причастя, бо не мучать плотські бажання. А виходить, що це не так.
Щось я заплуталась. Поможіть розібратись в думках. Дуже дякую!

Ольга
Тернопіль
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 01 Feb 2011, 07:35:46

Слава навіки Богу! Дорога Ольга, там, де я писав - "без обмеження маєте задовільнити одне одного", - потрібно розуміти: без обмеження у рамках християнської моралі, не допускаючись гріха - содомського, або вживання протизапліднюючих засобів, або ще щось надумати у цій делікатній справі, щоб якось оминути те, до чого закликає Господь наш Ісус Христос: покайтеся! Це значить, дорога Ольго, що Ісус, знаючи нашу людську слабку природу і в той час знаючи хитрість і силу сатанинської спокуси, закликає нас не до виправдування гріха через різні аргументи, а до покаяння за гріх. Бувають практикуючі християнські родини, або одне з подругів, жінка або чоловік, котрі собі постановляють у часі посту, або у пісні дні утримуватись від сексу. Так ось тут і повинна бути взаємна згода на такий вчинок, бо одне з подругів без доброї згоди іншої сторони не може собі так поступити. Приклад, жінка, практикуюча християнка, часто приступає до Сповіді, на кожній Літургії приступає до Св. Причастя, щоб зробити своє життя ще більш досконалим, на її думку, сама собі вирішить, що під час посту буде уникати з своїм чоловіком сексу, не погодивши свої плани з чоловіком. Або, допустимо, таке задумає собі вчинити чоловік, що з цього може вийти? Купа гріхів: підозра у зраді, зрада, сварки і так далі, купа всяких гріхів і, борони Боже, з доброго, побожного наміру може дійти до розлучення в родині. Тому я і писав, що на таке мусить бути добровільна взаємна згода, бо ні жінка, ні чоловік вже не належать самим собі, а одне одному!
І Ви правильно зрозуміла, що у подружжю все допускається у межах християнської моралі, бо секс поза шлюбом - гріх, і як би не мучили людину похоті, оправдання йому немає. Те, що подруги оберігаються від зачаття не природнім способом, бо кожна жінка повинна знати, що Бог виділив час, коли вона завагітніти не може, подібне до того - ви, будучи добрими господарями, орали й обробляли свою земельну ділянку, але так і не сіяли в той грунт нічого. Я розумію Вашу стурбованість, мовляв, вибираєте між гріхами - менший, щоб не вбивати, але тим не менше і те, що ви оберігаєтесь, є гріхом. Якщо Ви є практикуюча християнка і приступаєте раз на місяць до Сповіді, священик Вам дасть розрішення і порадить може щось більше. До Причастя потрібно приступати і кожного разу, як Ви є від початку до кінця Літургії, воно буде укріпляти Вашу волю.
Нехай Господь кріпить Вашу віру у всемилостивого Бога Отця!

Слава Ісусу Христу! Отче, поможіть мені в цій ситуаціі. Я кожну Неділю приступаю до Св. Сповіді і Причастя. На останній Сповіді Отець спитав мене, чи не мала я дошлюбних стосунків. Я сказала, що ні, але я мала 4 роки назад їх, покаялась з того гріха і по даний час в нього не впадала. Тепер в мене на душі великий неспокій, що про це не сказала. Чи потрібно мені було розказувати Отцеві гріх, який я скоїла тоді?

Ольга
Львів
Україна
Католичка
Дата - Sunday, 02 Jan 2011, 21:03:44

Слава навіки Богу! Пані Ольга, якщо людина кається у своїх гріхах та сповідається з них, - цього вистачає, Бог гріх простив, бо якщо декілька раз про один і той самий гріх розказувати, це буде виглядати, що у людини бракує віри в Тайну покаяння. Ви ж пишете, що 4 роки тому в ньому покаялась. При Сповіді треба було так і сказати, що такий гріх був, але з нього вже покаялась та сповідалася. Щоб Вас совість не мучила, при наступній Сповіді розкажіть священикові про все. Христос рождається! Щасливих Вам Свят!

Батюшка, простите... Но я даже не знаю, могу ли спрашивать Вас о чем-либо... Я очень сильно согрешила и не знаю, как мне дальше с этим жить. Самое страшное, что я очень сильно обидела этим моего любимого человека, которого, как я думала, послал мне сам Господь... Я сильно соврала и не хочу больше мучить собой - живым напоминанием - людей, которых ввязала в это... Я хочу уйти от мира сего и до конца своих дней молить о прощении Господа. Как мне это сделать? Я серьезно думаю о монастыре, но примут ли меня туда? Мне кроме прощения больше ничего не нужно. Храни Вас Господь Бог!

Катерина
Донецьк
Україна
Православна
Дата - Frіday, 31 Dec 2010, 09:47:24

Вітаю Вас, пані Катеринко! Вже той сам факт, що Ви так щиро каєтеся за свій гріх, що Ви так сильно жалієте за скоєне, гарантує Вам Боже милосердя на відпущення гріха. Кожний намір, що його хоче виконати людина, мусить бути добре обдуманий і глибоко проаналізований. Я зрозумів так, що Ви маєте намір піти в монастир. Це є дуже Богоугодна справа, коли людина хоче повністю присвятити своє життя на Божу славу, хоча це можна робити і у світському житті, проповідуючи світові, своїм взірцевим життям - ХРИСТА. Катеринко, майте віру в Бога, Він не каратель, а ЛЮБЛЯЧИЙ БАТЬКО, і простить Вам Ваш гріх у Тайні Покаяння (Сповіді), якщо Ви щиро каєтеся і жалієте за скоєне. Підіть посповідайтесь у священика, а після, порадившись, все як слід зваживши, приймете правильне рішення. Обільних Вам Божих ласк!

Можно ли исповедаться по интернету?

Лариса
Киев
Украина
Православна
Дата - Thursday, 30 Dec 2010, 16:56:21

Можна, але розрішення за гріхи по Інтернету поки що Церква не узаконила і не практикує, хіба що може щось порадити.

Слава Ісусу Христу! Я розведена. Шлюб брала у православній церкві. З чоловіком розійшлись, він отримав церковний дозвіл на розірвання шлюбу і одружився вдруге. Зараз я живу з чоловіком, який брав шлюб з іншою жінкою. Я маю потребу у Сповіді, остання Сповідь була в червні 2010, але розгрішення я не отримала, оскільки живу не у шлюбі. Зараз я маю пройти серйозне лікування і дуже маю потребу у Сповіді. Що маю робити для одержання розгрішення у Святій Сповіді?

Олена
Тенопіль
украина
Католичка
Дата - Frіday, 19 Nov 2010, 10:50:52

Слава навіки Богу! Ви мусите звернутися з цим питанням до Церковного суду, але там ці справи вирішують досить довго. Позаяк Ви маєте пройти лікування, я так розумію - операцію, або щось подібне, тоді Ви маєте право Сповіді і розрішення з умовою, на випадок загрози смерті.

Слава Ісусу Христу!
Отче, маю таке питання відносно Сповіді.
Через свою скрупульозність мої Сповіді виходять дуже дріб'язкові і довгі. Після Сповіді часто сумніваюсь, чи вона була добра і чи не затаїла якогось гріха, а також часто впадаю в новий гріх. Тому не наважуюсь приступати часто до Святого Причастя і часто сповідатись, а мені так би хотілось.

Софія
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 21 Sep 2010, 03:58:51

Слава навіки Богу!
Дорога сестричко Софійко! То є добре, що Ви до Сповіді відноситесь не байдуже й подрібно робите собі іспит совісті, але ніколи не потрібно забувати, що при таких сповідях часто трапляється, що людина відціжує комара, а ковтає слона. При таких довгих сповідях часто покаяння переходить в оправдання, що вже не є сповідь. Найперше потрібно пам'ятати, що до Сповіді потрібно готуватись.
Причиною Сповіді є гріх, потім розкаяння за його скоєння, тверда постанова, з допомогою Божою, більше до того гріха не вертатись, про цей гріх розказати священикові точно так, як той гріх був скоєний і більше нічого не говорити, лише у випадку, якщо священик бажає щось уточнити і запитує. Сповідь - це Тайна покаяння, де грішник каючись за свої гріхи перед Богом, розповідає про них, осуджуючи себе, священикові. Сповідь не є місцем запитань і відповідей, а тоді вона буде змістовна і коротка. Якщо Ви є практикуюча католичка, потрібно хоча б раз на місяць приступати до Сповіді і до Св. Причастя.

Слава Иисусу! Святой отец, подскажите, пожалуйста. Я только воссоединяюсь с католической церковью, не знаю всех правил. Как проходит исповедь? Надо ли читать какие-либо молитвы? Заранее благодарю.

Наталина
Москва
Россия
Католичка
Дата - Monday, 30 Aug 2010, 15:41:54

Слава навіки Богу! Дуже приємно, що виявила бажання бути у Вселенській Христовій Церкві. Ви найперше мусите віднайти католицький храм, а там мусить бути й священик. Він Вам про все розповість, там немає якихось особливих правил, сповідь щоб відбути, Вам і направду потрібно підготуватись духовно, а саме: Маєте зробити собі іспит совісті (ревізію свого життя), віднайти погані вчинки (гріхи), добре обміркувати над ними, розкаюєтесь в них, чи може й ні. Якщо каєтесь, зробити собі тверду постанову більше до таких гріхів не допускатись, розбудити в душі щирий жаль з розкаянням перед Богом, за образу гріхами. Тоді, як все пригадаєте, підете до Сповіді, на Сповіді про всі гріхи розкажете. Сповідь повинна буди з глибоким розкаянням і самоосудом, і ні в якому разі не з оправданням. Перед сповіддю є молитва і після Сповіді також. Думаю, в храмі, де Ви будете сповідатись, можна придбати собі відповідний молитовник і там такі молитви знайдете. Нехай Вам щастить.

Слава Ісусу Христу! Чи потрібно при Сповіді гріха розказувати отцеві все детально? Просто мене досі мучить гріх, який я сповідала рік тому, але не впевнена, що все описала так, щоб отець зрозумів, а сказала поверхнево. Якщо так, то мені слід ще раз висповідати тільки ті гріхи, які мене досі мучать, чи з ними і всі гріхи за все життя?

Оля
Львів
Україна
Католичка
Дата - Sunday, 25 Jul 2010, 21:38:13

Слава навіки Богу! Оля, якщо священик не зрозумів Ваш гріх, він тоді перепитує, але якщо він від Вас не питав уточнення, значить, зрозумів. Та якщо Вас мучать сумніви і докоряє сумління, висповідайтеся так, щоб знову не вертатись до Сповіді одних і тих самих гріхів.

Чи можна жінці сповідатися, причащатися під час місячних?

Оля
Львів
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 10 Jun 2010, 17:48:00

Можна, Ольго, можна, - інакше вона допуститься гріха пропуску Літургії без поважної причини, а поважна причина - хвороба, коли людина прикована до ліжка.

Слава Ісусу Христу!
Я - християнка греко-католицького віросповідання. В дитинстві дуже любила ходити до церкви, але коли після закінчення школи продовжила навчання в ВУЗі, мене наче "підмінили". Церкву відвідувала рідко, під впливом компанії випивала, курила, одним словом, вела розпусний спосіб життя. Навіть коли вийшла заміж, то на думці були нечисті помисли та й навіть справи. І лише через довгі роки, в день смерті мого батька, я одумалася. Від мене відійшло це зло, і я жахнулася від думки, як я жила. Докори сумління не давали мені спокою. Я тяжко захворіла. І вирішила щиро висповідатися, хоча до того я сповідалася часто, однак, не всі гріхи розповідала. На Сповіді я розповіла в загальному про своє грішне життя. Від цієї Сповіді минув рік, я повністю змінила своє життя, але сльози розпачу і докори сумління й надалі не дають мені спокою. Може я неправильно висповідалася? Може слід розповідати всі гріхи конкретно? Але я і так від сорому ледве встояла. Я готова плакати над своїми гріхами до кінця життя, лише щоб Господь помилував мене.

Галина
Самбір
Україна
Католичка
Дата - Saturday, 05 Jun 2010, 15:34:07

Cлава навіки Богу! Дорога сестро Галино, розуміючи Ваш душевний стан, мушу Вас запевнити, що він є саме таким, якого Всевишній, безгранично люблячий Отець Небесний, від Вас чекав за всі ті роки, поки Ви була від Нього повернута в бік гріха. За довгі роки Отець шукав слушної нагоди, щоб послати Вам черговий варіант Вашому прозрінню, а сталося так, що Ви його розпізнала тоді, коли втратила батька. Це говорить нам про те, що Бог бажає, щоб кожна душа спаслася. Ісус Христос, коли розпочав свою Місію на землі, першим Його закликом було: "покайтеся, Царство Боже наблизилось до вас", Він закликав не до формальної Сповіді, а до щирого покаяння, до сліз за гріхи, до сорому за гріхи, від котрого, Ви пишете, ледь встояла. Все це є добре, але щоб Вас не мучило сумління, що не добре висповідалася, є таке поняття, як загальна сповідь, про котру при нагоді мусите попередити священика про свій намір у Сповіді повторити всі вже колись висповідані і не висповідані, забуті й утаємничені гріхи. Підберіть час, коли священик має вдосталь часу Вас вислухати, немає черги до Сповіді, щоб Ви змогла добре про все, що мучить Вашу душу, йому розповісти. Розкажіть при Сповіді все так, як воно було, не виправдуючись, а осуджуючи себе. Після такої Сповіді Ви отримаєте зцілення - як для душі, так і тілу. Наберіться смілості, і вперед, а я Вам бажаю, щоб Святий Дух Вас у тому провадив. Напишіть мені про Ваші душевні відчуття після Сповіді, з християнською любов'ю, о. Михайло.

Скажіть, будь ласка, чи треба на Сповіді казати про гріхи, які я не пам'ятаю, чи робила, бо була п'яна, але знаю, що могла їх в такому стані робити?

Вікторія
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 20 May 2010, 15:15:13

Ну, якщо знаєте, що могли їх в п'яному стані скоїти, тоді потрібно казати.

Чи єлеопомазання відпускає тяжкі гріхи? Якщо так, то за яких умов?

Tumultuor
Львів
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 12 May 2010, 17:28:21

Тільки після Тайни покаяння, після Сповіді.

Христос Воскрес! Коли я був на Сповіді, то читав гріхи з папірця. Спочатку прочитав гріхи, які найбільше мучили мою душу. Я був схвильований і руки тремтіли. Потім я перейшов до менш тяжких, але також важливих. Переходячи з однієї строки на іншу, я засумнівався чи не пропустив я однієї чи декількох стрічок. Але чомусь я не розвіяв своїх сумнівів і не зупинився, щоб поглянути, чи все в порядку. При цьому голова зовсім не працювала після безсонної ночі, і я ще і хвилювався, тому не дуже пам'ятав, що я прочитав, а що ні. Я не мав наміру скрити якийсь гріх. Чи була моя сповідь правильною і важною? Зараз я вирішив, що скажу на наступній Сповіді, ще раз ті місця, в яких сумнівався. Мене дуже хвилює це питання.

Володя
Тернопіль
Україна
Католик
Дата - Saturday, 08 May 2010, 21:08:21

Воістину Воскрес! Володимире, якщо Ви просто в розгубленні забули про якийсь гріх, коли сповідалися, тоді сповідь є дійсною, але якщо навмисно не сказали за гріх, а втаїли його, тоді Ви поповнили гріхи святотатським гріхом. Спробуйте піти знову до Сповіді, щоб Вас не мучили сумніви.

Отче, справа в тому, що я скоїв смертний гріх, і тепер не можу противитися йому. Я каюся, але не можу нічого зробити. Я прошу вас і ваших прихожан про молитву, бо я в такому стані, що вже не знаю - щира моя молитва, чи це лицемірство (мій гріх - онанізм). Я знаю, що церква не визнає Сповіді через інтернет, але в мене зараз немає можливості Сповіді в церкві, тому я написав вам з надією на допомогу і молитву. І ще oдне - я пробував утриматись від цього, але через деякий час не витримував і зривався.

Денис
Донецьк
Україна
Православний
Дата - Sunday, 18 Apr 2010, 22:00:34

Дениску, ми будемо молитися за Тебе, але в першу чергу Ти сам мусиш щиро молитися, щоб Бог давав Тобі силу встояти перед спокусою того гріха.
А при першій нагоді мусиш приступити до Сповіді.


Читайте також відповіді священника УГКЦ (по темах):


Также Вы можете задать вопрос священнику Римо-Католической Церкви (РКЦ)

Также Вы можете задать вопрос священнику Православной Церкви (РПЦ)


Будь ласка, перед тим, як задати запитання священику, ПЕРЕЧИТАЙТЕ запитання/відповіді на вищевказаних сторінках – можливо, що на таке питання отець Михайло ВЖЕ ВІДПОВІВ

Термін відповіді на Ваше запитання може складати від декількох днів до декількох місяців


На запитання відповідає о. Михайло Шелемба

Рекомендуйте цю сторінку другові!



Подписаться на рассылку




Христианские ресурсы

Новое на форуме

Проголосуй!