 |
 |
 |
|
|||
|
| |||
|
| |||
|
| |||
|
|
|
|
|
|
|
|
Чи є на світі люди, які не байдужі до чужого горя та проблем?!
[Написать ответ]
Отправитель: Юлія 07-11-2022 23:51 Мене звати Юля, мені 31 рік. Знаходжуся на західній Україні. Зараз безробітня. Маю певні матеріальні проблеми. В 2020 році 12 жовтня помер мій дід, який замінив мені батька, а на 40 день 21 листопада померла мама, їй було всього 48 років. Залишилася бабця, якій буде 75 років. Дід помер від інсульту, можна сказати раптово. Коли нам з лікарні сповістили про смерть діда, нам всім стало дуже погано, ми ридали і тілом і душею, і ніхто не знав що в мами моєї в той момент стався інфаркт перенесений без ознак, а внеї ще був діабет, після того як ми поховали діда, через 13 днів мамі стало дуже погано, вона злягла, і пролежала в тяжкому стані тиждень, я приходила до неї кожного дня, робила чаї з свіжої калини, та варення з малини, робила їсти. Дзвонила сімейній лікарці, казала що мамі дуже погано, вона відповіда щоб мама прийшла до неї на прийом в поліклініку, але мама на той час вже не могла вже навіть в туалет встати. Я дзвонила в швидку, благала приїхати, вони не їхали, потім на другий день приїхали взяти тест на коронавірус, через два дні сказали результат, що немає вірусу, тоді я знов дзвонила в шаидку і благала приїхати бо мама просто помирала. Нарешті швидка приїхала, маму госпіталізували, поклали у відділення інфекційне. Там вона пролежала 6 днів, і стала синя на обличчі, губи вуха і щоки стали сині, я злякалася сильно. Я ще не оговталася що помер дід, а тут мама синя в лікарні лежить. Потім серед ночі лікарі визвали швидку з кардіологами з обласного центру. Вони приїхали, мене визвали, я прийшла, вних консиліум, сказали що в мами в серцевій сумці, де знаходиться серце, набирається гній, це наслідок перенесеного інфаркту. І чи даю я згоду на відкачку з серця рідини. Я сказала що даю, сказала зробіть все, щоб врятувати маму. Вони відкачали буквально 30 млл рідини. Але стан мами ге покращувався. На другий день ми повезли маму на швидкій в обласний центр в обласну лікарню в реанімацію. Там вона пролежала три тижні. Кожного дня зранку я приїжджала до неї. Мені давали список ліків які я мала купити. Сума складала 6000 тисяч гривень, і так кожного дня. А ще до того заносила в лабораторію сінево мамину кров на аналіз, на імуноглобулін і ще різний аналіз, зараз не згадаю, він коштував більше тисячі гривень. А ще робили мрт спочатку без контрасту за 2000 тисячі гривень, а потім з контрастом за 3000 тисячі гривень. Робили викачку рідини з серцевої сумки, викачали 750 млл бурої рідини з мілкими кусочками. лікарі думали що там пухлина яка вже розпадається. Але то була не пухлина. Потім 20 листопада мамі вирішили зробити операцію бо вона була вся синя, задихалася, дихати самостійно не могла. Операцію робили в торокальному відділенні. Заплатила 3000 грн за операційний пакет і 500 грн лікарю за наркоз. Операцію зробили, і перевезли її в медикаментозному сні з операційної назад в реанімацію, там мама пролежала більше доби а точніше 29 годин, я 21 листопада вранці як зазвичай приїхала і принесла на 6000 грн ліків, а вже в 17:00 мені подзвонили що мама померла . За три тижні лікування пішло 90 тисяч гривень, і на похорон пішло 10500 грн. Разом з того моменту як мама заболіла і разом з похороном пішло більше 100.000 тисяч гривень. Ми виставляли пост з проханням про допомогу в фейсбуці. Люди допомагали сильно, скилали хто скільки може, звичайно залишилися ще борги, які тягнуться по сьогодні. У мене залишилася бабця, яка також у 2021 році захворіла на гнійний перитоніт, і їй також робили операцію, 8 липня 2021 року. Після операції бабця лежала три місяці і тиждень в лікарні, також на все пішло 30.000 тисяч гривень, я думала збожеволію, думала що бабця не переживе цього всього, і я разом знею, але вона викарабкалася. 15 жовтня 2021 року її виписали додому. Настало літо 2022 року, в бабці розійшовся шов, а внеї де був шов де рубець була грижа, от і шов розійшовся, її госпіталізували, зашили, вона пролежала тиждень, потім виписали. Живемо далі.. Але через ці всі негоди, нещастя, хвороби, та те, що я без роботи, борги заплачено не повністю, буде вже два роки як вони тянуться і тянуться. Залишилося заплатити 9000 тисяч гривень на кредит. Ну і звісно є веас борг за світло та за газ. Світло приблизно 3400 грн і газ 13000 грн. Живемо за рахунок бабціної пенсії, 2500 на місяць, та трохи дмють субсидії, то платимо комунальні послуги, але борги сплатити не маємо чим. Я не можу знайти роботи на якій мене б не боліла спина, мене дуже сильно болить спина. Нам дуже важко, бабця жаліє себе не думаючи про мене. Я все ж вважаю що в цій ситуації мені важкіше ніж їй. Тому що внеї є я, я її доглядаю, вона доживає своє життя. А я не маю нікого, я повністю одна, динина яку я виносила в 2016 році, померла, бо я на 6 тижні вагітності мала сильний бронхіт з ускладненнями, коли захворіла, я навіть не знала що вагітна, в лікарні пролежала 2 тижні в відділенні пульмонології. Я так хотіла ту дитину, на той час мені було вже 25 років. Але після лікування від бронхіту, пройшло декілька місяців, і на плановому узд на 16 тижні мені сказали що в дитини збільшена голівка, що там вода і мозок не формується. Сказали не розтягувати дарма матку і вбити дитину шляхом аборту. Я як порядна хрестиянка доносила дитину до положеного сроку. Потім мені планово зробили кесарів розтин, томущо діамет голівки дитини був 56 сантиметрів, народити таку дитину природнім шляхом було не реально. Дитину вийняли і повезли в реанімацію. Там вона пожила під штучним диханням три години і померла. Так мені сказали лікарі. А що насправді було я незнаю, бо я після операції лежала в післяреанімаційному відділенні. Тепер мені 31 рік, я живу з хворою бабцею. Дітей у мене немає, в мене запалення щитовидної залози, і великий біль у спині. На даний момент сама більша проблема, це кредит і борги за газ та світло. Сама більша мрія це заплатити кредит. Я хочу скинути цей тягар який тягнеться два роки, мені немає кому допомогти, я безпорадна, обезсилена, перелякана смертю рідних мені людей і воєнним станом, я на роздоріжжі. Немає ні родичів ні близьких людей які моглиб спасти нас від цієї ноші. В цьому листі я написала вам події мого життя за останні 7 років. Я прошу допомоги в людей, які мають можливість і мають бажання допомогти мені. Дякую хто дочитав до кінця. Моя електронна адреса: yulia.kvitkova@gmail.com
Re: Чи є на світі люди, які не байдужі до чужого горя та проблем?!
[Написать ответ]
Отправитель: Андрей (https://ukr.forum.cool/) 08-11-2022 10:22 Ваша просьба о допомозі виглядає, як сидіти в переході, та просити милостиню, в надії, что хтось скине грошей. Я частково прочитав вашу ситуації, але зараз всі українці находятся в таких ситуаціях, або гірше. Я вважаю, что ваше прохання не спрацює на цому форумі, це вам на благодійний форум треба йти, попиратися там, тут наврядчи вам допоможуть.
Re[2]: Чи є на світі люди, які не байдужі до чужого горя та проблем?!
[Написать ответ]
Отправитель: Андрей (https://doc.forum.cool/) 08-11-2022 10:30 Зрозуміло важко вам, вашій сім'ї, але і всім не краще, і всі потребують фінансової допомоги та любив.
Re[3]: Чи є на світі люди, які не байдужі до чужого горя та проблем?!
[Написать ответ]
Отправитель: Юлія 09-11-2022 00:15 Доброго вечора. Андрій, дякую що хоч відписали. Всеодно приємно що хоч хтось добре слово написав!
Re[4]: Чи є на світі люди, які не байдужі до чужого горя та проблем?!
[Написать ответ]
Отправитель: Андрей 09-11-2022 15:52 Доброго дня, я сильно перепрошую, але не можу вже накипіло. Ви коли в пішохідному переході проходили повз жебрака та бездомну людину, ви йому милість давали, хочби 1000 грн? Я впевнений ні, а хочете, щоб вам допомогли на операцію, на яку ви потраитили. Ви б ще сказали, ось я витратила на сумку 2000 грн, на їжу 3500, на косметику 2600, загалом витратила на себе, допоможіть повернути. Мені так тяжко. Отримуйте за своїми заслугами, плодами та справами!
Re[5]: Чи є на світі люди, які не байдужі до чужого горя та проблем?!
[Написать ответ]
Отправитель: Андрей 09-11-2022 15:55 Як вони гидоти писали на форумах, і баніли, хай отримують за своїми заслугами!
Оце на православному сайті, на форумі, така людина попалася, гірша ніж будь-де.
[Написать ответ]
Отправитель: Юлія 10-11-2022 17:44 Ви який чокнутий Ви який чокнутий Ви який чокнутий. Так, я витратила на операцію. І маю зараз борг на кредитній картці і позику в банку. І тягнеться це вже два роки, залишилося 9 тисяч гривень. Тільки я одне не можу поняти, яке вам до мене діло, чого ви на мені злість зриваєте? Я втратила трьох найдорожчих людей, залишилася сиротою, доглядаю нещасну лежачу бабу, і сама маю погане здоров'я, і маю читати про себе різні гадості? Ви як можете мене судити по моїй об'яві в форумі? Ви мене бачили чи знаєте, що такий висновок і претензії до мене? Чи я когось заставляю мені давати гроші чи допомагати? Так, я написала таку об'яву, але насильно я ніколи нікого не заставляю мені давати щось чи допомагати. Це все по власній волі людини. Моя покійна мама робила в стомат-поліклініці, там був червоний хрест, а також люди приносили одяг і взуття яке їм не потрібне, моя мама допомагала всім в нашому місті, взувала і вдягала всіх, і наш одяг і взуття ми віддавали для потребуючих, і тепер я продовжую добру справу мами, бо я на неї схожа. На похорон до мами прийшло декілька сотень людей, бо всі знали її, вона за життя всім допомагала, і стригла безкоштовно старих дідів і бабів. І я такаж, я всім допомагаю, і в фейсбуці віддаю безкоштовно то яблука, то щось з городу, то на корм тваринам даю гроші, то підкормлюю бездомних тварин, то допомагаю бездомним людям одежею і їжею. Я не розумію звідки у вас така агресія до людини яку зовсім не знаєте? Це дуже дивно. Я таких людей в житті мало зустрічала, і надіюсь більше не зустріну. "Так, я прошу допомоги, один раз в житті, в цей період такий надзвичайно важкий для мене, коли я залишилася зовсім одна, але я абсолютно нікого не заставляю мені допомагати, навіть не заставляю читати мою об'яву, проходьте мимо і не добивайте людину, якій і так погано" Кого це должно цікавить? Нас? Ця тема не спрацює, ви сами брали, витрачали гроші також самі, сами і повертайте. На важкій історії не заробиш кучу грошей. Тут вам і рубля не кто не дасть, повірте мені на слово! Я також сирота, инвалід, один, и тата и маму похоронили, и операції були в онко інститутах, і страждання, и біль, так что я лажу по християнським форум с протянутой рукою, допоможіть 100 000 назбирать, ні, майте совість, ви не одні такі, є і по гірше! Ви можете спробувати опублікувати свою історію на медицинському форумі, можливо там вам допоможуть https://doc.forum.cool/
Рекомендуйте эту страницу другу! |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Українською
